Провадження № 22-ц/803/6503/23 Справа № 212/2654/23 Суддя у 1-й інстанції - Чайкін І.Б. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
15 серпня 2023 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.,
суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.
секретар судового засідання Гладиш К.І.
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач- Приватне акціонерне товариство «Суха Балка»
розглянувши у відкритому судовому засіданні,відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та відповідачаПриватного акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 травня 2023 року, ухваленого суддею Чайкіним І.В. в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 15 травня 2023 року,
В квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха балка» (далі за текстом ПрАТ «Суха балка») про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 02.02.1981 року по 31.12.1987 року та з 01.01.1990 року по 01.09.1995 рік ОСОБА_1 працював в шкідливих умовах на підприємстві відповідача на різних посадах, внаслідок чого захворів на професійне захворювання. 01.09.1995 року він був звільнений з підприємства відповідача за станом здоров'я. Висновком ВТЕК від 22.05.1995 року позивачу первинно встановлено 70 % втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням з наступним переоглядом. Висновком ВТЕК від 17.05.1999 року при повторному переогляді позивачу було встановлено 80% втрати професійної працездатності та другу групу інвалідності. Висновком ВТЕК від 10.05.2001 року ОСОБА_1 встановлено 80% втрати професійної працездатності та другу групу - БЕЗСТРОКОВО. Виходячи з того, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, позивач втратив своє здоров'я, йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що позивача постійно турбує головний біль, запаморочення голови, біль в попереково - крижовій області, утруднена хода, втрачене здоров'я не можливо вилікувати, стан здоров'я не поліпшується, що викликає переживання та постійного вживання медикаментів. Зазначив, що порушено нормальні життєві зв'язки позивача, внаслідок чого неможливо вести повноцінне життя, а захворювання вимагає додаткових зусиль для організації життя. Розмір моральної шкоди позивач оцінив в сумі 400 000 гривень, яку просив стягнути з відповідача.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 травня 2023 року позов ОСОБА_1 до ПрАТ «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 250 000 гривень без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів. Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» в дохід держави судовій збір в сумі 2500 гривень. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення Жовтневого районного суду міста Кривогу Рогу Дніпропетровської області від 15 травня 2023 року та стягнути з відповідача на його користь 400 000 гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції при визначенні розміру відшкодування спричиненої йому моральної шкоди, не було враховано відсоток втрати ним працездатності, ступінь тяжкості професійного захворювання, пов'язані з цим моральні страждання, істотність вимушених змін в його житті, важкість стану здоров'я, ступінь вини позивача. Позивач сумлінно працював у відповідача, добросовісно виконував свої обов'язки, а відповідач за час роботи позивача не вжив достатніх заходів для забезпечення нешкідливих умов праці, внаслідок чого позивач вимушений постійно лікуватися та переносити фізичні та моральні страждання. Вважає суму моральної шкоди, визначену судом необґрунтованою та заниженою.
В апеляційній скарзі ПрАТ «Суха балка», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позивач працюючи на даному підприємстві свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров'я та його наслідки. Відповідач, в свою чергу, не приховував важкість і шкідливість технологічного процесу, технологію не порушував, будь-яких протиправних дій, як б знаходились у причинному зв'язку з настанням професійного захворювання, відповідач не вчиняв. Вважав визначений судом розмір моральної шкоди завищеним.
В судове засідання апеляційного суду учасники судового розгляду не з'явились, повідомлялись про час та місце розгляду справи належним чином.
Представник позивача надав заяву, в якій просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, апеляційну скаргу відповідача вважає безпідставною.
Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ПрАТ «Суха балка» підлягає залишенню без задоволення за наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч.3 ст.3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає вказаним вимогам закону.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 працював з 02.02.1981 року по 31.12.1987 року та з 01.01.1990 року по 01.09.1995 рік на підприємстві відповідача на різних посадах. 01.09.1995 року він був звільнений з підприємства відповідача за станом здоров'я п. 2 ст. 40 КЗпП, що підтверджується копією трудової книги позивача(а. с. 6-9).
Висновком МСЕ від 22.05.1995 року позивачу первинно визначено ступінь втрати професійної працездатності 70 %, друга група інвалідності (а.с. 10).
Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) № 9 від 07.05.1998 року встановлено причини виникнення професійного захворювання, а саме робота позивача на протязі 12 років 5 місяців в умовах де нормалізувати провітрювання не має можливості, відсутністю технічних рішень по пило придушенню в навколо ствольних і протяжних тупикових виробках (а.с. 12-13).
При переогляді 17.05.1999 року ОСОБА_1 . Висновком профпатологічної МСЕК встановлено 80% втрати професійної працездатності та другу групу інвалідності з 01.06.1999 року по 01.06.2001 року з наступним переоглядом 01.05.2001 року (а.с. 10 зворотній).
Висновком профпатологічної МСЕК від 10.05.2001 року позивачу підтверджено 80% втрати професійної працездатності та другу групу інвалідності з 01.06.2001 року - безстроково (а.с.11).
За довідкою УНДІ промислової медицини від 08.05.2001 року, позивачу було встановлено хронічну попереково-крестцову полірадикулопатію з вираженими статико-динамічними порушеннями та больовим синдромом, загострення, захворювання професійне (1995), сидеросилікоз 1 ст., емфізема легенів 1 ст. захворювання професійне (1998), лівосторонній гемопарез, після перенесеного гострого порушення мозкового кровообігу. Післяопераційна вентральна грижа. Інвалід ІІ групи (а.с.14).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 153 КЗпП України, ст. 440-1 ЦК Української РСР, в редакції від 1963 року, й виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, завдану у зв'язку з ушкодженням здоров'я.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, відповідно до ст.264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
За вимогами ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.
Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.
Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.
Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або людей, які його оточують, і навколишнього середовища.
Згідно вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в пунктах 1 - 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 року №1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Закону України від 14 жовтня 1992 року №2694-XII «Про охорону праці», КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Оскільки позивачеві первинно висновком ЛТЕК від 02 липня 1993 року встановлено стійку втрату професійної працездатності, тобто встановлено наявність пошкодження здоров'я на виробництві, що надало йому право на відшкодування моральної шкоди роботодавцем, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що до правовідносин сторін мають застосовуватися Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджені Постановою КМУ №472 від 23 червня 1993 року, в редакції, чинній на час виникнення правовідносин.
У відповідності до положень п.11 цих Правил моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення суду.
Згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР (у редакції 1963 року, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що у зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві позивачеві заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у загальному розмірі 80% та встановлено ІІ групу інвалідності безстроково. Після втрати працездатності у позивача змінилися умови життя, незважаючи на лікування покращення в стані здоров'я відсутнє.
Згідно Акту розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) від 07 травня 1998 року причиною професійного захворювання стала багаторічна праця на протязі 13 років та 5 місяців в умовах, де нормалізувати провітрювання не надалося за можливе та відсутність технічних рішень по пилуподавленню у коло ствольних та прожени тупикових виробітках.
Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачеві ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування за рахунок роботодавця, тобто ПрАТ «Суха Балка».
Визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 250 000 гривень, суд першої інстанції виходив з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, внаслідок отриманого професійного захворювання, що потягло втрату працездатності первинно у розмірі 70% із встановленням ІІ групи інвалідності, в подальшому встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 80% із встановленням ІІ групи інвалідності безстроково через професійне захворювання.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача щодо заниженого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на користь позивача та вважає, що він визначений без повного урахування роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Так, судом встановлено, що у зв'язку з травмуванням на виробництві позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він з 1995 року втратив професійну працездатність первинно в розмірі 70%, потім його стан погіршився, ступінь втрати працездатності встановлено у 80 %, його було визнано особою з інвалідністю другої групи безстроково, тобто без сподівання на одужання, погіршення стану здоров'я потерпілого, тривалість та тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, неможливість відновлення попереднього стану.
Після втрати працездатності у позивача змінилися умови життя, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно турбує біль.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, в якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
При цьому, суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров'я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000 гривень.
Отже, з урахуванням того, що позивачу ОСОБА_1 безстроково встановлено стійку втрату професійної працездатності в розмірі 80% та встановлено ІІ групу інвалідності, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, які тривають вже 28 років, колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її зі 250 000 гривень до заявлених ним у позові 400 000 гривень, що відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації.
Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з ПрАТ «Суха балка» на користь держави та збільшує цей розмірі з 2 500 гривень до 4000 гривень, тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди.
Крім того, з відповідача ПрАТ «Суха балка» на користь держави, підлягає стягненню судовий збір в сумі 6000 гривень за подання позивачем апеляційної скарги пропорційно задоволеним вимогам.
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Суха балка» залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рог Дніпропетровської областв від 15 травня 2023 року в частині визначення розміру моральної шкоди, стягнутої з Приватного акціонерного товариства «Суха балка» на користь ОСОБА_1 , змінити, збільшивши цей розмір з 250 000 гривень до 400 000 гривень.
Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 травня 2023 року в частині визначення розміру судових витрат, стягнутих з Приватного акціонерного товариства «Суха балка» на користь держави, змінити, збільшивши цей розмір з 2 500 гривень до 4000 гривень.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха балка» за подання апеляційної скарги позивачем на користь держави судовий збір в сумі 6000 гривень.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 15 серпня 2023 року.
Головуючий:
Судді: