Справа № 761/13803/23
Провадження № 2/761/7044/2023
(заочне)
27 липня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Пономаренко Н.В.,
з участю секретаря: Бражніченко І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
У квітні 2023 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
У позовній заяві зазначено, що 30.01.2020 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» було укладено договір споживчого кредиту № 225188. У березні 2023 року позивачу стало відомо, що стосовно неї приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Канцедалом Олександром Олександровичем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 від 08.12.2021 року на підставі виданого приватним нотаріусом Київського місткого нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною виконавчого напису № 10781 від 05.10.2021 року, де позивач є боржником. З тексту вказаного виконавчого напису вбачається, що з позивача пропонується стягнути, на її думку начебто невиплачені в строк грошові кошти на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», заборгованість, що виникла за кредитним договором № 225188 від 30.01.2020 року, з усіма додатками та додатковими угодами, який укладений між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі договору № 30-06/2021 про відступлення прав вимоги від 30.06.2021 року. Сума, що підлягає стягненню за виконавчим написом становить 14 180,48 грн. Позивач вказує, що виконавчий напис від 05.10.2021 № 10781 вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною із грубим порушенням порядку вчинення виконавчих написів і, як наслідок, неправомірне провадження щодо вчинення вказаного виконавчого напису про стягнення заборгованості, у зв'язку із чим є всі підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню.
Позивачем вважає, що вищезазначений виконавчий напис є незаконним, адже на момент вчинення приватним нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису № 10781 від 05.10.2021, кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, не входили до Переліку № 1172, адже постанова Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року про доповнення вказаного переліку цим розділом, була визнана незаконною та нечинною судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому з врахуванням припсів ст. 87 Закону України «Про нотаріат», нотаріус не мав законних підстав для вчинення оскаржуваного виконавчого напису. Позивачем зазначено, що вказаний виконавчий напис не відповідає вимогам законодавства, оскільки вчинений не на передбаченому Переліком борговому документі, а саме - на кредитному договорі № 225188 від 30.01.2020 року, що не посвідчений нотаріально. Крім того, позивач вважає, що приватний нотаріус не перевірив наявність доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень, що призвело до порушення процедури вчинення виконавчого напису, при цьому позивач наполягає, що вона не отримувала письмової вимоги (повідомлення) від відповідача. На думку позивача, довідку про начебто наявну заборгованість надану відповідачем нотаріусу не можна вважати документом, який підтверджує безспірність вимог, на що не звернув увагу нотаріус, а це в свою чергу є порушенням вимог законодавства, та є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
У зв'язку з викладеним, позивач просить задовольнити позовну заяву в повному обсязі, а саме - визнати виконавчий напис № 10781 від 05.10.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною, щодо стягнення з позивача суми боргу в розмірі 14 680,48 грн., таким що не підлягає виконанню.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24.04.2023 року відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, при цьому, одночасно з позовною заяву позивачем подано заяву, у якій остання просить проводити розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, а також не заперечує проти винесення судом заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявку суду не повідомлено.
Треті особи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Разом з тим, відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що позивачем щодо заочного розгляду справи заперечень не вказано, суд, на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір споживчого кредиту № 225188, підписаного одноразовим електронним ідентифікатором 30.01.2020 року о 14:08:33 ОСОБА_1 та директором ТОВ «СЛОН КРЕДИТ».
05 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною, вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 10781, яким запропоновано стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості, що виникла за Кредитним договором № 225188 від 30.01.2020 року, з усіма додатками та додатковими угодами, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» (правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал») та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Правонаступником усіх прав та обов'язків ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» за вказаним договором є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на підставі Договору № 30-06/2021 про відступлення права вимоги від 30.06.2021 року. Строк платежу за Кредитним договором настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 30.06.2021 року по 17.08.2021 року: Сума заборгованості за Кредитним договором № 225188 від 30.06.2021 року становить 14 680,48 грн., з яких: - 3% відсотки річних за період з 30.06.2021 року по 17.08.2021 року в сумі - 6 166,56 грн.; - інфляційні збитки за період з 30.06.2021 року по 17.08.2021 року в сумі - 8 013,92 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Канцедала Олександра Олександровича від 08.12.2021 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого напису № 10781 виданого 05.10.2021.
Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
У відповідності до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Передбачено, що стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В постанові Верховного Суду від 11.07.2019 р. у справі №461/4609/16-ц зазначено, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України Про нотаріат ). Але характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Сам по собі цей факт (поданнястягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України Про нотаріат захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Як на підставу вчинення виконавчого напису, нотаріус посилається на Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 р.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.
Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001, тобто в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у своїй Постанові по справі 910/13233/17 від 29 січня 2019 року.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Також, пп. б п. 2 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, зокрема, подаються засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 (далі Порядок), містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису нотаріуса як і в Переліку.
Пунктом 1 глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Нотаріуси відмовляють у вчиненні виконавчого напису у випадках, коли витребовується майно, звернення стягнення на яке забороняється законодавством України або здійснюється виключно на підставі рішення суду.
Виконавчий напис вчинюється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, місцезнаходження боржника або стягувача.
Згідно підпункту 2.1 п. 2 глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені:відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника;дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи;номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи;строк, за який має провадитися стягнення;інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.
Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У відповідності до п.п. 3.1, 3.2, 3.4 глави 16 розділу ІІ Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи:якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідного оригіналу нотаріально посвідченої угоди має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
У своїй постанові від 27.03.2019 року у справі № 137/1666/16 Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на приписи статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» зазначила, що захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Також у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».
Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису № 10781 від 05.10.2021 року такими, що не підлягають виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Аналогічна позиція викладена у постанові ВП ВС від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідачем під час розгляду справи не було надано жодних доказів на спростування доводів позивача.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що на час вчинення виконавчого напису у розпорядженні нотаріуса були всі необхідні документи, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, тобто докази, які мають підтверджувати, що нотаріус мав, передбачені законом,підстави для вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172«Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5,ст.ст. 12, 13, 76-84, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 280-289, 352, 354 ЦПК України, суд, -
позовну заяву ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.
Визнати виконавчий напис від 05 жовтня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазановою Оленою Миколаївною, який зареєстрований в реєстрі за № 10781, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором № 225188 від 30.01.2020 року таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073,60 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», код ЄДРПОУ 36799749, адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-б.
Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, адреса: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 27.07.2023.
Суддя: