вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"07" грудня 2022 р. м. Київ Справа № 911/1259/22
За позовом Приватного акціонерного товариства “Укренерго”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Київська обласна енергопостачальна компанія”
про стягнення 50 320 908,71 грн.
Суддя Карпечкін Т.П.
За участю представників сторін:
від позивача: Щербіна В.М. (довіреність № 29/12-31 від 29.12.2021 року);
від відповідача: Гулевич В.Г. (довіреність № 134 від 19.04.2022 року).
В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Приватного акціонерного товариства “Укренерго” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Київська обласна енергопостачальна компанія” про стягнення заборгованості в сумі 302 396 131,78 грн. з яких 252 075 223,10 грн. основного боргу, 9 346 711,66 грн. пені, 21 630 151,20 грн. штрафу, 1 397 915,88 грн. 3% рчних та 17 946 129, 97 грн. інфляційних.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.08.2022 року відкрито провадження у справі № 911/1259/22, справу призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.09.2023 року.
08.09.2022 року представником відповідача через канцелярію суду подано відзив, яким останній проти позову заперечує та просить у позові відмовити.
14.09.2022 року судом оголошено перерву в підготовчому засіданні до 07.11.2022 року.
07.11.2022 року представником позивача до канцелярії суду подано відповідь на відзив та заяву, якою останній повідомив суд, що відповідачем сплачено основний борг в сумі 252 965 168,21 грн., за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0204-02024 від 01.01.2019 року, у зв'язку з чим, просив зменшити позовні вимоги в частині основного боргу та стягнути з відповідача заборгованість у сумі 50 320 908, 71 грн.: з яких 9 346 711, 66 грн. пені, 21 630 151,20 грн. штраф, 1 397 915,88 грн. 3% річних та 17 946 129,97 грн. інфляційних.
07.11.2022 року представником позивача подано відповідь на відзив.
В підготовчому засіданні 07.11.2022 року представник позивача зазначив, що позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, поданої 07.11.2022 року, підтримує в повному обсязі, також зазначив, що уточнень позовних вимог не має. Зазначив і про те, що позивачем повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази.
Представник відповідача в підготовчому засіданні 07.11.2022 року проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві, поданому 07.09.2022 року. Зазначив, що докази на які він посилається у відзиві додані до нього. Також зазначив і про те, що ним повідомлено про всі обставини справи, які відомі.
Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 28.11.2023 року.
22.11.2022 року представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.
28.11.2022 року представником відповідача клопотання про зменшення штрафних санкцій на 95 %.
28.11.2022 року судом оголошено перерву в підготовчому засіданні до 30.11.2022 року.
30.11.2022 року позивачем подано додаткові пояснення по суті спору.
30.11.2022 року судом оголошено перерву в підготовчому засіданні до 07.12.2022 року.
07.12.2022 року представником відповідача подано додаткові пояснення.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, представник відповідача в судовому засіданні 07.12.2022 року проти задоволення штрафних санкцій заперечував.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
У зв'язку з чим, в судовому засіданні 07.12.2022 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, суд
01.01.2019 року між Приватним акціонерним товариством “Укренерго” (оператор системи передачі/ОСП) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Київська обласна енергопостачальна компанія” (користувач) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії від N 0204-02024.
Згідно п. 1.1. Договору позивач зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - Послуга) відповідно до умов цього Договору, а відповідач зобов'язується здійснювати оплату за Послугу відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до п. 4.1. Договору для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги:
- плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електричної енергії на розрахунковий місяць;
- визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється на підставі даних щодо погодинних обсягів передачі електроенергії по точках комерційного обліку, які зареєстровані за відповідним Користувачем (додаток 2). З цією метою використовуються дані обліку Адміністратора комерційного обліку та ЕІС користувача.
Пунктом 5.2. Договору в редакції Додаткової угоди від 28.12.2021 року користувач здійснює поетапну передоплату планової вартості Послуги ОСП таким чином:
1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуги, яка визначена згідно з розділом 5, у кожен з наступних періодів:
2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового періоду;
3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового періоду;
4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового періоду;
5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.
При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5 цього Договору.
Згідно п. 5.5. Договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з моменту та на підставі отримання акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих виконавцем або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогю "Системи управління ринком", з використанням електронно-цифрового підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документ в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.
Пунктом 5.7. Договору передбачено, що у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0, 1 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов'язань.
За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.
Як зазначає позивач, відповідач, в порушення вищевказаних вимог законодавства та умов Договору, не виконував належним чином взятих на себе зобов'язань в частині оплати наданих послуг, оплати проводив несвоєчасно та в не в повному обсязі:
- згідно Акту приймання-передачі послуги від 31.03.2022 року на суму 124 116 666,17 грн. здійснив часткову оплату: платіжне доручення № 8 від 31.05.2022 на суму 9 039 612,05 грн.; платіжне доручення № 426 від 30.06.2022 на суму 458 862,81 грн.; платіжне доручення № 427 від 30.06.2022 на суму 120 352 630,92 грн.
- згідно Акту приймання-передачі послуги від 30.04.202 року на суму 129 812 014,38 грн., здійснив часткову оплату платіжним дорученням № 427 від 30.06.2022 року. З урахуванням часткової оплати, залишок заборгованості по основному боргу за надану Послуги за квітень 2022 становить 124 077 574,80 грн.
- згідно Акту приймання-передачі послуги від 31.05.2022 року на суму 127 997 648,27 грн. оплату не здійснено.
У зв'язку з чим, на дату подання позову за відповідачем рахується заборгованість за надані послуги квітень - травень 2022 року в сумі 252 075 223,10 грн. основного боргу, що й змусило позивача звернутися до суду з даним позовом.
В ході розгляду спору представником позивача подано заяву, якою останній повідомив суд, що відповідачем сплачено основний борг в сумі 252 965 168,21 грн., за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0204-02024 від 01.01.2019 року, у зв'язку з чим, просив зменшити позовні вимоги в частині основного боргу та стягнути з відповідача заборгованість у сумі 50 320 908, 71 грн.: з яких 9 346 711, 66 грн. пені, 21 630 151,20 грн. штраф, 1 397 915,88 грн. 3% річних та 17 946 129,97 грн. інфляційних.
Відтак, зважаючи на викладене та враховуючи те, що предметом даного спору є борг, що існував станом на момент подачі позову, суд дійшов висновку про зарахування сплачених коштів в рахунок погашення суми основного боргу в сумі 252 075 223,10 грн.
Таким чином, враховуючи сплату відповідачем суми основної заборгованості в розмірі 252 075 223,10 грн., що відбулась після відкриття провадження у справі, спір у відповідній частині припинив своє існування під час судового розгляду.
Як визначено п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
У зв'язку з самостійним врегулюванням сторонами заявленої до стягнення у справі основної заборгованості в сумі в сумі 252 075 223,10 грн. шляхом її сплати, перестав існувати предмет спору, що, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для закриття провадження у справі у відповідній частині.
Також, у зв'язку з простроченням відповідачем строків поетапної оплати планової вартості отриманих послуг в березня - травні 2022 року включно, позивач просить стягнути з відповідача 9 346 711,66 грн. пені, 21 630 151,20 грн. штрафу, 1 397 915,88 грн. 3% річних та 17 946 129, 97 грн. інфляційних. на підставі п. 5.7 Договору та ст. 625 Цивільного кодексу України.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України ).
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України ).
За приписами п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України , договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 5.7. Договору у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0, 1 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за порушення умов договору штрафних санкцій за період надання послуги (березень - травень 2022 року), відповідно до наданих ним планових обсягів, а саме: 9 346 711,66 грн. пені та 21 630 151,20 грн. штрафу.
Позивач зазначив, що згідно п. 16 Постанови НКРЕКП № 332 в редакції від 26.04.2022 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану», Регулятором встановлено наступні настанови: «.зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.»
Тому оскільки дана Постанова НКРЕКП № 332 від 26.04.2022 набрала чинності з дня її прийняття, позивач нараховує штрафні санкції виключно до постановлення вище зазначеного рішення Регулятора, тобто за період з 01.03.2022 року по 26.04.2022 року
Відповідач заперечуючи проти нарахування штрафних санкцій зазначив, що нарахування пені і 7% штрафу, визначених п. 5.7. договору за порушення п. 5.2. договору за кожний поетапний платіж є неправомірним та суперечить Договору.
Оскільки на виконання п. 5.5. Договору, Акт приймання - передачі Послуги від 31.03.2022 року згідно з Договором позивачем було підписано 10.04.2022 року та направлено відповідачу за допомогою сервісу електронного документообігу. Даний Акт відповідачем підписано 11.04.2022 року, а відтак, відповідач вважає оплата вартості наданої послуги у березні 2022 року відповідачем має бути здійснена в повному обсязі до 15 числа квітня місяця, як визначено п. 5.5. Договору.
У зв'язку з викладеним, відповідач надав контр розрахунок пені, 3% річних, інфляційних нарахувань та штрафу 7% за березень 2022 року, з датою початку нарахування 16.04.2022 року по 25.04.2022 року, оскільки 26.04.2022 року набрала чинності постанова НКРЕКП № 332 в редакції від 26.04.2022 року.
Стосовно ж нарахування штрафу відповідач заперечує з огляду на те, що на його думку оплата вартості наданої послуги у березні 2022 року відповідачем має бути здійснена в повному обсязі до 15 числа квітня місяця, як визначено п. 5.5. Договору.
Дата виникнення прострочення платежу 16.04.2022 року, однак 26.04.2022 року
набрала чинності Постанова НКРЕКП від 26.04.2022 року, тому від дати виникнення
прострочення платежу до дати встановлення Регулятором (НКРЕКП) заборони нарахування штрафних санкцій пройшло 10 календарних днів. Пунктом 5.7. Договору встановлено, що за прострочення Користувачем термінів розрахунку понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.
Стосовно ж нарахування інфляційних втрат у розмірі за березень 2022 року відповідач заперечує з огляду на наступне:
Відповідач вважає, що наявність у позивача можливості стягувати з відповідача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати відповідача до виконання основного грошового зобов'язання за Договором та не може бути непомірним тягарем.
Окрім того відповідач зазначив, що оскільки правильним буде період нарахування з 16.04.2022 року по 26.04.2022 року, то інфляція не мала місце.
Окрім того, щодо розрахунків за квітень відповідач заперечує, оскільки на виконання п.5.5. Договору, Акт приймання - передачі Послуги від 30.04.2022 року згідно з Договором позивачем було підписано 10.05.2022 року та направлено відповідачу за допомогою сервісу електронного документообігу. Даний Акт відповідачем підписано 11.05.2022 року.
Відтак, оплата вартості наданої послуги у квітні 2022 року відповідачем має бути здійснена в повному обсязі до 15 числа травня місяця, як визначено п. 5.5. Договору.
У зв'язку з викладеним, відповідач вважає нарахування пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за квітень 2022 року є безпідставними.
Окрім того, відповідач посилається на те, що Листом № 01/9965 від 04.03.2022 року НЕК «УКРЕНЕРГО» повідомило ТОВ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕК» про виникнення форс - мажорних обставин та надано копію листа Торгово-промислової палати від 28.02.2022 року № 62024/02/0-7/1.
Листом від 06.03.2022 року ТОВ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕК» повідомило НЕК
«УКРЕНЕРГО» щодо неможливості виконання зобов?язань за договором через настання форс-мажорних обставин. Разом з листом на адресу позивача відповідачем також було направлено копію повідомлення Торгово-промислової палати від 28.02.2022 року № 62024/02/0-7/1.
Також відповідачем в ході розгляду справи подано клопотання про зменшення пені, штрафу, інфляційних та 3% річних, в якому останній просить зменшити їх на 90%, посилаючись на те, що 29.07.2022 року та 30.08.2022 року відповідачем повністю сплачено суму основного боргу за Договором, що свідчить про його добросовісність поведінки та намагання якнайшвидшого усунення порушень щодо виконання зобов'язань, також наголосив, що позивач не зазнає значного негативного наслідку від свого фінансового становища.
Також зазначив, що згідно Довідки ТОВ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕК» від 28.11.2022 року, загальний розмір збитків від діяльності за період березень 2022 - травень 2022 року становить 228 532 798,30 грн. Окрім того, згідно Звіту про рух грошових коштів за 2021 рік, залишок коштів ТОВ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕК» на кінець 2021 року склав 74 232 тис. грн. Відтак, стягнення з Відповідача 50 320 тис. грн. (а це 68 % всіх коштів, якими Відповідач володів на початок 2022 року) призведе до неможливості подальшого виконання відповідачем договірних зобов?язань і набуття учасником ринку електроенергії статусу «дефолтний» (таким, що не може виконувати власні зобов'язання на ринку електроенергії).
В спростування доводів відповідача, позивач зазначив, що здійснення передачі електричної енергії без використання систем передачі позивача є неможливим, адже, при передачі електричної енергії здійснюється її транспортування, що передбачає фізичне користування мережами ОСП, а це означає що відповідач безперервно, цілодобово отримує від позивача послугу з передачі електричної енергії та повинен її оплачувати згідно планових та фактичних обсягів.
Отже оплата планового обсягу послуги не може розцінюватися як «аванс» так як фактично позивач надає послугу відповідачу наперед, адже передача електричної енергії відбувається кожного дня, а Договором встановлено поетапний порядок здійснення розрахунку протягом місяця.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
Отже, судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору з урахуванням додаткових угод, позивач зобов'язався надавати послуги з передачі електричної енергії, а відповідач зобов'язався здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.
Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно п. 5.5 Договору , користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання Послуг, наданих Виконавцем (ОСП), або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.
Оплата вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно).
Згідно приписів ст. ст. 598, 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Суд зазначає, що договором про надання послуг для розрахунку за ним встановлено два види обсягу послуги - плановий та фактичний, які використовуються одночасно та не виключають один одного.
Таким чином, використання планових обсягів, їх погодження з ОСП є обов'язком Користувача за договором про надання послуг.
Порядок оплати планових обсягів послуг передбачений пунктом 5.5 типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, яка виражається в поетапній попередній оплаті планових обсягів послуг.
У зв'язку з цим плановий обсяг послуги підлягає оплаті на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а фактичний обсяг встановлюється по закінченню такого розрахункового місяця протягом 3 банківських днів з моменту отримання акта приймання-передачі послуги. У разі якщо оплачений плановий обсяг виявився вище фактичного, то вказана різниця або повертається Користувачу, або враховується як оплата в наступні розрахункові періоди.
Звідси при розрахунку за послуги з передачі електричної енергії Користувач та ОСП зобов'язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов'язані та не замінюють один одного, тобто у Користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов'язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця визначити необхідність сплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць.
Отже, судом встановлено, що відповідач за фактично спожиту електричну енергію своєчасно та у повному обсязі у визначені договором строки не розраховувався, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі за надані послуги квітень - травень 2022 року в сумі 252 075 223,10 грн.
Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В той же час, суд зазначає, що 24.02.2022 Указом Президента України N 64/2022 від 24.02.2022 було введено воєнний стан в України, а Указами Президента N 133/2022 від 14.03.2022 та N 341/2022 від 17.05.2022 - продовжено строк його дії.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", Регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов'язковими до виконання.
Так, судом встановлено, що НКРЕКП прийнято Постанову "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" від 25.02.2022 N 332.
26.04.2022 року Постанову НКРЕКП доповнено п. 16, згідно якого передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, на період дії воєнного стану.
Відповідач є користувачем/електропостачальником, а позивач Оператором системи передачі, тобто, спірні господарські правовідносини склалися відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", у зв'язку з чим вказана постанова НКРЕКП підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Крім того, суд зазначає, що як невиконання або неналежне виконання Користувачем зобов'язання з оплати поетапного планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов'язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць є порушенням виконання грошового зобов'язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов'язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов'язання, зокрема, згідно з приписами статей 611, 625 ЦК України.
Разом з тим, відповідач просив суд зменшити розмір пені, штрафу, інфляційних та 3% річних
Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
Проте, суд зазначає, що приписами ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено лише право суд зменшити розмір штрафних санкцій (пені та штрафу), які підлягають стягненню з відповідача.
Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов'язань.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Згідно з приписами частини 1 ст. 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Згідно ст. 219 Господарського кодексу України за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами. Засновники суб'єкта господарювання не відповідають за зобов'язаннями цього суб'єкта, крім випадків, передбачених законом або установчими документами про створення даного суб'єкта. Якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності. Сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
З огляду на вказане вище, суд враховує обставини, якими відповідач мотивує підставу для зменшення розміру пені, з урахуванням інтересів обох сторін, з урахуванням збитків які позивач несе в умовах воєнного стану суд вважає, що в даному конкретному випадку є можливим зменшення розміру нарахованої позивачем пені та штрафу на 90 %, а саме стягнення з відповідача на користь позивача 467 335,58 грн. пені та 1 081 507,56 грн. штрафу.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1 397 915,88 грн. 3% річних та 17 946 129, 97 грн. інфляційних.
За приписами ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України , боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 Цивільного кодексу України).
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 % та інфляційних, суд вважає його обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме у розмірі 1 397 915,88 грн. 3% річних та 17 946 129, 97 грн. інфляційних .
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих позивачем інфляційних втрат, та 3% суд вважає його безпідставним, оскільки законодавством передбачено можливість зменшення лише неустойки (штрафу, пені), а інфляційні втрати та 3% річних не є штрафними санкціями, тому клопотання відповідача в частині зменшення заявленого позивачем до стягнення розміру інфляційних втрат та 3 % річних не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Щодо посилань відповідача на форс мажорні обставини, суд зазначає наступне
Торгово-промислова палата України (далі - ТТП України) у своєму листі від 28.02.2022 року вказала, що: “…засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”.
Однак, ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. Стаття 617 Цивільного кодексу України звільняє від відповідальності за порушення зобов'язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору.
Водночас, сама по собі війна не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
13.05.2022 року ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що сторона, яка порушила свої зобов'язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014 року, за кожним зобов'язанням окремо.
Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 14 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 14-1 зазначеного Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
У ст. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 р. № 44(5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Відповідно до ст. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 р. у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 р. у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 р. у справі № 913/785/17 наведено висновок щодо застосування ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого: ст. 14-1 цього Закону визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП; форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Також слід зазначити, що хоча форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору, але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно кошти, товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.
Водночас, про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення про них має бути прямо зазначено в договорі.
Наведений правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 22.06.2022 р. у справі № 904/5328/21.
При цьому, Верховний Суд неодноразово зазначав, що одне лише передбачене законом віднесення введення воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках карантину, надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо, унеможливлює виконання конкретного договору (постанови Верховного Суду від 21.07.2021 р. у справі № 912/3323/20, від 03.08.2022 р. у справі № 914/374/21).
Також у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 р. у справі № 910/9258/20, суд послався на раніше сформульований у цілій низці своїх постанов висновок, відповідно до якого: засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на ТПП України та уповноважені нею регіональні ТПП; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для конкретного випадку виконання зобов'язання.
Зважаючи на викладене, обставина введення на території України воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору, або продовження його дії на період дії таких обставин, оскільки не має преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру, а необхідною умовою їх застосування є наявність причинно-наслідкового зв'язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили, тобто їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, в той час як відповідач не довів об'єктивної неможливості виконання умов договору у зв'язку із введенням на території України воєнного стану.
У зв'язку з чим, суд відхиляє посилання відповідача на форс-мажорні обставини для підтвердження обставин неможливості виконання відповідачем обов'язку щодо оплати отриманого від позивача за Договором товару.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 467 335,58 грн. пені, 1 081 507,56 грн. штрафу, 1 397 915,88 грн. 3% річних, 17 946 129,97 грн. інфляційних втрат. В решті позов задоволенню не підлягає.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 754 813,63 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Київська обласна енергопостачальна компанія” (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська 8-В, код 42094646) на користь Приватного акціонерного товариства “Укренерго” (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, код ЄДРПОУ 00100227) 467 335,58 грн. пені, 1 081 507,56 грн. штрафу, 1 397 915,88 грн. 3% річних, 17 946 129,97 грн інфляційних втрат та 754 813,63 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
4. В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України
Повне рішення складено: 31.07.2023 р.
Суддя Т.П. Карпечкін