про повернення позовної заяви
16 серпня 2023 року м. Київ № 320/26258/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши позовну заяву
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку та виплати пенсії в розмірі 82% грошового забезпечення, на підставі довідки Міністерства внутрішніх справ України від 18.06.2021 року №22/6-2764 про розмір грошового забезпечення, з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, починаючи з 01 грудня 2019;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії без обмежень десятьма прожитковими мінімумами в розмірі 82% грошового забезпечення, на підставі довідки Міністерства внутрішніх справ України від 18.06.2021 року №22/6-2764 про розмір грошового забезпечення, з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, починаючи з 01 грудня 2019, та нарахувати і виплатити позивачу утворений борг.
Судом під час вирішення питання про відкриття провадження у справі було встановлено недоліки позовної заяви, у зв'язку з чим ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду письмових пояснень в обґрунтування пропуску строку звернення до суду та докази на підтвердження поважності пропуску такого строку.
На адресу суду надійшло клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду у якому позивач просив визнати наведені ним у клопотанні причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити його. В обґрунтування вказаного клопотання позивач зазначив, що норми ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв'язку з виплатою недоплаченої суми пенсії. Зважаючи на те, що не проведення виплати недоплаченої суми пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, виплати недоплаченої суми пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком. При цьому позивач посилається на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 24.11.2020 у справі №815/460/18, від 25.05.2016 у справі №164/1904/14-ц, від 24.04.2018 у справі № 646/6250/1, 30.10.2018 у справі №493/1867/17, 22.01.2019 у справі № 201/9987/17, від 29.11.2019 у справі № 642/7479/16-а, від 30.01.2020 у справі №554/5119/16-а та на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17.
Дослідивши доводи клопотання позивача, суд зауважує, що позивачем у вказаній заяві не зазначено підстав та не надано доказів на їх підтвердження, які свідчили б про неможливість звернення до суду з даною позовною заявою у шестимісячний строк з моменту коли позивач дізнався про порушення його прав. Так, позивач у вказаному клопотанні щодо строку звернення до суду підтвердив, що 30.07.2021 він звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки, однак листом відповідача від 02.09.2021 йому було відмовлено у задоволенні вказаної заяви.
При цьому, позивач не навів та не надав суду доказів наявності об'єктивних та переконливих причин, які завадили позивачу надіслати позовну заяву до суду у строк, встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо посилання позивача на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 24.11.2020 у справі №815/460/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №522/2738/17, суд зазначає, що Верховний Суд та Велика Палата Верховного Суду у зазначених постановах дійшли висновку про відсутність строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, суд зазначає, що вказаний вище правовий висновок не може бути застосований при вирішенні спірних правовідносин у справі, що розглядається, оскільки стосується саме перерахунку та виплати пенсій за минулий час, а не строку звернення до суду із позовною заявою.
Крім того, суд відхиляє посилання позивача на практику Верховного Суду викладену у постановах 25.05.2016 у справі №164/1904/14-ц, від 24.04.2018 у справі № 646/6250/1, 30.10.2018 у справі №493/1867/17, 22.01.2019 у справі № 201/9987/17, від 29.11.2019 у справі № 642/7479/16-а, від 30.01.2020 у справі №554/5119/16-а з огляду на ту обставину, що питання застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, у соціальних спорах було предметом розгляду Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі № 240/12017/19 (постанова від 31.03.2021).
У цьому рішенні Верховний Суд дійшов такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого процесуальним законом у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку тощо.
Отже вказаними нормами встановлений шестимісячний строк звернення до суду з позовом у зазначених правовідносинах.
Вирішуючи ж питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатись, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок. Отже, у цьому випадку початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід пов'язувати з датою отримання листа-відповіді, листа-роз'яснення від органу Пенсійного фонду України на запит особи про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку.
При цьому, поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
У постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 Верховний Суд наголосив на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, із дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком із цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. У такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Верховний Суд в постанові у справі № 240/12017/19 вказав, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. За висновком Суду, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Згідно з практикою ЄСПЛ для забезпечення оптимального співвідношення права на доступ до правосуддя та принципу правової визначеності у процесі прийняття судом рішення про поновлення строку на звернення до суду мають враховуватися:
1) особливі обставини кожної конкретної справи у системному зв'язку з причинами пропуску строку на звернення до суду; наявність причин непереборного та об'єктивного характеру пропуску строку на звернення до суду;
2) характер права, для захисту якого надійшло звернення до суду, та його значення для сторін;
3) період, який минув з моменту пропуску строку, правові наслідки його поновлення або не поновлення;
4) наявність публічного (суспільного та, меншою мірою, державного) інтересу у справі;
5) фундаментальність значення справи для судової та правозастосовної практики.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (справи «Стаббігс на інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії») право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Суд зауважує, що інші доводи позивача зазначені у клопотанні про поновлення строку звернення до суду не є обставинами непереборного та об'єктивного характеру, що заважали йому своєчасно звернутися за захистом своїх прав до суду, відтак суд дійшов висновку, що позовна заява та заява про поновлення строку звернення до суду не містить поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Пунктом 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно пунктів 1 та 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Беручи до уваги ту обставину, що пропущений позивачем строк звернення до суду є тривалим та позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали йому звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, а судом з позовної заяви та доданих до неї матеріалів не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає поверненню позивачу.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню позивача до суду з подібним позовом після того, як перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
На підставі викладеного, керуючись статтями 121-12, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов"язання вчинити певні дії, - повернути позивачеві.
2. Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Панова Г. В.