17 серпня 2023 року м. Київ № 640/18531/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві № 9666 від 11.08.2022 року про перерахунок позивачу довічного грошового утримання судді у відставці на підставі заяви від 09.08.2022 року згідно довідки ТУ ДСА України у м. Києві №10 від 19.01.2021року у розмірі 50 % суддівської винагороди;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві провести перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці позивачу на підставі заяви від 09.08.2022 року згідно довідки ТУ ДСА України у м. Києві №10 від 19.01.2021 року у розмірі 80% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01.08.2022 року
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що є суддею у відставці Печерського районного суду міста Києва, а тому, враховуючи рішення Конституційного суду України від 18 лютого 2020 № 2-р/2020, збільшився розмір суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, зазначеної у довідці виданої ТУ ДСА України у місті Києві № 10 від 19 січня 2021 року розмірі 80 % від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01.08.2022 року. Позивач вважає протиправним рішення пенсійного органу про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі поданої ним заяви від 09.08.2022 згідно довідки виданої ТУ ДСА України у місті Києві № 10 від 19 січня 2021 року у розмірі 50 % суддівської винагороди.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2022 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», який набрав чинності 15.12.2022 (далі по тексту - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На адресу Київського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа № 640/18531/22, яка відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Пановій Г.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 суд прийняв адміністративну справу № 640/18531/22 до провадження Київського окружного адміністративного суду.
Суд продовжив розгляд адміністративної справи № 640/18531/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії у порядку спрощеного позовного без виклику сторін (у письмовому провадженні). Клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів суд залишив без задоволення та витребував від відповідача належним чином засвідчену копію рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві № 9666 від 11.08.2022 року, яке прийняте за результатами розгляду заяви позивача від 09.08.2022 року та запропонував подати до суду відзив на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач позов не визнав та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Відповідач вказав, що розпорядженням від 18.01.2022 проведено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 згідно з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2021 у справі № 640/14220/21, яким було зобов'язано ГУ ПФУ в м. Києві провести перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі заяви від 07 лютого 2021 року згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Києві № 10 від 19 січня 2021 року, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01 січня 2021 року.
Відповідач зауважив, що даним судовим рішенням не було зобов'язано ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці у відповідному конкретному відсотку, тому розрахунок проведено розміру згідно рішення суду проведено відповідно до ч.3 ст.142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", де зазначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Відповідач вважає, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2021 у справі № 640/14220/21 виконано ГУ ПФУ відповідно до покладених на управління зобов'язань. У разі незгоди позивача з прийнятим рішенням, позивач мав звернутись у рамках даного провадження за винесенням додаткового судового рішення згідно ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України.
На виконання ухвали суду від 04.05.2023 у даній справі відповідач надав належним чином засвідчену копію рішення № 930040860344, яке прийняте за результатами розгляду заяви від 09.08.2022 ОСОБА_1 .
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві, як одержувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до яких судді України, які перебувають у відставці, мають право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання лише за умови проходження кваліфікаційного оцінювання або призначення судді за результатами конкурсу.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до якої долучив довідку Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві № 10 від 19 січня 2021 року про складові суддівської винагороди.
Однак, відповідач відмовив у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Вважаючи протиправною відмову відповідача в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивач звернувся до суду.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2021 у справі № 640/14220/21 позовні вимоги було задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві № 2600-0306-8/49226 від 23 березня 2021 року про відмову ОСОБА_1 в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці підставі заяви від 07 лютого 2021 року згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Києві № 10 від 19 січня 2021 року про розмір суддівської винагороди. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі заяви від 07 лютого 2021 року згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Києві № 10 від 19 січня 2021 року, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01 січня 2021 року.
У задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 80 % від суддівської винагороди судді суд відмовив, оскільки заявлена вимога є передчасною та спрямована на майбутнє.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2021 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії повернуто особі, яка її подала.
Вказане рішення суду 29.11.2021 набрало законної сили.
На виконання рішення суду, відповідачем проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в місті Києві № 10 від 19 січня 2021 року, починаючи з 01 січня 2021 року.
Розрахунок проведено проведено в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
У зв'язку з цим, 09.08.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в місті Києві № 10 від 19 січня 2021 року з 01 серпня 2022 року.
За результатами розгляду заяви позивача від 09.08.2022, відповідачем прийнято Рішенням № 930040860344 від 18.08.2022 про перерахунок пенсії позивача. Середньомісячний заробіток для розрахунку становить 118237,50 грн., відсоток розрахунку становить 50, основний розмір від середнього заробітку становить - 59118,75 грн.
Позивач, вважає, що приймаючи рішення відповідач протиправно обмежив його гарантоване право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80 % суддівської винагороди працюючого судді, зменшив розміри матеріального забезпечення гарантовані, як заходи незалежності судді Конституцією і Законами України, а тому позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч. 1 с. 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Згідно з абзацами 10, 14 статті 126 Конституції України підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Повноваження судді припиняються у разі досягнення суддею шістдесяти п'яти років.
Відповідно до ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Згідно з ч. 1 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. (ч. 4 ст. 142 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів").
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" № 2862-XII від 15.12.1992 року (чинного на момент призначення позивача суддею) (далі - Закон № 2862-XII), кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Частиною 2 ст. 43 Закону № 2862-XII передбачено, що за суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку.
Згідно ч. 4 ст. 43 Закону № 2862-XII, при досягненні суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".
Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді.
До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Разом з тим, на час виникнення спірних правовідносин організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні регулюється Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).
Згідно з п. 2 розділу ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Відповідно до ч.3 ст.135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до ч.1 ст. 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Відповідно до ч.3 ст. 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами 4 та 5 статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Разом з тим, пунктом 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII установлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VІ. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Таким чином, положеннями пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII було запроваджено різні підходи до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку після 30 вересня 2016 року, залежно від проходження чи непроходження суддею кваліфікаційного оцінювання або призначення на посаду судді за результатами конкурсу, а також роботи на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
Рішенням Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18 лютого 2020 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII зі змінами.
У вказаному рішенні зазначається, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію не допущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п'ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року №3-рп/2013).
Конституційний Суд України також зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання. Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402.
Конституційний Суд України визначає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України що до гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України. У зв'язку з викладеним, п. 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII, якою було передбачено право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнано неконституційними.
Згідно пункту 3 Рішення Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18.02.2020 року положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Разом з цим, набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов'язуються з дією закону.
Таким чином, перерахунок, який просить здійснити позивач, обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020.
Як вже зазначалося вище, зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
Відповідно до довідки ТУ ДСА в м.Києві від 19.01.2021 № 10 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці суддівська винагорода, позивача, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 118237,50 грн.
Як встановлено судом, відповідачем на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2021 у справі №640/14220/21 проведено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Києві № 10 від 19 січня 2021 року в розмірі 50% від грошового утримання діючого судді.
При цьому, у відзиві представник відповідача посилається на положення ст. 142 Закону України № 1402-VIII, якими зазначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Разом з цим, набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів правовідносин, до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов'язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.
Таким чином, перерахунок, який просить здійснити позивач, обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020.
Отже, саме з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.06.2020 р. у зразковій справі № 620/1116/20.
Як вбачається Рішення № 930040860344 від 18.08.2022, яке було прийняте за результатом розгляду заяви позивача від 09.08.2022 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі довідки ТУ ДСА у місті Києві № 10 від 19 січня 2021 року, позивач з 01.08.2022 року отримує пенсію розраховану з суми суддівської винагороди в розмірі 118237,00 грн., виходячи з 50% суддівської винагороди.
Отже, судом встановлено, що позивач з 01.08.2022 отримує довічне грошове утримання судді у відставці з суми суддівської винагороди в розмірі 118237,00 грн., на підставі довідки ТУ ДСА у місті Києві № 10 від 19 січня 2021 року.
Спірним питанням у цій справі є правомірність дій відповідача щодо визначення під час перерахунку відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці
Разом з тим, суд вважає помилковим посилання позивача на те, що такий перерахунок має бути здійснений саме виходячи з 80% від суддівської винагороди, яка зазначена в довідці ТУ ДСА у місті Києві № 10 від 19 січня 2021 року, оскільки такий відсоток розміру довічного грошового утримання позивача від суддівської винагороди працюючого судді був визначений в порядку, передбаченому Законом від 07.07.2010 № 2453-VІ, який відрізняється від порядку визначення розміру довічного грошового утримання, встановленого чинним Законом №1402-VIII.
Така відмінність полягає в тому, що за Законом від 07.07.2010 р. № 2453-VI розмір довічного грошового утримання судді у відставці визначався у відсотках (80 і більше), виходячи з суддівської винагороди працюючого судді, яка, на відміну від положень 135 Закону №1402-VIII, обраховувалась (з урахування пункту 1 резолютивної частини рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 року №11 -р/2018) з зовсім інших базових показників -10 мінімальних заробітних плат з підвищуючими коефіцієнтами для суддів апеляційної та касаційної інстанції. Водночас, ч. 3 ст. 135 Закону України №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 55 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Також, як вже зазначалося вище, ст. 142 Закону України №1402-VIII установлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Наведена норма неконституційною не визнавалась.
Отже, на переконання суду, до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми одного Закону, а не вибірково, з різних законів.
Отже, з урахуванням вказаних вище приписів ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання позивача має складати 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді
При цьому, суд зазначає, що визначення відсотку розміру довічного грошового утримання позивача від суддівської винагороди працюючого судді на підставі норм Закону №1402-VIII (50 і більше) не призводить до порушення ст. 22 Конституції України, оскільки розмір довічного грошового утримання позивача, визначеного на підставі норм Закону №1402-VIII, є більшим, ніж розмір його довічного грошового утримання, визначеного на підставі Закону від 07.07.2010 №2453-VI.
Слід звернути увагу, що перерахунок грошового утримання судді у відставці в розмірі 80 % від суддівської винагороди працюючого судді, ставить діючих суддів у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI.
Подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді, зокрема у постановах від 24.09.2021 у справі № 620/5437/20, від 11.10.2021 у справі №160/10640/20, від 15.02.2022 у справі № 340/161/21, від 02.08.2022 у справі №620/6361/20, від 12.04.2023 у справі №240/1011/21 Верховний Суд дійшов наступного висновку: до відносин з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII повинні застосовуватись виключно норми цього Закону.
Таким чином, оскільки чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для обрахунку (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами.
У свою чергу, відповідно до вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм прав, викладені в постановах Верховного Суду.
Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону №1402- VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону №1402- VIII.
Крім того, слід звернути увагу, що перерахунок грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру відсоткового значення, визначеного частиною третьої статті 141 Закону 2453-VI від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів та суддів, які вийшли у відставку за Законом №1402-VIII, у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI, що не відповідає базовому принципу єдності статусу суддів, який означає однаковий підхід до встановлення рівня матеріального забезпечення судді."
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що здійснений відповідачем перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки ТУ ДСА у місті Києві № 10 від 19 січня 2021 року у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді є правомірним, тому підстави для перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80 відсотків суддівської винагороди відсутні.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частинами 1, 4 ст. 73 КАС України регламентовано, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність своїх дій при розгляді звернення позивача.
За наведених обставин суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
З урахуванням положень статті 139 КАС України, у зв'язку з відмовою в задоволенні позову розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст.2,5,9, 14, 73-78,139, 143, 241, 242-246, 250, 255 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.