Провадження № 22-ц/803/6420/23 Справа № 220/646/22 Суддя у 1-й інстанції - Дурач О.А. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
15 серпня 2023 року м.Кривий Ріг
Справа № 220/646/22
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Гладиш К.І.
сторони:
позивач - заступник керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області, в інтересах держави в особі Великоновосілківської селищної військової адміністрації,
відповідачка - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 , від імені та інтересах якої діє адвокат Пономарьов Роман Олександрович, на рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 17 травня 2023 року, яке ухвалене суддею Дурач О.А. у смт Велика Новосілка Донецької області та повне судове рішення складено 26 травня 2023 року, -
У грудні 2023 року Перший заступник керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області, в інтересах держави в особі Великоновосілківської селищної військової адміністрації, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки.
Позов мотивовано тим, що 26.11.2019 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Чекідою О.А. зареєстровано право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421255100:03:001:0416, площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства на території Великоновосілківської селищної ради за межами населених пунктів (номер запису про державну реєстрацію права власності 34371847).
Підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку став наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 22.10.2019 № 5397-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_2 надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, у тому числі ріллі, площею 2,0000 га (кадастровий номер 1421255100:03:001:0416), із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів, та який міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
При цьому, відповідно до наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області копії наказу з аналогічними реквізитами - номером та датою - наказом №5397-СГ від 22.10.2019 року «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки», ОСОБА_3 відмовлено у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки, розташованої на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області.
Тобто, зміст наказу №5397-СГ від 22.10.2019 року, фактично прийнятого Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області, не відповідає змісту наказу з тими ж реквізитами, що міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1421255100:03:001:0416.
Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 10-5-0.3-2285/2-22 від 22.12.2022, ОСОБА_2 звертався до Управління із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №3785-СГ від 06.08.2019 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Великоновосілківської селищної ради.
Однак, із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність земельної ділянки ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області не звертався.
Таким чином, державою ніколи не приймалося рішення про відчуження земельної ділянки 1421255100:03:001:0416, а остання вибула з державної власності поза її волею.
16.04.2020 року ОСОБА_2 уклав договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки з ОСОБА_1 (номер запису про державну реєстрацію права власності 36282819).
На час вибуття з державної власності (26.11.2019) уповноваженим органом нею розпоряджатись виступало Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області (ч. 4 ст. 122 ЗК України у редакції на час спірних відносин), а з 27.05.2021 уповноваженим державою органом на розпорядження земельною ділянкою 1421255100:03:001:0416 є відповідна сільська рада, на території якої перебуває земельна ділянка.
Таким чином, вважаючи, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності поза волею її власника, а повноваження Великоновосілківської селищної ради Волноваського району Донецької області натепер здійснюються Великоновосілківською селищною військовою адміністрацією Волноваського району Донецької області, вважає, що вона підлягає витребуванню на її користь.
Позивач посилається, у тому числі, на практику Верховного Суду, викладену к Постанові від 26.06.2018 у справі № 914/1953/17, а щодо способу захисту порушеного права - на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі П/811/1640/17, постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц.
Повноваження прокурора на звернення до суду з даним позовом обґрунтовані у позовній заяві, зокрема зазначено, що нездійснення захисту компетентним органом полягає у тому, що Великоновосілківська селищна військова адміністрація Волноваського району Донецької області не вжила будь-яких заходів до витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння. Так, прокуратурою проінформовано Великоновосілківську селищну військову адміністрацію Волноваського району Донецької області про виявлені порушення вимог земельного законодавства та безпідставність отримання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки. Однак, листом № 01-25/790 від 16.12.2022 начальник Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області повідомив про те, селищна рада не спроможна скасовувати накази Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області та скасовувати відчуження земельних ділянок. Інтереси держави у сфері земельних відносин полягають у забезпеченні правомірного обігу земельних ділянок, набуття права власності на земельні ділянки лише на законних підставах, недопустимості відчуження земельних ділянок поза волею держави (ч. 1 ст. 14 Конституції України, ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 116 ЗК України). Таким чином, Великоновосілківська селищна військова адміністрація Волноваського району Донецької області самоусунулась від вжиття заходів для захисту порушених інтересів держави у сфері земельних правовідносин. За таких обставин, на думку позивача, інтереси держави залишаються незахищеними та потребують захисту, а обставини, зазначені у частині третій статті 23 Закону України «Про прокуратуру», вже і є виключним випадком та обумовлюють наявність підстав для представництва інтересів держави в суді.
Щодо строку позовної давності, визначеному у ст. 257 ЦК України, позивач зазначив, що право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421255100:03:001:0416, площею 2,00 га, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 26.11.2019. Строк позовної давності розраховується з 26.11.2019, тобто з дати незаконного вибуття земельної ділянки з державної власності. У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України від 24.02.2022№ 2102-ІХ, з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який натепер продовжено до 19.02.2023. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ від 15.03.2022 розділ Перехідні та прикінцеві положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, яким встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Таким чином, враховуючи місце розташування земельної ділянки, вважає, що строк давності звернення з даним позовом не пропущено.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд витребувати у ОСОБА_1 на користь Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області земельну ділянку з кадастровим номером 1421255100:03:001:0416, площею 2,00 га; стягнути з ОСОБА_1 на користь Донецької обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору в розмірі 3721,50 грн.
Ухвалою Великоновосілківського районного суду Донецької області від 13 березня 2023 року залучено до участі у справі третю особу ОСОБА_2 .
Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 17 травня 2023 року позовні вимоги задоволено.
Витребувано у ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце тимчасової реєстрації як внутрішньо-переміщеної особи: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області (пр. Миру, б. 23 с. Багатир Волноваського району Донецької області, 85530, код ЄДРПОУ: 44790913) земельну ділянку з кадастровим номером 1421255100:03:001:0416, площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Великоновосілківської селищної ради за межами населених пунктів.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Донецької обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору в розмірі 3721 грн 50 коп.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 , від імені та інтересах якої діє адвокат Пономарьов Р.О., просить скасувати рішення суду та залишити позов без розгляду, а у випадку встановлення судом відсутності підстав для залишення позовної заяви без розгляду - відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області не видавався наказ від 22.10.2019 № 5397-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_2 надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,0000 га. Відповідно до долученого до справи листа Головного управліня Держгеокадастру у Донецькій обалсті №10-5-0.3-2285/2-22 від 22.12.2022, останнє, у зв?язку з проведенням активних бойових дій на території Доецької обалсті, на теперішній час не має доступу до архіву, а тому не може надати вичерпну інформацію, тобто є незрозумілим на підставі яких відомостей надавалась інформація прокуратурі.
При цьому, вказана земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі та в Єдиному держвному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні відомості щодо будь-яких обмежень стосовно земельної ділянки, а тому відповідачка ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, таке майно не може бути в неї витребувано.
Також, посилається на те, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Акцентує увагу суду на тому, що відповідачка, яка добросовісно та оплатно набула спірну земельну ділягку, несе "надмірний тягар" у зв'язку із витребуванням спірного майна із її володіння, адже на придбання землі витрачено значні кошти та судом не вирішено питання про відновлення її прав.
Також, зазначає, що прокурор Кандиболоцька О.М. не мала права на подання позовної заяви до суду, як представник органу, якому законом надано право звертатися до суду, а тому суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання щодо залишення позову без розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач Перший заступник керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, заступника начальника відділу представництва інтересів держави з питань земельних відносин у правління представництва інтересів держави в суді Донецької обласної прокуратури - прокурора Профатила О.П., який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що, згідно наказу Керівника Донецької обласної прокуратури П.Угровецького від 21.07.2022 № 572-к, ОСОБА_4 призначено першим заступником керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області з 25 липня 2022 року, звільнивши з посади заступника керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області.
Згідно відповіді Великоновосілківської селищної військової адміністрації від 16.12.2023 01-25/790, на лист прокуратури від 01.12.2022 № 51/1-794 вих-22 щодо земельних ділянок, зокрема, з кадастровим номером 1421255100:03:001:0416, до повноважень Великоновосілківської селищної військової адміністрації не належать перевірка наказів Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області щодо надання земельних ділянок у власність, скасування цих наказів та скасування відчуження земельних ділянок.
На час вибуття земельної ділянки з кадастровим номером 1421255100:03:001:0416 з державної власності (26.11.2019) уповноваженим органом нею розпоряджатись виступало Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області (ч. 4 ст. 122 ЗК України у редакції на час спірних відносин).
З 27.05.2021 уповноваженим державою органом на розпорядження земельною ділянкою 1421255100:03:001:0416 є відповідна сільська рада, на території якої перебуває земельна ділянка, відповідно до Закону України від 28.04.2021 № 1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» пункту 24 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України.
Відповідно до положень ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» розпоряджатися до припинення воєнного стану утворена Великоновосілківська селищна військова адміністрація, яка в свою чергу, має повноваження розпоряджатися землями Великоновосілківської селищної ради.
23.12.2022 прокурором Р.Авдан за його КЕП направлено до Великоновосілківської селищної військової адміністрації Повідомлення про представництво інтересів держави в суді за № 51/1-849вих-22.
01.08.2019 ОСОБА_2 звернувся до ГУ Держгеокадастру з клопотанням щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, площею 2,0000 га, пасовищ/ріллі/сіножаті із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають на території Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства. До клопотання додано копію паспорта заявника та викопіювання з публічної кадастрової карти України. Дані документи є у розпорядженні ГУ Держгеокадастру та надані суду на запит прокурора Р. Авдан №51/1-795вих-22 від 01.12.2022.
06.08.2019 ГУ Держгеокадастру Донецької області видано наказ № 3785-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», згідно якого наказано надати громадянину ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі на території Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Вказаний наказ видано за підписом начальника ОСОБА_5 , наказ має штрих код та реєстрацію в ГУ Держгеокадастру в Донецькій області 3785-СГ від 06.08.2019. Вказаний наказ надано ГУ Держгеокадастром на запит прокурора Р. Авдан №51/1-795вих-22 від 01.12.2022.
Згідно відповіді ГУ Держгеокадастру в Донецькій області № 10-5-0.3-2285/2-22 від 22.12.2022, на запит прокурора, надано копії прийнятих наказів «про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» Головного управління та клопотань, зокрема, ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ); також повідомлено, що клопотання ОСОБА_2 щодо затвердження проектів землеустрою для ведення особистого селянського господарства до Головного управління не надходило.
Відповідно до копії наказу з аналогічними реквізитами - номером та датою - наказом №5397-СГ від 22.10.2019 року «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки», ОСОБА_3 відмовлено у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки, розташованої на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області.
Вказаний наказ підписаний ОСОБА_6 начальника ОСОБА_7 , наказ має реєстраційний штамп ГУ Держгеокадастру у Донецькій області 5397-СГ від 22.10.2019 та штрих код. Наказ надано до суду на запит прокурора Р. Авдан №51/1-795вих-22 від 01.12.2022.
Також, позивачем надано наказ ГУ Держегеокадастру у Донецькій області, дату та номер нагорі наказу не чітко відображений, але можна встановити, що від жовтня 2019 за номером 5397-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким наказано надати ОСОБА_2 , безоплатно, у власність земельну ділянку, площею 2,0000 га, в тому числі ріллі, площею 2,0000 га (кадастровий номер 1421255100: 03:001:0416) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства на території Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області, за межами населених пунктів; наприкінці тексту стоїть зазначення І. Якименко, нерозбірлива печатка, штамп «З оригіналом згідно», з підписом особи, яка завірила вказаний документ, який неможливо розібрати; самого підпису ОСОБА_8 не вбачається; наприкінці аркуша є реєстраційний номер 5397-СГ від 22.10.2019, штрих код, назва ким саме виданий вказаний наказ над штрих кодом нерозбірлива.
Підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку кадастровий номер 1421255100:03:001:0416 став наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 22.10.2019 № 5397-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_2 надано безоплатно у власність земельну ділянку, площею 2,0000 га, у тому числі ріллі, площею 2,0000 га (кадастровий номер 1421255100:03:001:0416) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів, та який міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 316150660 від 28.11.2022.
16.04.2020 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки, предметом якого є земельна ділянка, площею - 2,00 га, кадастровий номер 1421255100:03:001:0416, розташована за адресою: Донецька область, Великоновосілківський район, Великоновосілківська селищна рада; належність продавцю вказаної ділянки підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, отриманою шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Касицькою Л.М приватним нотаріусом Великоновосілківського районного нотаріального округу Донецької області 16.04.2020 року за № 206972554; Державна реєстрація права власності у Державному реєстрі, речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку, яка відчужується за цим договором, проведена державним реєстратором Чекіда О.А., приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області 26.11.2019 року, номер запису про право власності - 34371847, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна-1973064014212 (п.2 Договору); продаж земельної ділянки за домовленістю сторін вчиняється за 29 990 грн., отримані продавцем від покупця в момент укладення цього договору (п. 5 Договору); згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 16.04.2020 року у цих реєстрах відсутні відомості, які б перешкоджали відчуженню нерухомості, згідно з Інформаціями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 16.04.2020 року у цих реєстрах відсутні відомості, які б перешкоджали відчуженню нерухомості, відомості про наявність записів про податкову заставу в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна щодо продавця та покупця відсутні, що підтверджується витягами із вказаного реєстру від 16.04.2020 року; перевірка факту відсутності застосування санкцій щодо сторін здійснено до підписання та посвідчення цього договору за відомостями, що містяться у відповідних рішеннях Радах національної безпеки і оборони України, введених в дію Указом Президента України (п. 10 Договору). Вказане також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 207018107 від 16.04.2020.
З 01 січня 2023 року по 04 травня 2023 року відповідачка ОСОБА_1 доходів не отримувала, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків стосовно ОСОБА_1 за 2023 рік, долученими до матеріалів провадження на обґрунтування доводів сторони відповідача.
Встановивши, що реєстрація права власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 1421255100:03:001:0416 за ОСОБА_2 була вчинена на підставі підробленого (неіснуючого) рішення органу місцевого самоврядування, тобто, що ця ділянка вибула з володіння власника не з його волі, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в даній справі підлягають застосуванню положення статті 388 ЦК України про витребування майна у ОСОБА_1 , як у добросовісного набувача. При цьому, суд зазначив, що витребування даної земельної ділянки становить суспільний інтерес, переслідує легітимну мету, буде відповідати критерію «розумного балансу» та не є надмірним тягарем для відповідачки, яка не позбавлена права звернутися з вимогою про відшкодування завданих збитків до продавця земельної ділянки - ОСОБА_2 .
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).
Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно з статтею 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (стаття 330 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 388 ЦК України.
Отже, можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).
Правила частини першої статті 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї ж статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.
За змістом частини п'ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (див. пункти 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18)).
Cтаття 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.
Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).
У постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі
№ 6-2776цс16 зроблено висновок, що «втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави загалом є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року. Стала практика ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується».
Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо (див. пункт 58 постанови Великої Палата Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20)).
Судом першої інстанції враховано, що необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку за певних обставин має бути рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, які діють від імені власника, про передання у власність земельної ділянки, а відсутність такого рішення з боку держави, як власника земельної ділянки, свідчить про відсутність рішення уповноваженого органу виконавчої влади, на підставі якого ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі
№ 183/1617/16).
Так, судом першої інстанції установлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що державна реєстрація права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421255100:03:001:0416 проведена на підставі неіснуючого рішення органу місцевого самоврядування.
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області не видавався наказ від 22.10.2019 № 5397-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_2 надано безоплатно у власність земельну ділянку, площею 2,0000 га, адже, згідно листа Головного управліня Держгеокадастру у Донецькій обалсті №10-5-0.3-2285/2-22 від 22.12.2022, клопотання ОСОБА_2 щодо затвердження проектів землеустрою для ведення особистого селянського господарства до Головного управління не надходило.
Посилання ж в апеляційній скарзі на те, що, відповідно до долученого до справи листа Головного управліня Держгеокадастру у Донецькій області №10-5-0.3-2285/2-22 від 22.12.2022, останнє, у зв?язку з проведенням активних бойових дій на території Донецької області, на теперішній час не має доступу до архіву, а тому не може надати вичерпну інформацію, тобто є незрозумілим на підставі яких відомостей наддавалась інформація прокуратурі, колегією суддів не приймаються, як такі, що спростовуються вищевикладеним.
При цьому, інформація Головного управліня Держгеокадастру у Донецькій області узгоджується із іншими матеріалами справи, зокрема, підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку кадастровий номер 1421255100:03:001:0416 за ОСОБА_2 став наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 5397-СГ від 22.10.2019 «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», тоді як наказом №5397-СГ від 22.10.2019 року «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки», який надано Головним управліням Держгеокадастру у Донецькій області на запит прокурора №51/1-795вих-22 від 01.12.2022, вирішено питання щодо відмови ОСОБА_3 у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки, розташованої на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області.
З огляду на вказане вище, враховуючи, що судом першої інстанції встановлено, що реєстрація права власності на спірну земельну ділянку була вчинена на підставі підробленого (неіснуючого) рішення органу місцевого самоврядування, тобто, що ця ділянка вибула з володіння власника не з його волі, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що в даній справі підлягають застосуванню положення статті 388 ЦК України про витребування майна у ОСОБА_1 , як у добросовісного набувача.
При цьому, судом першої інстанції правильно враховано висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 373/1810/16-ц про те, що законодавчо визначений порядок набуття права власності громадянами на земельну ділянку із земель державної та комунальної власності потребує наявності, з одного боку, волевиявлення осіб до отримання земельної ділянки у формі подання заяви, з іншого - прийняття рішення про її передачу органом державної влади або місцевого самоврядування. Тож відсутність волевиявлення територіальної громади на передачу земельної ділянки є порушенням чинного законодавства. Право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, можливе розпорядження спірним нерухомим майном. Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційним позовом).
Щодо посилання в апеляційній скарзі на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, а також те, що відповідачка несе " надмірний тягар" у зв'язку із витребуванням спірного майна із її володіння, колегія суддів зазначає таке.
У практиці ЄСПЛ (рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Серков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати стосовно сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає непередбачуваності закону. Сумніви щодо тлумачення закону, які залишаються, враховуючи зміни у повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.
Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, якою необхідно досягти, та засобами, які застосовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".
Суд першої інстанції врахував, що звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про безоплатну передачу земельної ділянки у приватну власність та повернення у державну власність землі, яка вибула з власності держави незаконно поза її волею.
Окрім того, суспільний інтерес, який полягає у поверненні в розпорядження держави земельної ділянки, що є умовою реалізації функцій держави з забезпечення громадян правом власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей всіх громадян використати своє право на землю.
Таким чином, судом у цій справі перевірено, чи є втручання законним, чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес, чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Надано належну оцінку добросовісності відповідачки ОСОБА_1 та додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна, у зв'язку із чим доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції також враховує інтереси держави, як власника спірної земельної ділянки, який здійснює захист порушеного права власності, надаючи їм оцінку з точки зору балансу з правами та інтересами добросовісного набувача, та вважає, що права та інтереси власника, який позбувся володіння земельною ділянкою внаслідок протиправних дій, за обставин цієї справи, перевищують інтереси набувача, який набуває право власності на майно, якщо згідно зі статтею 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього. Отже за обставин цієї справи, вимоги позивача про витребування спірних земельних ділянок з чужого незаконного володіння є обґрунтованими.
Підстав вважати, що витребування земельної ділянки є «надмірним тягарем» для ОСОБА_1 немає.
Крім того, ОСОБА_1 , із власності якої витребовується земельна ділянка, не позбавлена можливості відновити своє право, пред'явивши вимогу до проміжного набувача - ОСОБА_2 , у якого вона придбала земельну ділянку, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України. Відповідно до частини першої цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду
від 07 лютого 2022 року у справі № 591/6566/20-ц (провадження
№ 61-19528св21), від 25 липня 2022 року у справі № 278/607/17 (провадження № 61-2068св21), у зв'язку із чим колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка, яка добросовісно та оплатно набула спірну земельну ділягку, несе "надмірний тягар" у зв'язку із витребуванням спірного майна із її володіння, адже на придбання землі витрачено значні кошти та судом не вирішено питання про відновлення її прав.
Не приймаються колегією суддів й доводи апеляційної скарги про те, що прокурор Кандиболоцька О.М. не мала права на подання позовної заяви до суду, як представник органу, якому законом надано право звертатися до суду, а тому суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання щодо залишення позову без розгляду, оскільки .у матеріалах справи є оригінал позовної заяви, поданої Першим заступником керівника Волноваської окружної прокуратури Р.Авдан та підписаний його КЕП, й дійсність підпису та належність його вказаній особі судом першої інстанції перевірено.
Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 , від імені та інтересах якої діє адвокат Пономарьов Роман Олександрович, - залишити без задоволення.
Рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 17 травня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повне судове рішення складено 15 серпня 2023 року.
Головуючий:
Судді: