15 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/3506/21 пров. № А/857/12112/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гуляка В.В., Ільчишин Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
суддя (судді) в суді першої інстанції - Лунь З.І.,
справу розглянуто в порядку спрощеного провадження без виклику сторін,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту судового рішення: не зазначена,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якому просив: - визнати протиправними дії Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо виплати ОСОБА_1 надбавки за кваліфікацію за період 2010 - 2018 років у розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру;
- зобов'язати Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 , з урахуванням виплачених сум, надбавку за кваліфікацію з грудня 2010 року по листопад 2012 року у розмірі, визначеному в додатку №25 до постанови КМ України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу»: 2 класна кваліфікація - 5 відсотків посадового окладу, з грудня 2012 року по лютий 2018 року, 1 класна кваліфікація - 8 відсотків посадового окладу.
Рішенням від 15 червня 2021 року Львівський окружний адміністративний суд позов задовольнив повністю.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України подало апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення норм матеріального права, просить його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що питання грошового забезпечення в ДПС України на момент виникнення спірних правовідносин регулювалося Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України №425 від 20.05.2008. Проте фінансування діяльності ДПС України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пільги, компенсації та гарантії надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ. Відтак, відповідач проводив виплату надбавки за кваліфікацію у межах передбачених видатків.
У зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), колегія суддів відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що наказом начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) від 10.07.2019 №305-ОС майора ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та наказом начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 29.07.2019 №336-ос виключено майора ОСОБА_1 з 01.08.2019 із списків особового складу, усіх видів забезпечення регіонального управління.
Як видно з матеріалів справи, впродовж 2010-2018 ОСОБА_1 присвоювалася кваліфікація 1- й клас та 2-й клас.
Згідно з архівними відомостями особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2010 - 2018 роки останньому щомісячно із липня 2010 року по лютий 2018 року включно виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода, встановлена для військовослужбовців Державної прикордонної служби України із січня 2016року згідно з постанови Кабінету міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» (далі постанова Уряду № 899) із урахуванням змін до пункту 1, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 704, який доповнено підпунктом 5 такого змісту: « 5) військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення».
Відповідно до інформації, зазначеної в особистих картках грошового забезпечення ОСОБА_1 , з грудня 2010 року по листопад 2012 року надбавка за класність виплачувалася в розмірі 27,50 гривень, що становить 50% від законодавчо встановленого розміру за 2 класну кваліфікацію, з грудня 2012 року по лютий 2018 року надбавка за класність виплачувалася в розмірі 44,00 гривень, що становить 50% від законодавчо встановленого розміру за 1 класну кваліфікацію.
Не погодившись із такими розрахунками, позивач звернувся з позовом до адміністративного суду.
Задовольняючи повністю адміністративний позов, суд першої інстанції керувався тим, що відповідач протиправно нараховував і виплачував позивачу надбавку за кваліфікацію за період з грудня 2010 року по лютий 2018 року в розмірі 50% законодавчо встановленого розміру.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.
07 листопада 2007 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова № 1294), яка набрала чинності з 01 січня 2008 року.
Постановою № 1294 затверджено, зокрема, додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу в розмірах, які знайшли своє відображення в додатках 25-28 до цієї постанови, у тому числі надбавка за кваліфікацію.
Відповідно до пункту 2 Постанови № 1294 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Пунктом 11 Постанови № 1294 надано вказівку Міністерству праці та соціальної політики, Міністерству фінансів, іншим державним органам упорядкувати у тримісячний строк перелік і розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Наведені приписи дають підстави вважати, що Кабінет Міністрів України делегував, зокрема, Адміністрації Державної прикордонної служби України упорядкувати перелік, розміри та порядок виплати додаткового грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу.
Водночас у пункті 7 Постанови № 1294 зазначено, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу в аеромобільних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.
Отже, до моменту упорядкування переліку, розмірів та порядку виплати додаткового грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, такі виплати провадяться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого розміру.
Із архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення видно, що за період з грудня 2010 року по листопад 2012 року позивачу виплачувалась надбавка за кваліфікацію (2-й клас) у розмірі 2,5% посадового окладу, а в період з грудня 2012 року по лютий 2018 року у розмірі 4% посадового окладу (1-й клас).
Апелянт, на обґрунтування правомірності своїх дій в частині виплати позивачу надбавки за кваліфікацію у розмірі 50% від встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07 листопада 2007 року розміру, покликається на те, що щорічно Адміністрацією ДПС України на підставі Закону України «Про Державний бюджет України» та інших законів видавалися накази та розпорядження, якими було встановлено виплату додаткових видів грошового забезпечення здійснювати у розмірах, які виплачувалися позивачу.
Апеляційний суд враховує, що до моменту упорядкування переліку, розмірів та порядку виплати додаткового грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, такі виплати провадяться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50% установленого розміру відповідно до пункту 7 Постанови № 1294.
При цьому 20 травня 2008 року, на виконання пункту 2 Постанови № 1294, було затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України № 425, яка набрала чинності 29 червня 2008 року.
У розділі ІІІ цієї Інструкції визначено порядок, умови та розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до підпункту 3.13.1 пункту 3.13 розділу ІІІ цієї Інструкції особам офіцерського складу (крім військових льотчиків і штурманів, військових льотчиків і штурманів інструкторського складу), особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які мають клас, присвоєний у встановленому порядку, виплачується надбавка в таких розмірах: 2-й клас - 5 відсотків посадового окладу; 1-й клас - 8 відсотків посадового окладу; клас майстра - 11 відсотків посадового окладу.
На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 травня 2008 року № 425 упорядковано додаткові види грошового забезпечення, визначені згідно з додатками 25-28 до Постанови № 1294, а тому з 29 червня 2008 року (дати набрання законної сили Інструкцією № 425) виплата додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28 до Постанови № 1294, в тому числі і надбавки за кваліфікацію, виплачується у розмірах, встановлених Інструкцією № 425.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що з 29 червня 2008 року у відповідача існував обов'язок щодо виплати позивачеві надбавки за кваліфікацію у розмірі, встановленому у додатках 25-28 до Постанови № 1294 та підпункту 3.13.1 пункту 3.13 розділу ІІІ Інструкції № 425, а не у розмірі 50% від установленого розміру у додатках до постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07 листопада 2007 року.
Разом із тим, відповідач всупереч зазначеним нормам права виплату позивачу надбавки за кваліфікацію здійснював у розмірі 50% від розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07 листопада 2007 року, що свідчить про протиправність його дій та безпідставність вимог апеляційної скарги.
Дослідивши обставини справи у відповідності до наведених правових норм, суд апеляційної інстанції дійшов переконання, що вимоги позивача у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу надбавку за кваліфікацію у місяцях фактичної виплати за спірний період включно відповідно до додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу».
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вжив усіх заходів для всебічного і повного дослідження обставин справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року у справі 380/3506/21 без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. М. Довгополов
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин
Повне судове рішення складено 15.08.2023