Справа № 953/6050/22 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/1183/23 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: Пособництво державі-агресору
08 серпня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 25 липня 2023 року, якою ОСОБА_8 , обвинуваченій у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України, продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою,-
Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченій ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 22 вересня 2023 року включно без визначення розміру застави.
Цією ж ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну ОСОБА_8 запобіжного заходу.
В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції вказав на те, що не зменшилися та продовжують існувати ризики переховування обвинуваченої від суду та незаконного впливу на свідків, передбачені п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, які існували на час обрання обвинуваченій запобіжного заходу.
При цьому, судом враховано конкретні обставини справи, характер та обставини вчинення інкримінованого обвинуваченій діяння, як воно сформульоване стороною обвинувачення, особу обвинуваченої, яка має зареєстроване місце проживання у с. Кутузівка Харківської області, є депутатом VIII скликання Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області, обрана на посаду секретаря Вільхівської сільської ради, тобто має міцні соціальні зв'язки, раніше не судима, проте, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення у сфері основ національної безпеки України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину у сфері злочинів проти основ національної безпеки України, вчиненого в умовах воєнного стану та збройної агресії Російської Федерації, за яке передбачене покарання у разі визнання її винною від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Таким чином суд дійшов висновку про неможливість запобігання встановленим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої ОСОБА_8 шляхом застосування до обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість, просить ухвалу суду щодо ОСОБА_8 скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання прокурора в повному обсязі. Задовольнити клопотання захисника та обрати стосовно ОСОБА_8 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, за адресою: АДРЕСА_1 , ця квартира надана власником ОСОБА_9 в тривале постійне користування ОСОБА_8 та її родині, або альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у мінімальному розмірі, визначеному КПК України.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що стороною обвинувачення ніяких доказів на підтвердження наявності наведених ризиків, передбачених ст.177 КПК України не надано, а клопотання обґрунтовано лише припущеннями. Така обставина як тяжкість злочину не може бути самостійною підставою для позбавлення особи свободи і має враховуватись при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Посилається на те, що суд дійшов хибного висновку про наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України, оскільки пред'явлене обвинувачення нібито вчиненого злочину у період з 07 березня 2022 року по 29 квітня 2022 року, який було включено до Кримінального кодексу України на підставі Закону прийнятого 14 квітня 2022 року, і який набрав чинності після 23 квітня 2022 року, після фактичного звільнення с.Кутузівки.
Зазначає, що судом не взято до уваги, що обвинувачена не судима, до адміністративної відповідальності не притягувалась, позитивно характеризується за місцем мешкання і роботи, її вік та стан здоров'я, а саме - в 2020 році ОСОБА_8 перенесла оперативне втручання на серці і має ряд супутніх захворювань, які потрібно лікувати, однак в умовах СІЗО не можливо.
Також просить врахувати позицію обвинуваченої та її процесуальну поведінку під час судового розгляду, її бажання надавати пояснення, щоб довести свою невинуватість в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, свідчить про те, що ОСОБА_8 жодним чином не має наміру перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким чином.
Вказує, що ОСОБА_8 у 2021 році була обрана на посаду секретаря Вільхівської сільської ради, де і працює на даний час; з 2015 року до 2021 року працювала на посаді секретаря Кулиничівської сільської ради. За період роботи зарекомендувала себе професіоналом, сумлінно виконувала свій службовий обов'язок, ні при яких обставинах не допускала розголошення таємниці, користується повагою співробітників. З 2015 року ОСОБА_8 є депутатом та чутлива до потреб людей.
Заслухавши доповідь судді, захисника, яка підтримала апеляційну скаргу, думку прокурора, який вважав ухвалу суду законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо продовження існування ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема переховування від суду та незаконного впливу на свідків, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченої переховуватися від суду, колегія суддів бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( «Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_8 , враховуючи його тяжкість, суспільну небезпеку злочину під час дії воєнного стану, колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Враховуючи наведене, твердження апеляційної скарги захисника щодо не доведеності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, є непереконливим, оскільки відомості, що є наявними в матеріалах судового провадження свідчать про протилежне, а їх наявність об'єктивно спростовує апеляційні доводи про недоведеність ризиків щодо переховування від суду, незаконного впливу на свідків.
Разом з тим, наявність у обвинуваченої постійного місця проживання, позитивних характеристик, а також те, що вона працює, враховуючи обсяг обвинувачення та самі обставини інкримінованого злочину, не є підставою для змінення обвинуваченій запобіжного заходу на більш м'який, не спростовує правильності прийнятого судом рішення, жодним чином не впливає на його висновки.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_8 має проблеми зі здоров'ям пов'язані з оперативним втручання на серці і має ряд супутніх захворювань, які потрібно лікувати, колегія суддів на цей час відхиляє, оскільки відповідно до ст.11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» , медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, особам які утримуються у слідчому ізоляторі забезпечується надання первинної лікувально-профілактичної допомоги, яка включає консультацію лікаря, діагностику і лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення хворого ув'язненого чи засудженого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги.
Колегія суддів роз'яснює щодо процесуального права обвинуваченої та захисника подавати клопотання про проведення відповідних судово-медичних експертиз і за наявності відповідних висновків, ставити питання про зміну запобіжного заходу, а також право оскаржувати у відповідному порядку дії, рішення або бездіяльність посадових осіб адміністрації ДУ «Харківський слідчий ізолятор» у випадках, коли не приймаються заходи щодо звернень обвинуваченої, в тому числі, стосовно стану здоров'я.
Відсутність висновку судово-медичних експертів позбавляє процесуальної можливості суд апеляційної інстанції враховувати зазначені доводи, як підстави для скасування або зміни обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченої.
Доводи захисника про те, що пред'явлене обвинувачення охоплює період з 07 березня 2022 року по 29 квітня 2022 року, а закон набрав чинності після 23 квітня 2022 року, що на його думку свідчить про необґрунтованість підозри, є передчасним, оскільки лише суд першої інстанції дослідивши всі наявні докази, перевіривши всі обставини під час судового провадження може дійти висновку про обґрунтованість чи необґрунтованість пред'явленого обвинувачення, доведеність всіх елементів складу злочину.
За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, менш суворих запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченою її процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 та відсутності підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника обвинуваченої.
Керуючись ст.ст.177, 178, 404, 405, п.1 ч.1 ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 25 липня 2023 року про продовження обвинуваченій ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий -
Судді: