Постанова
Іменем України
10 серпня 2023 року
м. Харків
Справа № 953/24804/19
Провадження № 22-ц/818/509/23
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Пилипчук Н.П. ,
суддів: Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання : Носової К.В.,
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Маслак Наталія Володимирівна
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові заяву ОСОБА_2 , в особі його представника ОСОБА_3 , про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Маслак Наталія Володимирівна про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права на спадкування за законом разом зі спадкоємцями першої черги спадкування, -
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Маслак Наталія Володимирівна про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права на спадкування за законом разом зі спадкоємцями першої черги спадкування.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Встановлено факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з січня 2012 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_5 , подала апеляційну скаргу.
Постановою Харківського апеляційного суду від 14 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_5 , - залишено без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання права на спадкування за законом разом зі спадкоємцями першої черги спадкування - залишено без змін.
15 червня 2023 року ОСОБА_2 , в особі свого представника ОСОБА_3 , звернувся до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат, понесених під час апеляційного розгляду, а саме просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000грн.
Обговоривши заяву ОСОБА_2 , в особі свого представника ОСОБА_3 , колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 8 ст.141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст.270 ЦПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст.430 цього Кодексу.
Статтею 264 ЦПК України визначені питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення, в тому числі - як розподілити між сторонами судові витрати (п.6 ч.1 цієї статті).
Матеріали справи свідчать, що у відзиві на апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2022 року ОСОБА_2 , в особі свого представника ОСОБА_3 , зазначалось, що орієнтований розмір витрат його довірителя на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції становитиме 20 000грн.
Сама ж заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, а саме витрат на правову допомогу, із відповідними доказами на підтвердження цих обставин, була подана через засоби електронного зв'язку 15 червня 2023 року, тобто у встановлений п'ятиденний строк після ухвалення рішення у справі по суті, а отже з дотриманням вимог ч.8 ст.141 ЦПК України.
Що стосується розгляду заяви по суті, а саме в частині розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат понесених на надання професійної правничої допомоги під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_5 , на рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2022 року - колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч.ч.1-3 ст.137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 1 та пунктом 2 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
До суду на підтвердження витрат на правничу допомогу понесених під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_5 , на рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2022 року ОСОБА_2 , в особі свого представника ОСОБА_3 , було надано наступні документи:
копію договору про надання правової допомоги (адвокатських послу), укладено 05 квітня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;
копію додаткової угоди від 10 лютого 2023 року до договору про надання правової допомоги (адвокатських послу);
копію акту від 14 червня 2023 року наданої правової допомоги (адвокатських послуг) за договором б/н про надання правової допомоги від 05 квітня 2021 року;
копію розрахунку часу наданої правової допомоги від 14 червня 2023 року;
копію квитанції до прибуткового касового ордера №1 від 10 лютого 2023 року на суму 20 000грн.;
копію рішення Ради адвокатів Харківської області №13/1/7 про розгляд звернень адвокатів Харківщини стосовно необхідності перегляду розробки (мінімальних)ставок адвокатського гонорару від 21 липня 2021 року.
Згідно п.1.1 договору про надання правової допомоги (адвокатських послу), укладений 05 квітня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , клієнт доручаив, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу з представництва інтересів Клієнта у Київському районному суді м. Харкова, Харківському апеляційному суді, Верховному Суді, як відповідача у справі №953/24804/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Маслак Н.В. про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права на спадкування за законом разом зі спадкоємцями першої черги спадкування.
Пунктами 1.1, 1.2 додаткової угоди від 10 лютого 2023 року до вказаного вище договору про надання правової допомоги (адвокатських послу) передбачено, що сторони погодили, що розмір гонорару за представництво інтересів Клієнта у суду апеляційної інстанції при розгляді справи №953/24804/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Юрко О.Г., на рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2022 року становить 20 000грн.
Розмір гонорару визначений п.1.1. додаткової угоди є фіксованим, та може бути переглянути сторонами шляхом підписання додаткової угоди.
Обсяги правової допомоги, наданої клієнту також визначено в акті від 14 червня 2023 року наданої правової допомоги (адвокатських послуг) за договором б/н про надання правової допомоги від 05 квітня 2021 року із зазначенням кількості годин:
отримання копії апеляційної скарги, ознайомленні зі скаргою, попереднє узгодження правової позиції з Клієнтом - 1год.;
підготовка відзиву на апеляційну скаргу, пошук актуальної судової практики Верховного Суду, формування та направлення відзиву стороні та суду - 5год.;
підготовка і направлення клопотання про участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ - 0,5год.;
участь у судовому засіданні 14 червня 2023 року з урахуванням часу очікування - 1год.;
підготовка документів, клопотання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу - 1год.;
всього за період з 10 лютого 2023 року по 14 червня 2023 року було витрачено 9год.
Зазначені відомості також узгоджуються із наданим заявником розрахунком часу надання правової допомоги від 14 червня 2023 року.
Згідно квитанції до прибуткового касового ордера №1 від 10 лютого 2023 року ОСОБА_2 було сплачено 20 000грн. згідно договору про надання правової допомого від 05 квітня 2021 року та додаткової угоди до нього від 10 лютого 2023 року.
Натомість позивач ОСОБА_1 заперечує проти вказаних розмірів витрат на правову допомогу та вважає їх необгрунтованими та неспівмірними.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Частиною 4 ст.137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК України).
Таким чином, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Розподіляючи витрати, понесені відповідачем ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Між тим, враховуючи характер виконаної адвокатом ОСОБА_2 - Задерей О.В. роботи наданої у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної роботи, критерію необхідності подання відповідних документів зі сторони представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , значимості таких дій у справі, та витраченого часу представником у даній справі, враховуючи той факт, що в суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 приймав участь лише в одному судовому засіданні (14 червня 2023 року) в режимі відеоконференції, а також заперечення ОСОБА_1 щодо визначеного заявником розміру витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу понесених під час розгляду справи в апеляційному суді 8000грн.
Посилання представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Ради адвокатів Харківської області №13/1/7 про розгляд звернень адвокатів Харківщини стосовно необхідності перегляду розробки (мінімальних)ставок адвокатського гонорару від 21 липня 2021 року, яким передбачено рекомендований розмір оплати за участь адвоката у судовому процесі 16 750грн. - колегією суддів не приймаються, оскільки зазначене рішення носить суто рекомендаційний характер.
Керуючись ст.270 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_2 , в особі його представника ОСОБА_3 , про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу понесених під час розгляду справи в апеляційному суді у розмірі 8 000грн. (вісім тисяч гривень 00коп.).
В іншій частині вимог - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 11 серпня 2023 року.
Головуючий - Н.П. Пилипчук
Судді - О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова