Справа № 953/24360/21 Головуючий 1ї інстанції - ОСОБА_1
Апеляційне провадження № 11сс/818/870/23 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія : інше
09 серпня 2023 року м.Харків
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши апеляційну скаргу заявника ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 26 грудня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб ГУНП в Харківській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення від 19.12.2020 року, -
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 26.12.2021 року в задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Харківського районного управління поліції №1 Головного Управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення від 19.12.2020, відмовлено.
Не погодившись із вказаною ухвалою слідчого судді, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначену ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою зобов'язати компетентні органи поліції внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР та провести досудове розслідування.
Перевіривши зміст апеляційної скарги та вивчивши матеріали судового провадження за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Харківського районного управління поліції №1 Головного Управління Національної поліції в Харківській області, вважаю, що у відкритті провадження за апеляційною скаргою слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований Кримінальним процесуальним кодексом України. Зокрема, подання апеляційної скарги на рішення слідчого судді, постановленого за наслідками розгляду скарги, заяви чи клопотання учасника кримінального провадження має відбуватись з дотриманням певних умов.
Зокрема, відповідно до Рішення ЄСПЛ «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001 року в п. 53 якого зазначено, що «… право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмежуванням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави…», тобто уникнення зловживання суб'єктами такими правами.
Статтею 392 КПК України передбачено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно ч.3 ст.392 КПК України, в апеляційному порядку також можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Ст.307, 309 КПК України визначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування.
При цьому, повторної можливості оскарження ухвал слідчого судді, які прийнятті за наслідками скарги на бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора тією ж самою особою, за апеляційною скаргою якого вже прийнято судове рішення, діючий кримінальний процесуальний закон не передбачає.
Водночас, зазначеними нормами процесуального закону законодавцем чітко не визначені дії судді-доповідача у разі, коли до апеляційного суду надходить повторна апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді, яка вже була предметом розгляду апеляційним судом, за результатами якого було прийняте рішення по суті такої скарги.
Положеннями ч.1 ст.5, ч.6 ст.9 КПК України регламентовано, що слідчий суддя, суд повинен прийняти рішення згідно з положеннями КПК чинними на час прийняття такого рішення, а якщо положення цього кодексу неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 КПК України.
Статтею 21 КПК України визначено таку засаду кримінального провадження як доступ до правосуддя, яка полягає відповідно до частини першої зазначеної статті у тому , що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
В той же час, згідно ч. 2 ст. 21 КПК України вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов'язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.
Повноваження судів вищої ланки переглядати рішення повинні використовуватися для виправлення судових помилок при здійсненні правосуддя, а не заміни рішень (справа «Рябих проти Росії», заява №52854/99, рішення від 24.07.2003р.- пункти 51-52; справа «Науменко проти України», заява №41984/98, рішення від 09.11.2004р. - пункт 91).
Як убачається з матеріалів провадження, Харківським апеляційним судом вже була розглянута апеляційна скарга ОСОБА_3 та ухвалою Харківського апеляційного суду від 17.02.2022 року клопотання ОСОБА_3 про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено. Поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 26.12.2021 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 26.12.2021 року залишено без змін.
Тобто, ОСОБА_3 вже реалізував своє право на апеляційне оскарження.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 424 КПК ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу оскарженню в касаційному порядку не підлягають.
Частиною 4 статті 532 КПК передбачено, що судові рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій набирають законної сили з моменту їх проголошення.
За таких обставин ухвала Харківського апеляційного суду від 17.02.2022 року набрала законної сили та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
21.06.2023 року ОСОБА_3 знову подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 26.12.2022 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою зобов'язати компетентні органи поліції внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР та провести досудове розслідування.
Таким чином, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 26.12.2022 року, за наслідками розгляду по суті якої Харківським апеляційним судом вже постановлено ухвалу.
Відповідно до положень п.9 ст.129 Конституції України обов'язковість рішення суду віднесено до основних засад судочинства. Відтак, повторне звернення з аналогічною апеляційною скаргою за умови, що попереднє рішення апеляційного суду набуло законної сили порушує принцип обов'язковості судового рішення, закріплений у ст. 21 КПК України та суперечить закріпленим у ст.2 КПК України завданням кримінального провадження.
За змістом пункту 52 рішення ЄСПЛ від 24.07.2003 у справі «Рябих проти Росії», заява №52854/39, правова певність (юридична визначеність) передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов'язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи. Повноваження судів вищої ланки переглядати рішення повинні використовуватися для виправлення судових помилок, помилок у здійсненні правосуддя, а не заміни рішень. Саме лише існування двох поглядів на один предмет не є підставою для повторного розгляду справи в суді.
У справі «Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції термін «передбачено законом» передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін «передбачено законом» має на увазі не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія (ЄСПЛ аналогічної позиції дотримується у справі «Steel and others v. The United Kingdom»)
Звертаю увагу, що в ухвалі Харківського апеляційного суду від 17.02.2022 (провадження №11-сс/818/291/22/23) містяться вичерпні відповіді на всі доводи ОСОБА_3 щодо незгоди з рішення слідчого судді. Отже, повторний (з тих самих підстав) розгляд цього питання призведе до порушення принципу res judicata як складової принципу верховенства права, відповідно до якого остаточне рішення суду, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення ЄСПЛ у справі Brumarescu v. Romania, заява № 28342/95, 28.11.1999, § 61, 62), , що є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.
Враховуючи викладене, ухвала слідчого судді, яка була переглянута апеляційним судом, повторному оскарженню в апеляційному порядку тією ж самою особою не підлягає.
З урахуванням того, що діючим КПК України чітко не визначені дії судді - доповідача у разі надходження до апеляційного суду повторної апеляційної скарги поданої тією ж самою особою, за апеляційною скаргою якої вже прийнято судове рішення по суті, виходячи зі змісту положень ст.ст. 2, 5, 7, 9, 304, 306, 307, 399 КПК України, вважаю за необхідно відмовити у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_3 , оскільки дана апеляційна скарга не може бути предметом повторного розгляду апеляційним судом.
Відповідно до ч.4 ст.399 КПК України, суддя - доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Згідно ч.5 ст.399 КПК України, копія ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надсилається особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Керуючись ч.4 ст. 399 КПК України, суддя,-
Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 26 грудня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб ГУНП в Харківській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення від 19.12.2020 року.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Кримінального касаційного суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_2