Справа № 344/10714/22
Провадження № 33/4808/586/23
Категорія ст.130 ч.2 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Ковалюк І. П.
Суддя-доповідач Васильєв
15 серпня 2023 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07.12.2022 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2000 (дві тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки, без оплатного вилучення транспортного засобу, а також стягнуто судовий збір в розмірі 496 грн. 20 коп.,-
Зі змісту мотивувальної частини судового рішення вбачається, що судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 , будучи 07.12.2021 року притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повторно вчинив аналогічне правопорушення, а саме 18 серпня 2022 року о 23 год. 44 хв. у м. Івано-Франківську по вул. Кубійовича, 9, керував транспортним засобом «BMW» н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився в встановленому законом порядку в лікаря-нарколога. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.2.9а) Правил дорожнього руху України, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що постанова судді є незаконною та просить її скасувати і закрити провадження у справі.
Апелянт звертає увагу на те, що не був у встановленому законом порядку повідомлений про розгляд справи, який було призначено на 07.12.2022 року, а тому не з'явився в судове засідання.
Зазначає, що 25.07.2023 року він був зупинений працівниками поліції та дізнався, що був позбавлений права на керування транспортним засобом.
27.07.2023 року ним укладено договір з адвокатом і в цей же день було подано апеляційну скаргу на прийняту судом постанову. Звертає увагу на те, що на сайті «Судова влада» відсутній текст оскаржуваної постанови.
ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження, зазначаючи, що про постанову суду дізнався 25.07.2023 року, а копію постанови по справі отримав тільки 27.07.2023 року.
Перевіривши апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на її оскарження вважаю, що в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови суду необхідно відмовити і апеляційну скаргу повернути апелянту з наступних підстав.
Діючим Кодексом України про адміністративні правопорушення чітко встановлено процедуру та строки оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Так, статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційну скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення такої постанови, а не з дня отримання копії судового рішення.
Відповідно до вимог ст. 129 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розгляд справ про адміністративні правопорушення відбувається в судах відкрито, що гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності своєчасно дізнатись про результати судового розгляду та оскаржити постанову суду у встановлений законом строк.
Правом на апеляційне оскарження постанови судді по справі про адміністративне правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, розпоряджається на власний розсуд в межах процесуального закону.
Згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Право на апеляційний розгляд беззаперечно є важливим елементом визначеного у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на доступ до суду.
Право особи на апеляційний розгляд справи відповідним чином унормовано у національному процесуальному законодавстві, у тому числі стосовно строків та кола осіб, які мають право подати апеляційну скаргу і вказані питання нерозривно пов'язані з правом на отримання вмотивованого рішення суду першої інстанції та із позитивним обов'язком суду надати можливість брати участь у судових засіданнях.
Рішеннями Європейського суду визначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа «Олександр Шевченко проти України», справа «Трух проти України» ).
Поновлення процесуального строку зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (справа «Пономарьов проти України»).
При вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції враховує причини, якими обґрунтовується поважність пропуску строку на апеляційне оскарження та приймає до уваги процесуальну поведінку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи та після ухвалення судового рішення.
За змістом мотивувальної частини постанови судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07.12.2022 року вбачається, що ОСОБА_1 вкотре не з'явився в судове засідання, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи за відомою суду адресою у спосіб визначений законом. Вказано на те, що причину неявки суду ОСОБА_1 не повідомив, а також останній міг стежити за ходом справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду. Оскільки, ОСОБА_1 повідомлений про судовий розгляд у спосіб, що визначений законом, тому правові наслідки за його відсутність в судовому засіданні законом повністю покладено на нього. Суд вказав на те, що неодноразово відкладав розгляд справи про адміністративне правопорушення, а тому вважав, що неявка ОСОБА_1 в судове засідання відбувається з метою уникнути відповідальності за правопорушення шляхом затягування розгляду справи та закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності. За таких обставин, керуючись ст.268 КУпАП, суд прийшов до висновку, що справу можна розглянути за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
При цьому, суд зазначив, що у рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що судом апеляційної інстанції не перевіряються правові підстави для розгляду справи судом першої інстанції за відсутності ОСОБА_1 , а тільки встановлюється наявність поважних причин, які не дозволяли особі, яка притягається до адміністративної відповідальності своєчасно оскаржити судове рішення у встановлений законом строк.
Апеляційний суд приймає до уваги, що матеріали справи про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КУпАП надійшли на розгляд до Івано-Франківського міського суду 31.08.2022 року, розгляд якої було призначено на 20.09.2022 року (а.с.10).
В судове засідання 20.09.2022 року ОСОБА_1 не з'явився з невідомих суду причин, хоча завчасно був повідомлений про розгляд справи, про що свідчить повернуте на адресу суду рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення суду надіслане за адресою проживання апелянта (а.с.11).
Судом неодноразово призначалось розгляд справи, а саме: 13.10.22 року (а.с.12), 31.10.2022 року (а.с.13), 07.12.2022 року (а.с.17). слід зауважити що в судові засідання у зазначені дні ОСОБА_1 не з'явився, не повідомив суд про причини своїх неявок та не подав до суду жодного клопотання про відкладення розгляду справи.
Апелянт в апеляційній скарзі наголосив на тому, у суду не було даних про належне сповіщення судом про розгляд справи щодо нього.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №201412 від 19.08.2022 року за ч.2 ст.130 КУпАП складено за участю ОСОБА_1 , в якому містяться дані про роз'яснення ОСОБА_1 його прав та обов'язків у відповідності до вимог закону, а також повідомлено, що розгляд справи щодо нього буде відбуватися у Івано-Франківському міському суді, про що свідчать власноручні підписи ОСОБА_1 у відповідних графах даного протоколу (а.с.1), що свідчить про обізнаність правопорушника щодо складання протоколу за ч.2 ст.130 КУпАП та розгляд матеріалів справи у зазначеному суді. При цьому, у вказаному протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 особисто підтвердив власноручним підписом правильність внесених про нього даних , що свідчить про те, що він свідомо погодився з тим, що дані про місце його проживання не відповідають його фактичному місцю проживання.
За таких обставин суд здійснював виклик правопорушника за адресом, який було зазначено ним у протоколі про адміністративне правопорушення і ухвалив рішення за відсутності правопорушника ОСОБА_1 , який в судове засідання 07.12.2022 року не з'явився, про причини своєї неявки в судове засідання не повідомив та ним не подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Копію постанови суду від 07.12.2022 року 12.12.2022 року надіслано ОСОБА_1 для відома (а.с.21), а 01.02.2023 року постанову суду звернуто до виконання в частині накладення адміністративного стягнення (а.с.22-23).
В матеріалах справи наявна заява подана адвокатом Маланюк О.Я. про ознайомлення з матеріалами справи (а.с.25), з яким сторона захисту ознайомлено 27.07.2023 року, про що свідчить власноручний підпис адвоката на поданій ним заяві та до заяви долучено ордер №1018873 від 27.07.2023 року про надання правничої допомоги ОСОБА_1 (а.с.26).
Апеляційний суд звертає увагу на те, що апеляційна скарга подана апелянтом 01.08.2023 року особисто з істотним порушення встановленого законом строку на апеляційне оскарження, а саме зі спливом більше 7 місяців.
Разом з тим, апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що відповідно до вимог ст.294 КупАП строк на апеляційне оскарження розпочинається з дня винесення постанови суду, а не з дня отримання судового рішення.
За таких обставин ОСОБА_1 повинен був вказати причини, які не дозволяли йому своєчасно дізнатись про результати судового засідання від 07.12.2022 року та в установлений законом строк оскаржити судове рішення.
Так, відповідно до вимог КУпАП, строк на апеляційне оскарження рахується з дня винесення судом постанови, а не отримання копії судового рішення, подання апеляційної скарги за межами строку на апеляційне оскарження само по собі не може бути визнано правовою підставою для поновлення цього строку.
Досліджені судом обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 мав об'єктивну можливість організувати ефективний захист своїх інтересів в суді та своєчасно дізнатись про ухвалене судом рішення, не приймав заходи щоб дізнатись про стан відомого йому провадження та виявив інтерес до цього провадження тільки на стадії виконання судового рішення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 взагалі не вказані правові підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду.
Разом з тим, з апеляційної скарги вбачається, що апелянт вважає, що строк на апеляційне оскарження повинен рахуватись з дня отримання ним копії судового рішення.
Суд може поновити строк на апеляційне оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, якщо його було порушено з поважних причин (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо).
Апеляційний суд виходить з того, що про поважність причини на поновлення строку апеляційного оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об'єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, виникли раптово, носили несподіваний та непереборний характер і не могли бути контрольовані апелянтом.
Однак, апелянтом таких причин не наведено та взагалі не зазначені причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду.
Згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що необґрунтоване поновлення процесуального строку на оскарження остаточного судового рішення порушує принцип юридичної визначеності і перешкоджає своєчасному виконанню рішення суду, яке набуло законної сили.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 не наведені поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, враховуючи що з часу ухвалення судового рішення пройшов доволі тривалий строк і на даний час рішення суду набуло законної сили, приймаючи до уваги характер процесуальної поведінки апелянта протягом розгляду справи у суді першої інстанції та після постановлення судового рішення, виходячи з конкретних обставин встановлених судом, апеляційний суд вважає, що відсутні правові підстави для поновлення строку на оскарження постанови суду і апеляційна скарга, подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, підлягає поверненню апелянту.
Повернення апеляційної скарги, не позбавляє апелянта права повторно звернутися з апеляційною скаргою на постанову суду та вмотивованим клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому зазначити які заходи він приймав щоб довідатися про стан судового провадження та ухвалене судом рішення, конкретизувати і довести реальне існування об'єктивних причин, які не дозволили йому своєчасно оскаржити постанову суду.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Відмовити ОСОБА_1 в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2022 року.
Повернути апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв