Провадження № 11-сс/803/1928/23 Справа № 202/1261/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
14 серпня 2023 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ :
Головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського апеляційного суду матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , поданої в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 28 липня 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дружківки Донецької області, українця, громадянина України, з середньо-технічною освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітніх дітей ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , головного оперуповноваженого 7-го відділу (протидії організованим злочинним групам) 1-го управління (боротьби з організованими групами та злочинними організаціями) Департаменту стратегічних розслідувань НПУ України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,-
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України (далі - КК), -
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді клопотання слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_11 , погоджене прокурором першого відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_12 задоволено та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 23 вересня 2023 року.
Одночасно підозрюваному ОСОБА_8 встановлено заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 214 720,00 грн. Також слідчим суддею визначено, що у разі внесення підозрюваним ОСОБА_8 застави, у відповідності до ч.5 ст.194 КПК України, на нього будуть покладені наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду, не відлучатися з місця проживання (перебування), без дозволу слідчого, прокурора, суду, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання (перебування); утриматись від спілкування зі свідками; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Вказані обов'язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_8 строком до 23 вересня 2023 року, включно, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.
З матеріалів провадження убачається, що органами досудового розслідування ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.
Епізод №1.
У період часу з 24.02.2022, а саме з моменту повномасштабного вторгнення РФ на територію України, введення на її території військового стану та мобілізації по 23.03.2022, більш точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлена, у начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_13 , та заступника начальника начальника першого відділу (боротьби з ОЗГ та ЗО) Управління стратегічних розслідувань в Рівненській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України ОСОБА_8 виник злочинний умисел, спрямований на отримання неправомірної вигоди від громадян України за виготовлення ІНФОРМАЦІЯ_5 документів, які б надавали можливість громадянам України уникнути встановленої у державі мобілізації та покинути територію України.
З метою приховування злочинів та полегшення їх вчинення, ОСОБА_13 та ОСОБА_8 , будучи обізнаними про методи та засоби розслідування кримінальних правопорушень працівниками правоохоронних органів, вирішили всі домовленості, щодо вчинюваних майбутніх злочинів проводити через месенджер «WhatsApp», а також використовувати банківські картки своїх знайомих, родичів та сторонніх осіб, як засіб для отримання неправомірної вигоди.
За попередньою домовленістю ОСОБА_8 , з метою приховування злочинів, повинен був надати засоби для вчинення запланованого ними кримінального правопорушення, а саме повинен був зібрати відомості щодо громадян, які бажають отримати зазначені документи, отримати копії їх особистих документів та фотографій, надіслати ці документи та фотографії за допомогою месенджера «WhatsApp» ОСОБА_13 після чого перераховувати, як особисто так і через інших осіб, за допомогою банківських карток та через термінали, суми неправомірної вигоди на банківські картки, які зазначить ОСОБА_13 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, у період часу з 24.02.2022 по 12.03.2022, більш точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлена, за обставин, які досудовим розслідуванням не встановлені, ОСОБА_8 вирішив використовувати в своїх протиправних діях, яка засіб вчинення та приховування злочинів, банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , яка знаходилася в його безпосередньому користуванні (розпорядженні), відкриту на ім'я громадянина України ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
ОСОБА_13 , як виконавець кримінального правопорушення, повинен був зазначати перелік документів, необхідних для виготовлення ним від імені ІНФОРМАЦІЯ_4 документів у вигляді тимчасових посвідчень військовозобов'язаного та довідок військово-лікарських комісій (далі ВЛК) з відмітками про непридатність до військової служби із виключенням з військового обліку, суму неправомірної вигоди та номери банківських рахунків на які необхідно буде перераховувати грошові кошти, з метою їх подальшого привласнення, а також спосіб, у який замовник може забрати вказані документи.
Так, 05.05.2022, приблизно о 10 год. 56 хв.. ОСОБА_8 , на виконання раніше обумовленого з ОСОБА_13 злочинного плану, знаходячись на території України у місті Рівному Рівненської області, використовуючи месенджер «WhatsApp», який прив'язано до мобільного номеру телефону " НОМЕР_2 ", надіслав ОСОБА_13 , який користується мобільним номером телефону « НОМЕР_3 » копії документів на ім'я ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
В свою чергу, ОСОБА_13 , 06.05.2022, перебуваючи у місті Дружківці Краматорського району Донецької області, маючи вільний доступ до бланків, штампів та печаток виготовив тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_4 за 2020 рік на ім'я ОСОБА_15 , разом з довідкою військово-лікарської комісії із записом про непридатність ОСОБА_15 до військової служби із виключенням з військового обліку.
06.05.2022 о 15 год. 22 хв., з банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_5 , яка відкрита на ім'я ОСОБА_15 , невстановленою досудовим розслідуванням на теперішній час особою, перераховані грошові кошти в сумі 20 000 грн на банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_6 , яка відкрита на ім'я ОСОБА_16 .
06.05.2022 о 15 год 59 хв. невстановлена в ході досудового розслідування особа з банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_6 , яка відкрита на ім'я ОСОБА_16 , перерахувала грошові кошти в сумі 20 400 грн. на банківську картку АТ КБ «Приватбанк», яка відкрита на ім'я ОСОБА_14 , яка фактично знаходилась в користуванні та розпорядженні ОСОБА_8
06.05.2022 приблизно о 18 год. 42 хв. ОСОБА_8 за допомогою месенджера «WhatsApp» спитав у ОСОБА_13 номер банківської картки на яку потрібно перерахувати неправомірну вигоду, на що ОСОБА_13 приблизно о 18 год. 44 хв. надіслав ОСОБА_8 номер банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_7 , яка відкрита на ім'я ОСОБА_17 , яка займає посаду стрільця-санітара першого відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Далі ОСОБА_8 , в цей же день 06.05.2022 о 23 год. 56 хв., за допомогою інтернет-банкінгу «Приват 24», діючи умисно, знаходячись у м. Рівному Рівненської області, використовуючи банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , відкриту на ім'я ОСОБА_14 , перерахував грошові кошти в сумі 33 999, у тому числі 20 000 гривень, які одержані ним в якості неправомірної вигоди від ОСОБА_15 на вказану ОСОБА_13 банківську картку АТ КБ "Приватбанк" № НОМЕР_7 , яка відкрита на ім'я ОСОБА_17 .
Після цього ОСОБА_8 , за допомогою месенджера «WhatsApp», надіслав ОСОБА_13 скріншот з інтернет-банкінгу «Приват 24», який підтверджує перерахування вказаних грошових коштів, а ОСОБА_13 підтвердив факт їх отримання.
Після цього, у невстановлений в ході досудового розслідування спосіб, ОСОБА_13 передав ОСОБА_15 виготовлені документи, а саме: тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_4 за 2020 рік на ім'я ОСОБА_15 та довідку військово-лікарської комісії із записом про непридатність ОСОБА_15 до військової служби із виключенням з військового обліку.
18.06.2022 ОСОБА_15 , використовуючи отримані від ОСОБА_13 вказані документи покинув територію України.
Таким чином, ОСОБА_8 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, одержав неправомірну вигоду, за вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище в інтересах третьої особи певних дій, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК.
Епізод №2.
Крім того, 05.05.2022, приблизно о 10 год. 56 хв.. ОСОБА_8 , на виконання раніше обумовленого з ОСОБА_13 злочинного плану, знаходячись на території України у місті Рівному Рівненської області, використовуючи месенджер «WhatsApp», який прив'язано до мобільного номеру телефону « НОМЕР_2 », надіслав ОСОБА_13 , який користується мобільним номером телефону « НОМЕР_3 » копії документів на ім'я ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_8 .
В свою чергу, ОСОБА_13 , 06.05.2022, перебуваючи у місті Дружківці Краматорського району Донецької області, маючи вільний доступ до бланків, штампів та печаток виготовив тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_8 за 2020 рік на ім'я ОСОБА_18 разом з довідкою військово-лікарської комісії із записом про непридатність ОСОБА_18 до військової служби із виключенням з військового обліку.
06.05.2022 о 17 год 49 хв. ОСОБА_19 , який є сином ОСОБА_18 перерахував зі своєї банківської картки грошові кошти в сумі 16975 грн. на банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , яка відкрита на ім'я ОСОБА_14 , яка фактично знаходилась в користуванні та розпорядженні ОСОБА_8
06.05.2022 приблизно о 18 год. 42 хв. ОСОБА_8 за допомогою месенджера «WhatsApp» спитав у ОСОБА_13 номер банківської картки на яку потрібно перерахувати неправомірну вигоду, на що ОСОБА_13 приблизно о 18 год. 44 хв. надіслав ОСОБА_8 номер банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_7 , яка відкрита на ім'я ОСОБА_17 , яка займає посаду стрільця-санітара першого відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Далі ОСОБА_8 , в цей же день 06.05.2022 о 23 год. 56 хв., за допомогою інтернет-банкінгу «Приват 24», діючи умисно, знаходячись у м. Рівному Рівненської області, використовуючи банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , відкриту на ім'я ОСОБА_14 , отримавши від замовників 36975 гривень, перерахував грошові кошти в сумі 33999, у тому числі 16 975 гривень, які одержані ним в якості неправомірної вигоди від ОСОБА_19 на вказану ОСОБА_13 банківську картку АТ КБ "Приватбанк" № НОМЕР_7 , яка відкрита на ім'я ОСОБА_17 .
Після цього ОСОБА_8 , за допомогою месенджера «WhatsApp», надіслав ОСОБА_13 скріншот з інтернет-банкінгу «Приват 24», який підтверджує перерахування вказаних грошових коштів, а ОСОБА_13 підтвердив факт їх отримання.
Після цього, у не встановлений в ході досудового розслідування спосіб, ОСОБА_13 передав ОСОБА_18 виготовлені документи, а саме тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_8 за 2020 рік на ім'я ОСОБА_18 та довідку військово-лікарської комісії із записом про непридатність ОСОБА_18 до військової служби із виключенням з військового обліку.
13.05.2022 ОСОБА_18 , використовуючи отримані від ОСОБА_13 вказані документи покинув територію України.
Таким чином, ОСОБА_8 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, повторно одержав неправомірну вигоду, за вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище в інтересах третьої особи певних дій, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК.
Епізод №3.
Крім того, 09.05.2022, приблизно об 15 год. 35 хв., ОСОБА_8 , на виконання раніше обумовленого з ОСОБА_13 злочинного плану, знаходячись на території України у місті Рівному Рівненської області, використовуючи месенджер «WhatsApp», який прив'язано до мобільного номеру телефону « НОМЕР_2 », надіслав ОСОБА_13 , який користується мобільним номером телефону « НОМЕР_3 » копії документів на ім'я ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_9
11.05.2022 о 09 год. 46 хв. з банківської картки, яка відкрита на ім'я ОСОБА_21 , невстановленою досудовим розслідуванням на теперішній час особою, перераховані грошові кошти в сумі 20 000 грн на банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_6 , яка відкрита на ім'я ОСОБА_16 .
12.05.2022 о 01 год. 26 хв. невстановлена в ході досудового розслідування особа з банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_6 , яка відкрита на ім'я ОСОБА_16 , перерахувала грошові кошти в сумі 25 000 грн. на банківську картку АТ КБ «Приватбанк», яка відкрита на ім'я ОСОБА_14 , яка фактично знаходилась в користуванні та розпорядженні ОСОБА_8 .
Після чого, ОСОБА_13 , 12.05.2022, перебуваючи у місті Дружківці Краматорського району Донецької області, маючи вільний доступ до бланків, штампів та печаток виготовив тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_9 за 2020 рік на ім'я ОСОБА_20 та довідку військово-лікарської комісії із записом про непридатність ОСОБА_20 до військової служби із виключенням з військового обліку.
12.05.2022 приблизно 15 год. 08 хв. ОСОБА_8 за допомогою месенджера «WhatsApp» спитав у ОСОБА_13 номер банківської картки на яку потрібно перерахувати неправомірну вигоду, на що ОСОБА_13 приблизно о 16 год. 59 хв. надіслав ОСОБА_8 номер банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_10 , яка відкрита на ім'я ОСОБА_22 .
Далі ОСОБА_8 , в цей же день 12.05.2022 о 18 год. 11 хв., за допомогою інтернет-банкінгу «Приват 24», діючи умисно, знаходячись у м.Рівному Рівненської області, використовуючи банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , відкриту на ім'я ОСОБА_14 , отримавши від замовника 20 000 грн., перерахував грошові кошти в якості неправомірної вигоди в сумі 17 250 грн на вказану ОСОБА_13 банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_10 , яка відкрита на ім'я ОСОБА_22 .
Після цього ОСОБА_8 , за допомогою месенджера «WhatsApp повідомив ОСОБА_13 , про перерахування вказаних грошових коштів, в ОСОБА_13 підтвердив факт їх отримання.
Після цього, у не встановлений в ході досудового розслідування спосіб, ОСОБА_13 передав ОСОБА_20 виготовлені документи, а саме тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_9 за 2020 рік на ім'я ОСОБА_20 та довідку військово-лікарської комісій із записом про непридатність його до військової служби із виключенням з військового обліку.
30.05.2022 ОСОБА_20 , використовуючи отримані від ОСОБА_13 документи, покинув територію України.
Таким чином, ОСОБА_8 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, повторно одержав неправомірну вигоду, за вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище в інтересах третьої особи певних дій, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК.
07.11.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК.
26.07.2023 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК.
В апеляційній скарзі захисник порушує питання про скасування ухвали слідчого судді у зв'язку незаконністю, необґрунтованістю та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Посилаючись на практику ЄСПЛ, зазначає, що посилання сторони обвинувачення про існування ризиків, передбачених п.п.1,3,4 ч.1 ст.177 КПК нічим не підтверджені та ґрунтуються лише на припущеннях. Аргументує тим, що клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відсторонення від посади були вручені ОСОБА_8 26.07.2023 року та затримання підозрюваного не проводилося. Тобто, станом на 26.07.2023 року ОСОБА_8 вже було відомо в чому він підозрюється та тяжкість покарання, яка загрожує йому у разі визнання його винуватим, а тому у нього було достатньо часу для того, щоб переховуватись від органів досудового розслідування. Однак підозрюваний самостійно, добровільно прибув з м. Києва до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська для розгляду вищевказаних клопотань, що спростовує твердження слідчого про його можливість переховування.
Крім того, кримінальне правопорушення у вчиненні якого повідомлено про підозру ОСОБА_8 було вчинено на території м. Дружківки, стосовно осіб, проживаючих в місті, разом із посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_10 . При цьому, даних про знайомство та можливість впливу підозрюваного внаслідок здійснення своїх службових повноважень головного оперуповноваженого 7-го відділу (протидії організованим злочинним групам) 1-го управління (боротьби з організованими групами та злочинними організаціями) ДСР НПУ України на службових та посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_10 , чи будь-якого іншого територіального центру комплектування та соціальної підтримки не має, що в свою чергу вказує на відсутність ризику незаконного впливу на свідків.
Разом з цим, відомості про кримінальне правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 були внесені до ЄРДР ще 02.11.2022 року та будь-яких даних про втручання, вплив зі сторони підозрюваного на інших осіб за вказаний період не надано.
Також сторона захисту не погоджується із визначеним слідчим суддею ОСОБА_8 розміром застави, оскільки вважає, що такий розмір застави є надмірним та слідчим суддею при його визначенні не було враховано майновий та сімейний стан підозрюваного, який одружений, має на утриманні дружину, яка тимчасово не працює та двох малолітніх дітей, батьків, які є пенсіонерами за віком та на даний час є тимчасово переміщеними особами з м. Краматорську. Відтак забезпечення своїх особистих потреб та потреб своєї сім'ї, а також пристарілих батьків-переселенців лежить виключно на підозрюваному, який на теперішній час відсторонений від займаної посади та не буде отримувати заробітну плату.
На підставі вищевикладеного захисник просить апеляційний суд скасувати ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 липня 2023 року та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого та обрати стосовно підозрюваного ОСОБА_8 більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою або зменшити розмір застави.
В судове засідання апеляційної інстанції підозрюваний ОСОБА_8 не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового розгляду, про причини своєї не явки суд не повідомив, але його неявка, відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення захисника на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, яка наполягала на її задоволенні, просила скасувати ухвалу слідчого судді та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого та обрати підозрюваному ОСОБА_8 більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання або зменшити розмір застави до 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону в повній мірі дотримано слідчим суддею місцевого суду.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є запобіжні заходи.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно вимог ч.1ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, за приписами ст.178 КПК, слідчий суддя, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість можливого покарання, вік та стан здоров'я підозрюваного/обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного/обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного/обвинуваченого; його майновий стан та наявність у нього судимостей тощо.
Згідно ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Як зазначено у п.4 ч.2 ст.183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
З матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 є раніше не судимою особою, та санкція ч.3 ст.368 КК, за якою йому повідомлено про підозру, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
Як зазначено у п.1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, як:
b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом;
c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчим суддям слід враховувати позицію ЄСПЛ, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, №182).
Згідно усталеної практики ЄСПЛ «обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими вона обґрунтовується, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення у справі «Wloch v. Poland», п.109).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення за ч.3 ст.368 КК доведена прокурором та встановлена слідчим суддею під час судового розгляду клопотання, не оспорюється стороною захисту в апеляційній скарзі, а тому згідно ч.1 ст.404 КПК, судом апеляційної інстанції не перевіряється.
Наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,4 ч.1 ст.177 КПК, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, належним чином мотивовано слідчим суддею у своїй ухвалі. Так, слідчий суддя зазначив, що про наявність існування вказаних ризиків свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим в інкримінованому кримінальному правопорушенні, а також те, що досудове розслідування, протягом якого орган досудового розслідування має можливість зібрати докази, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, наразі не завершено.
Разом з цим, слідчий суддя дійшов до переконання, що у судовому засіданні прокурором не доведено наявності ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК, а саме можливості підозрюваного ОСОБА_8 вчинити інше кримінальне правопорушення, що не оспорюється стороною обвинувачення, а отже ці висновки слід вважати доведеними.
Таким чином, всупереч твердженням сторони захисту, слідчий суддя, відповідно до ч.1 ст.178 КПК, врахував вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_8 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у цьому злочині, суспільне ставлення до даного виду кримінального правопорушення та відомості про особу підозрюваного ОСОБА_8 в їх сукупності, зокрема, його вік та стан здоров'я, який не перешкоджає його перебуванню в ізоляції від суспільства, репутацію підозрюваного, майновий стан та сімейний стан, який одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей та батьків, має постійне місце реєстрації та проживання, раніше не судимий, та дійшов до висновку, що інші більш м'які запобіжні заходи, зокрема у вигляді цілодобового домашнього арешту, на чому наполягає сторона захисту, не забезпечать його належної процесуальної поведінки та не зможуть запобігти встановленим ризикам.
Таким чином визначені ч.2 ст.194 КПК підстави для відмови у задоволенні клопотання слідчого про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про що зазначає у своїй апеляційній скарзі захисник, у наданих матеріалах кримінального провадження відсутні.
За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК, недоведеність існування підстав для обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є безпідставними та суперечать матеріалам кримінального провадження.
У той же час, всупереч доводам апеляційної скарги сторони захисту слідчий суддя, вирішуючи питання про визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК, в повній мірі врахував підстави та обставини, передбачені ст.ст.177,178 та ч.5 ст.182 КПК, згідно яких суд вправі визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Зокрема, приписами п.2 ч.5 ст.182 КПК передбачено, що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на вищенаведене колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про необхідність визначення застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає - 214 720 грн., оскільки вважає такий розмір застави пропорційним щодо особи підозрюваного ОСОБА_8 , враховуючи відомості, які містяться в матеріалах клопотання, обставини вчинення злочину, в якому він підозрюється, який вчинений працівником правоохоронного органу в період введеного на території України воєнного стану, його майновий стан, а також вважає такий розмір застави достатнім для забезпечення виконання ОСОБА_8 покладених на нього обов'язків, та який буде належним запобіжником для встановлених слідчим суддею ризиків, що належним чином забезпечить виконання завдань кримінального провадження.
У свою чергу стороною захисту суду не надано переконливих доказів необхідності зменшення визначеного слідчим суддею розміру застави для підозрюваного ОСОБА_8 .
Отже, підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для підозрюваного, суд апеляційної інстанції не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
До того ж, на теперішній час визначена судом сума застави - 214 720 грн внесена 31 липня 2023 року та підозрюваний ОСОБА_8 звільнений з-під варти та перебуває на запобіжному заході у вигляді застави.
Крім того, колегія суддів не приймає до уваги надані під час апеляційного розгляду стороною захисту, як аргумент своїм апеляційним доводам, копії документів та посилання захисника на наявність у підозрюваного на утриманні дружини, неповнолітніх дітей та батьків- пенсіонерів, які є ВПО, оскільки ці обставини у даному конкреному випадку не впливають на правильність прийнятого місцевим судом рішення про обрання запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_8 .
Підсумовуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що слідчий суддя обґрунтовано, з наведенням відповідних мотивів, з урахуванням мети та підстав застосування запобіжного заходу, враховуючи обставини, передбачені ст.178 КПК, а також з дотриманням вимог ст.ст.194,196 КПК, дійшов висновку про доцільність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 23 вересня 2023 року та альтернативою внесення застави. Тому доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 є безпідставними та задоволенню не підлягають, а ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою і вмотивованою та відповідає вимогам ст.370 КПК.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 та 418, 419, 422 КПК, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 липня 2023 року, якою стосовно ОСОБА_8 підозрюваного за ч.3 ст.368 КК, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 23 вересня 2023 року та альтернативою внесення застави - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4