Справа № 991/6175/23
Провадження № 11-сс/991/544/23
Слідчий суддя ОСОБА_1
14 серпня 2023 року місто Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.07.2023 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного в межах кримінального провадження № 52019000000000143 від 20.02.2019,
за участю:
захисника підозрюваного, - адвоката ОСОБА_7 ,
прокурора - ОСОБА_8 ,
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
Національне антикорупційне бюро України (далі - НАБУ) здійснює досудове розслідування, а Спеціалізована антикорупційна прокуратура Офісу Генерального прокурора (далі - САП) - процесуальне керівництво, у кримінальному провадженні № 52019000000000143 від 20.02.2019, за підозрою ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_6 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України), а також за ознаками ч. 2 і 3 ст. 209 КК України.
За версією органу досудового розслідування, у період із листопада 2014 року по березень 2020 року ОСОБА_9 разом з іншими учасниками організованої ним групи, в тому числі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_6 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 здійснили розтрату коштів АБ «Укргазбанк» на загальну суму 205 998 435,93 грн, шляхом їх обернення на користь фіктивних Агентів чи/та Партнерів за надання ними послуг із залучення клієнтів цього Банку, що фактично надані не були, оскільки клієнти самостійно розміщали кошти на вкладних (депозитних) чи/та поточних рахунках, керуючись виключно постановами Кабінету Міністрів України чи/та внутрішніми актами, із використанням процедур закупівлі (тендеру), або ж власним переконанням керівництва чи власників таких клієнтів (юридичних осіб).
14.02.2023, у межах зазначеного кримінального провадження, складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 та ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, а саме: пособництво в розтраті чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненої організованою групою, в особливо великих розмірах; пособництво у внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчиненому у складі організованої групи.
Через не встановлення місцеперебування ОСОБА_6 та неможливості вручити йому повідомлення про підозру в день його складення, органом досудового розслідування вживалися заходи для його вручення ОСОБА_6 у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України) для вручення повідомлень.
12.07.2023 детектив НАБУ, за погодженням прокурора САП, звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 (далі - клопотання).
За результатами розгляду, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 20.07.2023 обрав ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Обираючи ОСОБА_6 , за його відсутності, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов висновків про: набуття ОСОБА_6 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень; наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики вчинення ОСОБА_6 дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України; наявність обґрунтованих підстав вважати, що ОСОБА_6 оголошено в міжнародний розшук.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_7 , діючи в інтересах ОСОБА_6 , 31.07.2023 подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу. За змістом вимог просить: поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді; скасувати оскаржувану ухвалу; постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання.
В обґрунтування вимоги про поновлення строку на апеляційне оскарження сторона захисту посилається на те, що повний текст оскаржуваної ухвали отримано лише 26.07.2023 та до цього моменту не були відомі мотиви прийнятого судового рішення. Указане об'єктивно унеможливило вчасно звернутися з апеляційною скаргою.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_6 маючи чотирьох малолітніх дітей та матір похилого віку, виїхав із території України через воєнний стан. Орган досудового розслідування відразу ж був повідомлений про адресу місця проживання ОСОБА_6 за кордоном. На переконання захисту, ініціювання стороною обвинувачення обрання запобіжного заходу є формою позбавлення можливості ОСОБА_6 прибути в Україну та його природного права на захист. Слідчий суддя усі зазначені доводи залишив поза увагою та обираючи ОСОБА_6 запобіжний захід не врахував поважні причини його неповернення на територію України, а також не врахував інтереси його з ОСОБА_18 малолітніх дітей.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні сторона захисту підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі з наведених в ній підстав, просила її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Мотиви суду
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши доводи та заперечення учасників судового провадження, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить таких висновків.
Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення, якщо інше не передбачене КПК України (п. 3 ч. 2 ст. 395 цього Кодексу). У свою чергу, згідно вимог ч. 1 ст. 117 КПК України, пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
У випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказані обставини за їх клопотанням можуть бути визнані поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України (постанова об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2019 року по справі № 461/1434/18).
Із матеріалів судового провадження вбачається, що 20.07.2023 слідчим суддею постановлено оскаржувану ухвалу з проголошенням її резолютивної частини. Повний текст ухвали проголошено 25.07.2023, за відсутності учасників судового провадження. Копію повного тексту захисник ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 отримав 27.07.2023 у суді першої інстанції, а свою апеляційну скаргу подав до суду апеляційної інстанції - 31.07.2023.
З огляду на вищевикладене, а також факт необізнаності сторони захисту з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, колегія суддів уважає, що наявні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження як такого, що пропущений із поважних причин.
Щодо вирішення апеляційної скарги по суті
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ст. 178 КПК України).
Колегією суддів уважає, що слідчий суддя правильно вирішив всі питання, що підлягали з'ясуванню під час розгляду клопотання. Обґрунтована підозра, доведені прокурором ризики, оголошення ОСОБА_6 у міжнародний розшук дали підстави слідчому судді дійти обґрунтованого висновку для обрання останній запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У межах доводів апеляційної скарги із метою правильного їх вирішення, колегія суддів має визначити чи мали місце порушення вимог кримінального процесуального закону, на які вказує захист, що є підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Щодо розгляду клопотання слідчим суддею за відсутності підозрюваного
Сторона захисту наголошувала на незаконності ухвали слідчого судді через здійснення розгляду клопотання за відсутності підозрюваного, за наявності у слідчого судді відомостей про його місце перебування за кордоном, що призвело до порушення його права на захист.
Колегія суддів відхиляє наведені доводи, оскільки розгляд клопотання в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України здійснюється без виклику чи повідомлення підозрюваного, який оголошений у міжнародний розшук, та в контексті обставин цього провадження колегія суддів звертає увагу на таке.
Частина 6 статті 93 КПК України передбачає спеціальний порядок вирішення питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - розгляд такого клопотання здійснюється за відсутності підозрюваного, оголошеного у міжнародний розшук. Відповідно прокурор не повинен вручати зазначене клопотання підозрюваному, який оголошений у міжнародний розшук і який не має брати участь у його розгляді, а слідчий суддя не має здійснювати його виклик чи повідомлення про судове засідання з розгляду цього клопотання. Загалом метою цієї норми є забезпечення можливості примусової доставки до суду підозрюваного, який виїхав за межі України у зв'язку з чим оголошений у міжнародний розшук, для вирішення питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У контексті доводів сторони захисту колегія суддів зазначає, що судовий виклик здійснюється щодо особи, участь якої у процесуальній дії є обов'язковою (ч. 1 ст. 134 КПК України); повідомлення учасників кримінального провадження з приводу вчинення процесуальних дій здійснюється у випадку, якщо участь цих осіб у таких діях не є обов'язковою (ч. 2 ст. 111 КПК України). Тоді як прибуття підозрюваної, яка оголошена у міжнародний розшук, у судове засідання з розгляду клопотання про обрання їй запобіжного заходу в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України змінює правовий режим судового розгляду, адже в такому випадку унеможливлюється застосування ч. 6 ст. 193 КПК України, а питання про застосування запобіжного заходу вирішується у загальному порядку - за участі підозрюваної.
Додатково колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, тоді як жодною нормою КПК України не передбачено здійснення повідомлення підозрюваного, оголошеного у міжнародний розшук, про розгляд клопотання в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.
Ураховуючи те, що ОСОБА_6 оголошений у міжнародний розшук слідчий суддя не повинен був здійснювати його повідомлення про розгляд клопотання. При цьому наявність даних про місце перебування підозрюваного за кордоном не є підставою для здійснення його повідомлення про розгляд клопотання в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.
Зазначений порядок повідомлення є належним з огляду на таке: специфіка питання, яке було предметом розгляду, а саме - обрання щодо вказаної особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, яким передбачено вирішення такого клопотання за відсутності підозрюваного; при цьому підозрюваний повідомлявся слідчим суддею про час, дату та місце судового розгляду та будучи обізнаним не прибув для реалізації свого права на участь в судовому засіданні; у розгляді клопотання слідчим суддею забезпечена участь вільно обраного ним захисника.
Крім того, спростовуючи доводи сторони захисту в контексті порушення права на захист та неможливості прибуття підозрюваного ОСОБА_6 із поважних причини в судове засідання, колегія суддів звертає увагу, що останнім взагалі не було зазначено, які інші аргументи може навести лише підозрюваний.
Також, оцінюючи доводи сторони захисту в частині підстав неможливості прибуття на територію України підозрюваного ОСОБА_6 , а саме: введення воєнного стану, перебування на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей та матері похилого віку, колегія суддів звертає увагу на таке.
Згідно з відомостями, отриманими органом досудового розслідування підозрюваний ОСОБА_6 15.01.2023 виїхав з України та до цього часу на територію України не повертався.
Органом досудового розслідування були здійснені виклики, однак у встановлені дати та час ОСОБА_6 на виклики не прибув.
Перелік причин, через які особа може не з'явитися на виклик, визначені ст. 138 КПК України, зокрема:
1) затримання, тримання під вартою або відбування покарання;
2) обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення;
3) обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини);
4) відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо;
5) тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров'я у зв'язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад;
6) смерть близьких родичів, членів сім'ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю;
7) несвоєчасне одержання повістки про виклик;
8) інші обставини, які об'єктивно унеможливлюють з'явлення особи на виклик.
У листах захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_7 від 21.02.2023, 06.03.2023, 10.04.2023, 17.07.2023 орган досудового розслідування було повідомлено про тимчасове перебування/проживання підозрюваного на території Швейцарської Конфедерації та подальшу зміну місця проживання родини ОСОБА_23 , які переїхали до Великобританії.
Необхідно зазначити, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався та наразі триває.
Відповідно до ст. 1 Закону України « Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
За наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» центр (у тому числі м. Київ), північ та захід України не відносяться до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Всі державні установи, розташовані у м. Києві, працюють у штатному режимі.
З огляду на це, введення воєнного стану на територіях, на яких не ведуться бойові дії та, які не окуповані, а також тимчасове проживання підозрюваного ОСОБА_6 на території іншої держави, не перешкоджає підозрюваному ОСОБА_6 з'явитися за викликами до органів досудового розслідування та суду, тобто вказана причина його неявки не є поважною. Додані захисником до листів копії дозволів типу «S», «видів на проживання» є посвідченням особи, яке дає право лише на тимчасове проживання як у Швейцарській Конфедерації, так і Великобританії.
Тобто стороною обвинувачення використано всі можливі інструменти, визначені кримінальним процесуальних законом для проведення слідчих і процесуальних дій із підозрюваним ОСОБА_6 , однак останній на виклики не прибув.
Неможливість прибуття підозрюваного за викликом органу судового розслідування та суду з огляду на наявність на його утриманні дітей також спростовується положенням ч. 9 ст. 194 КПК України, відповідно до якої встановлена процедура тимчасового влаштування дитини, залишеної без батьківського піклування.
Щодо інших доводів сторін
Доводи сторони захисту про неврахування слідчим суддею наявності у підозрюваного ОСОБА_6 чотирьох неповнолітніх дітей, колегія суддів відхиляє, оскільки під час обрання запобіжного заходу дані обставини беруться до уваги лише в контексті наявності/відсутності ризику переховування від органів досудового розслідування та суду. Разом із тим, міцність соціальних зв'язків підозрюваної в місці її постійного проживання, у тому числі наявність в неї родини й утриманців, враховуються під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо можливості зупинення кримінального провадження в умовах воєнного стану, колегія суддів звертає увагу на таке.
Положення п. 4 ч. 1 ст. 280 КПК України передбачає можливість зупинення досудового розслідування після повідомлення особі про підозру у разі, якщо наявні об'єктивні обставини, що унеможливлюють подальше проведення досудового розслідування в умовах воєнного стану.
До низки факторів, за яких подальше проведення, закінчення досудового розслідування та звернення до суду з обвинувальним актом стають об'єктивно неможливими та, які характерні для режиму воєнного стану, відносяться: відсутність доступу до територій, територіальне переміщення органів державної влади, у тому числі, судових органів, організаційно-територіальні та інші зміни в роботі органів досудового розслідування, прокуратури, судів тощо, неможливість вивезення, передання, матеріалів кримінального провадження з окремих територій, необхідність їх відновлення, бойові дії та ін.
З огляду на те, що жодний з факторів, за яких подальше проведення, закінчення досудового розслідування та звернення до суду з обвинувальним актом стають об'єктивно неможливими та, які характерні для режиму воєнного стану, встановлено не було, тому і підстави для зупинення досудового розслідування відсутні.
Також, в апеляційній скарзі містяться інші аргументи захисту, які не потребують детального аналізу та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні. При цьому колегія суддів виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча § 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна трактувати як необхідність давати детальну відповідь на кожен аргумент. Ступінь застосування цього обов'язку обґрунтовувати рішення можна змінювати залежно від характеру рішення та потрібно визначати з урахуванням обставин конкретної справи (див. рішення у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), від 09.12.1994, § 29, Серія A. 303-A, «Хіро Балані проти Іспанії» (Hiro Balani v. Spain), 09.12.1994, § 27, Серія A, № 303-B та Гарсіа Руїс (Garcia Ruiz), згадане вище, § 26). Тому, відхиляючи апеляцію, апеляційний суд може, в принципі, просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчої інстанції (див. рішення у справах «Хелле проти Фінляндії» (Helle v. Finland), від 19.12.1997, §§ 59-60, Звіти про судові рішення та ухвали 1997-VIII, «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, § 30, від 27.09.2001, «Степанян проти Вірменії» (Stepanyan v. Armenia), № 45081/04, § 35, від 27.10.2009 та «Емель Бойраз» (Emel Boyraz), згадане вище, § 74) (рішення «Їлдиз проти Туреччини» (Yildiz v. Turkey), заява № 47124/10, від 27.04.2021, § 31).
У цьому провадженні колегією суддів були надані відповіді на всі вагомі аргументи як сторони захисту, так і сторони обвинувачення.
Висновки Суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильних висновків про наявність підстав для обрання до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, набуття ОСОБА_6 статусу підозрюваного, наявність ризиків, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також перебування підозрюваного ОСОБА_6 у міжнародному розшуку.
Колегія суддів уважає, що рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим, таким що ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими слідчим суддею, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу - без змін.
Керуючись ст. 309, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів
Клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.07.2023 задовольнити, строк поновити.
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.07.2023 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4