05 вересня 2006 р.
№ 4/262
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючий суддя
Муравйов О.В.
судді
Полянський А.Г.
Рогач Л.І.
розглянувши
касаційну скаргу
Об'єднання “Брантон»
на
постанову від 20.04.2006 р. Запорізького апеляційного господарського суду
у справі
№ 4/262 господарського суду Запорізької області
за позовом
ЗАТ “Страхова компанія “Веско» в особі Запорізької філії
До
Об'єднання “Брантон»
про
стягнення 12 043,20 грн.
За участю представників сторін:
позивача - Біла О.С. дов. № 540-06 від 03.07.2006 р.
відповідача -Козлов А.Ю. дов. від 08.02.2006 р.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.02.2006 р. (суддя Зінченко Н.Г.) у задоволенні позову відмовлено. Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 20.04.2006 р. рішення господарського суду Запорізької області від 10.02.2006 р. у справі № 4/262 скасовано. Позов задоволено. Стягнуто з Об'єднання “Брантон» на користь ЗАТ “Страхова компанія “Веско» в особі Запорізької філії 12 043,20 грн. шкоди, 4000 грн. витрат на послуги адвоката, 120,43 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 60,22 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
Не погоджуючись з постановою від 20.04.2006 р. Запорізького апеляційного господарського суду, Об'єднання “Брантон» звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.
Відзиву на касаційну скаргу позивач не надав.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.04.2005 р. на території автостоянки, розташованої у м. Запоріжжі, по вул. Чарівна, яка належить Об'єднанню “Брантон» був пошкоджений автомобіль “ДЕУ СЕНС» державний номер АР 92-63 АВ, який належить громадянці Дмитрашко І.О. Вказаний автомобіль був застрахований на момент пошкодження у ЗАТ “Страхова компанія “Веско», що підтверджується договором страхування № 2473-а/04п від 12.11.2004 р.
Відповідно до умов договору страхування № 2473-а/04зп від 12.11.2004 р. страхувальнику було виплачено страхове відшкодування в розмірі 11 693,20 грн., що підтверджено Страховим актом № 787-а/05 від 09.08.2005 р., розрахунком та видатковим касовим ордером № 1105 від 09.08.2005 р. Також позивач поніс додаткові витрати пов'язанні із сплатою вартості послуг експерта в розмірі 350 грн., що підтверджено актом виконаних робіт від 26.04.2005 р. і платіжним дорученням № 864 від 17.05.2005 р.
ЗАТ “Страхова компанія “Веско» в особі Запорізької філії звернулось з позовом до Об'єднання “Брантон» про стягнення 12 043,20 грн. шкоди в порядку регресу.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що пошкодження автомобіля відбулося внаслідок навмисних дій громадянина Дробіна А.М. Відповідно до ст. 22, 1166 ЦК України шкода відшкодовується особою, яка її завдала, якою на думку суду є громадян Дробін А.М.
Приймаючи постанову, апеляційний господарський суд мотивував її тим, що відповідно до п. 3.1 договору від 07.09.2004 р., укладеного між Об'єднанням “Брантон» та Дмитрашко І.О., зберігач несе відповідальність в розмірі заподіяної власнику шкоди у разі незабезпечення зберігання, розукомплектації або пошкодження транспортного засобу під час зберігання з його вини.
Відповідач не забезпечив виконання умов договору схову № п/41, допустив безперешкодне проникнення на автостоянку сторонньої особи - Дробіна А.М. з яким відсутній укладений договір зберігання та не закріплене постійне місце для автомобіля. В порушення правил зберігання автотранспортних засобів, шлагбаум о другій годинні ночі був піднятий, охоронник біля нього не знаходився, у зв'язку з чим Дробін А.М. заїхав на автостоянку своїм автомобілем в почав розбивати машину Дмитрашко І.О.
Згідно до ст. 590 ЦК України професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.
Зі змісту цієї статті не вбачається, що обставини пошкодження автомобіля відбулись внаслідок непереборної сили.
Крім того, згідно п. 8 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 р. № 115, на території автостоянки забороняється знаходитися стороннім особам, встановлювати ящики та шафи для зберігання інвентарю, запасних частин чи інструментів. Відповідальність за охорону транспортних засобів та майна, що тимчасово або постійно знаходиться на території автостоянки, за додержання санітарних і пожежних правил, інших вимог несуть працівники автостоянки.
Також позивач поніс додаткові витрати пов'язання із сплатою вартості послуг експерта в розмірі 350 грн., що підтверджено актом виконаних робіт від 26.04.2005 р., рахунком № 60/04 від 26.04.2005 р. і платіжним дорученням № 864 від 17.05.2005 р.
Відповідно до ст. 27 Закону України “Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
За таких обставин, колегією суддів апеляційного господарського суду, враховуючи всі обставини справи, наявні докази, обгрунтовано задоволено позов в частині виплати страхового відшкодування та додаткових витрат, пов'язаних із сплатою вартості послуг експерта.
Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду від 04.03.98 р. N 02-5/78 витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
Відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвокатів, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
В матеріалах справи містяться договір про надання адвокатської допомоги від 21.09.2005 р., додаткова угода від 14.11.2005 р., акт виконаних робіт від 19.10.2005 р., платіжне доручення № 618 від 21.09.2005 р. про оплату послуг адвоката, копія Свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю № 336 на ім'я Данилової Т.А.
За таких обставин апеляційним господарським судом обгрунтовано покладено на відповідача відшкодування оплати послуг адвоката.
Слід зазначити, що повторно розглядаючи справу, апеляційний господарський суд повно з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду, якими спростовано обставини на які посилався відповідач в обґрунтування своїх вимог і заперечень, ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення» зі змінами та доповненнями.
Посилання заявника касаційної скарги на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст.ст.85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
Касаційну скаргу Об'єднання “Брантон» залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 20.04.2006 р. по справі № 4/262 залишити без змін.
Головуючий суддя Муравйов О.В.
Судді Полянський А.Г.
Рогач Л.І.