15 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 331/2475/21
провадження № 61-11785ск23
Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 вересня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 23 червня 2023 року в справі за позовною заявою ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , треті особи: Головне Управління держпраці в Запорізькій області, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення заробітної плати,
В травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , треті особи: Головне Управління держпраці в Запорізькій області, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення заробітної плати.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 вересня 2022 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , треті особи: Головне Управління держпраці в Запорізькій області, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення заробітної плати відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 23 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 вересня 2022 року у цій справі - без змін.
03 серпня 2023 року ОСОБА_1 (далі - заявник) звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 вересня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 23 червня 2023 року.
У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 вересня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 23 червня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Ігнатенка В. М.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на наступне.
Статтею 390 ЦПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Указану касаційну скаргу подано з пропуском строку на касаційне оскарження та заявником було додано до касаційної скарги клопотання про поновлення цього строку. У клопотанні зазначено, що копію постанови було отримано заявником в приміщенні суду апеляційної інстанції 04 липня 2023 року, а тому касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення заявнику копії оскаржуваної постанови.
Однак, заявником не надано належних доказів (документів) на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, зокрема, доказів про отримання копії оскаржуваної постанови та доказів на підтвердження недотримання апеляційним судом вимог, встановлених статтею 272 ЦПК України, щодо порядку видачі або направлення копій судових рішень, що вказує на необґрунтованість заявленого ним клопотання та необхідність відмови у його задоволенні.
Оскільки до відкриття касаційного провадження Верховний Суд позбавлений можливості здійснити перевірку своєчасності направлення судом апеляційної інстанції засобами поштового зв'язку копії оскаржуваного рішення або доказів отримання цього рішення, відповідні докази мають бути надані заявником до суду касаційної інстанції.
Таким чином, заявнику необхідно надіслати до суду обґрунтовану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, в якій вказати поважність причин пропуску строку та надати належні докази (документи), які підтверджуватимуть поважність причин пропуску строку (докази на підтвердження зазначеної дати отримання копії постанови).
У порушення вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено чітко та належним чином підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Тобто, заявник наводить у скарзі певні рішення Верховного Суду, однак при цьому чітко не зазначає підстави касаційного оскарження з посиланням на відповідний пункт (пункти) статті 389 ЦПК України.
Як убачається із касаційної скарги, заявник оскаржує рішення суду першої та апеляційної інстанцій, визначені в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України.
У частині другій статті 389 ЦПК України зазначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні; у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Крім того, наявність підстав, передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України (суди не дослідили зібрані у справі докази та суди необґрунтовано відхилили клопотання щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи), може бути підставою для скасування судового рішення лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Отже, застосування для касаційного оскарження судового рішення підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України можливе лише одночасно із однією з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Заявник, як на підставу касаційного оскарження судових рішень, зокрема, вказує на застосування судами норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 квітня 2015 року у справі № 6-48369св14, однак вказані посилання не можуть бути прийняті судом касаційної інстанції як підстава касаційного оскарження, оскільки посилання на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Таким чином, заявнику необхідно надати до суду належним чином оформлену касаційну скаргу із зазначенням у ній чітко та належним чином підстави (підстав) касаційного оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 вересня 2022 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 23 червня 2023 року, визначені в пунктах 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються її копії відповідно до кількості учасників справи.
Належним чином оформлена за змістом касаційна скарга має бути подана до суду із доданими до неї копіями у відповідній кількості для інших учасників справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Згідно із частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Касаційну скаргу заявника необхідно залишити без руху з наданням йому можливості усунути вищевказані недоліки.
На підставі наведеного, керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Залишити без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 вересня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 23 червня 2023 року і надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі неподання заяви для поновлення строку касаційного оскарження або якщо наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані неповажними у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Ігнатенко