Справа № 529/953/22 Номер провадження 33/814/1187/23Головуючий у 1-й інстанції Тимчук Р.І. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
Категорія
09 серпня 2023 року м. Полтава
Суддя Полтавського апеляційного суду Обідіна О.І.,
За участю секретаря Владімірова Р.В.,
Захисника-адвоката Бесарабова О.Б.,
розглянувши в судовому засіданні у м. Полтава справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скарг ою ОСОБА_1 на постанову судді Ленінського районного суду м. Полтави від 03 квітня 2023 року,
Постановою судді Ленінського районного суду м. Полтави від 03 квітня 2023 року визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та піддано стягненню у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 536,80 грн. судового збору.
Згідно з постановою судді, 05 вересня 2023 року о 23:05 год. по вул. Піщаній в с. Гавринці водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, також відмовився пройти і огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою Alcotest Drager, на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох свідків та на бодікамеру, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та закрити провадження по справі в зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).
Зокрема вказує про відсутність доказів керування ним транспортним засобом, зазначаючи, що під час зупинки автомобіля військовослужбовцями за кермом перебувала його знайома - ОСОБА_2 . Те, що він перебував на водійському сидінні на момент прибуття працівників поліції, не свідчить, що саме він був водієм вказаного транспортного засобу та керував ним.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги приходжу до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Згідно ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вважаю, що суддя суду першої інстанції в даному випадку наведених вище вимог законодавства дотримався в повному обсязі.
Висновки суду першої інстанції щодо доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він підданий адміністративному стягненню, за обставин викладених у постанові, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження та підтверджуються доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом у відповідності до вимог статті 252 КУпАП.
Зокрема такими доказами є:
протокол серії ДПР18 №160799, складений 05.09.2022 про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 ,
акт огляду на стан алкогольного сп'яніння,
направлення на огляд водія транспортного засобу до медичного закладу
пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
записи з бодікамери працівників поліції.
Зазначені докази містять фактичні дані про подію скоєного правопорушення та не були спростовані притягнутим ОСОБА_1 .
Відхиляючи доводи апеляційної скарги необхідно зазначити, що викладені в ній обставини не спростовують висновків районного суду та не містять підстав, які виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Так, за нормативним визначенням ст.130 ч.1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є зокрема свідома відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У п.2.5 Правил дорожнього руху України зазначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Як вбачається з відеозапису бодікамери працівника поліції долученого до матеріалів справи, патруль поліції був викликаний військовослужбовцями ТрО в зв'язку з порушенням водієм ОСОБА_5 комендантської години.
Під час спілкування поліцейський запитав «Ви вживали?», на що ОСОБА_5 повідомив «Їдемо з ресторану».
В подальшому, з огляду на виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, які були повідомлені водію, останньому було неодноразово запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або в лікарняному закладі (23:18 год.), на що ОСОБА_5 відмовився.
Окрім того працівниками поліції було встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом без посвідчення водія та реєстраційних документів на машину.
Порушення водієм п. 2.5 ПДР України, а саме відмова від проходження огляду на стан сп'яніння, стала підставою для складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Як вже зазначено вище, адміністративна відповідальність за ст.130 КУпАП настає в разі якщо особа керувала транспортним засобом і вже надалі за наявності обґрунтованої підозри про її перебування у стані алкогольного сп'яніння, відмовилась від запропонованого працівниками поліції проходження медичного огляду на стан такого сп'яніння.
В даному випадку, доводом апеляційної скарги є твердження притягнутого про те, що автомобілем керував не він, а інша особа, яка є його знайомою.
В ході розгляду апеляційної скарги, судом було задоволено клопотання апелянта та допитано в якості свідка ОСОБА_2 .
В судовому засіданні остання повідомила, що повертаючись з дачного будинку ОСОБА_1 , який нещодавно переніс операцію та знаходився в хворобливому стані, вона особисто керувала належним йому автомобілем. Після того як їх зупинили військові, вона злякалась та пересіла на пасажирське сидіння, тоді, коли власник автомобіля сів на водійське місце.
Аналізуючи пояснення свідка, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність відхилити останні як неспроможні та такі, що суперечать іншим зібраним по справі доказам, зокрема записам з відеокамер та поясненням свідків.
Так, згідно записів службової відеокамери вбачається, що під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом та не повідомляв їм, що саме його пасажирка була водієм авто під час зупинки військовими.
З відеозапису також вбачається, що на початку спілкування з поліцейським, водій ОСОБА_1 , перебуваючи на водійському сидінні повідомив, що «їдемо з ресторану».
Окрім того, з пояснень військових ТрО вбачається, що ними було зупинено авто за порушення комендантської години, водій якого поводився неадекватно. Жодних посилань, що за кермом перебувала жінка, пояснення не містять.
Крім того, у водія мала місце збуджена поведінка, яка супроводжувалась зухвалістю та висловленням в їх адресу нецезурної лайки.
Таким чином під час апеляційного розгляду наявними у справі доказами в їх сукупності спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про недотримання працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а наявними доказами в їх сукупності спростовуються доводи апеляційної скарги про недоведеність вчинення водієм адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Адміністративне стягнення на правопорушника накладено з дотриманням вимог ст. 33 КпАП України, за своїм видом і розміром є справедливим, відповідає розміру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, є необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником так й іншими особами.
Порушень законодавства, які ставили б під сумнів законність судового рішення в ході апеляційного розгляду не встановлено.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить висновку, що постанова судді про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Ленінського районного суду м. Полтави від 03 квітня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.І. Обідіна