17 серпня 2023 року Cправа №320/13316/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, Пенсійний фонд), у якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання ЩДГУ суді у відставці половину строку навчання за денною формою навчання на юридичному факультеті Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка та 5 років роботи на посаді консультанта, старшого консультанта судової колегії в цивільних справах Верховного суду УРСР (січень 1975-серпень 1984 р.р.);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 , як судді у відставці до стажу судді, який дає право на відставку та отримання ЩДГУ суді у відставці половину строку навчання за денною формою навчання на юридичному факультеті Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка з 01.09.1970 по 25.06.1975 р., а саме - 2 роки 5 місяців, а також 5 років роботи на посаді консультанта, старшого консультанта судової колегії в цивільних справах Верховного суду УРСР (січень 1975-серпень 1984 р.р.) та з урахуванням загального стажу судді 39 років 5 місяців 24 дні здійснити перерахунок і виплату ЩДГУ суді у відставці у розмірі 88% від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді згідно довідки Апеляційного суду м. Києва № 72/0403/20 від 04.06.2020 р. з 19 лютого 2020 року з урахуванням фактично виплачених сум.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказала, що постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 №1513-VІІІ її було звільнено з посади судді Апеляційного суду міста Києва у відставку за п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України у зв'язку із поданням заяви про відставку. Згідно наказу голови Апеляційного суду міста Києва від 21.09.2016 №284-ос припинено трудовий договір та виключено позивача зі штату суду з 08.09.2016. З 09.09.2016 позивачу було призначено та виплачувалось довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 % заробітної плати (суддівської винагороди) працюючого на відповідній посаді судді, визначеної на підставі ст.ст. 133, 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VІ та з урахуванням положень рішення Конституційного Суду України №4-рп/2016 від 08.06.2016. У зв'язку зі зміною складових суддівської винагороди, рішення Конституційного Суду України №11-рп/2018 від 04.12.2018, позивачу проводився неодноразово перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці. ОСОБА_1 вказує, що зверталась 27.01.2020 та 11.06.2020 до Пенсійного фонду із заявами про проведення перерахунку її довічного грошового утримання з 01.01.2020 відповідно до довідки Апеляційного суду м. Києва №6/0403/20 від 23.01.2020 про розмір суддівської винагороди визначеної станом на 01.01.2020 та з 19 лютого 2020 року згідно довідки № 72/0403/20 від 04.06.2020 р. про розмір суддівської винагороди визначеної станом на 18.02.2020, враховуючи наявність рішення Конституційного Суду України №2-рп/2020 від 18.02.2020.
Позивач зауважила, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022 у справі № 640/31461/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 74% від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді зазначеної у довідці Апеляційного суду міста Києва №72/0403/20 від 04.06.2020 з урахуванням фактично виплачених сум починаючи з 19 лютого 2020 року, але відповідач рішення апеляційної інстанції виконує частково, при проведенні перерахунку та виплати довічного грошового утримання судді у відставці Пенсійним фондом не враховано період навчання (денна форма), а саме 2 роки 5 місяців на юридичному факультеті ім. Т.Г. Шевченка з 01.09.1970 по 25.06.1975 та 5 років роботи на посаді консультанта, старшого консультанта судової колегії в цивільних справах Верховного суду УРСР (січень 1975-серпень 1984 р.р.).
Посилаючись на Закон України «По статус суддів» від 15.12.1992 №2862-ХІІ, на п. 11 розділу ХІІІ Перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453, ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ від 02.06.2016, ст. 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», постанову Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», наполягає на праві зарахування до стажу половини навчання у вищому навчальному закладі 2 роки 5 місяців та 5 років на посаді консультанта, старшого консультанта колегії в цивільних справах Верховного суду УРСР. Дії пенсійного органу вважає протиправними, стаж її роботи на посаді судді перевищує показник 39 років, розмір спірного щомісячного довічного грошового утримання має складати 88 відсотків та спірне довічне грошове утримання має бути належним чином перераховано за вказаною довідкою апеляційного суду.
02.05.2023, ухвалою Київського окружного адміністративного суду провадження у справі відкрито, визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, в порядку ст. ст. 77, 80 витребувано від відповідача додаткові докази по справі та роз'яснено відповідачу положення ст. 162 КАС України.
26.05.2023 до суду надійшов відзив від відповідача, в якому Пенсійний фонд не визнає позовні вимоги, вважає їх необґрунтованими. Відповідач вказав, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в пенсійному органі та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Із заявами встановленого зразка про зарахування до її стажу 2 роки 5 місяців на юридичному факультеті ім. Т.Г. Шевченка з 01.09.1970 по 25.06.1975 та 5 років роботи на посаді консультанта, старшого консультанта судової колегії в цивільних справах Верховного суду УРСР з січень 1975-серпень 1984 р.р. позивач до пенсійного органу не зверталась. Відповідач вказав про те, що до стажу позивача зараховано з 01.12.2016 навчання за денною формою з 01.09.1970 по 25.06.1975 та періоди з 26.06.1975 по 16.01.1981, з 19.01.1981 по 30.01.1981, з 02.02.1981 по 25.08.1984. ОСОБА_1 звернулась із зверненням 30.12.2022 та відповідач своїм листом від 13.01.2023 за № 1809-30705/Б-02/8-2600/23 із посиланням на положення ст. 137 Закону №1402 надано роз'яснення про відсутність підстав для зарахування до стажу вказаного спірного періоду, така вимога позивача є безпідставною. Також, відповідач наполягає на тому, що Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачає перерахунок суддівського стажу суддів у відставці, вказана норма ст. 137 даного Закону передбачає лише право судді подати заяву у відставку а не обчислення у бік збільшення розміру довічного грошового утримання суддів. На виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022 у справі № 640/31461/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 74% від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді зазначеної у довідці Апеляційного суду міста Києва №72/0403/20 від 04.06.2020, з урахуванням фактично виплачених сум починаючи з 19 лютого 2020 року. Враховуючи положення ч. 3 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402 від 02.06.2016 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці виплачується в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці які йдуть у відставку після набрання чинності Законом №1402 становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої за Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір такого довічного грошового утримання збільшується на два відсотки але не може бути більшим ніж 90 відсотків, спірний періоди навчання та роботи не можуть бути враховані для перерахунку та визначення відсотків суддівської винагороди, в задоволенні позову просить суд відмовити.
Відповідачем надано до справи копії матеріалів із пенсійної справи позивача на вимогу ухвали суду від 02.05.2023.
За ч. 5 та ч. 8 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Таким чином, суд вважає можливим розглянути справу у порядку письмового провадження, за правилами спрощеного позовного провадження та за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, встановивши позиції сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані позивачем та відповідачем, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
До укладення шлюбу 26.07.1986 з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мала прізвище « ОСОБА_3 », що вбачається із наданої до справи копії свідоцтва НОМЕР_1 (актовий запис реєстрації шлюбу №423).
ОСОБА_1 відповідно до наданої копії диплому НОМЕР_2 від 25.06.1975 за прізвищем « ОСОБА_3 » здобула вищу освіту в 1975 році, закінчила Київський орден Леніна державного університету ім. Т.Г. Шевченка.
Згідно архівної довідки Київського національного університету імені Тараса Шевченка № 010-17/518 від 05.10.2022 вбачається зарахування ОСОБА_4 з 01.09.1970 до складу студентів курсу денного відділення юридичного факультету Київського ордену Леніна державного університету ім. Т.Г. Шевченка (наказ №336 від 22.08.1970), зазначення про те, що в червні 1975 року закінчення повного теоретичного та практичного курсу за спеціальністю «Правознавство», здобуття кваліфікації «юрист» та отримання диплому з відзнакою НОМЕР_2 від 25.06.1975, реєстраційний номер № НОМЕР_3 (наказ № 314 від 25.06.1975).
Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_4 ОСОБА_5 працювала на посаді консультанта, старшого консультанта судової колегії в цивільних справах Верховного суду УРСР - з 17.01.1975 по 25.08.1984 (записи 1-7, накази №12 від 17.01.1975, №8 від 13.01.1981, № 2 від 19.01.1981, № 6 від 30.01.1981, №21 від 09.02.1981, № 101 від 15.07.1982, №117 від 24.08.1984).
ОСОБА_1 працювала суддею Київського міського суду з 27.08.1984 відповідно до наказу №73 від 27.08.1984 (запис в трудовій книжці № 8).
З 05.07.2001 відповідно до наказу №189/2-к від 11.10.2001 призначена суддею Апеляційного суду міста Києва (запис в трудовій книжці № 14).
Постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 №1513-VI ОСОБА_1 звільнено з посади судді Апеляційного суду міста Києва у відставку відповідно до п. 9 частини 5 статті 126 Конституції України, у зв'язку із поданням заяви про відставку.
Наказом голови Апеляційного суду міста Києва від 21.09.2016 року №284-ос припинено трудовий договір у зв'язку зі звільненням з посади у відставку та виключено ОСОБА_1 зі штату Апеляційного суду міста Києва з 08.09.2016 (запис в трудовій книжці № 15, наказ № 284 о/с від 21.09.2016).
Відповідно до подання Апеляційного суду міста Києва від 21.09.2016 №1268/0318/15 про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та відповідний документів (розрахунків стажу судді, довідок, наказу про звільнення, постанови Верховної Ради України від 08.09.2016 №1513-VI, трудової книжки та інше) ОСОБА_1 визначено стаж роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання - 32 роки 24 дні, заробітну плату для обчислення такого утримання вказано - 28 710,00 грн.
Судом встановлено відсутність зауважень відповідача до записів трудової книжки та наявної копії навчального диплому та довідки навчального закладу.
З наявних в матеріалах пенсійної справи документів, 09.09.2016 ОСОБА_1 було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% заробітної плати (суддівської винагороди) працюючого на відповідній посаді судді, визначеної на підставі ст. ст. 133, 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI з урахуванням положень рішення Конституційного Суду України №4 - рп/2016 від 08.06.2016.
Як вказує позивач та не заперечується відповідачем, у зв'язку зі міною складових суддівської винагороди ОСОБА_1 на підставі відповідних довідок Апеляційного суду міста Києва було проведено перерахунок та виплату спірного утримання, зокрема за останньою довідкою № 72/0403/20 від 04.06.2020.
Як вказує позивач за наслідками перерахунку розмір довічного грошового утримання судді у відставці Пенсійним фондом було невірно обраховано та як наслідок ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом свої порушених прав та інтересів.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 вересня 2021 року по справі № 640/31461/20 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022 у справі № 640/31461/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2021 скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за заявою від 11 червня 2020 року та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 74% від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді зазначеної у довідці Апеляційного суду міста Києва №72/0403/20 від 04.06.2020 з урахуванням фактично виплачених сум починаючи з 19 лютого 2020 року.
Вказана постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022 у справі № 640/31461/20 набрала законної сили 12.07.2022 та підлягала виконанню.
На виконання вказаної постанови апеляційної інстанції, відповідачем по справі було проведено перерахунок та виплату спірного утримання ОСОБА_1 але при такому перерахунку Пенсійним фондом не враховано до її стажу половини строку навчання 2 роки 5 місяців на юридичному факультеті ім. Т.Г. Шевченка з 01.09.1970 по 25.06.1975 та 5 років роботи (досвіду) на посаді консультанта, старшого консультанта судової колегії в цивільних справах Верховного суду УРСР з січень 1975-серпень 1984 р.р., що є одними із складових винагороди судді та дає право на визначення належного розміру довічного грошового утримання судді у відставці у відповідному відсотковому розмірі від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді зазначеної у довідці Апеляційного суду міста Києва №72/0403/20 від 04.06.2020.
У грудні 2022 року позивач звернулась до Пенсійного фонду із відповідною заявою та отримала відповідь у вигляді листа від 19.01.2023 №1809-30705/Б-02/8-2600/23 із роз'ясненням та посиланням на норму ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ, зазначенням про те, що спірний період не передбачений в переліку вказаної норми статі Закону, до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, судді, якого було призначено вперше на посаду судді, стаж рахується з дня обрання на посаду судді. Вказано також про порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №3-1, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачає перерахунок суддівського стажу суддів у відставці, тому вимоги ОСОБА_1 визнано безпідставними.
Не погоджуючись із таким листом - роз'ясненням, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.
Спірні правовідносини виникли між сторонами внаслідок того, що відповідачем не зараховано до стажу судді ОСОБА_1 2 роки 5 місяців половини строку навчання на юридичному факультеті ім. Т.Г. Шевченка з 01.09.1970 по 25.06.1975 та 5 років роботи на посаді консультанта, старшого консультанта судової колегії в цивільних справах Верховного суду УРСР з січень 1975-серпень 1984 р.р., що є складовими суддівської винагороди та як наслідок має значення для визначення належного відсоткового розміру від суддівської винагороди для призначення та виплати довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням довідки Апеляційного суду міста Києва №72/0403/20 від 04.06.2020.
Позивач вважає такі дії пенсійного органу неправомірними, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом щодо захисту порушеного права на отримання належного розміру щомісячного грошового утримання судді у розмірі 88 % від суддівської винагороди, наполягає на включенні спірних періодів до стажу 2 роки 5 місяців навчання на юридичному факультеті ім. Т.Г. Шевченка з 01.09.1970 по 25.06.1975 та 5 років роботи на посаді консультанта, старшого консультанта судової колегії в цивільних справах Верховного суду УРСР з січень 1975-серпень 1984 р.р. та невірному перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Апеляційного суду міста Києва №72/0403/20 від 04.06.2020 з 19.02.2020.
Відповідач наполягає на тому, що останні не підлягають врахуванню до стажу для обрахунку спірного щомісячного грошового утримання судді, вказуючи про те, що зарахування до стажу певних періодів має відбуватись при призначенні судді вперше та чинне законодавство не передбачає перерахунок суддівського стажу у відставці.
Відповідно, предметом розгляду у даній справі є дії Пенсійного фонду щодо не зарахування до стажу ОСОБА_1 половини періоду навчання у вищому навчальному закладі Київському ордені Леніна державного університету ім. Т.Г. Шевченка (Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка) та роботи на посаді консультанта судової колегії в цивільних справах Верховного суду УРСР, що є складовими суддівської винагороди та впливають на відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та мають наслідком перерахунок спірного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Апеляційного суду міста Києва №72/0403/20 від 04.06.2020, шо підлягають перевірці судом на відповідність положенням ч. 2 ст. 2 КАС України з дотриманням судом принципів адміністративного судочинства визначених частиною третьою вказаної статті.
Суд зазначає, що згідно п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).
Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України). Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
За ч. 3 ст. 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч.1, ч. 2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 КАС України).
Порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 1, ч. 3 ст. 3 КАС України).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з вимогами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI (у відповідній редакції, чинній на час перебування позивача на посаді судді Апеляційного суду міста Києва, далі - Закон № 2453-VI) за ч. 6 ст. 47 та п. 8 ч. 4 ст. 48 Закону № 2453-VI незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.
Закон втратив чинність, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 розділу XII Закону № 1402-VIII від 02.06.2016, на підставі Закону № 1402-VIII від 02.06.2016.
Вказана норма визначена відповідно до чинного ч. 5 та ч. 8 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ (далі - Закон № 1402-VІІІ), яка кореспондується із вказаним вище та вказує про те, що незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
Крім того, Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 вказав на неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
До цього Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року та від 18 лютого 2020 року №2-р/2020.
Також, в рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абз. 2 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).
Відповідно до пункту 11 Основних принципів незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) термін повноважень суддів, їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.
Вищенаведене узгоджується з положеннями Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, згідно яких рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).
Так, згідно із пунктом 54 Рекомендації CM/Rес (2010)12) від 17 листопада 2010 року Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки - «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці».
Виходячи з наведеного, конституційний статус судді зумовлює обов'язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Аналогічні висновки, також, висловленні у рішенні Ради суддів України «Щодо обчислення стажу роботи для виникнення права на відставку, надбавку за вислугу років та додаткову відпустку» від 13 березня 2015 року № 20.
Суд також виходить з того, що неправомірним є позбавлення особи, зокрема, судді, набутого статусу (наприклад, статусу особи, яка має стаж роботи на посаді судді у конкретному кількісному вимірі), оскільки це не узгоджується з принципом правової визначеності. При цьому, дозволяється, виключно шляхом прийняття закону, змінити механізм використання такого статусу у формі зменшення розміру фінансових виплат або пільг, а також позбавлення особи права на перерахунок певних соціальних виплат тощо.
Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону№1402 зі змінами.
У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п'ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року№ 3-рп/2013).
Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402.
Конституційний Суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
У зв'язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.
Згідно з частиною першою статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402 не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Відповідно, з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII.
Законом № 1402 було запроваджено різний правовий підхід та порядок грошового забезпечення суддів у відставці, а саме по-різному визначено порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, залежно від проходження ними кваліфікаційного оцінювання суддів, без урахування, при цьому, періоду виходу у відставку (до запровадження кваліфікаційного оцінювання, чи після цього).
Водночас, положення Закону № 1402 у цій частині 18.02.2020 визнані КС України неконституційними, а тому не підлягають до застосування з вказаної дати і, відповідно, з дня ухвалення КС України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402 не містить норм, які б по різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Відповідно, підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, що узгоджується з правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у зразковій справі № 620/1116/20, а також від 06.03.2019 у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі № 200/3958/19-а та від 04 травня 2022 року у справі №580/3131/20.
За ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд, відповідно до положень ч. 4 ст. 78 КАС України, враховує у справі наявність висновків постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022 у справі № 640/31461/20, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2021 скасовано, прийнято нову постанову, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за заявою від 11 червня 2020 року та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 74% від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді зазначеної у довідці Апеляційного суду міста Києва №72/0403/20 від 04.06.2020 з урахуванням фактично виплачених сум починаючи з 19 лютого 2020 року.
Вказана постанова набрала чинності 12.07.2022 та на підставі останньої відповідачем було проведено перерахунок довічного грошового утримання судді з 19.02.2020, враховуючи висновки викладені в згаданому вище рішенні Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020.
Щодо зарахування спірного періоду у справі до стажу ОСОБА_1 суд зазначає слідуюче.
Пунктом 11 Розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.10.2010 №2453-VІ (у відповідній редакції), який втратив чинність, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 розділу XII Закону № 1402-VIII від 02.06.2016, на підставі Закону № 1402-VIII від 02.06.2016, визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Згідно із частиною першої статті 25 Конституційного Договору від 08 червня 1995 року № 1к/95-ВР між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов'язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення.
Вказаний Договір був чинний на момент видання Президентом України указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» та втратив чинність із набранням чинності Конституції України 28 червня 1996 року.
Відповідно до пункту 1 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.
Згідно частини третьої статті 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.
Відповідно до частини першої статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Статтею 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» чинної на час набуття ОСОБА_1 стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років (у відповідній редакції до 20.03.2008) відповідно до досліджених судом записів трудової книжки та відсутніх заперечень відповідача, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, зокрема, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.
Абзацом 2 пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», доповненим згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 №545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Суд зауважує, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом № 2453-VI, було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, зокрема, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів.
Статтею 142 Закону №1402-VІІІ визначено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Суд зауважує, що вказана вище ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII неконституційною не визнавалась, а також вказана норма повною мірою відповідає критерію якості закону та не вступає в колізію з іншими нормами законів.
Водночас, абзацом 2 ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII (у відповідній редакції, чинні до набрання чинності Закону №2453-VІ, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно до ст. 137 Закону №1402-VІІІ до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку із прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 12.07.2018 №2509-VІІІ статтю 137 Закону №1402-VІІІ доповнено частиною другою, згідно з якою до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Відповідно до ст. 69 Закону № 1402-VІІІ на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п'ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.
Стажем професійної діяльності у сфері права - стаж професійної діяльності особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти (п. 2 ч. 6 ст. 69 Закону №1402-VІІІ).
Як встановлено матеріалами справи та не заперечує відповідач, позивач має стаж 5 років за професійною діяльністю, який отримала під час заняття посади консультанта, старшого консультанта судової колегії в цивільних справах Верховного суду УРСР (січень 1975-серпень 1984 р.р.) та має підтвердження отримання вищої юридичної освіти одержаної під час навчання на юридичному факультеті Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка з 01.09.1970 по 25.06.1975 р., та відповідно зарахування вказаного періоду діяльності на посаді в судової колегії в цивільних справах Верховного суду УРСР та половини строку навчання до стажу судді.
Суд приходить до висновку, що не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та періоду роботи консультантом судової колегії в цивільних справах Верховного суду УРСР, є неправомірним.
Суд також зазначає, що за пунктом 2 розділу 1 Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 № 200/14891 (далі - Порядок, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.02.2023 № 7-2) заява про призначення (перерахунок) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці подається до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаних управлінь через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи.
Пунктом 1 розділу IV Порядку визначено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини другої статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.
Пунктом 6 розділу IV Порядку визначено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.
Звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, в тому числі через вебпортал або засобами Порталу Дія з використанням суддею електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), або надсилання поштою.
Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання приймається органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, за наявності в судді всіх необхідних документів та оформляється відповідно до вимог розділу III цього Порядку.
Днем звернення за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання вважається день прийняття органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України.
Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок (пункт 9 розділу IV Порядку).
Таким чином, до стажу ОСОБА_1 підлягає зарахуванню половина строку навчання за денною формою навчання на юридичному факультеті Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка з 01.09.1970 по 25.06.1975 р., а саме - 2 роки 5 місяців, а також 5 років роботи на посаді консультанта, старшого консультанта судової колегії в цивільних справах Верховного суду УРСР (січень 1975-серпень 1984 р.р.).
З урахуванням загального стажу судді 39 років 5 місяців 24 дні (32 роки 24 дні стажу на час звільнення з посади судді + 2роки 5 місяців стажу навчання та 5 років стажу роботи за спеціалізацією), застосовуючи вказані вище положення ст. 137 та ст. 142 №1402-VІІІ та п. 25 розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1402-VІІІ, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 має становити 88 відсотків від суддівської винагороди (74 % заробітку безпосередньо на посаді судді, 4% за навчання на денній формі університету та 10 % за стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді) та узгоджується із порядком визначення стажу судді згідно висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №9901/302/19.
Відповідно, оскільки відповідачем було відмовлено у зарахуванні до стажу судді спірних періодів, враховуючи обставини порушення права позивача на нарахування та виплату належного розміру довічного грошового утримання судді у відставці, Пенсійним органом має бути здійснений перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 88% від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді згідно довідки Апеляційного суду м. Києва № 72/0403/20 від 04.06.2020 р. з 19 лютого 2020 року з урахуванням фактично виплачених сум.
Суд зазначає, що відповідачем, згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України, не надано до суду належних та достатніх доказів щодо відсутності права у позивача на зарахування до стажу судді половини періоду навчання у вищому навчальному закладі та періоду роботи за професійною діяльністю.
Також, суд зазначає, що стаж ОСОБА_1 на посаді судді підтверджується не лише записами трудової книжки, підтверджується наданим до справи вказаним та дослідженим вище поданням та довідками Апеляційного суду міста Києва, з якого вбачається загальний стаж позивача на посаді судді станом на 19.02.2020 - 39 років 5 місяців 24 днів (з урахуванням 32 роки 24 дні стажу на посаді судді, половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті 2 роки 5 місяців, періоду 5 років роботи (досвіду), профдіяльності з січня 1975 по серпень 1984 за ст. 137 Закону №1402-VІІІ).
Відповідно суд констатує встановлений факт стажу ОСОБА_1 на посаді судді - 39 років 05 місяців 24 дні, що має бути взято пенсійним органом до розрахунку при обчисленні відсоткового розміру довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Апеляційного суду м. Києва № 72/0403/20 від 04.06.2020.
Суд вважає необхідним відмітити, що правильність обчислення стажу роботи на посаді судді безпосередньо впливає на розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що є однією з головних гарантій незалежності судді, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними актами. За загальним правилом, суд повинен тлумачити національне законодавство у соціальній сфері таким чином, щоб результат цього тлумачення відповідав верховенству права з урахуванням усіх складових цього принципу, зокрема, справедливості і розумності та, відповідно, у спосіб, що є найбільш сприятливим для захисту прав та інтересів особи.
Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладених у постанові від 8 листопада 2021 року у справі № 580/492/21.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Суд зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів належними та достатніми доказами правомірності своїх дій за спірним предметом спору, відповідно судом встановлено порушення права позивача на визначення належного відсотку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та належного здійснення перерахунку вказаного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Апеляційного суду м. Києва № 72/0403/20 від 04.06.2020 з 19.02.2020.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Враховуючи вищезазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 139 КАС України та наслідків вирішення справи судом, позивачу підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, сплачений судовий збір.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн., що підтверджується квитанцією від 17.03.2023, наявною в матеріалах справи.
Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на суму 1073,60 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 77-80, 139, 143, 243-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання суді у відставці половину строку навчання за денною формою навчання на юридичному факультеті Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка 2 роки 5 місяців з 01.09.1970 по 25.06.1975 р. та 5 років роботи на посаді консультанта, старшого консультанта судової колегії в цивільних справах Верховного суду УРСР (січень 1975-серпень 1984 р.р.).
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 , як судді у відставці до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання суді у відставці половину строку навчання за денною формою навчання на юридичному факультеті Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка 2 роки 5 місяців за період з 01.09.1970 по 25.06.1975 р. та 5 років роботи на посаді консультанта, старшого консультанта судової колегії в цивільних справах Верховного суду УРСР (січень 1975-серпень 1984 р.р.), з урахуванням загального стажу судді 39 років 5 місяців 24 дні.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з урахуванням загального стажу судді 39 років 5 місяців 24 дні здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання суді у відставці у розмірі 88% від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді згідно довідки Апеляційного суду м. Києва № 72/0403/20 від 04.06.2020 р. з 19 лютого 2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору у сумі 1073,60 (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок) грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І.І.