Ухвала
14 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 204/11878/22
провадження № 61-10563ск23
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Транспортна інфраструктура міста» Дніпровської міської ради, про відшкодування майнової та моральної шкоди,
12 липня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 червня 2023 року про повернення позовної заяви у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: запропоновано заявниці сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 536,80 грн або надати документи, які б свідчили про наявність пільг щодо сплати судового збору, передбачених Законом України «Про судовий збір».
07 серпня 2023 року від ОСОБА_1 на адресу Верховного Суду надійшло пояснення, в якому заявниця зазначає, що звільнена від сплати судового збору з підстав, передбачених частиною третьою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» (споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав). Вказує, що у разі сплати нею судового збору за подання касаційної скарги, її позов втратить сенс. Вважає, що евакуація її автомобіля та зберігання його на штрафному майданчику є послугами, а тому при зверненні до суду з позовом, а також з апеляційною та касаційною скаргами вона звільнена від сплати судового збору як споживач з підстав, передбачених частиною третьою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Такі доводи заявниці Верховний Суд оцінює критично з огляду на таке.
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів», який встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до пунктів 17, 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
За змістом положень частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про відшкодування за рахунок Комунального підприємства «Транспортна інфраструктура міста» (далі - КП «Транспортна інфраструктура міста») майнової та моральної шкоди, завданої їй у результаті незаконного притягнення її до адміністративної відповідальності за неправильну зупинку на проїжджій частині дороги, результатом цього мала місце, на її думку, незаконна евакуація та зберігання її транспортного засобу на штрафному майданчику через порушення Правил дорожнього руху України щодо паркування, відповідно до положень КУпАП України.
Тож, питання стосується порушення правил зупинки на проїжджій частині дороги, наслідком яких стала евакуація автомобіля позивачки на штрафний майданчик і такі правовідносини регулювалися Правилами дорожнього руху України та КУпАП України.
Евакуація та зберігання транспортного засобу позивачки на штрафному майданчику за вказаних обставин не є послугою у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» і дія Закону України «Про захист прав споживачів» на виниклі правовідносини не розповсюджується. Вимоги позивачки стосуються правовідносин із завдання шкоди, що унормовано главою 82 ЦК України.
Тож, положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» не може бути застосовано у цьому випадку, оскільки позивачка звернулася до суду із позовом про відшкодування за рахунок КП «Транспортна інфраструктура міста» майнової та моральної шкоди, завданої в результаті евакуації та зберігання транспортного засобу через порушення правил зупинки.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
За змістом статті 185 ЦПК України, якщо заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.
Оскільки у відведений судом строк, станом на 14 серпня 2023 року, недоліки касаційної скарги не усунуто, тому касаційна скарга підлягає поверненню заявниці.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Транспортна інфраструктура міста» Дніпровської міської ради, про відшкодування майнової та моральної шкоди вважати неподаною та повернути заявниці.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Ступак