Ухвала
14 серпня 2023 року
місто Київ
справа № 500/5194/16-ц
провадження № 61-11049ск23
Верховний Суд, який діє у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 квітня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 06 червня 2023 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_2 у вересні 2016 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість, розмір якої еквівалентний сумі в 65 000, 00 дол. США.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 26 квітня 2019 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області задовольнив позов ОСОБА_2 .
Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму заборгованості, розмір якої еквівалентний 65 000, 00 дол. США за курсом Національного банку України на день виконання рішення.
Постановою від 06 червня 2023 року Одеський апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 квітня 2019 року - без змін.
ІІ. ВИМОГИ та АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
ОСОБА_1 17 липня 2023 року із застосуванням засобів поштового зв'язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 квітня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 06 червня 2023 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 1 689 350, 00 грн, що еквівалентний 65 000, 00 дол. США.
Визначення заявником підстав касаційного оскарження
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, врегульованих процесуальним законом.
Вивчивши зміст касаційної скарги, Верховний Суд встановив, що касаційна скарга містить визначення підстав касаційного оскарження відповідно до вимог статті 389 ЦПК України.
Заявник зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначив те, що:
- (1) суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц, у постанові Верховного Суду від 07 квітня 2018 року у справі № 916/1435/17, щодо застосування приписів частини другої статті 533 ЦК України, зокрема визначення безпосередньо «дня здійснення платежу»;
- (2) суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, відповідно до яких обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту;
- (3) суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, щодо визначення рівнів тлумачення умов договору.
Отже, серед підстав касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначив ті підстави, які згадані у пункті 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що свідчить про виконання ним вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України щодо форми та змісту касаційної скарги.
IІІ. ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ЩОДО ВІДКРИТТЯ КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ
Касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, а наведені підстави касаційного оскарження відповідають положенням статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.
Судом не встановлено наявності достатніх й обґрунтованих підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги, а так само відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 389, 390, 392, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд
Відкрити касаційне провадження у справі.
Витребувати з Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області цивільну справу № 500/5194/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк тривалістю в двадцять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду.
Провести попередній розгляд справи колегією у складі трьох суддів.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді С. О. Погрібний
І. Ю. Гулейков
О. В. Ступак