Справа № 553/2403/22 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/1125/23 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: Крадіжка
01 серпня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Комінтернівського районного суду міста Харкова від 17 липня 2023 року про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 , -
Вказаною ухвалою суд задовольнив клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 строком на 60 днів в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 14 вересня 2023 року.
В обґрунтування прийнятого рішення судом зазначено, що ОСОБА_6 раніше судимий за вчинення злочинів проти власності, також існують ризики перешкоджання обвинуваченим ОСОБА_6 встановленню об'єктивної істині по кримінальному провадженню, крім того, суд враховав позицію Європейського Суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред'явлення обвинувачення і ризик втечі, а також продовження скоєння злочинів може бути аргументом лише при продовженні (обрані), міри запобіжного заходу і відповідно до п.3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі спливом певного часу, саме тільки при існуванні обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення волі
В апеляційній скарзі обвинувачений просить змінити оскаржувану хвалу , змінити запобіжний захід на домашній арешт по місцю реєстрації.
Вказує, що прокурор має підтвердити ризики доказами.
Наголошує на тому, що тривалий час він перебуває під вартою.
Наміру розшукувати потерпілих чи втекти він не має, буде з'являтись до суду за першим викликом.
Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого, який просив задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Порядок продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачений положеннями ст. 199 КПК України.
Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка в цілому відповідає вимогам КПК України.
Як вбачається з оскаржуваного судового рішення, судом було належно досліджено дані про особу ОСОБА_6 , який раніше судимий за корисливі злочини проти власності.
Також районним судом при розгляді даного клопотання констатовано існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме ризики перешкоджання обвинуваченим ОСОБА_6 встановленню об'єктивної істині по кримінальному провадженню, можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків
Крім того суд констатував відсутність обставин, які б свідчили про зменшення вказаних ризиків.
Врахував суд і тяжкість кримінальних правопорушень, я в яких обвинувачується ОСОБА_6 , які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочинами.
Відтак, висновок суду про доведеність існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України є обґрунтованим, а застосування більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою є неможливим.
Також колегія суддів звертає увагу на наступне.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути,не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
У рішенні від 26 січня 1993 року у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
При вирішенні питання про необхідність ув'язнення особи вагомою підставою є ризик переховування цієї особи від правосуддя та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. При цьому переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують.
Тримання під вартою є виправданим якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (Рішення «Лабіта проти Італії»).
Апеляційні доводи обвинуваченого про можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, на думку колегії суддів є необґрунтованими, оскільки враховуючи встановлені судом ризики, такий більш м'який запобіжний захід не буде запобігати встановленим у справі ризикам.
Належних відомостей про неможливість перебування обвинуваченого в умовах слідчого ізолятора за станом здоров'я, сторона захисту не надала.
Посилання обвинуваченого на відсутність у нього бажання впливати на свідків, не приймаються колегією суддів, оскільки таке твердження обвинуваченого не свідчить про неможливість такого впливу, а навпаки, свідчить про те що така можливість у обвинуваченого є, проте станом на день складення апеляційної скарги, у обвинуваченого бажання здійснювати такі дії відсутнє.
За таких обставин, ухвала суду про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, винесена обґрунтовано, належним чином мотивована, відповідає вимогам КПК України, а тому підстав для її скасування або зміни з підстав зазначених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду міста Харкова від 19 квітня 2023 року про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді