ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.08.2023Справа № 910/6986/23
За позовомКомунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
доФізичної особи-підприємця Бабича Дмитра Борисовича
третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: - Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
простягнення 88 038,13 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Представники сторін:
без виклику.
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі також - позивач, КП "Київтеплоенерго") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Фізичної особи-підприємця Бабич Дмитра Борисовича (далі також - відповідач, ФОП Бабич Д.М.) про стягнення 25 082,76 грн заборгованості з орендної плати, 10 242,79 грн заборгованості з відшкодування податку за користування земельною ділянкою, 16 191,13 грн пені, 7 910,68 грн інфляційних втрат; 1 205,31 грн 3% річних, 27 405,46 грн доплати за нецільове використання.
Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 09.05.2023 відкрито провадження у справі № 910/6986/23, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, залучено до участі в справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі також - третя особа, Департамент).
14.06.2023 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення на підтримання викладених у позові обставин.
Керуючись ч. 2 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України) та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд також враховує припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Так, ухвала суду була надіслана за адресою відповідача, яка вказана у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Крім того, суд зауважує, що ухвала суду про відкриття провадження у даній справі була офіційно оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень - на сайті за посиланням https://reyestr.court.gov.ua, а також знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет на інших відповідних веб-сайтах.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, ухвалу про відкриття провадження у справі представник відповідача отримав 13.05.2023.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, відповідних клопотань про продовження процесуальних строків, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище припису ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
31.01.2020 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (як орендодавцем), Фізичною особою-підприємцем Бабич Дмитром Борисовичем (як орендарем) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (як балансоутримувачем) було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 3189 (далі також - договір), за умовами якого орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київради з питань власності від 05.11.2019 № 44/179 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, далі - об'єкт, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Прирічна, 27 для розміщення пункту доочищення та продажу питної води (20,00 кв.м.) та перукарні (104,00 кв.м.).
25.06.2020 сторонами підписано договір № 1 про внесення змін до договору № 3189 від 31.01.2020 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.
Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору (в редакції договору № 1), об'єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею 124,00 кв.м. на І та ІІ поверхах, згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору. Вартість об'єкта згідно із затвердженим висновком про вартість майна станом на 29.02.2020 становить без урахування ПДВ: 1 кв.м. 18 290,32 грн, всього 2 268 000,00 грн.
Згідно з п. 3.1. договору (в редакції договору № 1), орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 (із змінами) та згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору (Додаток № 1) становить без ПДВ: 45, 73 грн за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку лютий 2020 - 5 670,00 грн. Крім того, орендар відшкодовує підприємству-балансоутримувачу щомісячно витрати, пов'язані з платою податку за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди з ПДВ.
У п.п. 3.6., 3.7. договору сторони погодили, що орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем.
Відповідно до п. 9.1. договору, цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 31.01.2020 до 29.01.2023, крім випадку, встановленого п. 9.9. договору.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, 13.02.2020 сторони підписали акт приймання-передачі нерухомого майна в якості Додатку № 3 до договору.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, як стверджує позивач, що відповідач не належним чином виконував свої зобов'язання за договором в частині своєчасної оплати та цільового використання орендованого майна, внаслідок чого утворилася заборгованість.
Відповідач свої правом на подання відзиву не скористався, викладених у позовній заяві обставин належними та допустимими доказами не спростував.
Третя особа, у свою чергу, в письмових поясненнях погодилась із доводам позивача та просила задовольнити позов у повному обсязі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.
У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
З урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.
Відповідно до п. 4.2.3. договору, орендар зобов'язаний використовувати об'єкт відповідно до його призначення та умов договору.
Пунктом 7.2. договору визначено, що орендар не має права без письмової згоди орендодавця проводити переобладнання, перепланування, ремонт об'єкта, вести будівельні роботи на прибудинковій території.
Згідно з п. 8.3. договору, об'єкт повинен використовуватися орендарем тільки за цільовим призначенням, обумовленим п.п. 1.1. договору.
Пунктом 4.3.3. договору передбачено, що підприємство-балансоутримувач зобов'язане здійснювати контроль за виконанням орендарем умов цього договору і у разі виникнення заборгованості з орендної плати або інших платежів вжити заходів щодо погашення заборгованості, в тому числі проводити відповідну претензійно-позовну роботу.
Крім того, відповідно до п. 8.5. договору, у разі виявлення факту використання об'єкта не за цільовим призначенням договір може бути розірвано. Орендар зобов'язаний додатково сплатити різницю між орендною платою, розрахованою за фактичний вид використання об'єкта, встановлений перевіркою, та орендною платою, визначеною цим договором за весь період оренди, з дати останньої перевірки.
Як вбачається з доводів позивача та третьої особи, представниками КП «Київтеплоенерго» та Департаменту при огляді орендованих приміщень 11.11.2021 встановлено факт їх нецільового використання орендарем (облаштовано пункт з реалізації приладів світлодіодного освітлення), тобто з порушенням умов п. 1.1. договору.
За фактом встановлення вказаного порушення було складено відповідний акт огляду орендованих приміщень від 11.11.2021 та ФОП Бабичу Д.Б. надіслано Письмовий припис щодо усунення порушення умов договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 17.11.2021 № 28AУ/06/1у/1/4846.
У подальшому, за результатами огляду орендованих приміщень 23.02.2022 представниками КП «Київтеплоенерго» та Департаменту повторно встановлено факт нецільового використання орендарем об'єкта оренди, що свідчить про невиконання ФОП Бабичем Д.Б. вимог зазначеного вище Письмового припису. Складено відповідний акт огляду орендованих приміщень від 23.02.2022.
Керуючись п. 8.5. договору, на підставі актів огляду орендованих приміщень від 11.11.2021 та від 23.02.2022, КП «Київтеплоенерго» у квітні 2022 року здійснено відповідне донарахування орендної плати за фактичне нецільове використання ФОП Бабичем Д.Б. орендованих приміщень (п. 11 таблиці 2 «Орендні ставки за використання нерухомого майна» Методики розрахунку орендної плати, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва» (зі змінами) - «Розміщення торговельних об'єктів з продажу непродовольчих товарів» за відповідною орендною відсотковою ставкою у розмірі 9% (замість 3%) з дати виявлення при перевірці факту порушення цієї умови Договору оренди, тобто з 11.11.2022.
Позивач наголосив, що розрахунок зазначених нарахувань та донарахувань з орендної плати, виставлених орендарю ФОП Бабичу Д.Б. у квітні 2022 року по об'єкту оренди за адресою: м. Київ, вул. Прирічна, буд. 27 становив 27 405, 46 грн.
Проте, відповідно до п. 129-1 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання оренди державного та комунального майна» від 03.06.2020 № 483 (Порядок), якщо у зв'язку із змінами у соціально-економічному становищі в країні або в окремих її регіонах внаслідок економічної кризи, стихійного лиха, запровадження карантинних обмежень або інших подій, які можуть негативно вплинути на здатність орендарів продовжувати сплачувати орендну плату за укладеними договорами оренди, Кабінет Міністрів України або представницький орган місцевого самоврядування ухвалили рішення про надання орендних знижок, звільнень від сплати орендної плати за договорами оренди певного майна або за договорами оренди майна, яке використовується за певними цільовими призначеннями, визначеними у такому рішенні, то підставою для застосування таких звільнень або знижок є наказ орендодавця, прийнятий на підставі звернення орендаря, на якого вони поширюються, крім випадків, коли у рішенні Кабінету Міністрів України або представницького органу місцевого самоврядування зазначається про те, що знижки або звільнення застосовуються без окремого рішення орендодавця. Орендні знижки або звільнення у таких випадках надаються з дати, визначеної у рішенні Кабінету Міністрів України (рішенні представницького органу місцевого самоврядування), або якщо у відповідному рішенні дата початку застосування знижки або звільнення не визначена, - то з дати, визначеної у наказі орендодавця. Припинення застосування знижки або звільнення відбувається з дати, визначеної у рішенні Кабінету Міністрів України (рішенні представницького органу місцевого самоврядування) або в наказі орендодавця. Зміни до договору оренди про початок або припинення застосування знижки або звільнення у такому випадку не вносяться.
На виконання п. 129-1 зазначеного Порядку орендодавцем майна - Департаментом, видано наказ від 26.04.2022 № 202, яким постановлено тимчасово на період дії воєнного стану та один місяць з дати його припинення, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", звільнити від орендної плати орендарів комунального майна територіальної громади міста Києва, у разі надходження заяви орендарів про звільнення від орендної плати за відповідними договорами оренди.
Матеріалами справи підтверджується, що ФОП Бабич Д.Б. звертався до Департаменту із відповідною заявою про звільнення від орендної плати.
З огляду на наведені вище обставини, КП "Київтеплоенерго" у червні 2022 виконало коригування вже нарахованих сум орендної плати за кожен місяць у період з 24.02.2022 по 31.05.2022, у зв'язку з чим заборгованість ФОП Бабич Д.Б. станом на 01.04.2023 становить 52 488,22 грн.
Крім того, рішенням Київської міської ради від 13.09.2022 № 5450/5491 "Про внесення змін до Рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 "Про встановлення місцевих податків та зборів у м. Києві", вирішено установити з 01.03.2022 по 31.05.2022 ставку земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено у розмірі 0 відсотка від нормативної грошової оцінки землі.
Керуючись рішенням Київської міської ради від 13.09.2022 № 5450/5491, КП "Київтеплоенерго" у жовтні 2022 здійснило коригування вже нарахованих сум відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою податку за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди за кожен місяць у період з 01.03.2022 по 31.05.2022, у зв'язку з чим заборгованість ФОП Д.Б. зі сплати відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою податку за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, станом на 01.04.2023 становить 10 242,79 грн.
Наявність обов'язку відповідача щодо сплати заборгованості за оренду в розмірі 25 082,76 грн та заборгованості з відшкодування податку за користування земельною ділянкою в розмірі 10 242,79 грн підтверджується матеріалами справи та не був спростований відповідачем, зокрема, останнім не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, у зв'язку з чим позов в частині стягнення основного боргу та заборгованості з відшкодування податку за користування земельною ділянкою підлягає задоволенню.
Відповідачем також не було спростовано нарахування позивачем до стягнення 27 405,46 грн доплати за нецільове використання об'єкта оренди. Факт нецільового використання підтверджується наявними в матеріалах справи фактичними даними, а розрахунок виконаний позивачем в порядку, передбаченому умовами договору. Тож, позовні вимоги в частині стягнення 27 405,46 грн доплати за нецільове використання підлягають задоволенню.
Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 16 191,13 грн пені, 1 205,31 грн 3% річних та 7 910,68 грн інфляційних втрат.
Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено з урахуванням встановленого договором строку, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, а розрахунок арифметично правильний, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 7 910,68 грн підлягають задоволенню.
Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено з урахуванням встановленого договором строку, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, а розрахунок арифметично правильний, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 3% річних в розмірі 1 205,31 грн підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 6.2 договору, за несвоєчасну та не в повному обсязі оплату орендної плати та інших платежів на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних та інших платежів за кожен день прострочення, але не більше розміру встановленого законодавством.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив, що вказаний розрахунок виконаний позивачем відповідно до умов договору та з урахуванням положень чинного законодавства України. Однак, позивачем невірно були визначені періоди нарахування пені, та нараховано пеню більше ніж за пів року від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З огляду на наведене, вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню та за перерахунком суду пеня становить 5 670,37 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов та не спростував твердження позивача про наявність заборгованості за договором.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог згідно з вимогами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бабич Дмитра Борисовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, пл. Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421) 25 082,76 грн заборгованості з орендної плати, 10 242,79 грн заборгованості з відшкодування податку за користування земельною ділянкою, 5 670,37 грн пені, 7 910,68 грн інфляційних втрат; 1 205,31 грн 3% річних, 27 405,46 грн доплати за нецільове використання та 2 363,25 грн витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 16.08.2023 року.
Суддя Ю.О.Підченко