16 серпня 2023 року Київ Справа №320/18230/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 без обмежень;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії в розмірі 90% всіх видів грошового забезпечення відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.11.2022 по справі № 640/8732/22 з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 01.04.2019 без обмежень.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2022 по справі № 640/8732/22 було визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ЄДРПОУ 42098368) щодо відмови ОСОБА_1 перерахувати та виплатити пенсію в розмірі 90% грошового забезпечення, на підставі довідки Департаменту з питань виконання кримінальних покарань було складено довідку від 19.11.2021 року №9/1-1349 про розмір грошового забезпечення, станом на 05.03.2019, починаючи з 01.04.2019 року; Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ЄДРПОУ 42098368) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію, в розмірі 90% грошового забезпечення, на підставі довідки Департаменту з питань виконання кримінальних покарань було складено довідку від 19.11.2021 року №9/1-1349 про розмір грошового забезпечення, станом на 05.03.2019, з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 01 квітня 2019 року.
На виконання рішення суду від 21.11.2022 по справі № 640/8732/22 відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019, проте застосував обмеження її розміру максимальним розміром. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними.
Ухвалою суду від 09.06.2023 відкрито провадження в справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав, подав до суду 07.08.2023 відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що у пенсійного органу відсутні підстави для перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром, відтак, її виплата проводиться відповідно до чинного законодавства.
Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив та доповнення до відповіді на відзив, в яких він з аргументами, наведеними у відзиві, не погоджується, наполягає на задоволенні позовних вимог, підтвердив, що виплата пенсії відповідачем йому здійснена з обмеженням її максимальним розміром.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2022 по справі №640/8732/22 було визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ЄДРПОУ 42098368) щодо відмови ОСОБА_1 перерахувати та виплатити пенсію в розмірі 90% грошового забезпечення, на підставі довідки Департаменту з питань виконання кримінальних покарань було складено довідку від 19.11.2021 року №9/1-1349 про розмір грошового забезпечення, станом на 05.03.2019, починаючи з 01.04.2019 року; Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ЄДРПОУ 42098368) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію, в розмірі 90% грошового забезпечення, на підставі довідки Департаменту з питань виконання кримінальних покарань було складено довідку від 19.11.2021 року №9/1-1349 про розмір грошового забезпечення, станом на 05.03.2019, з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 01 квітня 2019 року.
На виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2022 по справі № 640/8732/22 відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача, проте застосував обмеження максимальним розміром.
Позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою щодо перерахунку пенсії з 01.04.2019 року без обмеження пенсії максимальним розміром.
У відповідь на заяву ГУ ПФУ в м. Києві листом від 11.05.2023 № 15518-13773/К-02/8-2600/23 проінформувало позивача про відсутність правових підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача без обмеження максимальним розміром.
Вважаючи вказані дій відповідача протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.
Відповідно до пункту 8 розділу II Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI викладено частину 5 статті 43 Закону №2262-ХІІ в наступній редакції: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII частину 5 статті 43 Закону №2262-ХІІ доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень" .
У подальшому відповідно до підпункту 3 пункту 1 розділу I Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту резервістів, які постраждали внаслідок участі в антитерористичній операції, та членів їх сімей" від 12.04.2016 №1080-VIII статтю 43 Закону № 2262 після частини третьої доповнено двома новими частинами, у зв'язку з чим частина п'ята цієї статті стала частиною сьомою без змін у змісті.
Рішенням від 20.12.2016 року №7-рп/2016 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з пунктом резолютивної частини рішення №7-рп/2016 положення частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Конституційний Суд України у пункті 2.1 рішення зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Таким чином, положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зі змінами, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 20.12.2016.
Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01.01.2017 , у частині сьомій статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII слова і цифри "у період з 01.01.2016 по 31.12.2016 " замінено словами і цифрами "по 31.12.2017".
Проте Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017, норми частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ не відновлені, хоча внесені зміни стосовно продовження періоду тимчасового обмеження максимального розміру пенсії.
Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Це означає, що протягом 2019 року та у подальшому стаття 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року №1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2020 року по справі №522/16881/17, від 09 лютого 2021 року по справі №1640/2500/18 та від 17 травня 2021 року по справі № 343/870/17.
Крім цього, обмеження максимального розміру пенсії були введені в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI.
Згідно статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08 липня 2011 року (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 01 жовтня 2011 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність
Проте застосування відповідачем положень статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" фактично суперечить висновкам, що викладені в рішенні Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, згідно з якими обмеження пенсії максимальним розміром особам, які отримують пенсію за Законом №2262, не відповідає статті 17 Конституції України.
Вказаним рішенням Конституційного Суду України осіб, яким пенсія виплачується відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", виключено з категорії пенсіонерів, до яких можуть застосовуватися обмеження максимального розміру пенсії, запроваджені Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи".
Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 640/2500/18, від 10 вересня 2021 року у справі № 300/633/19, від 24 вересня 2021 року у справі № 370/2610/17, від 27 січня 2022 року по справі №240/7087/20.
При цьому слід зазначити, що у 2019-2022 роках будь-яких змін до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не вносилося.
Таким чином, суд дійшов висновку, що обмеживши виплату пенсії позивачу з 01.04.2019 максимальним розміром та відмовляючи позивачу в перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром відповідач діяв протиправно.
Отже, оскільки відповідач протиправно обмежив розмір пенсії позивача її максимальним розміром, тому його необхідно зобов'язати здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2019 в основному розмірі 90% сум грошового забезпечення, то суду не надано доказів того, що між сторонами наразі виник публічно-правовий спір щодо зменшення основного розміру пенсії, перерахованої на підставі оновленої довідки, який би вимагав судового вирішення у цій справі. Тому у задоволенні позовних вимог у цій частині суд відмовляє, позаяк вони є передчасними.
Крім того, Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2022 по справі № 640/8732/22 вже визнано за позивачем право на перерахунок пенсії в розмірі 90% грошового забезпечення з 01.04.2019 року.
Щодо стягнення пенсії однією сумою, слід зазначити, що спосіб виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб'єкт владних повноважень, не визначений в спірних правовідносинах нормативно. У разі задоволення позову та набрання чинності рішенням суду про зобов'язання сплатити недоплачену частину пенсії перерахування недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми єдиним платежем, так і кількома платежами, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці.
В силу вимог ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
При цьому, ч. 1 ст. 372 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
У даному випадку спосіб виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб'єкт владних повноважень є виплата належних позивачу сум у повному обсязі, інший спосіб виконання в спірних правовідносинах нормативно не визначений.
Суд зауважує, що ні приписами статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", ні постановою КМУ №649 від 22.08.2018 року, за наявності вини пенсійного органу, не встановлено спосіб виплати належних позивачу сум частинами, періодичністю проведення платежів тощо, та не обмежено право позивача на виплату належної йому суми одним платежем.
При ухваленні судом рішення, суд зобов'язує відповідача здійснити позивачу виплату належних сум пенсії, та у разі набрання чинності рішенням суду про зобов'язання сплатити недоплачену частину пенсії, перерахування недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми кількома платежами, так і однією сумою, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Отже, вимога щодо здійснення виплати суми недоплаченої частини пенсії єдиним платежем, не підлягає задоволенню, оскільки з системного аналізу положень ч. 1 ст. 2 та ч. 3 ст. 2 КАС України в кореспонденції з приписами ст. 6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади, вбачається, що суд не може перебирати на себе функції суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта.
Крім того, кількість платежів у межах однієї суми коштів не порушує прав особи на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення, адже метою судового захисту є спонукання владного суб'єкта до належного виконання адміністративних функцій у повному обсязі, що (у даному конкретному випадку) полягає у проведенні розрахунку за усією належною до одержання сумою пенсії.
Щодо вимоги позивача про подання відповідачем звіту про виконання судового рішення суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зважаючи на наведене, зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом, а не обов'язком суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі.
З урахуванням того, що позивачем в позові не наведено обґрунтувань необхідності застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням рішення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у даній справі.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору на суму 805,20 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії з 01.04.2019 без обмеження пенсії максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів установлених для осіб, які втратили працездатність під час здійснення перерахунку та виплати пенсії на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2022 по справі № 640/8732/22.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ: 42098368) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсію на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2022 по справі № 640/8732/22 з 01.04.2019 без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 805, 20 грн. (вісімсот п'ять гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд.16).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І.І.