Постанова
Іменем України
10 серпня 2023 року
м. Харків
справа № 520/4200/19
провадження №№ 22-з/818/82/23,
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів колегії - Маміної О.В. Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря - Носової К.В.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, що здійснює безпосередню ліквідацію АТ «ВТБ БАНК»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові заяву представника ОСОБА_1 - Лисенка Андрія Олександровича про ухвалення додаткового рішення, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що здійснює безпосереднью ліквідацію АТ "ВТБ БАНК" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити певні дії, (головуючий суддя першої інстанції Марченко В.В.), -
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ БАНК" Шевченко О.В., в якому просив визнати протиправною відмову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «ВТБ БАНК» Шевченка Олександра Володимировича у прийнятті заявленої Позивачем кредиторської вимоги про включення до Реєстру акцептованих вимог кредиторів та зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «ВТБ БАНК» Шевченка Олександра Володимировича внести зміни до Реєстру акцептованих вимог кредиторів Акціонерного товариства «ВТБ БАНК», а саме: включити кредиторські вимоги ОСОБА_1 у розмірі 1767908 (один мільйон сімсот шістдесят сім тисяч дев'ятсот вісім гривень вісімдесят три копійки) гривень, з віднесенням їх до четвертої черги задоволення вимог кредиторів.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року та закрито провадження по справі.
Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2021 року постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2019 року - залишено без змін.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року задоволено заяву представника позивача - адвоката Лисенка А.О. про направлення справи за встановленою юрисдикцією та направлено справу до Жовтневого районного суду м. Харкова.
Рішенням Жовтневого районного суд м. Харкова від 06 березня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено у повному обсязі.
Визнано протиправною відмову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «ВТБ БАНК» у прийнятті заявленої ОСОБА_1 кредиторської вимоги про включення до Реєстру акцептованих вимог кредиторів.
Зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, яким здійснюється ліквідація Акціонерного товариства «ВТБ БАНК» внести зміни до Реєстру акцептованих вимог кредиторів Акціонерного товариства «ВТБ БАНК», а саме: включити кредиторські вимоги ОСОБА_1 у розмірі 1 767 908грн., з віднесенням їх до четвертої черги задоволення вимог кредиторів.
Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 березня 2023 року стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що здійснює безпосередню ліквідацію АТ «ВТБ БАНК» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 32 911,74грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 537грн.
Постановою Харківського апеляційного суду від 07 червня 2023 року апеляційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 березня 2023 року та на додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 березня 2023 року - залишено без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 березня 2023 року та додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 березня 2023 року - залишено без змін.
13 червня 2022 року представник ОСОБА_1 - Лисенко А.О. звернувся до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат, понесених під час апеляційного розгляду, а саме просить стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яким здійснюється ліквідація Акціонерного товариства «ВТБ БАНК» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000грн.
Обговоривши заяву представника ОСОБА_1 - Лисенко А.О. , колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 8 ст.141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст.270 ЦПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст.430 цього Кодексу.
Статтею 264 ЦПК України визначені питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення, в тому числі - як розподілити між сторонами судові витрати (п.6 ч.1 цієї статті).
Матеріали справи свідчать, що у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі свого представника Лисенко А.О. зазначалось, що орієнтований розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв'язку із розглядом вказаної апеляційної скарги складають 4 000грн. - витрати на правничу допомогу. Крім того, у прохальній частині цього відзиву він просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат понесених в суді апеляційної інстанції.
Сама ж заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, а саме витрат на правову допомогу, із відповідними доказами на підтвердження цих обставин, була подана через засоби електронного зв'язку 12 червня 2023 року, тобто у встановлений п'ятиденний строк після ухвалення рішення у справі по суті, а отже з дотримання вимог ч.8 ст.141 ЦПК України.
Що стосується розгляду заяви по суті, а саме в частині розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат понесених на надання професійної правничої допомоги під час розгляду апеляційних скарг - колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч.ч.1-3 ст.137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 1 та пунктом 2 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
До суду на підтвердження витрат на правничу допомогу понесених під час розгляду апеляційних скарг Фонду гарантування вкладів фізичних осіб представником ОСОБА_1 - Лисенко А.О. надано наступні документи:
копію Договору №1 про надання правничої (правової) допомоги, укладений 29 травня 2023 року між ОСОБА_1 та адвокатом Лисенко А.О.;
копію акту виконаних робіт (наданих послуг) від 09 червня 2023 року до договору №1 про надання правничої (правової) допомоги від 29 травня 2023 року на загальну суму 4 000грн.;
копію товарного чеку від 09 червня 2023 року (сплата гонорару адвоката відповідно до договору №1 про надання правничої (правової) допомоги від 29 травня 2023 року та акту виконаних робіт (наданих послуг) від 09 червня 2023 року) на суму 4 000грн.
Згідно п.4.1 Договору №1 про надання правничої (правової) допомоги від 29 травня 2023 року сторони погодили, що розмір гонорару за послуги/роботи адвоката за даним договором визначено у фіксованому розмірі та становить 4 000грн. та не залежить від кількості витраченого адвокатом часу, складених документів, підготовки та участі в судових засідання.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Частиною 4 ст.137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК України).
Таким чином, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи характер виконаної представник ОСОБА_1 - Лисенко А.О. роботи наданої у зв'язку із розглядом апеляційних скарг Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, з огляду на умови договору про надання правової допомоги, апеляційний суд дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 4 000грн. є реальними, підтвердженими матеріалами справи і пропорційними предмету спору, а тому підстав для його перегляду не вбачається.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не заявлялось клопотання в порядку ч.5 ст.137 ЦПК України щодо не співмірності заявленого позивачем розміру судових витрат понесених у зв'язку із розглядом їх апеляційної скарги на додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 березня 2023 року.
Керуючись ст.270 ЦПК України, -
Заяву представника ОСОБА_1 - Лисенка Андрія Олександровича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.
Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що здійснює безпосередню ліквідацію АТ «ВТБ БАНК» (юридична адреса: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 14359319) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу понесені під час розгляду справи в апеляційному суді у розмірі 4 000грн. (чотири тисячі гривень 00коп.).
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 11 серпня 2023 року.
Головуючий - Н.П. Пилипчук
Судді - О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова