просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
про залишення позову без розгляду
14 серпня 2023 року м.Харків Справа № 913/252/23
Провадження №33/913/252/23
За позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (вул.Грушевського, буд. 1 Д, м. Київ, 01001)
до фізичної особи-підприємця Іванова Максима Сергійовича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 505 662 грн 10 коп.
Суддя Драгнєвіч О.В.
Секретар судового засідання Бойко О.Н.,
у засіданні брали участь:
від позивача : представник не прибув;
від відповідача: представник не прибув.
Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ "ПриватБанк") 18.07.2023 (дата реєстрації позовного матеріалу) звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до фізичної особи-підприємця Іванова Максима Сергійовича (далі - ФОП Іванов М.С.) про стягнення за кредитним договором №3101409153-КД-1 від 17.12.2021 заборгованості в загальному розмірі 505 662 грн 10 коп., зокрема за тілом кредиту у сумі 236 111 грн 11 коп., за процентами в сумі 33 439 грн 88 коп., в порядку регресу за сплаченою гарантією у розмірі 236 111 грн 11 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що на виконання умов укладеного між сторонами кредитного договору 17.12.2021 банком було перераховано позичальнику 500 000 грн 00 коп.
Також 17.12.2021 між сторонами укладена додаткова угода №1, за умовами якої позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки - гарантії відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 №1151.
02.09.2022 позивачем направлено відповідачеві повідомлення про розірвання договору №3101409153-КД-1 з вимогою до 01.10.2022 здійснити погашення заборгованості в повному обсязі, яке залишено останнім без відповіді та задоволення.
01.11.2012 позивачем направлена вимога до Міністерства фінансів України (Гаранта) та АТ "Укрексімбанк" (Агента) на сплату за гарантією №36.1 грошових коштів у сумі 236 111 грн 11 коп., враховуючи укладений 31.12.2020 між Міністерстром фінансів України Марченко С.М. (Гарантом) та АТ КБ "ПриватБанк" (Бенефіціар) договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/269.
06.12.2022 Міністерством фінансів України перерахована позивачу сума сплати за гарантією 236 111 грн 11 коп.
За вказаних обставин, на підставі п.6.2. договору гарантії з метою реалізації зворотньої вимоги (регресу) гаранта до принципала та на виконання ст.6-1 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», позивач також заявив до стягнення з боржника вказану суму, сплачену гарантом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2023 справа передана на розгляд судді Драгнєвіч О.В.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 21.07.2023 позовну заяву АТ "ПриватБанк" до фізичної особи-підприємця Іванова М.С. про стягнення 505 662 грн 10 коп. залишено без руху на підставі ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у зв'язку із недодержанням вимог п.5 ч.3 ст.162, ч.2 ст.164 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 26.07.2023, після усунення недоліків позовного матеріалу, прийнято позовну заяву АТ "ПриватБанк" до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 14.08.2023 року о 14 год. 30 хв.; встановлено позивачу строк до 12.08.2023, протягом якого запропоновано подати суду належним чином посвідчений витяг з договору/реєстру на підтвердження включення кредитного договору від 17.12.2021 №3101409153-КД-1, укладеного з відповідачем, до портфелю державної гарантії (долучити докази направлення на електронну пошту відповідачу); встановлено учасникам строки для подання заяв по суті.
У судове засідання 14.08.2023 сторони не прибули, причин неявки суду не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, зокрема позивач - шляхом надсилання ухвали суду від 26.07.2023 до «Електронного кабінету» (була доставлена 26.07.2023 о 18:49) та електронного примірника ухвали суду від 26.07.2023 на адресу електронної пошти позивача та його представника - адвоката Будьонного В.С. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на яку просив представник направляти процесуальні документи у справі в заявці про отримання процесуальних документів в електронному вигляді від 19.06.2023, що підтверджується довідкою про доставку документа до електронного кабінету з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" та роздруківкою з електронної пошти суду.
З огляду на неможливість направлення процесуальних документів на поштову адресу відповідача у зв'язку із тимчасовою окупацією Російською Федерацією території України, зокрема м.Сєвєродонецьк Луганської області та відсутність поштового сполучення із вказаним населеним пунктом, суд здійснив його повідомлення про розгляд справи та вчинені процесуальні дії у відповідності до вимог ч.1 ст.12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», шляхом розміщення відповідного оголошення на порталі судової влади України і на сайті Господарського суду Луганської області, а також шляхом направлення ухвали суду від 26.07.2023 на електронну пошту відповідачу - ІНФОРМАЦІЯ_2, яка зазначена як засіб здійснення зв'язку з відповідачем в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зазначене підтверджується наявними у справі роздруківками оголошень з порталу судової влади України та з електронної пошти суду.
Отже, позивач хоча і був належним чином повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи, але у судове засідання 14.08.2023 не прибув, про причини неявки суд не повідомив, також у встановлений судом строк запропоновані судом документи не подав. Заяви або клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача до суду не надходило.
Суд також зауважує, що відповідне клопотання про здійснення розгляду справи без участі представника позивача також не було заявлено позивачем ні в позовній заяві, ні в подальшому в поданій заяві про усунення недоліку позовного матеріалу.
Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позивач був належним чином та своєчасно повідомлений про розгляд справи з моменту відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.1 ст.41 зазначеного Кодексу у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
За приписами п.2 ч.1 ст.42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.
Положеннями ст.46 ГПК України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у ст.42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов'язків, передбачених ст.46 ГПК України.
Частинами 1-2 ст.120 ГПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є необов'язковою.
У відповідності до вимог ч.4 ст.120 ГПК України ухвала господарського суду про дату, час, і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Як уже зазначалось вище, ухвала суду від 26.07.2023 про відкриття провадження у справі була надіслана позивачеві до «Електронного кабінету» та доставлена 26.07.2023 о 18:49, також - на адресу електронної пошти позивача та його представника - адвоката Будьонного В.С. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на яку просив представник направляти процесуальні документи у справі в заявці про отримання процесуальних документів в електронному вигляді від 19.06.2023, що підтверджується довідкою про доставку документа до електронного кабінету з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" та роздруківкою з електронної пошти суду.
Відповідно до п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Також згідно положень ч.7 ст.242 ГПК України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Відтак, позивач завчасно та належним чином в розумінні вимог ч.4 ст.120 ГПК України був повідомлений про розгляд справи, адже судове засідання було призначено на 14.08.2023.
Ухвалою суду від 26.07.2023 явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, а тому їх було повідомлено про дату, час і місце судового засідання.
Згідно зі ст.181 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
За змістом ч.1 ст.183 ГПК України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196-205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
Згідно з п.2 ч.2 ст.202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексу строку з такої підстави: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомленого про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Зважаючи на вищезазначене, у випадку якщо позивач має намір взяти участь у судовому засіданні, однак не має можливості взяти участь у першому засіданні, він повинен повідомити суд про причини неявки, і у випадку визнання таких причин поважними суд може відкласти розгляд справи.
Суд наголошує, що наразі позивачем не було повідомлено суд належним чином про причини неявки представника у судове засідання у справі 14.08.2023.
Разом з тим, ч.4 ст.202 ГПК України визначено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з п.4 ч.1 ст.226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.10.2020 у справі №910/8816/19, від 18.11.2022 у справі №905/458/21, від 17.03.2023 у справі №910/17906/21, аналіз змісту наведених норм процесуального закону свідчить, що обов'язковими умовами для застосування передбачених ч.4 ст.202, п.4 ч.1 ст.226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.
Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не недійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, приписами ст.ст.202, 226 ГПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто, право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов'язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.
Викладене відповідає раніше наданим висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 05.06.2020 у справі №910/16978/19, від 16.10.2020 у справі №910/8816/19, які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13.01.2021 у справі №910/4372/20, оскільки об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у вказаних постановах виклала правовий висновок щодо застосування ч.4 ст.202, п.4 ч.1 ст.226 ГПК України (неявка позивача, який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання за відсутності клопотання останнього про розгляд справи за його відсутності є підставою для залишення позову без розгляду) і такий висновок є чітким, зрозумілим й сприяє однозначному застосуванню вказаних норм процесуального права, то суд касаційної інстанції не вбачає підстав для відступу від правової позиції об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постановах від 13.09.2019 у справі №916/3616/15 та від 05.06.2020 у справі №910/16978/19.
При цьому, саме у разі подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності і лише в тому разі, якщо його нез'явлення перешкоджає розгляду справи, суд відповідно до вимог ст.ст.120, 121 ГПК України може визнати явку позивача обов'язковою та викликати його у судове засідання.
Отже, судом враховується, що у відповідності до вищезазначених вимог процесуального закону, позивач як учасник справи, який подав позов та зацікавлений в його розгляді, має право:
а) брати участь в судових засіданнях (особисто, наприклад керівник в порядку самопредстаавництва, або через свого представника).
Причому позивач в період дії, зокрема воєнного стану в Україні, з метою забезпечення власної безпеки не обмежений в своєму праві приймати участь в судових засіданнях, зокрема в режимі відеоконференції, прибувши в судове засідання до іншого найближчого суду в населеному пункті, в якому знаходиться/або його представник, або прийняти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів (про що у відповідності до вимог ст.197 ГПК України позивачем суду повинна була подана відповідна заява);
б) або не брати участі в судових засіданнях, подавши відповідну заяву/клопотання про розгляд справи без його участі.
Аналіз зазначених вище норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його виявлення щодо цього має бути формалізовано (відповідний висновок міститься в постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 18.11.2022 у справі №905/458/21).
Суд бере до уваги, що ухвалою суду від 26.07.2023 явка позивача не визнавалась обов'язковою, а отже і його нез'явлення в даному випадку не перешкоджає розгляду справи.
Разом з тим ч.4 ст.202, п.4 ч.1 ст.226 ГПК України не передбачають вимоги про те, що для залишення позову без розгляду позивач має не з'явитися у судове засідання саме у зв'язку з визнанням судом його явки обов'язковою та викликом до суду (аналогічна правова позиція міститься у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020 у справі №910/16978/19).
Положення ч.4 ст.202 та п.4 ч.1 ст.226 ГПК України не пов'язують залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з'явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, будучи належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто, оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов'язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з'явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 17.03.2023 у справі №910/17906/21, вкотре зауважив про те, що системний аналіз змісту ч.4 ст.202 та п.4 ч.1 ст.226 ГПК України свідчить про те, що процесуальним наслідком неявки позивача в судове засідання є залишення позову без розгляду.
У постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 18.11.2022 у справі №905/458/21 також звернуто увагу на те, що з аналізу норм ч.4 ст.202 та п.4. ч.1 ст.226 ГПК України вбачається, що законодавець не застосував слова «може», «має право», «за власної ініціативи» та інші подібні у своєму значенні слова. Зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду. Формулювання «суд залишає позов без розгляду», що міститься у ч.4 ст.202 ГПК України та формулювання «суд залишає позов без розгляду», що міститься у п.4. ч.1 ст.226 ГПК України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення.
З огляду на викладене Верховний Суд зазначив про те, що повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені цими нормами процесуального права відносяться до імперативних, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов'язок залишити позов без розгляду.
Суд бере до уваги, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.11.2017 у справі «Sukhanov and Others v. Russia» (заяви №56251/12, №2302/13, №53116/15) дійшов висновку, що присутність у судовому засіданні є правом, але не обов'язком позивача.
Водночас у цьому випадку саме позивачем не дотримано порядку, передбаченого нормами ст.ст.202, 226 ГПК України, лише за умов дотримання якого можливе виникнення у позивача права на розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно зі ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 1 ст.8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 05.06.2020 у справі №910/16978/19, прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема, для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12.07.2007).
Отже, залишення позовної заяви без розгляду через неявку позивача у судове засідання у разі ненадання ним заяви про розгляд справи за його відсутності не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.
Окремо суд зауважує, що норми ст.226 ГПК України не пов'язують можливість залишення позову без розгляду із стадією судового розгляду та не містять заборони залишення позову без розгляду на стадії підготовчого провадження. Навпаки, п.1 ч.2 ст.185 ГПК України прямо передбачена можливість постановлення судом ухвали про залишення позовної заяви без розгляду за результатами підготовчого засідання (така правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 06.11.2019 у справі №904/2423/18, від 02.12.2020 у справі №914/1531/19, від 22.12.2020 у справі №925/337/19, від 13.01.2021 у справі №910/4372/20, від 10.02.2021 у справі №916/365/17).
За таких обставин, з огляду на належне повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи, неповідомлення позивачем про причини неявки представника і не подання заяви про розгляд справи за його відсутності, суд дійшов висновку про необхідність залишення позову Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" без розгляду.
Відповідно до ч.2 ст.226 ГПК України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Водночас, ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Оскільки на час постановлення вказаної ухвали матеріали справи не містять клопотання позивача про повернення йому сплаченого судового збору за подання позову, зазначене питання наразі судом не вирішуються.
Питання щодо повернення позивачу сплаченого судового збору за подання позову може бути вирішено в окремій ухвалі суду пізніше у разі подання АТ «ПриватБанк» відповідного клопотання до суду.
Окремо суд роз'яснює позивачу про те, що у відповідності до положень ч.4 ст.226 ГПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Частиною 2 ст.235 ГПК України передбачено, що ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Керуючись ст.ст.13, 42, 45, 46, 130, 194, 202, 226, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до фізичної особи-підприємця Іванова Максима Сергійовича про стягнення заборгованості за кредитним договором №3101409153-КД-1 від 17.12.2021 в загальному розмірі 505 662 грн 10 коп. (за тілом кредиту у сумі 236 111 грн 11 коп., за процентами в сумі 33 439 грн 88 коп., в порядку регресу за сплаченою гарантією у розмірі 236 111 грн 11 коп.) залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання повного тексту у відповідності до ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України та порядку, визначеному ст.257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено та підписано 17.08.2023.
Суддя Олена ДРАГНЄВІЧ
Надруковано 1 примірник:
1-до справи;
2-Акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» - надсилається до електронного кабінету;
3-представнику АТ «ПриватБанк» Будьонному В.С. - направлено на електронну пошту : ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
4- фізичній особі-підприємцю Іванову М.С. ( АДРЕСА_1 ) - не направляється відповідно до інформації АТ «Укрпошта», направлено на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2, оголошення на сайт.
Внесено в ЄДРСР 17.08.2023