14 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 553/47/21
провадження № 61-8366ск23
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 05 квітня 2022 року у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди,
01 червня 2023 року Військової частини НОМЕР_1 , засобами поштового зв'язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 12 листопада 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 квітня 2022 року у вищевказаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2023 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, зокрема запропоновано заявнику надати нове клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у цій справі заявнику необхідно вказати та довести існуванням не будь-яких обставин, які суд може оцінити як поважні, чи не поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження, а саме обставин, визначених пунктами 1, 2 частини третьої статті 394 ЦПК України, а саме: факту неповідомлення про розгляд справи у суді апеляційної інстанції або обґрунтувати існування обставин непереборної сили та надати уточнену редакцію касаційної скарги, в якій необхідно зазначити конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження судових рішень, визначені пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України, уточнити зміст та прохальну частину скарги, докази сплати судового збору на розрахунковий рахунок Верховного Суду та копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
У липні 2023 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків, до яких заявником додано уточнену редакцію касаційної скарги та її копії, відповідно до кількості учасників справи, заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та докази сплати судового збору.
Розглядаючи матеріали на усунення недоліків, суд приходить до висновку, що заявником усунені недоліки не в повні мірі, виходячи з наступного.
В уточненій редакції касаційної скарги, у порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК не зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених
частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що
у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої
статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах
2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
В уточненій редакції касаційної скарги Військова частина НОМЕР_1 повторно узагальнено посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
Крім посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити:
пункт 1 - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин;
пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення;
пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи;
пункт 4 - посилання на підстави, передбачені частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.
Крім того, відповідно до пунктів 4, 6 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено рішення (ухвала), що оскаржується, клопотання особи, яка подає скаргу.
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 12 листопада 2021 року
у задоволенні позову Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди відмовлено.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 05 квітня 2022 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 12 листопада 2021 року залишено без змін.
У прохальній частині уточненої касаційної скарги заявник просить скасувати лише постанову Полтавського апеляційного суду від 05 квітня 2022 року, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції, що не узгоджується з повноваженнями суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.
Отже, заявнику необхідно уточнити прохальну частину касаційної скарги і викласти вимоги касаційної скарги відповідно до повноважень суду касаційної інстанції з урахуванням положень статті 409 ЦПК України.
Також відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України заявником сплачено судовий збір у меншому розмірі, ніж встановлено Законом України «Про судовий збір».
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України
від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності
01 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час подання позовної заяви) за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Зважаючи на те, що позовну заяву подано у січні 2021 року, судовий збір підлягає сплаті за ставками, встановленими законом станом на 01 січня 2021 року.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня
2021 року становив 2 270 грн.
Враховуючи викладене, заявник за подання касаційної скарги має сплатити
5 782 грн (192 736,19 * 1,5 %) * 200 %) судового збору.
До касаційної скарги додано квитанцію про сплату судового збору в розмірі
2 684 грн.
За таких обставин заявнику необхідно доплатити судовий збір у розмірі 3 098 грн (5 782 - 2 684).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у
м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Оскільки заявником не в повній мірі виконані вимоги ухвали Верховного Суду
від 21 червня 2023 року, суд продовжує заявнику строк для усунення недоліків, зокрема для надання уточненої редакції касаційної скарги, із зазначенням у ній підстави (підставу) касаційного оскарження, передбаченої частиною другою статті 389 ЦПК України, разом з її копіями, відповідно до кількості учасників справи, уточнення прохальної частини касаційної скарги та надання доказів доплати судового збору.
За змістом статті 127 ЦПК України встановлений судом строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Суд також роз'яснює заявнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом.
Керуючись статтями 127, 185, 392 ЦПК України,
Продовжити Військової частини НОМЕР_1 строк для усунення зазначених вище недоліків.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Сердюк