ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
16.08.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/544/23
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Гарасимко О. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця"
вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03680
в особі її регіональної філії "Львівська залізниця"
вул. Гоголя, 1, м. Львів, 79007
до відповідача: Долинської міської ради
пр. Незалежності, 5, м. Долина, Івано-Франківська обл., 77504
про стягнення 18 051,60 грн.
За участю:
від позивача: Войцеховська Н. Я.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі її регіональної філії "Львівська залізниця" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Долинської міської ради про стягнення 18 051,60 грн за договором від 15.04.2021 № Л/ДН-4-2146/ДНЮ/п про компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 13.06.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги викладені в позовній заяві підтримала в повному обсязі та просила суд позов задовольнити. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної та повної компенсації наданих пільг населенню передбачених умовами договору та діючим законодавством. Заборгованість відповідача перед позивачем складає 18 051,60 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку. Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 11, 525, 526 Цивільного кодексу України, статей 7, 9 Закону України "Про залізничний транспорт", статей 144, 174, 193 Господарського кодексу України.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи ухвалою про відкриття провадження у справі від 13.06.2023 вручену відповідачу - 26.06.2023 та ухвалою суду від 26.07.2023 вручену відповідачу 02.08.2023 відповідно.
Слід сказати, що Європейський суд з прав людини у рішеннях від 26.04.2007 у справі "Олександр Шевченко проти України", від 14.10.2003 у справі "Трух проти України" звертає увагу на те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, а у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" вказує, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Відзив у встановлений судом строк відповідачем суду не надано.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні норми містяться в частині 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Беручи до уваги: - приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; - норми частин 1 та 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника; - належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, явка якого не визнавалась судом обов'язковою; - наявність у суду всіх необхідних матеріалів (доказів) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності представника відповідача за наявними матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи вказують на те, що між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі - перевізник) та Долинською міською радою (далі - платник) укладено договір № Л/ДН-4-2146/ДНЮ/п від 15.04.2021 про компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом на території Долинської територіальної громади (далі - договір).
Даний договір регламентує відносини сторін щодо забезпечення потреб в перевезенні залізничним транспортом у приміському сполученні окремих категорій громадян, які згідно чинного законодавства мають право безкоштовного проїзду (далі - пільгові категорії громадян)
Відповідно до пунктів 2.4.3, 2.4.6, 2.4.7 договору перевізник забезпечує пільговий проїзд залізничним транспортом загального користування з застосуванням пільгових тарифів пільгових категорій громадян, які звернулись до перевізника за отриманням послуг та належним чином оформили пільгові проїзні документи; щомісячно не пізніше 5 числа місяця наступного звітного періоду подає платнику рахунок на суму, що підлягає компенсації за пільговий проїзд та облікові форми, відповідно до Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 № 1359; до 25 числа місяця наступного за звітним періодом, подає платнику акти звіряння розрахунків із платником щодо надання за минулий місяць пільгового проїзду окремим категоріям громадян.
В свою чергу, платник зобов'язується забезпечувати протягом 3 (трьох) робочих днів перевірку поданого перевізником розрахунку суми компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян, підписання актів звіряння розрахунків та направлення одного примірника перевізнику (п. 2.6.2 договору).
Пунктом 3.2 договору визначено, що платник протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня отримання рахунку на суму, що підлягає компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом перераховує кошти на рахунок перевізника.
Відповідно до п. 3.1 договору визначено, що ціна договору складає 100 000,00 грн (сто тисяч гривень 00 коп.).
Пунктом 7.1 договору передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2021, а в частині здійснення компенсаційних виплат - до їх повного погашення.
Сторони домовилися, що відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України, умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами до його укладення, тобто з 01.01.2021 (п. 7.2 договору).
Позивачем на виконання умов договору, а саме пункту 2.4.6 щомісячно протягом терміну дії договору направлялися розрахунки збитків від пільгових перевезень пасажирів та облікові форм, копії облікових форм долучені до матеріалів справи.
За період січень-грудень 2021 року позивачем здійснено перевезення пільгових категорій населення за пільговими тарифами та визначено суму недоотриманих коштів у 2021 році за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів, що підтверджується обліковими формами та розрахунками збитків від пільгових перевезень, а саме: за перевезення категорій пільговиків у приміському сполученні: у січні 2021 року на загальну суму 15 625,31 грн (з ПДВ) за 472 оформленими пільговими проїзними документами (квитками); у лютому 2021 року на загальну суму 15 046,09 грн (з ПДВ) за 461 оформленими пільговими проїзними документами (квитками); у березні 2021 року на загальну суму 2 610,52 грн (з ПДВ) за 78 оформленими пільговими проїзними документами (квитками); у квітні 2021 року на загальну суму 5 839,24 грн (з ПДВ) за 206 оформленими пільговими проїзними документами (квитками); у травні 2021 року на загальну суму 42 827,26 грн (з ПДВ) за 624 оформленими пільговими проїзними документами (квитками); у червні 2021 року на загальну суму 35 260,64 грн (з ПДВ) за 905 оформленими пільговими проїзними документами (квитками); у липні 2021 року на загальну суму 39 647,97 грн (з ПДВ) за 892 оформленими пільговими проїзними документами (квитками); у серпні 2021 року на загальну суму 44 596,11 грн (з ПДВ) за 879 оформленими пільговими проїзними документами (квитками); у вересні 2021 року на загальну суму 91 524,72 грн (з ПДВ) за 1035 оформленими пільговими проїзними документами (квитками); - у жовтні 2021 року на загальну суму 73 689,35 грн (з ПДВ) за 829 оформленими пільговими проїзними документами (квитками); у листопаді 2021 року на загальну суму 39 440,67 грн (з ПДВ) за 1080 оформленими пільговими проїзними документами (квитками); у грудні 2021 року на загальну суму 54 858,12 грн (з ПДВ) за 1081 оформленими пільговими проїзними документами (квитками). Всього: 460 966,00 грн.
На виконання умов договору та наданих позивачем розрахунків відповідачем протягом 2021 року перераховано позивачу 81 948,42 грн. Заборгованість в сумі 18 051,60 грн не відшкодовано з посиланням на наявність збитків пільгових перевезень більше аніж передбачено бюджетним фінансуванням.
Матеріали справи не містять доказів сплати заборгованості.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" є юридичною особою, що утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", предметом діяльності якого є, зокрема надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів, зокрема небезпечних вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні.
Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту загального користування, його роль в економіці і соціальній сфері України, регламентує його відносини з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими видами транспорту, пасажирами, відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу визначені Законом України "Про залізничний транспорт".
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про залізничний транспорт" перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень.
За частиною 6 статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт" для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Частинами 1 та 3 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 Цивільного кодексу України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ч. 1 ст. 170 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Як вже зазначалось, позивач є суб'єктом господарювання, який надає послуги з перевезення пасажирів, метою діяльності якого як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку від провадження підприємницької діяльності згідно із частиною 2 статті 3 Господарського кодексу України.
Таким чином, у позивача виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг перевезення, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у держави (її відповідного органу) як замовника послуг - цивільний обов'язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги.
Аналогічний висновок щодо характеру правовідносин, які виникають між державою як замовником послуг на пільгових умовах відповідній категорії споживачів з метою забезпечення державних соціальних гарантій та особою, яка надає такі послуги, викладений у численних постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 10.04.2018 у справі № 927/291/17, від 17.04.2018 у справі № 906/621/17, від 23.10.2019 у справі № 911/1924/18 та ін. (у справах щодо відшкодування витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів).
Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення господарського законодавства (в цьому випадку - Закону України "Про залізничний транспорт"), а не Бюджетний кодекс України, який визначає засади функціонування бюджетної системи України, до якої позивач не належить.
Між тим, визначення особи, зобов'язаної здійснити розрахунок у спірних правовідносинах, із застосуванням частини 6 статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт" відповідає і приписам Бюджетного кодексу України.
Розділ ІV Бюджетного кодексу України регулює міжбюджетні відносини, тобто, відносини між державою, Автономною Республікою Крим та територіальними громадами щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України.
Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності повноважень на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами за бюджетами, та фінансових ресурсів, які мають забезпечувати виконання цих повноважень (ч. 2 ст. 81 Бюджетного кодексу України).
Статтею 89 Бюджетного кодексу України передбачені видатки, що здійснюються з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, які створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
До 2017 року до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського, Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належали видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, які включають в себе державні програми соціального захисту, серед яких було передбачено компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян (абзац 5 підпункту "б" пункту 4 частини 1 статті 89 Бюджетного кодексу України).
Одночасно за підпунктом "ґ" пункту 3 частини першої статті 91 Бюджетного кодексу України (у редакції до 2017 року) до видатків, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належали видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
Тобто законодавець розмежовував компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян у межах реалізації державних програм соціального захисту від інших подібних видатків.
Також до 2017 року у Державному бюджеті України передбачались видатки у вигляді субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян, визначених законодавством. Вказане було відображено у статті 102 Бюджетного кодексу України, за частиною першою якої видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу (тобто, на державні програми соціального захисту), проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Норми, викладені в абзаці 5 підпункту "б" пункту 4 частини першої статті 89 Бюджетного кодексу України, як і статті 102 Бюджетного кодексу України, були виключені на підставі Закону України від 20.12.2016 № 1789-VIII "Про внесення змін до Бюджетного Кодексу України", який набрав чинності 01.01.2017.
Однак, це не означає автоматичного поширення випадків здійснення видатків за підпунктом "ґ" пункту 3 частини першої статті 91 Бюджетного кодексу України на видатки, які здійснювалися за вилученою нормою.
За підпунктом "є" пункту 9 частини першої статті 87 Бюджетного кодексу України в чинній редакції до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на інші програми в галузі соціального захисту та соціального забезпечення, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Наразі такий перелік не затверджений, проте це не змінює фактичного існування програм в галузі соціального захисту та соціального забезпечення, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, та не звільняє державу від здійснення видатків для забезпечення реалізації таких програм.
Наведене свідчить, що покладання обов'язків з відшкодування спірних витрат на пільгові перевезення пасажирів на органи місцевого самоврядування є помилковим, оскільки боржником у цих правовідносинах є держава, яка здійснює свої цивільні права через відповідні органи.
Належним представником держави буде орган, визначений Законом про державний бюджет на поточний рік головним розпорядником бюджетних коштів у спірних відносинах. Якщо держава не визначила законом такого головного розпорядника бюджетних коштів, у такому випадку саме Кабінет Міністрів України слід вважати органом, в особі якого держава виступає відповідачем, адже відповідно до пункту 6 статті 116 Конституції України саме Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України.
Вказаної позиції дотримується об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 09.06.2023 у справі № 916/3938/21.
Відшкодування витрат на перевезення пільговиків залізничним транспортом можливо за рахунок місцевих бюджетів на договірній основі. Це узгоджується із вимогами ч. 1 ст. 7 Закону України від 04.07.1996 № 273/96-ВР "Про залізничний транспорт", відповідно до якої відносини підприємств залізничного транспорту з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування базуються на податковій і договірній основах відповідно до чинного законодавства України.
Вказаної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.03.2020 у справі № 904/94/19.
Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають, зокрема з договору.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині 1 статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що сторони, відповідно до ст. 6 цього Кодексу є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановленому договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд встановив, що на суму 100 000,00 грн між сторонами у справі був укладений на період 2021 рік договір про компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом на території Долинської територіальної громади № Л/ДН-4-2146/ДНЮ/п від 15.04.2021. Відповідачем протягом 2021 року перераховано позивачу 81 948,42 грн. Заборгованість в сумі 18 051,60 грн не відшкодовано з посиланням на наявність збитків пільгових перевезень більше аніж передбачено бюджетним фінансуванням.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку що вимога позивача про стягнення з відповідача 18 051,60 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 2 684,00 грн (платіжне доручення від 24.05.2023 № 2517).
Інших судових витрат позивач не заявив.
За правилами, встановленими п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на задоволення позову в повному обсязі, враховуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 2 684,00 грн слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. 2, 86, 123, 129, 165, 178, 202, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі її регіональної філії "Львівська залізниця" до відповідача Долинської міської ради про стягнення 18 051,60 грн задовольнити.
Стягнути з Долинської міської ради (пр. Незалежності, 5, м. Долина, Івано-Франківська обл., 77504; ідентифікаційний код 04054317) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03680; ідентифікаційний код 40075815) в особі її регіональної філії "Львівська залізниця" (вул. Гоголя, 1, м. Львів, 79007; ідентифікаційний код 40081195) 18 051,60 грн заборгованості та 2 684,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17.08.2023.
Суддя С. М. Кобецька