16 серпня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/10019/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа: Головне управління ДПС в Полтавській області про визнання протиправними та скасування постанов,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа: Головне управління ДПС в Полтавській області про:
- визнання протиправною та скасування постанови від 08.04.2021 про відновлення виконавчого провадження №60685803;
- визнання протиправною та скасування постанови від 11.11.2021 про відкриття виконавчого провадження №67487857.
Позовна заява обґрунтована тим, 06.07.2023 позивач ознайомився з матеріалами виконавчого провадження №674878657 щодо примусового виконання вимоги Головного управління ДФС у Полтавській області від 26.11.2018 №Ф-4456-50У. Зазначає, що дата набрання чинності вказаної вимоги зазначена 19.01.2019, заява про примусове виконання вимоги надійшла до відповідача 11.11.2021. Відтак, з урахуванням статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», постанова про відкриття виконавчого провадження від 11.11.2021 винесена з порушенням вимог законодавства з питань примусового виконання рішення. У зв'язку з чим просить скасувати постанову від 11.11.2021 про відкриття виконавчого провадження №67487857.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 15 серпня 2023 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа: Головне управління ДПС в Полтавській області про визнання протиправними та скасування постанов закрито в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови від 08.04.2021 про відновлення виконавчого провадження №60685803.
Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Зазначив, що постанова державного виконавця від 11.11.2021 про відкриття виконавчого провадження ВП №67487857, винесена у відповідності до чинного і законодавства України, оскільки відповідно до відмітки на виконавчому документі та згідно даних АСВП, даний виконавчий документ повернуто стягувану 25.05.2021, а зазначений виконавчий документ повторно направлений на виконання відповідно до заяви ГУ ДФС від 03.08.2021. Отже стягувачем не пропущений строк пред'явлення виконавчого документу до виконання згідно 12 Закону України «Про виконавче провадження».
Третя особа не скористалася правом на подання до суду письмових пояснень щодо позову у строк, встановлений судом.
Частиною 4 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Відповідно до приписів частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
26.11.2018 Головним управлінням ДФС у Полтавській області сформовано вимогу №Ф-4456-50 щодо сплати ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені у розмірі 15819,54 грн. Дата набрання чинності вимоги вказано 19.01.2019.
Відповідно до матеріалів виконавчого провадження 67487857 у Київському відділі державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) перебувало виконавче провадження з примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4456-50, виданої ГУ ДФС у Полтавській області 26.11.2018 щодо стягнення з ОСОБА_1 боргу у сумі 15819,54 грн.
В межах вказаного виконавчого провадження 25 травня 2021 року Київським відділом державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з відсутністю у боржника грошових коштів на рахунках та безрезультатним вжиттям заходів щодо розшуку іншого майна боржника.
Відповідно до заяви за вих. №12302/5/16-31-13-02-21 від 03.08.2021 Головне управління ДФС у Полтавській області повторно просить Київський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) відкрити виконавче провадження на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4456-50У від 26.11.2018 про стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з ОСОБА_1 . Відповідно до штемпеля з вхідним номером вказана заява зареєстрована у відділі державної виконавчої служби 11.11.2021 за №25726.
11.11.2021 старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Черненко І.В. за результатами розгляду заяви про примусове виконання вимоги №4456-50 виданої 26.11.2018 Головним управлінням ДФС у Полтавській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №67487857.
Не погоджуючись із постановою про відкриття виконавчого провадження, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються положеннями Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VІІІ від 02 червня 2016 року /далі - Закон № 1404-VІІІ/ та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1302/29432 /далі - Інструкція №512/5 /.
Статтею 1 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Закону № 1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення інших державних органів та рішення Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.
Абзацом п'ятим частини четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI встановлено, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Таким чином, вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4456-50-У від 26.11.2018 року є виконавчим документом та згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Закону № 1404-VІІІ підлягає примусовому виконанню.
Частинами першою та третьою статті 4 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною п'ятою вказаної статті визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції №512/5, розробленої відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України, виконавець перед відкриттям виконавчого провадження за документом, пред'явленим в електронній формі, зобов'язаний перевірити наявність в автоматизованій системі виконавчого провадження відкритих виконавчих проваджень за таким виконавчим документом, а згідно із пунктом 5 цього розділу Інструкції №512/5 у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновків, що вимога про сплату недоїмки як виконавчий документ підлягає примусовому виконанню за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець здійснює перевірку відповідності виконавчого документа вимогам частини першої статті 4 Закону № 1404-VIII та у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону № 1404-VIII, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Перевіряючи правомірність винесення відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження №67487857 від 11.11.2021 та надаючи оцінку доводу позивача щодо пропущення стягувачем строку пред'явлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4456-50-У від 26.11.2018 року до примусового виконання, суд виходить з наступного.
Як вже зазначалося вище, державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону № 1404-VIII.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Таким чином, перед тим, як відкрити виконавче провадження з примусового виконання вимоги ГУ ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4456-50-У від 26.11.2018 відповідач зобов'язаний був перевірити дотримання стягувачем строку пред'явлення цього виконавчого документа до примусового виконання.
Як зазначив відповідач у відзиві на позовну заяву, перебіг строку повторного пред'явлення до виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4456-50-У від 26.11.2018 розпочався з дня прийняття органом державної виконавчої служби постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.05.2021, а зазначений виконавчий документ повторно направлений на виконання відповідно до заяви ГУ ДФС від 03.08.2021.
Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Згідно із положеннями частин четвертої-шостої вказаної статті строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред'явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
В постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 240/10258/19 Верховний Суд дійшов висновків, що суть переривання строку полягає у тому, що при настанні зазначених обставин (юридичних фактів) перебіг строку починається спочатку, а час, який минув до перерви, до нового строку не зараховується. Про це було безпосередньо зазначено у частині другій статті 23 Закону № 606-XIV, яка є попередньою редакцією Закону № 1404-VIII, тоді як в чинній редакції Закону питання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання урегульовано статтею 12, але в ній ця норма відсутня. Норми щодо переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебувають у системному зв'язку із застосуванням норм, що регулюють завершення виконавчого провадження шляхом повернення виконавчого документа стягувачу. Отже, з аналізу частини четвертої та п'ятої статті 12 Закону № 1404-VIII висновується, що після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання у зв'язку з його пред'явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. Таким чином, повернення виконавчого документа без виконання не позбавляє стягувача права на повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, встановленого статтею 12 Закону № 1404-VIII. Така позиція узгоджується з подібними правовими висновками, висловленими у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 916/922/16 та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 303/2642/20.
Отже, з аналізу частини п'ятої статті 12 Закону № 1404-VIII та висновків Верховного Суду слідує, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення новий строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання строку у зв'язку з пред'явленням виконавчого документа до виконання встановлюється з дня його повернення та перебіг такого строку починається заново - з дня, наступного після повернення виконавчого документа, без врахування часу, що минув до переривання строку.
Тож обов'язковою умовою для встановлення нового строку пред'явлення виконавчого документа до виконання згідно положень частини п'ятої статті 12 Закону № 1404-VIII є факт повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати виконавчий документ.
Відповідно до положень частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: 1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; 4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі; 7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася; 9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи к
Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову /частина четверта цієї статті/.
Як встановлено судом, 25.05.2021 року державним виконавцем на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з відсутністю у боржника грошових коштів на рахунках та безрезультатним вжиттям заходів щодо розшуку іншого майна боржника.
Згідно з частиною першою статті 28 Закону № 1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.
Відповідно до частини п'ятої статті 37 Закону № 1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.
Таким чином, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених законом, стягувач вправі повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом відповідного строку, встановленого статтею 12 Закону № 1404-VIII, який (у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю його виконати в повному обсязі або частково) розпочинає свій відлік з дня повернення виконавчого документа після переривання строку у зв'язку з первісним пред'явленням виконавчого документа до примусового виконання.
Суд вважає, що відлік нового строку пред'явлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4456-50У від 26.11.2018 до примусового виконання після переривання строку слід розпочинати з дати прийняття відповідачем постанови про повернення виконавчого документа стягувачу (у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати такий виконавчий документ), а саме: з 25.05.2021 року.
Тож перебіг строку повторного пред'явлення до виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4456-50У від 26.11.2018 розпочався з наступного дня після її повернення, тобто з 26.05.2021 та тривав три місяці без врахування часу, що минув до переривання строку, тобто до 26.08.2021.
З матеріалів виконавчого провадження №67487857 та відзиву на позовну заяву вбачається, що виконавчий документ - вимога Головного управління ДФС у Полтавській області №Ф-4456-50У від 26.11.2018 направлена Головним управлінням ДПС у Полтавській області 03.08.2021 за вих. №12302/5/16-31-13-02-21, проте відповідачем вхідна кореспонденція від Головного управління ДПС у Полтавській області зареєстрована пізніше.
Таким чином, реєстрація заяви ГУ ДПС у Полтавській області про примусове виконання вих. №12302/5/16-31-13-02-21 від 03.08.2021 в день її фактичного надходження - 11.11.2021, не може бути підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №67487857 від 11.11.2021.
Абзацом третім частини п'ятої статті 13 Закону № 1404-VIII встановлено, що порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.
З цього приводу суд зазначає, що порушення органом примусового виконання рішень правил реєстрації кореспонденції та строків відкриття виконавчого провадження не є підставою для повернення виконавчого документа стягувачеві. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №804/7493/17, адміністративне провадження №К/9901/41106/18.
При цьому суд звертає увагу позивача на те, що статтею 255 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.
Суд приходить до висновку про те, вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4456-50У від 26.11.2018 була пред'явлена до виконання саме 03.08.2021, тобто в межах встановленого частиною першою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» строку.
Отже враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що доводи позивача не можуть бути підставою для скасування постанови Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про відкриття виконавчого провадження № ВП 67487857 від 11.11.2021 з примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4456-50У від 26.11.2018.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини 1 та 2 статті 76 КАС України).
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Враховуючи те, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено, розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
В задоволенні адміністратитвного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Ватутіна, буд. 29,Полтава,Полтавська область,36039, код ЄДРПОУ 34962532), третя особа: Головне управління ДПС в Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ ВП 44057192) про визнання протиправними та скасування постанов відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва