Україна
Донецький окружний адміністративний суд
16 серпня 2023 року Справа№200/3662/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про:
- визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.09.2021 року по 19.06.2023 року включно;
- зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.09.2021 року по 19.06.2023 року включно в сумі 74585,72 гривень відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100.
Заявлені вимоги позивач обґрунтував тим, що з 08.09.2011 року по 07.02.2021 року проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 та відповідно до наказу № 60 о/с від 05.02.2021 року звільнений зі служби у зв'язку із закінченням строку контракту.
При цьому, за позивачу під час проходження служби не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення, у зв'язку з чим він звернувся до суду.
19.06.2023 року на розрахунковий рахунок позивача нарахована індексація грошового забезпечення на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року по справі № 200/5571/21 у розмірі 216852,31 грн. Вказане рішення набрало законної сили та виконано відповідачем.
Тобто, 19.06.2023 року відповідачем проведений остаточний розрахунок з позивачем при звільненні, а саме було нарахована на картковий рахунок суму індексації грошового забезпечення за судовим рішенням.
Крім того, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року по справі № 200/13477/21 зобов'язано відповідача виплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 08.02.2021 по 29.09.2021 включно.
При цьому відповідачем не було проведено перерахунок одноразових видів грошового забезпечення. Для вирішення спору позивач знову звернувся до суду.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2022 року у справі №200/4523/22 зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплатити позивачу:
- грошову допомогу на оздоровлення, передбачену статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 2011-XII «Про соціальний і правовий захист
військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням щомісячної додаткової грошової
винагороди та індексації грошового забезпечення за 2016-2017 роки;
- грошову допомогу на оздоровлення, передбачену статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 2011-XII «Про соціальний і правовий захист
військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням «індексації грошового забезпечення» за 2018-2021 роки;
- одноразову грошову допомогу передбачену частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням індексації грошового забезпечення;
- грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2015 2021 роки, передбачену п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням індексації грошового забезпечення.
Отже, відповідачем затримано виплату перерахунку одноразових видів грошового забезпечення виплачених на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2022 року у справі №200/4523/22 понад період затримки виплати індексації грошового забезпечення виплаченої на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12.07.2021 року у справі №200/5571/21.
Таким чином, позивач вважає, що має право відповідно до положень статей 116,117 Кодексу законів про працю України на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 вересня 2021 року (крайня дата періоду який розглядався в суді щодо виплати позивачу середнього заробітку у справі №200/13477/21) по 19 червня 2023 року (по дату остаточного розрахунку за судовим рішенням).
З зазначених підстав позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року вказаний позов залишено без руху у зв'язку із невідповідністю вимогам ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмового провадження).
Відповідачем надано письмовий відзив від 14.08.2023 року. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що позивач проходив службу в військовій частині НОМЕР_1 з 08.09.2011 по 07.02.2021 року.
Відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року по справі № 200/5571/21 позивачу сплачено 216852,31грн.
Також рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року по справі № 200/13477/21, яке набрало законної сили 30.05.2023 року, зобов'язано відповідача виплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 08.02.2021 по 29.09.2021 включно, яке також виконано відповідачем.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2022 року у справі №200/4523/22 частково задоволено позовні вимоги позивача та дане рішення набрало законної сили 24.01.2023 року.
Наголошує, що положення трудового законодавства (в тому числі й Кодексу законів про працю України) не поширюються на правовідносини, що виникають при визначенні норм оплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу, порядку такого грошового забезпечення, оскільки такі врегульовані спеціальним законодавством. Законодавець свідомо не передбачив в спеціальному законодавстві дублювання норм КЗпП, а саме ст.116,117.
Виходячи з системного аналізу норм КЗпП, відповідач вказує, що частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Вважає, що стаття 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати індексації грошового забезпечення.
Також зазначає про принцип співмірності, пов'язаний із затримкою належних позивачу виплат.
З зазначених причин відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_2 . Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 з 08.09.2011 року по 07.02.2021 року, що не спростовується сторонами.
Відповідно до наказу № 60 о/с від 05.02.2021 звільнений зі служби у запас у зв'язку із закінченням строку контракту.
При цьому, за позивачу під час проходження служби не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення, у зв'язку з чим він звернувся до суду.
19.06.2023 року на розрахунковий рахунок позивача нарахована індексація грошового забезпечення на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року по справі № 200/5571/21 у розмірі 216852,31грн. Вказане рішення набрало законної сили та виконано відповідачем.
Отже, 19.06.2023 року відповідачем проведений остаточний розрахунок з позивачем при звільненні, а саме було нарахована на картковий рахунок суму індексації грошового забезпечення за судовим рішенням.
Також, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року по справі № 200/13477/21 зобов'язано відповідача виплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 08.02.2021 по 29.09.2021 включно.
При цьому відповідачем не було проведено перерахунок одноразових видів грошового забезпечення. Для вирішення спору позивач знову звернувся до суду.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2022 року у справі №200/4523/22 зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплатити позивачу:
- грошову допомогу на оздоровлення, передбачену статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 2011-XII «Про соціальний і правовий захист
військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням щомісячної додаткової грошової
винагороди та індексації грошового забезпечення за 2016-2017 роки;
- грошову допомогу на оздоровлення, передбачену статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 2011-XII «Про соціальний і правовий захист
військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням «індексації грошового забезпечення» за 2018-2021 роки;
- одноразову грошову допомогу передбачену частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням індексації грошового забезпечення;
- грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2015 2021 роки, передбачену п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням індексації грошового забезпечення.
Отже, відповідачем затримано виплату перерахунку одноразових видів грошового забезпечення виплачених на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2022 року у справі №200/4523/22 понад період затримки виплати індексації грошового забезпечення виплаченої на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12.07.2021 року у справі №200/5571/21.
Статтею 43 Конституції України передбачено право на своєчасне одержання винагороди за працю, яке захищається законом.
Згідно з статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно з частинами другою та третьою статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Слід зауважити, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
Разом з тим, вказаними вище нормативними актами не врегульовано порядок виплати грошового забезпечення особам за час затримки розрахунку.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 року №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
Таким чином, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Слід зауважити, що непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.
В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.
Строки проведення розрахунку при звільненні та відповідальність за недотримання таких строків визначені статтями 116 та 117 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спор.
Відтак, враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд робить висновок про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 28.01.2021 у справі №240/11214/19, від 24.12.2020 у справі №340/401/20, від 05.08.2020 у справі №826/20350/16, від 15.07.2020 у справі №824/144/16-а, від 31.10.2019 у справі №2340/4192/18, від 26.06.2019 у справі №826/15235/16, від 31.10.2019 у справі №2340/4192/18 та від 20.05.2020 у справі № 816/1640/17.
При цьому, суд враховує, що за правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 року у справі №821/1083/17, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем.
Вирішення питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу з визначенням розміру такого заробітку здійснюється за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, у редакції, чинній на час спірних правовідносин (далі по тексту - Порядок №100).
Згідно з абзацом 1 пункту 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Абзацом 3 пункту 2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до абзацу 1 пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Позивач зазначив, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2022 року у справі №200/4523/22 відповідачем 15.05.2023 року виплачено на користь позивача перерахунок одноразових видів грошового забезпечення з урахуванням поточної індексації грошового забезпечення виплаченої у період проходження позивачем військової служби у загальній сумі 7669,00 грн.
Після надання позивачем додаткових пояснень до Державної виконавчої служби України відповідачем 20.06.2023 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2022 року у справі №200/4523/22 доплачено на користь
позивача перерахунок одноразових видів грошового забезпечення з урахуванням фіксованої індексації грошового забезпечення виплаченої на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12.07.2021 року у справі №200/5571/21 у сумі 46021,75 грн.
Таким чином, загальна сума виплачена на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2022 року у справі №200/4523/22 склала 53690,75 грн.
Відтак, відповідачем затримано виплату перерахунку одноразових видів грошового забезпечення виплачених на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2022 року у справі №200/4523/22 понад період затримки виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12.07.2021 року у справі №200/5571/21.
З матеріалів справи (виписок банку) судом встановлено, що фактично повний розрахунок при звільненні з позивачем здійснено 20.06.2023 року шляхом зарахування відповідачем на картковий рахунок позивача боргу з виплати індексації грошового забезпечення в розмірі 72889,64 гривень згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року по справі № 200/13477/21 та в сумі 46021,75 згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2022 року у справі №200/4523/22, про що свідчить відповідна роздруківка картки позивача АТ КБ Приватбанк.
Також 15.05.2023 року зараховано 7699,00 гривень за рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2022 року у справі №200/4523/22 (зазначено - 02.02.2023).
В зазначених вище рішеннях суду вказано, що ці суми - індексація заробітної плати, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 08.02.2021 по 29.09.2021, грошова допомога на оздоровлення, передбачена статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», компенсація за невикористані відпустки, тощо, а тому суд не бере до уваги твердження відповідача про застосування строків звернення до суду, оскільки процесуальних строків на стягнення заробітної плати законодавчо не встановлено.
Також суд не бере до уваги зміни, внесені 01 липня 2022 року до статті 117 КЗпП України стосовно обмеження стягнення строком в шість місяців, оскільки спірні правовідносини між сторонами виникли до цих змін.
За таких обставин, суд вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 30.09.2021 року по 19.06.2023 року, тобто 628 днів:
вересень 2021 року - 1 день;
жовтень 2021 року - 31 день;
листопад 2021 року - 30 днів.
грудень 2021 року - 31 день;
січень 2022 року - 31 день;
лютий 2022 року - 28 днів
березень 2022 року - 31 день;
квітень 2022 року - 30 днів;
травень 2022 року - 31 день;
червень 2022 року - 30 днів;
липень 2022 року - 31 день;
серпень 2022 року - 31 день;
вересень 2022 року - 30 днів;
жовтень 2022 року - 31 день.
листопад 2022 року - 30 днів;
грудень 2022 року - 31 день;
січень 2023 року - 31 день;
лютий 2023 року - 28 днів;
березень 2023 року - 31 день;
квітень 2023 року - 30 днів;
травень 2023 року - 31 день;
червень 2023 року - 19 днів.
Відповідно до довідки відповідача про розмір грошового забезпечення позивача за два останні місяці перед звільненням від 12.08.2023 року сума грошового забезпечення за грудень 2020 року складає 12089,10 гривень за 31 день, за січень 2021 року - 12004,50 гривень за 31 день. Отже, середній заробіток за день складає 388,61 гривень, оскільки загальна сума за грудень 2020 року та січень 2021 року складає 24093,60 гривень, днів за грудень 2020-січень 2021 складає 62 дні (24093,60/62=388,61).
Суд зазначає, що період часу затримки остаточного розрахунку при звільненні в даному випадку за допомогу для оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомоги розраховується за період з 30 вересня 2021 року по 19 червня 2023 року, та складає 628 днів, у зв'язку з чим сума середнього заробітку складає 244047,08 гривень (628 днів*388,61 гривень середньоденне грошове забезпечення).
При цьому, суд звертає увагу на те, що невчасно виплачена допомога для оздоровлення, грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, одноразова грошова допомога (яка була нарахована та виплачена на виконання рішення суду у справі №200/4523/22) позивачу складає - 53690,75 гривень, а середній заробіток за час затримки розрахунку, складає 244047,08 гривень, що значно перевищує розмір невчасно виплачених сум.
З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Такі висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц.
Крім того, у вказаній постанові зазначено, що Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком Верховного Суду України у постанові від 27.04.2016 у справі №6-113цс16 у тому, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.
Велика Палата у постанові від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15-ц зазначила, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні службовця незалежно від того, чи позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум підлягають задоволенню у повному обсязі чи частково.
Вказаний висновок відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 30.11.2020 року у справі №480/3105/19.
Отже, враховуючи правову позицію Верховного Суду, суд вважає за необхідне при визначенні розміру відшкодування врахувати наведені критерії оцінки розміру відшкодування за час розрахунку при звільненні.
Отже, суд вважає за необхідне застосування до даних правовідносин принцип справедливості та співмірності, з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника.
Аналогічна правова позиція щодо застосування принципу співмірності до подібних правовідносин викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року по справі №806/345/16, від 18 липня 2018 року у справі №825/325/16, від 04.04.2018 року у справі №524/1714/16-а.
Зокрема, істотність частки суми допомоги для оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомоги в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 53690,75 гривень/244047,08 гривень (сума допомоги для оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомоги/середній заробіток за час затримки розрахунку) = 0,220.
Сума, яка підлягає відшкодуванню становить: 388,61 гривень (середньоденне грошове забезпечення) х 0,220 (істотність частки) х 628 (днів затримки розрахунку) = 53690,36 гривень.
Таким чином, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд вважає, що сума, яка підлягає відшкодуванню позивачу, а саме, середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату допомоги для оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомоги) за період з 30.09.2021 року по 19.06.2023 року, становить 53690,36 гривень.
Враховуючи вищезазначене, суд не приймає до уваги розрахунок здійснений представником позивача в позовній заяві, оскільки розрахунок здійснений на помилкових даних, які направленні на штучне збільшення суми середнього заробітку навіть враховуючи принцип співмірності.
Відповідно до п.10 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню враховуючи п.10 ч.2 ст.245 КАС України, шляхом:
- визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.09.2021 року по 19.06.2023 року включно;
- стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 30.09.2021 року по 19.06.2023 року включно в розмірі 53690,36 гривень.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії підлягають частковому задоволенню.
За вимогами ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
На підставі положень ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.09.2021 року по 19.06.2023 року включно.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 30 вересня 2021 року по 19 червня 2023 року в розмірі 53690 (п'ятдесят три тисячі шістсот дев'яносто) гривень 36 копійок.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати з судового збору у розмірі 618 (шістсот вісімнадцять) гривень 22 копійки.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 16 серпня 2023 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.Б. Голубова