Постанова
Іменем України
09 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 357/10369/20
провадження № 61-6725св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (змінило назву на Акціонерне товариство «Сенс Банк),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання припиненим договору іпотеки
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 08 червня 2022 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати припиненими правовідносини за іпотечним договором від 01 серпня 2008 року № 09/1-123, укладеним між нею та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБСР «Укрсоцбанк», банк), щодо квартири АДРЕСА_1 ; виключити з Державного реєстру іпотек реєстраційний запис про реєстрацію іпотечного договору від 01 серпня 2008 року № 09/1-123, укладеного між нею та АКБСР «Укрсоцбанк», щодо квартири АДРЕСА_1 ; виключити з Державного реєстру заборон на відчуження нерухомого майна запис про заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що 01 серпня 2008 року між її сином ОСОБА_2 та АКБСР «Укрсоцбанк»був укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 388/33/08-Пі (далі - кредитний договір), за умовами якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості 35 000,00 євро, зі сплатою 13,5 % річних, з кінцевим терміном погашення заборгованості до 31 липня 2018 року.
З метою забезпечення виконання боргових зобов'язань ОСОБА_2 перед банком 01 серпня 2008 року між нею та АКБСР «Укрсоцбанк» бувукладений іпотечний договір № 09/1-123, за умовами якого вона є майновим поручителем за кредитним договором. На підставі цього договору в іпотеку передано нерухоме майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 . Квартира, яка є предметом іпотеки, належить позивачці на праві приватної власності згідно з договором купівлі-продажу квартири від 07 липня 1999 року.
23 вересня 2013 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») як правонаступник АКБСР «Укрсоцбанк»звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Паракуди І. В., яка вчинила виконавчий напис про звернення стягнення на вказану квартиру на погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 37 181,35 євро.
Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 квітня 2016 року у справі № 357/2045/16-ц виконавчий напис, що вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І. В. 23 вересня 2013 року визнано таким, що не підлягає виконанню.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, а вона відмовилась від прийняття спадщини померлого сина, що підтверджується заявою про відмову від спадщини від 17 травня 2018 року. Дружина і син померлого ОСОБА_2 також відмовились від прийняття спадщини, що підтверджується заявою про відмову від спадщини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 17 травня 2018 року.
На думку позивачки, правовідносини за іпотечним договором від 01 серпня 2008 року № 09/1-123 фактично припинені, оскільки первинне зобов'язання за кредитним договором припинене смертю фізичної особи - боржника. Від отримання спадщини всі родичі боржника відмовилися, подальші зобов'язання за кредитним договором не забезпечувалися, і згідно з умовами іпотечного договору він припиняється з підстав, передбачених чинним законодавством України.
Таким чином, відповідач втратив право вимоги за іпотечним договором від 01 серпня 2008 року № 09/1-123, оскільки зобов'язання після смерті боржника за основним зобов'язанням не було забезпечене іпотекою. У зв'язку з цим позивачка просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області рішенням від 28 вересня 2021 року позов задовольнив. Визнав припиненими правовідносини за іпотечним договором від 01 серпня 2008 року № 09/1-123, укладеним між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , щодо квартири АДРЕСА_1 . Виключив з Державного реєстру іпотек реєстраційний запис про реєстрацію іпотечного договору від 01 серпня 2008 року № 09/1-123, укладеного між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , щодо квартири АДРЕСА_1 . Виключив з Державного реєстру заборон на відчуження нерухомого майна запис про заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 . Стягнув з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк») на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 522,40 грн.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що після смерті боржника за кредитним договором його заміна на спадкоємців фактично не відбулася, оскільки його мати ОСОБА_1 , дружина та син померлого ОСОБА_2 відмовилися від спадщини. У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що іпотечний договір підлягає припиненню з виключенням заборони на відчуження іпотечного майна. Також суд виходив з того, що вимога позивача в частині виключення з Державного реєстру іпотек реєстраційного запису про реєстрацію іпотечного договору стосовно нерухомого майна є похідною вимогою від первісних позовних вимог, тому ця вимога також підлягає задоволенню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Київський апеляційний суд постановою від 08 червня 2022 року апеляційну скаргу АТ «Альфа-Банк» задовольнив. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2021 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» судовий збір у розмірі 3 783,60 грн.
Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що після смерті позичальника ОСОБА_2 державний нотаріус Першої білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області 21 травня 2018 року завів спадкову справу № 62448389, що свідчить про наявність спадкоємців після смерті позичальника, тому немає підстав для визнання спірного договору іпотеки припиненим на підставі статті 608 ЦК України та статті 17 Закону України «Про іпотеку».
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У липні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Київського апеляційного суду від 08 червня 2022 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказував те, що апеляційний суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, не спростовуючи правильності висновків суду першої інстанції, на припущеннях зробив висновок про те, що заведення нотаріусом спадкової справи свідчить про наявність спадкоємців після смерті позичальника, оскільки спадкова справа заводиться нотаріусом за заявою про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини. Позивачка у цій справі надала докази про те, що родичі спадкодавця подали нотаріусу заяви про відмову від спадщини, водночас АТ «Альфа-Банк» не надало суду жодного доказу існування спадкоємців, які би прийняли спадщину. Разом з цим суд апеляційної інстанції вважав доведеним факт наявності спадкоємців, які могли би стати правонаступниками прав та обов'язків ОСОБА_2 .
Крім того, посилалася апеляційний суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин статтю 1281 ЦК України. Зокрема, у разі наявності невідомих спадкоємців ОСОБА_2 кредитор пропустив строк пред'явлення вимог до спадкоємців, передбачений статтею 1281 ЦК України, і впродовж трьох років не вжив жодних заходів, в тому числі і судових, для поновлення строку пред'явлення претензій до спадкоємців ОСОБА_2 . За таких обставин рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим, оскільки пред'явлення іпотекодержателем будь-яких вимог за договором іпотеки, який є похідним від кредитного договору, є безпідставним.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
12 вересня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2022 року касаційне провадження у цій справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 570/3891/14 (провадження № 14-44цс22).
Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2023 року поновлено касаційне провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Апеляційний суд встановив, що 01 серпня 2008 року між ОСОБА_2 та АКБСР «Укрсоцбанк» був укладений кредитний договір № 388/33/08-Пі, за умовами якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості 35 000,00 євро, зі сплатою 13,5 % річних, з кінцевим терміном погашення заборгованості до 31 липня 2018 року.
Цього ж дня для забезпечення виконання боргових зобов'язань за кредитним договором між ОСОБА_1 та АКБСР «Укрсоцбанк»був укладений іпотечний договір № 09/1-123, за умовами якого ОСОБА_1 є майновим поручителем за договором про надання відновлювальної кредитної лінії.
Згідно з пунктом 1.1.1 іпотечного договору ОСОБА_1 передала в іпотеку банку нерухоме майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 . Квартира, що є предметом іпотеки, належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 07 липня 1999 року.
Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 квітня 2016 року у справі № 357/2045/16-ц задоволено позов ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паракуда І. В., та визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І. В. 23 вересня 2013 року на підставі іпотечного договору від 01 серпня 2008 року № 09/1-123 про звернення стягнення на двокімнатну квартиру АДРЕСА_4 , яка на праві власності належить ОСОБА_1 . Зазначене рішення набрало законної сили.
Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 січня 2017 року у справі № 357/9054/16-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитом на загальну суму 57 707,63 євро, що еквівалентно 1 713 300,70 грн, та судові витрати у сумі 25 699,51 грн. Згідно із цим рішенням, зазначена заборгованість виникла у ОСОБА_2 перед ПАТ «Укрсоцбанк» на підставі укладеного кредитного договору.
З наявної в матеріалах справи інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження відомо, що в межах виконавчого провадження № 54168074 здійснено арешт майна боржника ОСОБА_2 , а саме квартири АДРЕСА_5 .
За інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 24 червня 2021 року зазначена квартира АДРЕСА_6 була відчужена.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 28 листопада 2017 року, виданим Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області.
Померлий ОСОБА_2 доводився позивачці сином, що підтверджується свідоцтвом про народження від 30 березня 1964 року серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 відмовилась від прийняття спадщини померлого сина, що підтверджується заявою про відмову від спадщини від 17 травня 2018 року, посвідченою приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Станчик С. Б. та зареєстровано в реєстрі за № 171.
Крім того, дружина і син померлого, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією свідоцтва про одруження та копією свідоцтва про народження, також відмовились від прийняття спадщини, що підтверджується заявою про відмову від спадщини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 17 травня 2018 року, посвідченою приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Станчик С. Б. та зареєстрованою в реєстрі за № № 169, 170.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Згідно зі статтями 263-265 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. У мотивувальній частині рішення зазначаються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Зазначеним вимогам оскаржувана постанова відповідає не повною мірою.
Відповідно до 572 ЦК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно з частиною першої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Підстави припинення іпотеки визначені ЦК України та Законом України «Про іпотеку».
Так, частинами першою, другою статті 593 ЦК України передбачено, що право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом. У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;
з інших підстав, передбачених цим Законом.
При цьому згідно з частиною першою статті 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником.
Заміна боржника може відбуватися з різних підстав, у тому числі й з не залежних від нього, зокрема у результаті його смерті.
У випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обов'язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора стягує заборгованість в межах вартості майна, одержаного у спадщину (стаття 1282 ЦК України).
За змістом зазначеної норми у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов'язанні, який відповідає перед кредитором в межах вартості одержаного у спадок майна.
У цій справі, задовольняючи позов, місцевий суд, зокрема виходив з того, що після смерті боржника за кредитним договором його заміна на спадкоємців фактично не відбулася, оскільки його мати ОСОБА_1 , дружина та син ОСОБА_2 відмовилися від спадщини.
Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд, зокрема виходив з того, що після смерті позичальника ОСОБА_2 державний нотаріус Першої білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області 21 травня 2018 року завів спадкову справу № 62448389, що є свідченням наявності спадкоємців після смерті позичальника, та дійшов висновку про те, що відсутні підстави для визнання спірного договору іпотеки припиненим.
Зазначені висновки апеляційного суду є передчасними з огляду на таке.
Згідно з частинами першою, другою статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.
Порядок заведення спадкової справи регламентовано Главою 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок в редакції, чинній на час заведення спадкової справи).
Згідно з підпунктом 2.1пункту 2 Глави 10 Порядку спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.
Враховуючи зазначене, спадкова справа може бути заведена не лише за заявою спадкоємця про прийняття спадщини, а, зокрема, за заявою про відмову від прийняття спадщини і за претензією кредитора.
За встановленими судами обставинами ОСОБА_1 (мати), а також дружина і син померлого подали заяви про відмову від спадщини.
Апеляційний суд, посилаючись на інформаційну довідку зі Спадкового реєстру державного нотаріуса Першої білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Приймак А. Г. від 09 липня 2021 року № 879, за якою 21 травня 2018 року нотаріус завів спадкову справу № 62448389, не встановив підставу заведення спадкової справи та спадкоємців.
Тобто, апеляційний суд на припущеннях дійшов висновку про наявність спадкоємців після смерті позичальника.
При цьому апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що законом не передбачено такої підстави припинення іпотеки, як смерть боржника за основним зобов'язанням, оскільки такі підстави (за певних умов) визначені законодавством.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21) сформулювала правову позицію щодо наявності/відсутності згоди іпотекодержателя в разі зміни боржника за основним зобов'язанням.
Зобов'язання за договором поруки нерозривно пов'язані з особою боржника, тому у разі смерті цього боржника кредитор, який хоче задовольнити свої вимоги, повинен отримати від поручителів померлого та/або іпотекодавців відповідну згоду забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником (спадкоємцем).
У разі отримання такої згоди правовідносини поруки/іпотеки за своїм змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.
У разі ж недосягнення згоди і неотримання кредитором згоди поручителя та/або іпотекодавця забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником (спадкоємцем) порука та/або іпотека визнаються припиненими.
Отже, в разі відсутності згоди іпотекодавця забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником (спадкоємцем) іпотека визнається припиненою.
Апеляційний суд у цій справі не встановив не тільки спадкоємців боржника, а й волевиявлення (згоду) іпотекодавця забезпечувати виконання зобов'язання за кредитним договором новим боржником (спадкоємцем).
Таким чином, апеляційний суд не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 400 ЦПК України касаційний суд не має процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які суди не досліджували, а отже, не може вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.
Враховуючи наведене, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін з огляду на мотиви скасування судового рішення, на підставі чого вирішити спір.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Київського апеляційного суду від 08 червня 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко В. М. Коротун
М. Ю. Тітов