Постанова
Іменем України
09 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 279/6727/21
провадження № 61-7519св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 15 лютого 2022 року у складі судді Коваленко В. П. та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 липня 2022 рокуу складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Галацевич О. М., Григорусь Н. Й.,
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця») про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, зобов'язання виплатити заробітну плату.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 працює на посаді оператора котельні 4 розряду дільниці паросилового господарства у виробничому підрозділі ремонтне вагонне депо «Коростень» регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця». Наказом від 09 грудня 2021 року № 277 її відсторонено від роботи через відсутність щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Позивач вважала наказ незаконним, оскільки він ґрунтується на положеннях Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», водночас зазначеним законом щеплення від CОVID-19 не встановлено як обов'язкове,
а тому відсторонення працівника з підстав частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» є безпідставним. Чинними законами не встановлено окремого порядку відсторонення працівників від роботи з підстав відсутності у них щеплення від CОVID-19.
ОСОБА_1 просила визнати протиправним та скасувати наказ регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» від
09 грудня 2021 року про відсторонення її від роботи та стягнути заробітну плату за період її відсторонення.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від
15 лютого 2022 року позов задоволено.
Визнано протиправним і скасовано наказ регіональної філії «Південно-Західна залізниця» структурний підрозділ центр з управління персоналом, Коростенський регіон АТ «Укрзалізниця» від 09 грудня 2021 року № 277 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».
Зобов'язано регіональну філію «Південно-Західна залізниця», структурний підрозділ центр з управління персоналом, Коростенський регіон
АТ «Укрзалізниця» виплатити ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.
Стягнено з регіональної філії «Південно-Західна залізниця», структурний підрозділ центр з управління персоналом, Коростенський регіон
АТ «Укрзалізниця» на користь держави 908,00 грн судового збору.
Суд першої інстанції виходив із того, що за відсутності у роботодавця належним чином оформленого подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби відсторонення від роботи працівника, який відмовляється або ухиляється від профілактичних щеплень, є неправомірним. Оскільки право позивача на працю з відповідною оплатою було безпідставно порушене відповідачем шляхом видання незаконного наказу від 09 грудня 2021 року № 277 про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати, то в даному випадку ефективним способом порушеного права буде зобов'язання відповідача виплатити позивачу невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, розрахунок якої має бути здійснено у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України щодо визначення середнього заробітку, за період з моменту відсторонення до дня фактичного допущення до роботи.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 18 липня 2022 року апеляційну скаргу АТ «Укрзалізниця» задоволено частково.
Змінено рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 15 лютого 2022 року шляхом викладення абзацу третього резолютивної частини в такій редакції: «Зобов'язати АТ «Укрзалізниця» виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час відсторонення від роботи».
В іншій частині рішення залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що суд помилково зобов'язав виплатити заробітну плату не відповідача,
а структурний підрозділ АТ «Укрзалізниця», який не є юридичною особою.
В іншій частині суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
04 серпня 2022 року АТ «Укрзалізниця» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 15 лютого 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 липня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким
у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що на виконання чинного законодавства відповідачем завчасно повідомив позивача про необхідність щеплення проти COVID-19 та надання відповідних документів про проходження цієї процедури або надання документів про наявність абсолютних протипоказань до такого щеплення, а також роз?яснено наслідки ненадання одного з таких документів у вигляді відсторонення від роботи без збереження заробітної плати та надано інформацію щодо пунктів щеплень та центрів масової вакцинації.
У зв?язку з ненаданням будь-якого з перелічених документів позивачку спірним наказом відсторонено від роботи. Заявник вказує, що право на працю позивачки було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси. Під час підготовки наказу дотримано вимоги чинного законодавства, зазначено підстави та строки відсторонення.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Коростенського міськрайонного суду Житомирської області.
06 жовтня 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року зупинено касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду у касаційному порядку справи № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) за позовом ОСОБА_2 до АТ «Укрзалізниця» про визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи та поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулуза касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного суду від 04 травня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року поновлено касаційне провадження у цій справі.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи
ОСОБА_1 працює на посаді оператора котельні 4 розряду дільниці паросилового господарства в виробничому підрозділі ремонтне вагонне депо «Коростень» регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця».
09 грудня 2021 року їй було вручено наказ № 277 про відсторонення її від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Із таким наказом позивач не погодилась, вважає, що її порушені права підлягають захисту та відновленню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону повною мірою не відповідають.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).
Відповідно до частини першої статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з пунктами «б», «г» статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (далі - Закон № 2801-XII) громадяни України зобов'язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством про охорону здоров'я.
Частиною першою cтатті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (далі - Закон № 1645-ІІІ) передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов'язковими і включаються до календаря щеплень.
Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (речення перше та друге частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). У первинній редакції до цього переліку ввійшли: працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83 «Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» затверджено Перелік об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (далі - Перелік № 83), до якого віднесено, зокрема, АТ «Укрзалізниця».
Наказом МОЗ від 01 листопада 2021 року № 2393 «Про затвердження змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням», який набрав чинності 09 грудня 2021 року, Перелік № 2153 було доповнено пунктами 4-6, відповідно до яких у Перелік увійшли також працівники: підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; підприємств, установ та організацій, включених до Переліку № 83.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 постанову Кабінету Міністрів України № 1236 було доповнено пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити:
1) контроль за проведенням обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов'язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;
2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов'язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров'я;
3) взяття до відома, що:
- на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;
- відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов'язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;
- строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.
Питання відсторонення від роботи додатково регламентовано в Законі України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (далі - Закон № 4004-XII) та в Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженої наказом МОЗ України від 14 квітня 1995 року № 66 (далі - Інструкція № 66).
Положення абзацу шостого частини першої статті 7 Закону № 4004-XII та Інструкції № 66 не охоплюють порядок відсторонення від роботи у зв'язку з відмовою чи ухиленням від проведення обов'язкових профілактичних щеплень для запобігання захворюванню на COVID-19. Обов'язки роботодавців щодо забезпечення епідеміологічного благополуччя населення визначені не тільки Законом № 4004-XII. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 передбачено, що відсторонення працівників
у межах відповідних заходів боротьби з пандемією COVID-19 керівник підприємства, установи, організації проводить відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ і частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу».
Таким чином, відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Норми законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявлених за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що при вирішенні питання про правомірність відсторонення працівника від роботи у зв'язку з відсутністю профілактичного щеплення проти COVID-19, слід з'ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення особи від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.
У кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов'язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи слід виходити не тільки з Переліку № 2153, а й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:
- кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);
- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;
- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;
- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.
Застосування до позивачки передбачених Переліком № 2153 та Законом № 1645-ІІІ заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов'язків, зокрема об'єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми. Суди не встановили жодних фактів, які підтверджували б нагальність потреби у відстороненні саме позивачки від роботи. Відповідач не стверджував, що обіймаючи посаду оператора котельні 4 розряду, позивачка могла спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників АТ «Укрзалізниця», учасників дорожнього руху тощо. Фактично її відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що вона працювала в АТ «Укрзалізниця», всі працівники якого підлягали обов'язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним). Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров'я населення та самої позивачки.
Подібні висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 12 квітня
2023 року у справі № 173/192/22 (провадження № 61-13322св22), від
28 червня 2023 року у справі № 528/1323/21 (провадження № 61-7068св23) та від 01 березня 2023 року у справі № 537/6255/21 (провадження
№ 61-6565св22).
За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зробив правильний висновок про задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення позивачки від роботи, але помилився щодо мотивів задоволення.
Щодо стягнення середнього заробітку
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, тобто заробітна плата виплачується саме за виконану роботу.
Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов'язків та не може виконувати роботу, то такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.
Чинним законодавством не передбачено обов'язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв'язку з відмовою або ухиленням від проведення обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Водночас колективним та/або трудовим договором, рішенням роботодавця може бути передбачено інші умови. У зв'язку із цим у кожному конкретному випадку при вирішенні питання про нарахування сум за час правомірного відсторонення працівника від роботи слід виходити, насамперед, із норм КЗпП України, умов колективного договору, який діє на підприємстві, де працює відсторонений працівник, та укладеного з ним трудового договору.
У разі якщо таке відсторонення не було правомірним, роботодавець зобов'язаний здійснити працівникові визначені законодавством виплати.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верхового Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22).
У разі незаконного відсторонення працівника від роботи він має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Встановивши, що ОСОБА_1 було незаконно відсторонено від виконання її посадових обов'язків із зупиненням виплати їй заробітної плати, суди обґрунтовано стягнули з відповідача на користь позивачки невиплачену заробітну плату.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частини перша, четверта статті 412 ЦПК України).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу АТ «Укрзалізниця» задовольнити частково, оскаржувані судові рішення
в частині вирішення вимог про скасування наказу про відсторонення від роботи змінити шляхом викладення їх мотивувальних частин в редакції цієї постанови.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від
15 лютого 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від
18 липня 2022 року в частині вирішення вимог про скасування наказу про відсторонення від роботи змінити, виклавши їх мотивувальні частини
в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 15 лютого 2022 року в незміненій частині та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 липня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов