Постанова
Іменем України
09 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 335/10950/19
провадження № 61-3642св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя в складі судді Воробйова А. В. від 14 січня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду в складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З. від 24 січня 2023 року,
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до суду з позовом до ОСОБА_2 про вселення та стягнення моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності: ОСОБА_2 5/6 частин, позивачу 1/6 частина. Позивач набув у власність частину квартири 14 серпня 2018 року, яка є його єдиним житлом, проте не може до неї потрапити. На вхідні двері квартири встановлені замки, від яких у позивача не має ключів, що створює для нього непереборні перешкоди в користуванні спірним житловим приміщенням.
У результаті дій відповідача, через постійний стрес, неможливість користуватися своїм майном, йому завдано моральної шкоди, яку він оцінює в 123 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 січня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачка не є власником спірної квартири, що унеможливлює покладення на неї обов'язку не перешкоджати позивачеві користуватися квартирою або вселити його в квартиру.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 24 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 січня 2022 року залишено без змін.
Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції зазначив про те, що місцевий суд дійшов вірного висновку про відмову в позові з підстав пред'явлення його до неналежного відповідача.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 січня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 24 січня 2023 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник посилається на порушення судом норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази та справу розглянуто за його відсутності, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 5 частини першої та пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23 березня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі; витребувано цивільну справу № 335/10950/19 з Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 26 червня 2023 року вказану справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 - 5/6 частин та позивачу - 1/6 частина.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 16 вересня 2020 року, відповідачка не є власником 5/6 частин вказаної квартири.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 09 січня 2023 року в справі № 402/586/17 (провадження № 61-12507св21) вказано, що: «належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача. Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем».
Установлено, що квартира АДРЕСА_2 належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 - 5/6 частин та позивачу - 1/6 частина. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 16 вересня 2020 року, власником 5/6 частин спірної квартири є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 пред'явив позовну вимогу про усунення порушень у користуванні належним йому майном до ОСОБА_2 , яка станом на 16 вересня 2020 року вже не була власником 5/6 частин вказаної квартири.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування чи розпорядження своїм майном.
Сам факт відсутності у відповідачки на даний час права власності на спірну квартиру унеможливлює покладення на неї будь-яких обов'язків щодо усунення перешкод у проживанні позивачу у зазначеній квартирі, зокрема на неї не може бути покладено обов'язку не перешкоджати позивачеві користуватися квартирою або вселити його в квартиру.
ОСОБА_1 звертався до суду першої інстанції із клопотанням про залучення до участі у справі належних співвідповідачів, проте ухвалою суду від 15 вересня 2021 року, у задоволенні його клопотання було відмовлено у зв'язку із спливом строків, зазначених у частинах першій та другій статті 51 ЦПК України. Також суд встановив, що позивачу було відомо до закінчення підготовчого провадження у справі про те, що відповідачка не є співвласником спірної квартири, проте у строк визначений статтею 51 ЦПК України позивач клопотання про залучення до участі у справі належних відповідачів не заявляв.
Як наслідок суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанцій, правильно відмовив з підстав їх пред'явлення до неналежного відповідача.
Позивач не позбавлений можливості пред'явити позов до належних відповідачів у відповідності із вимогами статті 391 ЦК України.
Перевіряючи доводи ОСОБА_1 про порушення місцевим судом його права на участь в судовому засіданні, Верховний Суд визнає їх необґрунтованими, оскільки позивач був повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції на 14 січня 2022 року, що підтверджується його клопотанням про відкладення розгляду справи, яке відбудеться 14 січня 2022 року, та в якому позивач вказує, що у разі якщо суд визнає неповажними підстави для відкладення розгляду справи, провести його за відсутності сторони позивача.
Місцевий суд, встановивши, що позивач належним чином повідомленим про день та час розгляду справи, мав всі підстави для розгляду справи по суті за відсутності позивача. За таких обставин доводи касаційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог процесуального закону з огляду на розгляд справи у відсутності позивача Верховний суд вважає неприйнятними.
Інші наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
З огляду на те що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 січня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 24 січня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов