Справа № 641/5382/18 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/1168/23 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: Умисне вбивство
08 серпня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 липня 2023 року про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту,-
Цією ухвалою частково задоволено клопотання обвинуваченого та його захисника та змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці, тобто до 20 вересня 2023 року.
На обвинуваченого ОСОБА_7 покладено обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до суду за першою вимогою; не залишати місце постійного проживання: АДРЕСА_1 без дозволу суду цілодобово за виключенням необхідності перебувати в безпечному місці в період оголошення сигналу тривоги; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
У задоволенні клопотань прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 строком на 60 днів - відмовлено.
В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції вказав на те, що станом на теперішній час зі сплином часу суттєво зменшилися ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які існували на час обрання обвинуваченому запобіжного заходу.
При цьому, судом враховано, особу обвинуваченого, а саме його вік, стан здоров'я, соціальні зв'язки, наявність житла у м. Харкові, а також те, що обвинувачений раніше не судимий.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить про скасування ухвали, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрано стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, та про постановлення нової, якою просить обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог вказує, що обвинувачений ОСОБА_7 з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності може переховуватись від суду, оскільки обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, та перебуваючи на свободі може впливати на потерпілого та свідків сторони обвинувачення, вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Вказує, що докази, які здобуті під час досудового слідства є вагомими та достатніми. На теперішній час у справі триває судовий розгляд, в судовому засіданні не допитані всі свідки сторони обвинувачення, не дослідженні матеріали, які підтверджують винуватість, не допитаний сам обвинувачений.
Крім того вказує, що в матеріалах відсутні будь-які відомості щодо стану здоров'я обвинуваченого, які є або можуть бути перешкодою для застосування стосовно останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Зазначає, що твердження суду про наявність соціальних зав'язків у обвинуваченого, не відповідають фактичним обставинам. Згідно з матеріалами кримінального провадження ОСОБА_7 не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, брати, сестри відсутні, батьків на утриманні не має, офіційно не працевлаштований, не навчається. Наявність у обвинуваченого ОСОБА_7 житла у м. Харкові підтверджується лише нотаріально посвідченим дозволом його матері, яка після початку військової агресії рф перебуває за кордоном, а саме в Німеччині, на проживання обвинуваченого в її квартирі.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, захисника та обвинуваченого, які заперечували проти апеляції прокурора та вважали ухвалу суду законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до положень ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканність має першочергове значення у "демократичному суспільстві" у значенні, передбаченому Конвенцією.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
У справі «Ньюмейстер проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що ризик втечі неминуче знижується з плином часу, проведеного в ув'язненні; «Гаріцкі проти Польщі», «Храіді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії» серйозність майбутнього покарання є релевантною обставиною при оцінці небезпеки втечі обвинуваченого, сама по собі тяжкість звинувачення не може служити виправданням тривалого попереднього ув'язнення, що також знайшло своє відображення в рішенні Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 26 червня 1991 року у справі «Летельє проти Франції» «попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку».
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Свершов проти України» тяжкість злочину, в якому обґрунтовано підозрюється особа, має суттєве значення, однак не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.
У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства ( суду ) можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення ЄСПЛ від 23 вересня 2008 року у справі «Вренчев проти Сербії»).
Названих вимог суд першої інстанції дотримався.
Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28.04.2018 року щодо ОСОБА_7 обрано запобіжний у вигляді тримання під вартою, який неодноразово було продовжено судом.
Суд першої інстанції обґрунтовано та на підставі досліджених доказів, дійшов висновку, що станом на теперішній час зі сплином часу суттєво зменшилися ризики, передбачені п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 ЦПК України та встановлені судом щодо обвинуваченого, та задовольнив клопотання обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу.
Так судом першої інстанції враховано особу обвинуваченого, а саме його вік, стан здоров'я, соціальні зв'язки, наявність житла у м. Харкові, а також те, що обвинувачений раніше не судимий.
Більше того, змінюючи обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, суд поклав на нього обмеження утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні.
За таких обставин, посилання в апеляційній скарзі прокурора на той факт, що ризики переховування підозрюваного від суду, незаконного впливу з боку обвинуваченого на свідків та потерпілого, вчинення іншого кримінального правопорушення, не зменшились є безпідставними, враховуючи обставини, встановлені слідчим суддею.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, а ухвала суду підлягає залишенню без змін.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування ухвали суду першої інстанції, при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст.ст.177, 178, 404, 405, п.1 ч.1 ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні залишити без задоволення.
Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 липня 2023 року про відмову у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 та про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий -
Судді: