печерський районний суд міста києва
Справа № 757/21312/23-ц
15 серпня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Литвинової І. В.,
при секретарі судового засідання - Орел А. О.,
розглянувши у відкритому судовому засідання у м. Києві у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога'про визнання недійсними пунктів договору кредитної лінії,
I. Позиції учасників справи.
Позивач звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просила визнати недійними п. 1.9.2., п. 1.9.3, п. 1.12.2, п. 1.14.2 договору кредитної лінії № 754303935 від 15 вересня 2021 року, що укладений ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
В обґрунтування позову вказано, що, починаючи з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року діяв карантин щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій короновірусної хвороби (COVID-19) й під час дії карантину не у спосіб, що передбачено законом та в супереч імперативних вимог передбачених пунктом 13 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України відповідач включив у договір кредитної лінії № 754303935 від 15 вересня 2021 року умови про збільшення процентної ставки - пункти 1.9.2., 1.9.3, 1.12.2, 1.14.2 - без будь-яких застережень щодо можливості їх застосування в період дії карантину. Таким чином, зміст правочину, зокрема пунктів 1.9.2., 1.9.3, 1.12.2, 1.14.2 договору, суперечить Цивільному кодексу України.
Відповідач у своєму відзиві не визнав вимог і заперечував проти задоволення позову, вказавши, що передбачені пунктами 1.9.2. 1.9.3. 1.12.2. 1.14.2. договору відсотки - є відсотками за користування кредитними коштами, та ніяким чином не порушують умов чинного законодавства. Окрім того, умови договору містять інформацію про розрахунок відсотків за базову процентну. Враховуючи зазначене, а також принцип презумпції правомірності правочину та свободи договору, підстави для визнання вищезазначених пунктів договору недійсним відсутні. Також вказано, що позивач є постійним клієнтом ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», зокрема, починаючи з 26 листопада 2019 року вже уклала 9 договорів кредитування з фінансовою установою, та виконавши в повному обсязі умови 8 з них, сплативши всі відсотки за користування коштами, які були надані у кредит за такими договорами. Тому факт укладення попередніх договорів позивача з фінансовою установою свідчить про наявність достатнього досвіду з укладання кредитних договорів з Товариством та ознайомлення з усіма умовами кредитних договорів, у тому числі нарахування процентів. Починаючи з 26 листопада 2019 року позивач, укладаючи договори з Фінансовою установою був повністю ознайомлений з умовами, процедурою укладення договору та процедурою нарахування та погашення відсотків за договором.
На підставі вищевикладеного, ініціатором щодо укладення договору був позивач, маючи вже достатній досвід щодо укладення договорів та необмежену кількість часу, для ознайомлення з умовами та порядком співпраці з фінансовою установою, самостійно визначив підходящу дату укладення договору, а шляхом отримання від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» коштів, які були надані у кредит та внесення грошових коштів в рахунок погашення заборгованості, повністю погодився з умовами договору, сам договір містить в собі усі істотні умови, відповідно до вимог чинного законодавства.
II. Процесуальні дії та рішення суду.
24 травня 2023 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Ухвалою судді від 01 червня 2023 року у справі відкрито провадження для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання /а. с. 26-27/.
01 липня 2023 року від позивача до суду надійшла заява про залучення до участі у справі третьою особою ТОВ «Таліон Плюс» та розгляд справи у загальному позовному провадженні.
05 липня 2023 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов.
09 серпня 2023 року суд ухвалою постановив відмовити у задоволенні заяви позивача від 01 липня 2023 року у залученні третьою особою у справі ТОВ «Таліон Плюс» і про розгляд у загальному позовному провадженні.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
III. Фактичні обставини справи.
Сторонами 15 вересня 2021 року укладено договір № 754303935, відповідно до умов якого фінансова установа надала позивачу кредит без конкретної споживчої мети на суму 22 000, 00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язувалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно з умовами цього договору та зокрема п. 1.8., п. 1.9., 1.10., 1.12.2., 1.14.2 договору /а. с. 5-10, 11-13/.
Відповідно до умов договору, перший транш за договором Товариство надало у сумі 22 000, 00 грн, який мав бути повернутий до 14 жовтня 2021 pоку, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0, 36% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.
Згідно з п. 1.9.2 договору кредитної лінії №754303935 від 15 вересня 2021 року, укладеного сторонами, встановлено, що за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 522, 40 % річних, що становить 1,43 % у день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті.
Також, відповідно до п. 1.9.3. договору визначено, що якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 722, 70 % річних, що становить 1,98 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду.
З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним договором, щодо виникнення у позичальника зобов'язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього договору.
Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,98 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту договору.
Відповідно до п. 1.12.2 договору встановлено, що з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1 087,70 % річних, що становить 2, 98 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним.
Згідно з п. 1.14.2 договору визначено, що у разі настання передбаченої п. 1.9.3. договору відкладальної обставини, що має наслідком виникнення у позичальника зобов'язань по оплаті процентів, за встановлений в п. 1.2. договору строк, у розмірі що розрахований за базовою процентною ставкою - орієнтовна загальна вартість кредиту складе 35 068, 00 грн та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 13 068, 00 грн та суму кредиту у розмірі 22 000, 00 грн.
Згідно з пунктом 13 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (відповідні зміни до цих законів внесено Законом № 540-ІХ від 30 березня 2020 року, що набув чинності 02 квітня 2020 року) встановлено, що в період здійснення в Україні заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій короновірусної хвороби COVID-19), забороняється підвищення процентної ставки за кредитним договором.
IV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.
У відповідності до положень ст. 61 Основного Закону України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Статтею 55 проголошено право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За положеннями статей 626-628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Умови кредитного договору, на яких укладають двосторонні правочини з відповідачем, є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641, 644 Цивільного кодексу України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено статтею 526 ЦК України.
Згідно зі ст.ст. 627, 628 та 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до п. 4.13 договору, позичальник підтверджує, що отримав від фінансової установи до укладення цього договору інформацію, вимоги надання якої передбачені в законодавстві України (у тому числі інформацію, надання якої передбачено ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»), отримав кредит не на споживчі цілі, інформація надана відповідачем з дотриманням вимог законодавства України та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.
У відповідності до абз. 2 частини першої ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Факт укладання кредитного договору, отримання та користування грошовими коштами відповідно до умов договору - позивачем визнається та не заперечується.
Тобто, уклавши договір, позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись умов договору та правил, які є невід'ємною частиною до нього. Позивач мав змогу ознайомитись з умовами договору ще до його оформлення, отримав екземпляр договору на власну електронну пошту, а також мав вільний доступ до умов договору на сайті фінансової установи.
Інформація була надана фінансовою установою з дотриманням всіх вимог законодавства, виклавши їх в чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме позивач проявив волевиявлення та ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті фінансової установи.
Відповідно до п. 4.9. договору позичальник засвідчує, що умови цього договору є розумними, справедливими, добросовісними та не містять дисбалансу прав та обов'язків кредитодавця та позичальника.
Згідно з п. 4.10 договору сторони засвідчують, що укладення цього договору відповідає вільному волевиявленню сторін, жодна із сторін не знаходиться під впливом тяжких обставин, не помиляється стосовно обставин, що мають суттєве значення (природа договору, права та обов'язки сторін, інші умови договору), та умови договору є взаємовигідними для кожної із сторін. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний тільки за згодою сторін.
Відповідно до п. 1.3. договору, позичальник зобов'язаний повернути фінансовій установі кредит та нараховані проценти згідно п. 1.9. цього договору до 14 жовтня 2021 року.
Пунктом 1.9. договору визначено, що за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування Кредитом відповідно до умов договору.
Пунктом 1.10. договору передбачено, що позичальник зобов'язаний не пізніше останнього дня дисконтного періоду (в термін платежу), з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. цього договору, оплатити всі фактично нараховані на термін платежу проценти за користування кредитом протягом дисконтного періоду
Відповідач у відзиві зазначив, що позивач не виконав своїх зобов'язань з повернення кредитних коштів за кредитним договором у строк, що передбачений п. 1.3. договору, відсотки за користування кредитом у повному обсязі погашеними не були, а на сьогоднішній день позивач взагалі не повернув Товариству й тіло кредиту
Згідно з частиною першою ст. 1056 Цивільного кодексу, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Відповідно до частини четвертої статті 1056 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено законом, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором.
Так, кредитор відповідно до умов п.п. 1.7, 1.8., 1.9.2. 1.9.3 кредитного договору, має право змінювати розмір відсоткової ставки боржнику, оскільки це визначено в самому договорі. Звертаємо увагу, що договір містить умови про дисконтну (зменшену), індивідуальну та базову (звичайну) процентні ставки. У випадку, якщо позичальник сплачує фактично нараховані проценти за кредитним договором належним чином у строк обумовлений договором, він користується зменшеною (дисконтною) процентною ставкою, у випадку якщо позичальник не виконує зобов'язання у належний строк, пільгова дисконтна процентна ставка вже не застосовується, а сплачується звичайна (базова).
Так, відповідно до п. 1.9.3. якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 766, 50 % річних, що становить 2,10 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом дисконтного періоду.
З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним договором щодо виникнення у позичальника зобов'язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду є факт продовження користування Кредитом понад строк дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього договору.
Договір містить умови про дисконтну (зменшену) та базову (звичайну) проценту ставку. У випадку, якщо позичальник сплачує грошові зобов'язання за кредитним договором належним чином у строк обумовлений договором, він користується зменшеною процентною ставкою, у випадку якщо позичальник не виконує зобов'язання у належний строк, пільгова дисконтна процентна ставка вже не застосовується, а сплачується звичайна.
Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно з частиною першою, другою ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства
Згідно з п. 4.9. договору позичальник засвідчує, що умови цього договору є розумними, справедливими, добросовісними та не містять дисбалансу прав та обов'язків кредитодавця та позичальника.
Відповідно до постанови Верховного Суду по справі № 234/7159/20 від 10 червня 2021 року, у заяві-анкеті для отримання кредиту зазначено, що позичальник ознайомився та погодився з кредитним договором, Умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику, в тому числі, на умовах фінансового кредиту, що розміщені на офіційному сайті відповідача. Отже, заповненням анкети-заяви позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Пункт 1.9 договору містить відомості про нарахування процентів за користування позикою, що не є відповідальністю за невиконання умов договору, а є платою за кредит.
Відповідно до частини першої ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Виходячи з вищевикладеного, передбачені п. 1.9.2. 1.9.3. 1.12.2. 1.14.2. договору відсотки - є відсотками за користування кредитними коштами, та ніяким чином не порушують умов чинного законодавства. Окрім умови договору містять інформацію про розрахунок відсотків за базову процентну. Враховуючи зазначене, а також принцип презумпції правомірності правочину та свободи договору, підстави для визнання вищезазначених пунктів договору недійсним- відсутні.
У відповідності до положень статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, і кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, маючи рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною першою статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про необґрунтованість позову.
V. Розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись
ст. ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,
ст. ст. 1-16, 525, 526, 530, 611, 614, 616, 624, 641, 644, 1054 Цивільного кодексу України,
ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» про визнання недійсними пунктів договору кредитної лінії залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя І. В. Литвинова