вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"08" червня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2745/22
Суддя Господарського суду Київської області Смірнов О.Г., за участю секретаря судового засідання Нечепуренко К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №911/2745/22
за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця"
в особі: регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МОСТОБУДІВЕЛЬНИЙ ЗАГІН №112"
про стягнення 1711561,92 грн.
за участю представників:
від позивача: Лісецька Н.В., ордер ВН №1211627 від 20.12.2022
від відповідача: Лошадкіна В.О., ордер ВВ №1025004 від 25.08.2022
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою за вих. №НЮ-14/1701 від 20.12.2022 до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОСТОБУДІВЕЛЬНИЙ ЗАГІН №112" про стягнення основного боргу в сумі 1221957,03 грн., інфляційних втрат в сумі 257173, 35 грн., трьох процентів річних в сумі 29737, 54 грн. та пені в сумі 202694,00 грн., що разом складає 1711561, 92 грн. за договором про надання послуг №ОД/П-21-482дНЮ від 05.10.2021
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2022 позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 30.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.01.2023 о 11:30.
Ухвалою суду від 16.01.2023 задоволено заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" адвоката - Лісецької Н.В. від 12.01.2023 про участь у судовому засіданні, призначеному на 20.01.2023 о 11 год. 30 хв., у справі №911/2745/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
18.01.2023 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог та повернення частини сплаченого судового збору.
Ухвалою суду від 20.01.2023 відкладено підготовче засідання на 09.02.2023 о 14:30.
20.01.2023 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшла заява, в якій останній просив суд продовжити відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву до 03.02.2023, надати представнику відповідача матеріали справи №911/2745/22 на ознайомлення та відкласти підготовче засідання призначене на 20.01.2023 на іншу дату.
Ухвалою суду від 01.02.2023 задоволено заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" адвоката - Лісецької Н.В. від 12.01.2023 про участь у судовому засіданні, призначеному на 09.02.2023 о 14 год. 30 хв., у справі №911/2745/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
09.02.2023 від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання призначеного на 09.02.2023 на іншу дату.
Ухвалою суду від 09.02.2023 відкладено підготовче засідання на 02.03.2023 о 15:00.
Ухвалою суду від 17.02.2023 задоволено заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" адвоката - Лісецької Н.В. від 16.02.2023 про участь у судовому засіданні, призначеному на 02.03.2023 о 15 год. 00 хв., у справі №911/2745/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
02.03.2023 від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання призначеного на 02.03.2023 на іншу дату.
Ухвалою суду від 02.03.2023 судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/2745/22, продовжено відповідачу процесуальний строк до 23.03.2023 для подання відзиву на позовну заяву та відкладено підготовче засідання на 23.03.2023 о 16:00.
Таким чином, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 18.01.2023 та має місце нова ціна позову, заявлена позивачем, а саме: вимоги про стягнення з відповідача 489604, 89 грн., з яких інфляційні втрати у розмірі 257173, 35 грн., три проценти річних у розмірі 29737, 57 грн. та пеня у розмірі 202694, 00 грн.
Ухвалою суду від 13.03.2023 задоволено заяву представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" адвоката Лісецької Н.В. від 06.03.2023 про участь у судовому засіданні, призначеному на 23.03.2023 о 16 год. 00 хв., у справі №911/2745/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
23.03.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відпроваідач просив суд зменшити розмір пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних на 90%, у разі задоволення позовних вимог.
Також у відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:
- внаслідок військової агресії російської федерації проти України відповідач зазнав значних фінансових втрат, що підтверджується, зокрема, звітом про фінансові результати за 1 півріччя 2022 року;
- деякі об'єкти, на яких відповідачем виконувались роботи, пошкоджені і їх відновлення потребує з боку відповідача додаткових коштів та значних затрат. Майно, що перебувало на цих об'єктах також пошкоджено, а деяке і зовсім знищено. Деякі об'єкти знаходяться на окупованих територіях і доступ до них у відповідача відсутній. Дані обставини підтверджуються актами про знищення від 25.05.2022 та довідкою №74 від 21.03.2023;
- фінансування робіт, що виконує відповідач, здійснюється за рахунок бюджетного фінансування (бюджетних коштів);
- в умовах воєнного стану бюджетне фінансування державою виконаних відповідачем робіт призупинено;
- в умовах воєнного стану будь-яке бюджетне фінансування державою вже виконаних робіт відповідачем не здійснюється з огляду на те, що бюджетні кошти направлені на забезпечення першочерговихє потреб держави. На сьогодні, існує заборгованість у замовників перед відповідачем за виконані ним роботи у розмірі 292920000, 00 грн.;
- за попередніми підрахунками, внаслідок військової агресії російської федерації проти України, відповідачу завдано шкоди на суму близько 271149254, 00 грн.;
- арифметично невірними є розрахунки пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних, оскільки такі розрахунки були проведені позивачем вже у період введення на території України воєнного стану;
- нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В підготовчому засіданні 23.03.2023 судом було оголошено перерву до 13.04.2023 о 15:00.
04.04.2023 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив.
У відповіді на відзив позивач зазначає наступне:
- ч. 2 ст. 218 ГК України передбачено, що не вважаються надзвичайними і невідворотними обставинами порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язань товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Аналогічне положення передбачено п. 9.5. Договору;
- доводи відповідача про необхідність відмови у позові через наявність форс-мажорних обставин є необґрунтованими;
- заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, передбачені ст. 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі ст. 233 ГК Уккраїни, ст. 551 ЦК України;
- розмір відсотків річних не є надмірним, а таким, що передбачено ст. 625 ЦК України. Крім того, нараховані відсотки річних та інфляційні втрати не є значними в порівнянні з сумою заборгованості;
- відповідачем не доведено виняткових обставин, які є підставою для зменшення пені, відтак нарахована сума пені підлягає стягненню в повному обсязі.
Ухвалою суду від 07.04.2023 задоволено клопотання представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" - адвоката Лісецької Н.В. від 31.03.2023 про участь у судовому засіданні, призначеному на 13.04.2023 о 15 год. 00 хв., у справі №911/2745/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використання власних технічних засобів.
13.04.2023 від відповідача на адресу суду надійшли заперечення, в яких відпроваідач просив суд зменшити розмір пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних на 90%, у разі задоволення позовних вимог.
У запереченнях відповідач також вказує наступне:
- пунктом 9.1.Договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які існували під час укладення цього Договору та виникли поза волею сторін, зокрема: військові дії, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України тощо;
- відповідач виконав взяті на себе зобов'язання за договором та сплатив надані позивачем послуги;
- незважаючи на те, що заходи відповідальності, передбачені ст. 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, проте їх зменшення є можливим і не суперечить нормам законодавства;
- нараховані позивачем інфляційні втрати, пеня та три проценти річних не перевищують суми заборгованості, однак, з урахуванням воєнного стану, відповідна сума буде обтяжливою для відповідача;
- відповідачем були вжиті всі необхідні та залежні від нього дії з метою виконання своїх зобов'язань перед позивачем;
- позивачем не доведено факту того, що період прострочення за грудень 2021 починається з 18.01.2022, за січень 2022 - з 22.02.2022, а за лютий 2022 - з 21.03.2022, оскільки матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем актів №№ 5, 6, 7, а також вони є непідписаними зі сторони відповідача;
- в наданих позивачем актах неправильно вказані реквізити ТОВ "МОСТОБУДІВЕЛЬНИЙ ЗАГІН №112", оскільки має місце не вірно зазначена назва відповідача, а саме: «ТОВ "МОСТОБУДІВЕЛЬНИЙ ЗАГІН №12"»;
- позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами строк з якого відповідач є таким, що прострочив зобов'язання за договором.
У судовому засіданні 13.04.2023 суд, з урахуванням того, що всі питання визначені статтею 182 Господарського процесуального кодексу України судом досліджені, у порядку частин 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі №911/2745/22 та призначення справи до судового розгляду по суті на 04.05.2023 о 15:00.
Ухвалою суду від 20.04.2023 клопотання представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" - адвоката Лісецької Н.В. від 20.04.2023 про участь в засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №911/2745/22 залишено без задоволення.
26.04.2023 від позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи призначеної на 04.05.2023 на іншу дату, а у випадку відмови у задоволенні даного клопотання провести судове засідання у даній справі без участі представника позивача.
Ухвалою суду від 04.05.2023 відкладено розгляд справи на 25.05.2023 о 15:30.
Ухвалою суду від 04.05.2023 задоволено клопотання представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" - адвоката Лісецької Н.В. від 26.04.2023 про участь у судовому засіданні, призначеному на 25.05.2023 о 15 год. 30 хв., у справі №911/2745/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
25.05.2023 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання, в якому останній просить суд визнати першу неявку представника відповідача в судове засідання поважною та відкласти розгляд справи, що призначений на 25.05.2023 на іншу дату.
Ухвалою суду від 25.05.2023 відкладено розгляд справи на 08.06.2023 о 17:30.
Ухвалою суду від 06.06.2023 задоволено клопотання представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" - адвоката Лісецької Н.В. від 30.05.2023 про участь у судовому засіданні, призначеному на 08.06.2023 о 17 год. 30 хв., у справі №911/2745/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
В судове засідання 08.06.2023 з'явились представники сторін.
Представник позивача в судовому засіданні 08.06.2023 підтримала позовні вимоги, наполягала на їх задоволенні.
Представник відповідача в судовому засіданні 08.06.2023 проти позову заперечила та просила суд відмовити у задоволенні позову, а у випадку задоволення позовних вимог, зменшити розмір інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені на 90%.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, враховуючи позицію позивача та заперечення відповідача, суд встановив.
Позов мотивовано заборгованістю Товариства з обмеженою відповідальністю "МОСТОБУДІВЕЛЬНИЙ ЗАГІН №112" (далі - відповідач, Замовник) перед Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" (далі - позивач, Виконавець), що утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання за умовами Договору надання послуг №ОД/П - 21 - 482 дНЮ від 05.10.2021.
Так, 05.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МОСТОБУДІВЕЛЬНИЙ ЗАГІН №112" та Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" було укладено Договір надання послуг №ОД/П - 21- 482 дНЮ (далі-Договір), відповідно до п. 1.1. якого Виконавець зобов'язується на умовах та на підставі цього договору особисто надати послуги з обслуговування тимчасового регульованого залізничного переїзду на час проведення робіт з реконструкції шляхопроводу на км 759+149 автомобільної дороги М-12 Стрий - Тернопіль- Кропивницький - Знам'янка на пересіченні із залізничною колією на 296 км + 399 м перегону Чорноліська - п.п. Західний», а Замовник зобов'язується приймати та оплачувати надані послуги.
Згідно п. п. 2.1., 2.2. Договору вартість наданих Виконавцем послуг визначена на підставі калькуляції - Додаток №1, який є невід'ємною частиною договору, і складає за одну добу послуг, які виконує Виконавець за Договором - 9961 грн. 06 коп. (дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят одна гривня 06 коп.) включаючи ПДВ - 1660 грн. 18 коп. (одна тисяча шістсот шістдесят гривень 18 коп.). Замовник здійснює Виконавцю оплату протягом 5-ти (п'яти) банківських днів після підписання акту здачі - приймання наданих послуг. Вид розрахунку-безготівковий, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця.
Пунктами 3.1., 3.3., 3.4. Договору встановлено, що на підставі фактично наданих послуг скдадається Акт здачі-приймання наданих послуг, який підписується уповноваженшии представниками Сторін, та згідно якого виписується рахунок. Зі сторони Замовника Акти здачі-приймання наданих послуг підписуються протягом 3 днів, у разі безпідставного не підписання акту зі сторони Замовника, акт здачі приймання вважається підписаним. У випадку мотивованої відмови Замовника від прийняття результату наданих послуг, Сторонами складається Акт із перерахуванням претензій Замовника та терміном їх усунення, що здійснюється Виконавцем без додаткової оплати у погоджений із Замовником строк.
Замовник зобов'язаний в обумовлені цим Договором строки, на підставі підписаного Сторонами Акту здачі-приймання наданих послуг у повному обсязі оплачувати надані Виконавцем послуги (п. 4.3.1. Договору).
За порушеяня строку оплати грошового зобов'язання за цим Договором Замовнику нараховується пеня від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (п. 5.4. Договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання і дієдо 31.12.2021 (п. 7.1. Договору).
Відповідно до п. 9.1. Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання цього Договору та виникли поза волею Сторін, зокрема: надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього Договору, обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Мішстрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських приток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/ імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь,
нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув грунту, інші стяхійні лиха тощо.
Пунктами 9.2., 9.3., 9.5. Договору передбачено, що сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна пртягом 5-ти (пяти) календарних днів повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальним наданням підтверджуючих документів. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або країни, на території якої мали місце такі обставини. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами Виконавця, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Матеріали справи також містять затверджену позивачем планову калькуляцію вартості надання послуг, що є додатком №1 до Договору.
16.12.2021 між сторонами було підписано Додаткову угоду №1 до Договору (далі - Додаткова угода №1), відповідно до п. 1 якої сторони домовились викласти у новій редакції п. 1.1. розділу 1 «Предмет договору»: Виконавець зобов'язується на умовах та на підставі цього договору особисто надати послуги з обслуговування тимчасового регульованого пішоходного переходу на час проведення робіт з реконструкції шляхопроводу на км 759+149 автомобільної дороги М-12 Стрий - Тернопіль - Кропивницький - Знам'янка на пересіченні із залізничною колією на 296 км + 399 м перегонуЧорноліська - П.П. Західний», а Замовник зобов'язується приймати та оплачувати надані послуги.
Пуктом 3 Додаткової угоди №1 викладено у новій редакції п. 2.1. розділу 2 «Ціна Договору та порядок розрахунків»: вартість наданих Виконавцем послуг визначена на підставі калькуляції - Додаток №1, який є невід'ємною частиною договору, і складає за одну добу послуг, які виконує Виконавець за Договором - 12962 грн. 71 коп. (дванадцять тисяч дев'ятсот шістдесят дві гривні 71 коп.) включаючи ПДВ - 2160 грн. 45 коп. (дві тисячі сто шістдесят гривень 45 коп.).
Пунктом 4 Додаткової угоди №1 викладено в наступній редакції п. 7.1. розділу 7 «Строк Договору»: договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.08.2022.
Позивачем також затверджено планову калькуляцію вартості надання послуг, що є додатком №1 до Договору в редакції Додаткової угоди №1.
07.02.2022 між сторонами було підписано Додаткову угоду №2 до Договору (далі - Додаткова угода №2), відповідно до п. 2 якої сторони домовились викласти у новій редакції п. 2.1. розділу 2 «Ціна Договору та порядок розрахунків»: «Вартість наданих Виконавцем послуг визначена на підставі калькуляції - Додаток №1, який є невід'ємною частиною договору, і складає за одну добу послуг, які виконує Виконавець за Договором 14256 грн. 35 коп. (чотирнадцять тисяч двісті п'ятдесят шість гривень 35 коп.), включаючи ПДВ 2376 грн., 06 коп. (дві тисячі триста сімдесят шість гривень 06 коп.).
Матеріали справи також містять затверджену 04.01.2022 позивачем планову калькуляцію вартості надання послуг.
Позивач зазначає, що ним були надані відповідачу послуги за договором у грудні 2021 та у січні-лютому 2022 на загальну суму 1221957, 03 грн., на підтвердження чого долучив до матеріалів справи Акти здачі-приймання робіт (надання послуг):
- Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №5 від 31.12.2021 на загальну суму 380832, 50 грн.;
- Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №6 від 31.01.2022 на загальну суму 441946, 79 грн.;
- Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №7 від 28.02.2022 на загальну суму 399177, 74 грн.
Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) відповідечем не підписані.
Так, на виконання умов Договору, позивачем було виставлено відповідачу наступні рахунки на оплату наданих послуг:
- рахунок №38/174 від 31.12.2021 на загальну суму 380832, 50 грн.;
- рахунок №1/174 від 31.01.2022 на загальну суму 441946, 79 грн.;
- рахунок №5/174 від 28.02.2022 на загальну суму 399177, 74 грн.
Позивач вказує, що 31.12.2021 надіслав на адресу відповідача Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №5 від 31.12.2021 та рахунок №38/174 від 31.12.2021, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи опис вкладення, фіскальний чек від 31.12.2021 та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що 06.01.2022 представником відповідача було отримано вказане відправлення.
В позові позивач зазначає, що 04.02.2022 він направив відповідачу Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №6 від 31.01.2022 та рахунок №1/174 від 31.01.2022, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи опис вкладення, фіскальний чек від 04.02.2022 та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що 09.02.2022 представником відповідача було отримано вказане відправлення.
Позивач також вказує, що 01.03.2022 надіслав на адресу відповідача Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №7 від 28.02.2022 та рахунок №5/174 від 28.02.2022, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи опис вкладення та фіскальний чек від 01.03.2022.
Позивач наголошує на тому, що Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) відповідачем були отримані, однак не були ним підписані, незважаючи на те, що мотивованої відмови від прийняття результату наданих послуг від відповідача не надходило.
Таким чином, на підставі п. 3.3. Договору, позивач вважає вказані Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) підписаними обома сторонами.
Однак, відповідач свій обов'язок з оплати вартості наданих позивачем послуг у строк, встановлений Договором не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість на зальну суму 1221957, 03 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача було надіслано лист №144 від 28.02.2022, в якому позивач повідомив відповідача про наявність у нього заборгованості за грудень 2021 та січень 2022 і просив останнього підписати та повернути Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за відповідні місяці.
В матеріалах справи міситься лист відповідача №64 від 04.02.2022 та №128 від 05.05.2022, в яких відповідач повідомив про затримку оплати виконаних позивачем робіт та гарантував виконання своїх грошових зобов'язань після закінчення воєнного стану.
Матеріали справи свідчать, що з урахуванням відсутності зі сторони відповідача оплати наданих позивачем послуг, останнім було направлено на адресу відповідача претензію №626 від 17.08.2022 щодо сплати заборгованості у розмірі 1221957, 03 грн.
Позивачем також долучено до матеріалів справи лист відповідача №340 від 13.09.2022, в якому останній зазначив, що буде вживати всіх необхідних заходів для погашення заборгованості перед позивачем у розмірі 1221957, 03 грн.
Проте, всупереч умовам Договору, відповідач за надані позивачем послуги не розрахувався, внаслідок чого станом на день подачі позову до суду у останнього утворилась заборгованість у розмірі 1221957, 03 грн.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором позивач просить стягнути з останнього пеню у розмірі 202694, 00 грн., три проценти річних у розмірі 29737, 54 грн. та інфляційні втрати у розмірі 257173, 35 грн.
Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір про надання послуг. Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України (статтями 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами. Сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов відносно цього типу договору, встановили його предмет, визначили ціну, порядок виконання робіт, вартість робіт та порядок проведення розрахунків, а тому в розумінні вимог ст. ст. 638, 639, 901, 903 ЦК України договір вважається укладеним.
Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Приписами ч. 1 ст. 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Порядок оплати наданих послуг сторони визначили в розділі 2 Договору, а саме в пункті 2.2., яким визначено, що Замовник здійснює Виконавцю оплату протягом 5-ти (п'яти) банківських днів після підписання акту здачі - приймання наданих послуг. Вид розрахунку-безготівковий, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця.
Матеріали справи свідчать про те, що позивачем були надані послуги, передбачені умовами Договору за період грудень 2021 року та лютий-березень 2022 року на загальну суму 1221957, 03 грн., що підтверджується Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №5 від 31.12.2021, №6 від 31.01.2022 та №7 від 28.02.2022.
Втім, відповідач вказані вище Акти не підписав.
Пунктом 3.3. Договору встановлено, що зі сторони Замовника Акти здачі-приймання наданих послуг підписуються протягом З днів, у разі безпідставного не підписання акту зі сторони Замовника, акт здачі приймання вважається підписаним.
З наданих позивачем до матеріалів справи доказів отримання відповідачем Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) №5 від 31.12.2021, №6 від 31.01.2022, а саме рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, вбачається, що відповідачем було отримано Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №5 від 31.12.2021 - 06.01.2022, а Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №6 від 31.01.2022 - 09.02.2022.
Доказів отримання відповідачем Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №7 від 28.02.2022 матеріали справи не містять, однак позивачем надано суду докази відправлення відповідачу відповідного Акту, а саме опис вкладення та фіскальний чек від 01.03.2022.
Оскільки позивач не надав суду доказів отримання відповідачем Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №7 від 28.02.2022, судом були враховані нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, згідно з розділом 2 яких нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; 3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; 4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
Отже, згідно з положеннями нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень надісланий позивачем лист з Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №7 від 28.02.2022 відповідач мав отримати не пізніше 06.03.2022.
Пунктом 3.4. Договору встановлено, що у випадку мотивованої відмови Замовника від прийняття результату наданих послуг, Сторонами складається Акт із перерахуванням претензій Замовника та терміном їх усунення, що здійснюється Виконавцем без додаткової оплати у погоджений із Замовником строк.
Разом з тим мотивованої відмови від підписання вказаних вище Актів, як це передбачено пунктом 3.4. Договору, відповідач позивачу не надав.
Враховуючи те, що відповідач, отримавши Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) будь-яких заперечень щодо них не заявив, вказані Акти разом із мотивованою відмовою від їх підписання позивачу не повернув, про виявлення недоліків щодо наданих послуг за вказаними Актами не заявив, суд дійшов висновку про те, що Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №5 від 31.12.2021, №6 від 31.01.2022 та №7 від 28.02.2022, в розумінні п. п. 3.3., 3.4. Договору, вважаються підписаними відповідачем, а послуги належним чином наданими.
Таким чином, з урахуванням умов п. 2.2. Договору строк оплати наданих послуг за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №5 від 31.12.2021 настав 16.01.2022, за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №6 від 31.01.2022 настав 20.02.2022, а за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №7 від 28.02.2022 настав 16.03.2022.
Втім, відповідач обов'язок із здійснення оплати наданих позивачем послуг виконав з простроченням строку, встановленого умовами Договору.
В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної нормі, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N543/96-ВР Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Оскільки мало місце прострочення оплати наданих послуг позивач просить стягнути з відповідача пеню на підставі п. 5.4. Договору в загальному розмірі 202694, 00 грн.:
- за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №5 від 31.12.2021 на загальну суму 380832, 50 грн. з 18.01.2022 по 18.07.2022;
- за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №6 від 31.01.2022 на загальну суму 441946, 79 грн. з 22.02.2022 по 22.08.2022;
- за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №7 від 28.02.2022 на загальну суму 399177, 74 грн. з 21.03.2022 по 21.09.2022.
Так, умовами п 5.4. Договору встановлено, що за порушення строку оплати грошового зобов'язання за цим Договором Замовнику нараховується пеня від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки
Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що він здійснений арифметично вірно, та у відповідності до умов Договору, обставин справи та вимог законодавства.
Однак, в процесі розгляду справи відповідачем подано клопотання про зменшення розміру пені, індексу інфляції та трьох процентів річних на 90%, з якого вбачається, що відповідач вбачає наявність всіх підстав для такого зменшення.
Розглянувши вказане клопотання відповідача та мотиви звернення з ним, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.
Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Зі змісту наведених норм вбачається, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Таким чином, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.
При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку.
Абзацем 1 п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, до обставин, що ускладнюють виконання рішення відповідач відносить те, що внаслідок збройної агресії російської федерації у 2022 році ТОВ "МОСТОБУДІВЕЛЬНИЙ ЗАГІН №112" зазнало значних майнових втрат (збитків) у вигляді знищення та пошкодження майна. Фінансування державою вже виконаних відповідачем робіт в умовах воєнного стану не здійснюється, з огляду на те, що бюджетні кошти направлені на забезпечення першочергових потреб держави. Після початку військових дій господарська діяльність відповідача значно скоротилась, васлідок чого зменшився прибуток підприємства.
Дослідивши наведені відповідачем в клопотанні доводи, суд дійшов висновку, що введення воєнного стану на всій території України через агресію російської федерації безпосередньо зачіпає майнові інтереси сторін у справі.
Разом з тим, під час розгляду клопотання про зменшення розміру пені судом враховано, що відповідачем надано докази на підтвердження його майнового стану, а також акти знищення його майна внаслідок військової агресії російської федерації.
Поряд з цим, неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
При цьому неустойка має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Зменшення розміру штрафних санкцій на 90% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Судом також враховано позицію Верховного Суду в постанові від 13.01.2020 у справі №902/855/18, в якій вказано, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Враховуючи вищевикладене, в тому числі загальні засади цивільного законодавства, а саме справедливість, добросовісність, розумність, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача, у зв'язку з чим слід зменшити розмір заявленої позивачем до стягнення пені на 60%, що від суми 202694, 00 грн. складає 121616, 40 грн.
За таких обставин, позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОСТОБУДІВЕЛЬНИЙ ЗАГІН №112" про стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 81077, 60 грн.
Щодо клопотання відповідача в частині вимог про зменшення розміру трьох процентів річних та інфляційних витрат слід звернути увагу на приписи ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.
Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”).
З огляду на викладене вище, клопотання відповідача в частині вимог про зменшення розміру трьох відсотків річних та інфляційних витрат не підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Матеріали справи свідчать, що позивач за прострочення виконання зобов'язань за Договором нарахував відповідачу три відсотка річних у загальному розмірі 29737, 54 грн.:
- за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №5 від 31.12.2021 на загальну суму 380832, 50 грн. з 18.01.2022 по 12.12.2022;
- за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №6 від 31.01.2022 на загальну суму 441946, 79 грн. з 22.02.2022 по 08.12.2022;
- за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №7 від 28.02.2022 на загальну суму 399177, 74 грн. з 21.03.2022 по 12.12.2022.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що він здійснено арифметично вірно, та у відповідності до умов Договору, обставин справи та вимог законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення 29737, 54 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За таких обставин, позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОСТОБУДІВЕЛЬНИЙ ЗАГІН №112" про стягнення трьох процентів річних підлягають задоволенню в загальній сумі 29737, 54 грн.
З матеріалів справи також вбачається, що позивач за прострочення виконання зобов'язань за Договором нарахував відповідачу інфляційні втрати у загальному розмірі 257173, 35 грн.:
- за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №5 від 31.12.2021 на загальну суму 380832, 50 грн. з 18.01.2022 по 12.12.2022;
- за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №6 від 31.01.2022 на загальну суму 441946, 79 грн. з 22.02.2022 по 12.12.2022;
- за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №7 від 28.02.2022 на загальну суму 399177, 74 грн. з 21.03.2022 по 12.12.2022.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що він здійснено арифметично вірно, та у відповідності до умов Договору, обставин справи та вимог законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення 257173, 35 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За таких обставин, позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОСТОБУДІВЕЛЬНИЙ ЗАГІН №112" про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в загальній сумі 257173, 35 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі “Трофимчук проти України” Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Позивачем доведено суду факт порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за умовами Договору надання послуг №ОД/П - 21 - 482 дНЮ від 05.10.2021 в частині вчасної оплати наданих позивачем послуг. Натомість, відповідач заявлених до нього вимог не спростував.
Витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.
Щодо клопотання позивача про повернення суми судового збору, у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог, слід зазначити наступне.
Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду.
Так, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
При поданні позову у даній справі позивачем був сплачений судовий збір згідно платіжного доручення № 125 від 15.12.2022 в розмірі 25674, 00 грн. за розгляд позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів в загальній сумі 1711561, 92 грн.
В процесі розгляду справи позивач звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог. Вказана заява була прийнята судом до розгляду. Відповідно до ухвали суду від 02.03.2023 судом постановлено здійснювати розгляд даної справи з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог з новою ціною позову у розмірі 489604, 89 грн.
Таким чином, переплата позивачем судового збору на користь державного бюджету складає 18329, 36 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судовий збір в сумі 18329, 36 грн., сплачений позивачем згідно платіжного доручення №125 від 15.12.2022 підлягає поверненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог.
У судовому засіданні, яке відбулося 08.06.2023, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОСТОБУДІВЕЛЬНИЙ ЗАГІН №112" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МОСТОБУДІВЕЛЬНИЙ ЗАГІН №112" (07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Січових Стрільців, буд. 2, код ЄДРПОУ 22202218) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Є. Гедройця, буд. 5 код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, код ЄДРПОУ 40081200) інфляційні втрати в сумі 257173 (двісті пятдесят сім тисяч сто сімдесят три) грн. 35 коп., три проценти річних в сумі 29737 (двадцять дев'ять тисяч сімсот тридцять сім) грн. 54 коп., пеню в сумі 81077 (вісімдесят одну тисячу сімдесят сім) грн. 60 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 5519 (п'ять тисяч п'ятсот дев'ятнадцять) грн. 83 коп., видавши наказ.
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Повернути Акціонерному товариству "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Є. Гедройця, буд. 5 код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, код ЄДРПОУ 40081200) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 18329 (вісімнадцять тисяч триста двадцять дев'ять) грн. 36 коп., що cплачений на підставі платіжного доручення №125 від 15.12.2022 на суму 25674,00 грн., про що винести відповідну ухвалу.
Повний текст рішення складено 16.08.2023.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.