вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"07" серпня 2023 р. м. Київ Справа № 911/65/23
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово - промислова компанія "Агроінвест +”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “СЕТАГРО”
про стягнення 1 007 533,02 грн.
Суддя Карпечкін Т.П.
За участі представників сторін:
від позивача: Васильцов В.М. (ордер ВМ № 1035688 від 10.04.2023 року);
від відповідача: не з'явився.
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово - промислова компанія "Агроінвест +” (далі- позивач, ТОВ "Торгово - промислова компанія "Агроінвест +”) до Товариства з обмеженою відповідальністю “СЕТАГРО” (далі - відповідач, ТОВ “СЕТАГРО”) про стягнення 1 007 533,02 грн. з яких 851 666,40 грн. основного боргу та 155 866,22 грн. пені за Договором купівлі-продажу аміаку № 22-22 від 08.02.2022 року.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.01.2023 року відкрито провадження у справі № 911/65/23, справу призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.03.2023 року.
13.02.2023 року представником відповідача через канцелярію суду подано відзив, яким останній проти позову заперечує та просить у позові відмовити повністю.
Окрім того 09.03.2023 року представником відповідача подано клопотання про відкладення підготовчого засідання.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.03.2023 року підготовче засідання відкладено на 10.04.2023 року.
10.04.2023 року представником позивача подано клопотання про залучення третьої особи на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю " СЕТАГРО ПІВДЕНЬ”, яке розглянуте судом в підготовчому засіданні 24.04.2023 року та відхилено з мотивів його необґрунтованості, та оскільки рішення по справі не вплине на права та обов'язки останнього.
10.04.2023 року судом оголошено перерву в підготовчому засіданні до 24.04.2023 року.
В підготовчому засіданні 20.04.2023 року представник позивача позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві, підтримав. Також зазначив і про те, що ним повідомлено всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази.
Відповідач в підготовче засідання проти позову заперечував, з підстав викладених у відзиві поданому 13.02.2023 року.
Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 08.05.2023 року.
В судовому засіданні 08.05.2023 рок оголошено перерву в розгляді справи по суті до 29.05.2023 року.
У зв'язку з відрядженням судді Карпечкіна Т.П. судове засідання 29.05.2023 року не відбулося.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.07.2023 року розгляд справи по суті призначено на 24.07.2023 року.
24.07.2023 року представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.07.2023 року повідомлено відповідача про відкладення розгляду справи по суті на 07.08.2023 року.
Представник позивача в судовому засіданні 07.08.2023 року підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
У зв'язку з чим, в судовому засіданні 07.08.2023 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, суд
08.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “СЕТАГРО” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово - промислова компанія "Агроінвест +” (Покупець) укладено договір № 22-22 купівлі-продажу аміаку (далі - Договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець оплатити та прийняти аміак безводний (рідкий технічний) скраплений за цінами і на умовах, зазначених у цьому Договорі (пункт 1.1 Договору).
Пунктом 2.1 Договору визначено кількість продукції, що продається за цим Договором та становить 20,22 тонн.
Згідно із пунктом 2.3 Договору прийом продукції за кількістю та якістю проводиться згідно з товарно-супровідними документами на підставі видаткових накладних, по якості - на підставі документів, які посвідчують його якість.
Відповідно до пункту 3.1 Договору продукція передається у місці виконання робіт по внесенню безводного (рідкого) аміаку на полях, що перебувають у користуванні покупця (у Шосткинському районі Сумської області).
Згідно із пунктом 3.4 Договору продавець та покупець визначають строки передачі відповідної партії продукції за Договором для забезпечення безперебійної роботи по Договору підряду на виконання сільськогосподарських робіт, укладеного між ТОВ "Сетагро Південь" та покупцем за цим Договором. Конкретні строки поставки продукції зазначаються покупцем у письмових заявках.
Пунктом 3.7 Договору передбачено, що у разі, якщо за цим Договором буде поставлено більше або менше продукції то сторони зобов'язані провести остаточні розрахунки, виходячи з фактичної кількості поставленої продукції.
Загальна сума Договору на момент підписання становить 851 666,40 грн, в т.ч. ПДВ - 20%. Вартість 1 тонни продукції на момент укладання Договору становить 42 120,00 грн., в т.ч. ПДВ - 20% (пункти 4.1, 4.2 Договору).
Пунктом 5.2 Договору визначено, що розрахунки за цим Договором здійснюються у безготівковій формі, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця; покупець, на підставі виставлених рахунків-фактур виконавця, перераховує на поточний рахунок продавця вартість продукції, як передплату, до 12 лютого 2022 року.
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 11.1 Договору).
Пунктом 12.6 Договору передбачено, що після набрання чинності цим Договором всі попередні переговори за ним, листування, попередні договори, протоколи про намір та будь-які інші усні або письмові домовленості сторін з питань, що так чи інакше стосуються цього Договору, втрачають юридичну силу, але можуть братися до уваги при тлумаченні умов цього Договору.
Відповідно до пункту 12.10 Договору, повідомлення за Договором допускаються: факсом, телеграфом, рекомендованими листами або вручаються. Достатнім підтвердженням отримання повідомлення за цим Договором є повідомлення про вручення цінного листа або відміткою поштової служби про відмову від прийняття цінного листа або закінчення терміну зберігання, або повідомлення про вручення листа службою кур'єрської доставки, або розписка представника адресата на копії документу або примірнику повідомлення (супровідному листі тощо) про вручення.
Договір підписаний зі сторони позивача та відповідача, а також скріплений відбитками печаток вказаних осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.02.2022 року відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № СФ-000021 на загальну вартість продукції 851 666,40 грн.
Позивач повністю оплатив замовлену продукцію на суму 851 666,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2364 від 10.02.2022 року.
Однак відповідач свої зобов'язань щодо поставки аміаку не виконав, у зв'язку з чим позивачем звернувся до суду з даним позовом та просив про повернення суми здійсненої передоплати.
Відповідач, в свою чергу, заперечив щодо наявності в матеріалах справи належних доказів, які визначають строки виконання зобов'язання щодо поставки продукції.
Також відповідач посилається на лист № 43 від 24.05.2022 року направлений позивачу, в якому останній зазначив, що не відмовляється від виконання зобов'язань за спірним Договором, та готовий їх виконати після закінчення форс-мажорних обставин.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
Укладений сторонами договір є договором купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу положень статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Матеріалами справи підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача суми передоплати за товар у розмірі 851 666,40 грн. згідно платіжного доручення № 2364 від 10.02.2022 року.
Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач, як на підставу строку виконання зобов'язання з поставки продукції посилається на Договір підряду, який укладено з виконавцем щодо виконання сільськогосподарських робіт по внесенню аміаку на земельні ділянки замовника, яким погоджено орієнтовний початок виконання робіт з 10.03.2022 року, отже на переконання останнього строк поставки продукції за спірним Договором слід вважати 10.03.2022 року.
Заперечуючи щодо строків поставки, відповідач посилається на заявку в якій визначено конкретні строки поставки продукції, яку позивачем не додано до матеріалів справи.
Судом встановлено, що посилання позивача на 10.03.2022 року як на дату початку виконання зобов'язань з поставки продукції, не узгоджується ні з умовами Договору, ні з вимогами актів цивільного законодавства.
Таким чином, суд приходить до виснову, що сторонами не було погоджено строк поставки відповідачем оплаченої партії продукції.
Разом з тим, суд приходить до висновку, що сторонами не заперечується факт того, що поставка оплаченої партії продукції станом на момент звернення до суду із даним позовом не відбулася.
Фактично всі пояснення та заперечення сторін зводяться до встановлення вини продавця чи покупця у тому, що оплачена партія товару поставлена не була.
Згідно з частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України у разі якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
З урахуванням того, що судом встановлений факт невиконання відповідачем зобов'язання з поставки продукції (незалежно від того, з чиєї вини це відбулося), суд приходить до висновку про те, що у відповідача існує зобов'язання з повернення позивачу суми невикористаної переплати у розмірі 851 666,40 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання зобов'язань у сумі 155 866,22 грн. за період з 11.03.2022 року по 02.06.2022 року.
Пеня, це вид неустойки (стаття 549 Цивільного кодексу України). Неустойка - це один зі способів забезпечення виконання договірних зобов'язань (стаття 546 Цивільного кодексу України).
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до пункту 7.8 Договору за затримку поставки продукції продавець, на вимогу покупця, виплачує йому неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості недопоставленої продукції за кожен день прострочення, що не звільняє його від виконання зобов'язання за Договором.
Із матеріалів справи вбачається, що сторонами не було погоджено строк поставки відповідачем оплаченої позивачем партії продукції. Передбачені пунктом 3.4 Договору письмові заявки відсутні в матеріалах справи.
Також матеріали справи не містять належних доказів звернення позивача до відповідача до подання позовної заяви з вимогою про повернення попередньої оплати.
Враховуючи викладене, суд позбавлений можливості встановити початкову дату прострочення відповідачем поставки товару, і як наслідок, перевірити правильність наданого позивачем розрахунку пені.
Таким чином, позовна вимога про стягнення 155 866,22 грн. задоволенню не підлягає.
Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 851 666,40 грн. основного боргу. В решті позов задоволенню не підлягає.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 10 288,45 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕТАГРО» (09634, Київська обл. Білоцерківський р-н., с. Синява, вул. Шевченка, 101 Код ЄДРПОУ 38486364) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово - промислова компанія "Агроінвест +» (41034. Сумська обл., Шосткинський р-н, с. Жихове, код ЄДРПОУ 36744443 ) 851 666 (вісімсот п'ятдесят одну тисячу шістсот шістдесят шість) грн. 40 коп. основного боргу та 12 774 (дванадцять тисяч сімсот сімдесят чотири) грн. 99 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
4. В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 14.08.2023 р.
Суддя Т.П. Карпечкін