15 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/8138/22 пров. № А/857/8730/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Довгополова О.М.,
за участю секретаря судового засідання Юрченко М.М.,
представника позивача Шпака В.В.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
суддя (судді) в суді першої інстанції - Потабенко В.А.,
час ухвалення рішення - 11:13:32,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - 17 квітня 2023 року,
06 червня 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просив: визнати протиправним нарахування йому податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016-2020 роки по об'єкту - нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3118,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1366709, та скасувати сформовані податкові повідомлення-рішення від 07.07.2017 на суму 38675,64 грн за 2016 рік, від 27.02.2018 № 16042-13 на суму 49896,00 грн за 2017 рік, від 11.05.2019 № 0077844-5113-1305 на суму 116101,76 грн за 2018 рік, від 19.05.2020 № 0044870-5405-1305 на суму 130135,01 грн за 2019 рік та від 07.06.2021 № 0748321-2407-1305 на суму 67506,43 грн за 2020 рік; визнати протиправною відмову, викладену в листі від 21.07.2021 № 21486/6/13-01-24, та зобов'язати здійснити йому перерахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016-2020 роки по об'єкту - нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3118,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1366709, з врахуванням застосування пільги, передбаченої підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України; зобов'язати сформувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби України подання щодо повернення йому грошових коштів в сумі 116101,76 грн, сплачених згідно квитанції № 43 від 26.09.2019.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що йому на праві приватної власності належить нерухоме майно - нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3118,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1366709. До складу об'єкта нерухомого майна загальною площею 3118,5 кв.м. входить: виробничий корпус літ. «А-1» площею 319,7 м.кв. (182А); будівля трансформаторної підстанції літ. «А-1», площею 8,2 м.кв. (182Б); будівля виробничого корпусу літ. «А-1», площею 344,1 м.кв. (182В); будівля виробничого корпусу літ. «А-2», площею 1431,7 м. кв.(182Г); будівля виробничого корпусу літ. «А-2», площею 925,9 м.кв. (182Д); будівля складу літ. «А-1» площею 88,9 м. кв. (182Е). З урахуванням ДК-018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, вищевказана нежитлова будівля відноситься до будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне (код 1251.9). Вказує, що з 26.05.2003 він зареєстрований як фізична особа-підприємець, 10.02.2012 відомості про реєстрацію його реєстрація як ФОП включено до реєстру за № 24150170000052185. Основними видами його діяльності згідно ЄДРЮОФОП та ГО є, в тому числі: 18.12 Друкування іншої продукції, 18.13 Виготовлення друкарських форм, надання інших поліграфічних послуг, які віднесені до секції «С - ПЕРЕРОБНА ПРОМИСЛОВІСТЬ», 43.21 Електромонтажні роботи, який віднесено до секції «F - БУДІВНИЦТВО» відповідно до КВЕД ДК 009:2010. Зазначає, що саме для здійснення вказаних видів діяльності протягом 2016-2020 років використовувались належні йому нежитлові приміщення у АДРЕСА_1 , у вказаний період в оренду, лізинг, позичку не надавались. Вважає, що відповідачем протиправно прийняті податкові повідомлення-рішення, якими визначено суми грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нерухомого майна, оскільки не враховано положення п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, згідно з яким не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, в тому числі: будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств (будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях В-Р КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (в редакції Закону № 466-ІХ від 16.01.2020). Зазначає, що дізнавшись з відомостей, які містяться в ЕКПП про існування у нього станом на 09.07.2021 недоїмки на суму 237521,61 грн. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами - власниками нежитлової нерухомості, та встановивши існування у нього пільг зі сплати цього податку на підставі п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, в порядку п.п. 266.7.3. п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, через свого представника подав до контролюючого органу заяву від 15.07.2021, до якої долучено документи на право власності щодо об'єкту оподаткування, з яких слідує належність такого об'єкту до промислових, а також документи на підтвердження використання такого об'єкту у підприємницькій діяльності за функціональним призначенням, - для промислового виробництва. У поданій заяві він внаслідок розбіжностей в даних податкового органу та даних, підтверджених платником податку на підставі відповідних документів, фактично просив здійснити перерахунок податку та скасувати рішення щодо нарахування йому податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 237521,61 грн., повернувши помилково сплачені ним кошти в сумі 116101,76 грн. Однак, ГУ ДПС у Львівській області листом від 21.07.2021 № 21486/6/13-01-24 відмовило йому у здійсненні перерахунку з посиланням на те, що об'єкти нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, у тому числі тих які здійснюють підприємницьку діяльність, не визначені п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, як об'єкти нерухомості, що не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Вказує, що оскільки повернення коштів, безпідставно або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом в даному випадку є ГУ ДПС у Львівській області, то саме на ГУ ДПС у Львівській області покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 07.07.2017 на суму 38675,64 грн. за 2016 рік, від 27.02.2018 № 16042-13, від 11.05.2019 № 0077844-5113-1305, від 19.05.2020 № 0044870-5405-1305 та від 07.06.2021 №0748321-2407-1305, прийняті Головним управління ДПС у Львівській області. Визнано протиправною відмову Головного управління ДПС у Львівській області, викладену в листі від 21.07.2021 №21486/6/13-01-24, повернути ОСОБА_1 податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016-2020 роки по об'єкту - нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3118,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1366709, з врахуванням застосування пільги, передбаченої підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Зобов'язано Головне управління ДПС у Львівській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016-2020 роки по об'єкту - нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ., загальною площею 3118,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1366709, з врахуванням застосування пільги, передбаченої підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Зобов'язано Головне управління ДПС у Львівській області сформувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби України відповідно до приписів Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 за № 787, подання щодо повернення ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 116101,76 гривень, сплачених згідно квитанції № 43 від 26.09.2019. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що застосування п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України можливе при дотриманні двох умов: 1) у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні особи, в тому числі нерезиденти; 2) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду). Згідно з довідкою № 24-10/22-1 від 24.10.2022, ФОП ОСОБА_1 протягом 2016-2020 років використовував належне йому нерухоме майно - нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3118,5 кв.м., у власній підприємницькій діяльності - виготовлення поліграфічної продукції. Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції вважав, що податковим органом всупереч вимогам п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України було визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2016-2020 роки відповідно до податкових повідомлень-рішень від 27.02.2018 № 16042-13 на суму 49896,00 грн. за 2017 рік, від 11.05.2019 № 0077844-5113-1305 на суму 116101,76 грн. за 2018 рік, від 19.05.2020 № 0044870-5405-1305 на суму 130135,01 грн. за 2019 рік та від 07.06.2021 № 0748321-2407-1305 на суму 67506,43 грн. за 2020 рік, в зв'язку з чим такі є протиправними та підлягають скасуванню. Також суд першої інстанції прийшов до висновку про недотримання податковим органом процедури прийняття та надіслання позивачу податкового повідомлення-рішення від 07.07.2017 на суму 38675,64 грн. за 2016 рік, що має наслідком визнання його протиправним та скасування. Щодо позовної вимоги про визнання протиправним нарахування позивачу податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2016-2020 роки по об'єкту - нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3118,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1366709, то суд вважав, що у її задоволенні слід відмовити, адже дії ГУ ДПС у Львівській області щодо нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2016-2020 роки по об'єкту - нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3118,5 кв.м., знайшли своє відображення у прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень за 2016-2020 роки, які є предметом розгляду в цій справі. Відмова ГУ ДПС у Львівській області у поверненні помилково сплачених сум податку з підстав неможливості застосування пільги, передбаченої п.п «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України є протиправною, оскільки за наслідком розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що податковим органом всупереч вимогам п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України було визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2016-2020 роки відповідно до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Оскільки 26.09.2019 податок в розмірі 116101,76 грн. було сплачено помилково, його слід повернути ОСОБА_1 в порядку, передбаченому Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що при зміні адреси проживання ОСОБА_1 не подав до контролюючого органу відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки, протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання заяви за формою №5 ДР. Звертає увагу на те, що основним видом діяльності позивача згідно КВЕД 43.21 є Електромонтажні роботи. Вказує, що позивач звернувся із позовом як фізична особа, власник нерухомого майна, набутого за договором купівлі - продажу, проте доказів зайняття видом діяльності, яка відповідає призначенню будівлі - не представлено. Зазначає, що з врахуванням вказаних обставин, таке майно у розумінні п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу може виступати об'єктом оподаткування, оскільки не використовується позивачем у господарській діяльності. Вважає, що у нього були законні підстави для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, що має наслідком відмову у задоволенні позовних вимог.
Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Вказує, що посилання скаржника на те, що визначальним є саме основний вид діяльності є помилковим, оскільки видами діяльності ФОП ОСОБА_1 згідно даними Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій є в тому числі 18.12 Друкування іншої продукції, 18.1 Виготовлення друкарських форм, надання інших поліграфічних послуг, які віднесені до секції «С- переробна промисловість», що відповідають функціональному використанню належних позивачу будівель. Зазначає, що використання належного позивачу як фізичній особі, нерухомого майна для здійснення саме підприємницької діяльності підтверджується наданими позивачем доказами, достатність, допустимість належність та достовірність яких не спростована відповідачем.
В судовому засіданні представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 268, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу будівлі з одночасною передачею цієї будівлі в іпотеку від 27.03.2007, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Луцевич М.Д, зареєстрованого за № 462, на праві приватної власності належить нерухоме майно - нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3118,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1366709.
Право власності зареєстровано 02.04.2007, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності № 14102065.
До складу об'єкта нерухомого майна, загальною площею 3118,5 кв.м. входить: виробничий корпус літ. «А-1» площею 319,7 кв.м. (182А); будівля трансформаторної підстанції літ. «А-1», площею 8,2 кв.м. (182Б); будівля виробничого корпусу літ. «А-1», площею 344,1 кв.м. (182В); будівля виробничого корпусу літ. «А-2», площею 1431,7 кв.м. (182Г); будівля виробничого корпусу літ. «А-2», площею 925,9 кв.м. (182Д); будівля складу літ. «А-1» площею 88,9 кв.м. (182Е).
ОСОБА_1 з 26.05.2003 зареєстрований як фізична особа-підприємець, 10.02.2012 відомості про реєстрацію ФОП ОСОБА_1 включено до реєстру за № 24150170000052185.
Основними видами діяльності ФОП ОСОБА_1 згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі, є: 18.12 Друкування іншої продукції, 18.13 Виготовлення друкарських форм, надання інших поліграфічних послуг, 43.21 Електромонтажні роботи.
Вказані будівлі в оренду, лізинг, позичку у вказаний період не надавались, що не заперечується сторонами у справі.
Протягом 2016-2020 років ГУ ПДС у Львівській області прийнято:
- податкове повідомлення-рішення від 07.07.2017, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2016 рік в розмірі 38675,64 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 27.02.2018 № 16042-13, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2017 рік в розмірі 49896,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 11.05.2019 № 0077844-5113-1305, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2018 рік в розмірі 116101,76 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 19.05.2020 № 0044870-5405-1305, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2019 рік в розмірі 130135,01 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 07.06.2021 № 0748321-2407-1305, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2020 рік в розмірі 67506,43 грн.
Відповідно до квитанції № 43 від 26.09.2019 ОСОБА_1 сплатив податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 116101,76 грн.
В подальшому позивач через представника ОСОБА_2 звернувся до ГУ ДПС у Львівській області з листом від 15.07.2021, в якому просив скасувати нарахований податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, та повернути сплачений відповідно до квитанції № 43 від 26.09.2019 податок в сумі 116101,76 грн., як помилково перерахований. При цьому, позивач наголошував на наявності у нього пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, відповідно до п.п «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України. Зазначав, що наявні у приватній власності нежитлові будівлі належать до будівель інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне.
Листом № 21486/6/13-01-24-07 від 21.07.2022 ГУ ДПС у Львівській області відмовило ОСОБА_1 у поверненні помилково сплачених сум податку та зазначило, що об'єкти нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, у тому числі тих, хто здійснює підприємницьку діяльність, не визначені п.п «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України як об'єкти нерухомості, що не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Вказано, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, нарахований ОСОБА_1 відповідно до п.п «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України.
Крім того, ГУ ДПС у Львівській області повідомила ОСОБА_1 про формування та направлення на його адресу податкових повідомлень-рішень від 07.07.2017 на суму 38675,64 грн. за 2016 рік, від 27.02.2018 № 16042-13 на суму 49896,00 грн. за 2017 рік, від 11.05.2019 № 0077844-5113-1305 на суму 116101,76 грн. за 2018 рік, від 19.05.2020 № 0044870-5405-1305 на суму 130135,01 грн. за 2019 рік та від 07.06.2021 №0748321-2407-1305 за 2020 рік на суму 67506,43 грн. за об'єкт нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 3118,5 кв.м.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.07.2017 на суму 38675,64 грн за 2016 рік, від 27.02.2018 № 16042-13, від 11.05.2019 № 0077844-5113-1305, від 19.05.2020 № 0044870-5405-1305 та від 07.06.2021 №0748321-2407-1305; визнання протиправною відмови відповідача, викладеної в листі від 21.07.2021 № 21486/6/13-01-24, повернути позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016-2020 роки по об'єкту - нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3118,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1366709, з врахуванням застосування пільги, передбаченої підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016-2020 роки по об'єкту - нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ., загальною площею 3118,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1366709, з врахуванням застосування пільги, передбаченої підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України; зобов'язання відповідача сформувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби України відповідно до приписів Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 за № 787, подання щодо повернення позивачу грошових коштів в сумі 116101,76 грн, сплачених згідно квитанції № 43 від 26.09.2019.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Стаття 266 ПК України регулює питання, пов'язані зі нарахуванням та сплатою податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (в редакції статті, чинної на момент виникнення спірних правовідносин 2016-2020 років, до 23.05.2020).
Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Згідно з п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об'єктом оподаткування, крім іншого, будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Базою оподаткування, згідно п. 266.3 ПК України, є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України передбачено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно з п.п. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПК України податковим періодом є базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:
а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів «б» і «в» цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості;
ґ) за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а»-«г» цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку (п.п. 266.7.1. п.266.7 ст. 266 ПК України).
Відповідно до 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Щодо новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт.
Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Відповідно до п.п. 266.7.3 п.266.7 ст. 266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо:
об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;
розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;
права на користування пільгою із сплати податку;
розміру ставки податку;
нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Фізичні особи можуть сплачувати податок у сільській та селищній місцевості через каси сільських (селищних) рад або рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про прийняття податків (п.п. 266.9.1. п. 266.9 ст. 266 ПК України).
Податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п.п. 266.10.1. п. 266.10 ст. 266 ПК України).
Відповідно до п.п. 266.10.2 п. 266.10 ст. 266 ПК України у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання.
Згідно з п.п. 266.10.3 п. 266.10 ст. 266 ПК України податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.
У постанові від 17 лютого 2020 року Верховний Суд в складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі № 820/3556/17 сформував правовий висновок, відповідно до якого визначив, що застосування п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України можливе при дотриманні двох умов: 1) у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні особи, в тому числі нерезиденти; 2) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Як зазначено вище, ОСОБА_1 з 26.05.2003 зареєстрований як фізична особа-підприємець, 10.02.2012 відомості про реєстрацію ФОП ОСОБА_1 включено до реєстру за № 24150170000052185.
Основними видами діяльності ФОП ОСОБА_1 згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі, є: 18.12 Друкування іншої продукції, 18.13 Виготовлення друкарських форм, надання інших поліграфічних послу, які віднесені до секції «С - ПЕРЕРОБНА ПРОМИСЛОВІСТЬ», 43.21 Електромонтажні роботи, який віднесено до секції «F - БУДІВНИЦТВО» відповідно до КВЕД ДК 009:2010.
Як слідує з матеріалів справи, а саме довідки № 24-10/22-1 від 24.10.2022, ФОП ОСОБА_1 протягом 2016-2020 років використовував належне йому нерухоме майно - нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3118,5 кв.м., у власній підприємницькій діяльності - виготовлення поліграфічної продукції.
Долученими до матеріалів справи договорами № б/н від 07.12.2020, № б/н від 12.10.2020, № б/н від 18.11.2019, № б/н від 11.11.2019, № б/н від 09.12.2019, № б/н від 11.11.2018, № б/н від 16.12.2018, № б/н від 14.10.2018, № б/н від 13.11.2017, № б/н від 11.12.2017, № б/н від 16.10.2017, № б/н від 14.11.2016, № б/н від 17.10.2016, № б/н від 09.12.2016, № б/н від 10.10.2016, а також накладними № 21 від 09.12.2020, № 13 від 16.10.2020, № 28 від 21.11.2019, № 21 від 18.11.2019, № 30 від 11.12.2019, № 8 від 13.11.2018, № 10 від 18.12.2018, №6 від 18.10.2018, № 14 від 16.11.2017, № 17 від 14.12.2017, № 12 від 20.10.2017, № 8 від 17.11.2016, № 7 від 18.10.2016, № 9 від 14.12.2016, № 5 від 10.10.2016 підтверджується виконання ФОП ОСОБА_1 для Благодійного фонду ім. Бориса Возницького, ФОП ОСОБА_3 , Громадської організації «Шляхетне братство» виконання робіт з виготовлення поліграфічної продукції.
Вищевказане підтверджує факт дотримання умов, за яких відповідно до п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств (п. «є») не є об'єктом оподаткування, у цьому випадку належна позивачу на праві власності будівля за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3118,5 кв.м.
Щодо наявної у ФОП ОСОБА_1 матеріально-технічної бази, необхідної для здійснення підприємницької діяльності з виготовлення поліграфічної продукції, то згідно з довідкою № 20-02/22-1 від 20.02.2023 ФОП ОСОБА_1 протягом 2016-2022 років використовував належне йому обладнання: офсетну друкарську машину Adast Romayor 314, ультрафіолетову сушку, широкоформатний плотер (кольоровий), ламінатор, гільйотину поліграфічну для порізки паперу, комп'ютерну техніку, мережеве обладнання.
Інших доказів, ніж ті, що долучені до матеріалів справи, відповідачем суду не надано.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що податковим органом всупереч вимогам п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України було визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2016-2020 роки відповідно до податкових повідомлень-рішень від 27.02.2018 № 16042-13 на суму 49896,00 грн за 2017 рік, від 11.05.2019 № 0077844-5113-1305 на суму 116101,76 грн за 2018 рік, від 19.05.2020 № 0044870-5405-1305 на суму 130135,01 грн за 2019 рік та від 07.06.2021 № 0748321-2407-1305 на суму 67506,43 грн за 2020 рік, у зв'язку із чим такі є протиправними та підлягають скасуванню.
Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що позивачем, в тому числі, оскаржується податкове повідомлення-рішення від 07.07.2017 на суму 38675,64 грн. за 2016 рік.
Водночас, докази про його надсилання на адресу ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні, як і саме податкове повідомлення-рішення.
Представник відповідача в судових засіданнях у суді першої інстанції стверджував, що таке податкове повідомлення-рішення від 07.07.2017 на суму 38675,64 грн. за 2016 рік наявне, водночас, надати його копію чи назвати його номер не зміг.
Ухвалою від 01.11.2022 суд першої інстанції витребовував у ГУ ДПС у Львівській області вказане податкове повідомлення-рішення. Проте, ухвала про витребування доказів залишена відповідачем без виконання.
Крім того, в інтегрованій картці ОСОБА_1 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, податкове повідомлення-рішення від 07.07.2017 на суму 38675,64 грн. за 2016 рік відображено лише 27.02.2018 і також без номера.
Згідно зі ст. 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.
Платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».
Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, здійснюється засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.
Датою вручення платнику податків документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків. У разі якщо доставка документа відбулася після 18 години, датою вручення документа платнику податків вважається наступний робочий день. Якщо доставка відбулася у вихідний чи святковий день, датою вручення документа платнику податків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.
У разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків (його представнику).
При цьому строк доставки документа в електронний кабінет, визначений абзацом четвертим цього пункту, не зараховується до строку надіслання документів, визначеного цим Кодексом.
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
На вимогу платника податків, який отримав документ в електронній формі, контролюючий орган надає такому платнику податків відповідний документ у паперовій формі протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідної вимоги (у паперовій або електронній формі) платника податків.
Таким чином, з урахуванням наведених вище положень ПК України, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про недотримання податковим органом процедури прийняття та надіслання позивачу податкового повідомлення-рішення від 07.07.2017 на суму 38675,64 грн. за 2016 рік, що має наслідком визнання його протиправним та скасування.
Податковим органом не було враховано того, що ОСОБА_1 про факт нарахування податку відомо не було. Відтак, він не міг скористатись процедурою його перерахунку, а коли скористався - податковим органом йому було відмовлено по суті.
Також судом апеляційної інстанції не приймаються як безпідставні та необґрунтовані покликання скаржника на той факт, що ОСОБА_1 не подав до контролюючого органу відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки, протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання заяви за формою № 5ДР, в зв'язку з чим йому спірні податкові повідомлення-рішення було відправлено на адресу: АДРЕСА_2 , оскільки при первинному отриманні реєстраційного номера облікової картки платника податків ОСОБА_1 вказав саме цю адресу, яку відповідальний працівник вніс до бази АРМ «Державний реєстр фізичних осіб платників податків».
Крім того, відповідачем не надано суду жодних доказів надсилання ОСОБА_1 у встановленому порядку податкових повідомлень-рішень, що оскаржуються в цій справі, на жодну адресу (крім податкового повідомлення-рішення № 07.06.2021 №0748321-2407-1305).
Щодо позовної вимоги про визнання протиправним нарахування позивачу податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2016-2020 роки по об'єкту - нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3118,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1366709, то суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у її задоволенні, адже дії ГУ ДПС у Львівській області щодо нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2016-2020 роки по об'єкту - нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3118,5 кв.м., знайшли своє відображення у прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень за 2016-2020 роки, які є предметом розгляду в цій справі.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною відмови ҐУ ДПС у Львівській області, викладену в листі від 21.07.2021 №21486/6/13-01-24, та зобов'язання ГУ ДПС у Львівській області здійснити перерахунок позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016-2020 роки по об'єкту - нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3118,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1366709, з врахуванням застосування пільги, передбаченої п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, та про зобов'язання ГУ ДПС у Львівській області сформувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби України подання щодо повернення позивачу грошових коштів в сумі 116101,76 грн. сплачених згідно квитанції №43 від 26.09.2019, колегія суддів зазначає наступне.
Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182.
Цей Порядок розроблено на виконання ст. ст. 43, 45, 78 та 112 Бюджетного кодексу України, ст. 43 Податкового кодексу України, ст. 301 Митного кодексу України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір» та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Казначейства з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.
Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки отримувачів коштів, відкриті в банках або Казначействі, вказані у поданні (висновку, повідомленні) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, органів, які ведуть облік заборгованості в розрізі позичальників, заяві платника (у разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого)).
Пунктом 5 зазначеного Порядку також передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.
У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС, та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, до Казначейства подається висновок відповідно до Порядку інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11 лютого 2019 року № 60, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 квітня 2019 року за № 370/33341.
Заява про повернення коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню (крім повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), із обов'язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб'єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (для фізичної особи за її згодою), причина повернення коштів з бюджету, найменування та місцезнаходження банку, в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності).
Разом із заявою про повернення коштів з бюджету платником подається до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, оригінал або копія документа на переказ, або паперова копія електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
У заяві платник може визначити довірену особу для отримання коштів, що мають бути повернені йому з бюджету. У такому разі до заяви про повернення коштів з бюджету додаються довіреність на отримання коштів довіреною особою, засвідчена згідно з вимогами Цивільного кодексу України, та копія паспорта довіреної особи.
Під час подання платником заяви про повернення коштів з бюджету в електронній формі одночасно подається сканована копія з обов'язковим накладанням електронного підпису платника, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог Закону України «Про електронні довірчі послуги»: документа на переказ або електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету, судового рішення, засвідченого належним чином (у разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого), довіреності на отримання коштів довіреною особою, засвідченої згідно з вимогами Цивільного кодексу України, паспорта довіреної особи (у разі повернення коштів довіреній особі).
Із матеріалів справи слідує, що позивач відповідно до квитанції № 43 від 26.09.2019 сплатив податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 116101,76 грн.
В подальшому позивач через представника ОСОБА_2 звернувся до ГУ ДПС у Львівській області з листом від 15.07.2021, в якому просив скасувати нарахований податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, та повернути сплачений відповідно до квитанції № 43 від 26.09.2019 податок в сумі 116101,76 грн., як помилково перерахований. При цьому, позивач наголошував на наявності у нього пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, відповідно до п.п «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України. Зазначав, що наявні у приватній власності нежитлові будівлі належать до будівель інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне.
Проте, ГУ ДПС у Львівській області листом № 21486/6/13-01-24-07 від 21.07.2022 відмовило ОСОБА_1 у поверненні помилково сплачених сум податку з підстав неможливості застосування пільги, передбаченої п.п «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
Така відмова ГУ ДПС у Львівській області є протиправною, оскільки, як зазначено вище, за наслідком розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що податковим органом всупереч вимогам п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України було визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2016-2020 роки відповідно до податкових повідомлень-рішень від 07.07.2017 на суму 38675,64 грн. за 2016 рік, від 27.02.2018 № 16042-13 на суму 49896,00 грн. за 2017 рік, від 11.05.2019 № 0077844-5113-1305 на суму 116101,76 грн. за 2018 рік, від 19.05.2020 № 0044870-5405-1305 на суму 130135,01 грн. за 2019 рік та від 07.06.2021 №0748321-2407-1305 за 2020 рік на суму 67506,43 грн.
Оскільки 26.09.2019 податок в розмірі 116101,76 грн. було сплачено помилково, його слід повернути ОСОБА_1 в порядку, передбаченому Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та нежитлової нерухомості.
Фізичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, у тому числі і нерухомого комерційного призначення, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати, та мають право використовувати таке майно у підприємницькій, в тому числі виробничій, діяльності (ст. ст. 320, 325 Цивільного кодексу України).
Оскільки ст. 266 ПКУ не визначено такого платника як фізична особа - підприємець, то такий платник фізична особа - власник об'єктів нежитлової нерухомості сплачує податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на умовах, передбачених для фізичних осіб та як фізична особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Цивільного кодексу України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
У статтях 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим з якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій пере що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізич з повною цивільною дієздатністю.
Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус фізичної особи-підприємця по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 753/16525/16-ц (провадження № 14-574цс18).
Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відтак, підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на зайняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом.
Згідно з ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 128 ГК України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.
Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (ч. 1 ст. 320 Цивільного кодексу України).
Законодавство встановлює, що фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи її зобов'язання, у тому числі за укладеними договорами, не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 686/19162/15-ц.
Отже, з урахуванням зазначених положень законодавства, суб'єктом права власності, зокрема на нерухоме майно, визнається саме фізична особа, яка має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності, за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи .
При цьому, правовий статус фізичної особи-підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у її власності, однак дозволяє його використання особою, в тому числі, в межах підприємницької діяльності (в тому числі відповідно до призначення такого майна), що провадиться такою особою, з врахуванням видів діяльності які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
У постанові від 17.02.2020 у справі № 820/3556/17 (Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборні та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду, зазначив, що застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у п.п. «є» п.п. 266.22 п. 266.2 ст. 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб'єкту-платнику. Судова палата вважала, що обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки,- звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об'єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб'єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Обмежень щодо використання або невикористання таких об'єктів нерухомості за функціональним призначенням у п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не передбачалось.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.07.2017 на суму 38675,64 грн за 2016 рік, від 27.02.2018 № 16042-13, від 11.05.2019 № 0077844-5113-1305, від 19.05.2020 № 0044870-5405-1305 та від 07.06.2021 №0748321-2407-1305; визнання протиправною відмови відповідача, викладеної в листі від 21.07.2021 № 21486/6/13-01-24, повернути позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016-2020 роки по об'єкту - нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3118,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1366709, з врахуванням застосування пільги, передбаченої підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016-2020 роки по об'єкту - нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ., загальною площею 3118,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1366709, з врахуванням застосування пільги, передбаченої підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України; зобов'язання відповідача сформувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби України відповідно до приписів Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 за № 787, подання щодо повернення позивачу грошових коштів в сумі 116101,76 грн, сплачених згідно квитанції № 43 від 26.09.2019.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року у справі № 380/8138/22 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді О. М. Гінда
О. М. Довгополов
Повне судове рішення складено 15 серпня 2023 року.