Постанова
Іменем України
09 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 303/5262/19
провадження № 61-7339св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Переста Яна Олександрівна,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 березня 2020 року у складі судді Монич В. О. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Собослой Г. Г., Кондор Р.Ю., Готра Т. Ю.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Переста Я. О. про скасування державної реєстрації.
Позов мотивований тим, що 20 липня 2007 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком «Форум» (далі - АКБ «Форум»), який у подальшому перейменований у Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум») укладений кредитний договір № 0153/07/26-N, згідно якого позивач отримав кредит для купівлі квартири в сумі 43 000,00 дол. США, терміном по 19 липня 2032 року. 20 липня 2007 року для забезпечення повного та своєчасного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, між позивачем та банком укладений іпотечний договір № 0153/07/26-N, предметом якого є нерухоме майно, а саме: кв. АДРЕСА_1 , загальною площею 59,5 кв. м, вартістю 273 500,00 грн, посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Ришкович О. В.
04 березня 2015 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області ухвалене заочне рішення у справі № 303/7251/14-ц, яким стягнуто з позивача на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість по вищезазначеному кредитному договору в сумі 374 918,86 грн.
24 липня 2015 року позивач на виконання цього рішення сплатив банку заборгованість по кредитному договору у повному обсязі, зокрема в сумі 374 918,86 грн, які перераховані на рахунок міського відділу Державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції (далі - МВ ДВС Мукачівського МУЮ). 28 липня 2015 року старшим державним виконавцем МВ ДВС Мукачівського МУЮ Ярошевським Д. А. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1, якою припинено чинність арешту майна боржника ОСОБА_1 та скасовано інші заходи примусового виконання рішення суду.
01 серпня 2018 року позивач отримав повідомлення в якому зазначено, що між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_2 укладений договір № 1247-Ф про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 25 липня 2018 року за кредитним та іпотечним договорами № 0153/07/26-N від 20 липня 2007 року. 28 липня 2018 року від нового іпотекодержателя ОСОБА_2 надійшла письмова вимога про усунення порушення у виконанні зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якій відповідач ОСОБА_2 попередив позивача, що в разі несплати ним заборгованості в сумі 19 770,60 дол. США протягом 30 днів ним буде прийнято рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору іпотеки, тобто предмет іпотеки - кв. АДРЕСА_1 буде відчужена на підставі іпотечного застереження, яке міститься у іпотечному договорі.
20 вересня 2018 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 303/5411/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Форум», ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Ришкович О. В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондра Л. В., Мукачівський міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про захист прав споживача та припинення договорів іпотеки.
05 жовтня 2018 року ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 303/5411/18 накладено арешт на кв. АДРЕСА_1 . Того ж дня позивач, як власник предмету іпотеки, подав Державному реєстратору речових прав на нерухоме майно центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Мукачівської міської ради Мангуру Р. В. заяву про реєстрацію заборони вчинення реєстраційних дій щодо квартири. Ця заява внесена в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за реєстраційним номером 30483751. З часу реєстрації поданої заяви, зокрема 05 жовтня 2018 року в 11 год 29 хв 07 с, на предмет іпотеки, накладена заборона вчинення реєстраційних дій.
10 жовтня 2018 року в 19 год 24 хв 34 с новий іпотекодержатель ОСОБА_2 подав третій особі - приватному нотаріусу Мукачівського міського нотаріального округу Переста Я. О. заяву про реєстрацію за ним предмета іпотеки на підставі іпотечного застереження, яке міститься в іпотечному договорі.
13 жовтня 2018 року нотаріус Переста Я. О. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43484933 від 13 жовтня 2018 року та зареєструвала за ОСОБА_2 право власності на предмет іпотеки, зокрема, кв. АДРЕСА_1 .
Позивач вважав, що реєстрація права власності предмета іпотеки за відповідачем - іпотекодержателем ОСОБА_2 є незаконною, оскільки проведена з грубими порушеннями діючого законодавства України, а саме:
письмова вимога про усунення порушення у виконанні зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, направлені ОСОБА_1 з порушенням вимог частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування». Вказав, що відповідач повинен був надати строк на усунення порушення у зобов'язанні, який складає не 30, а 60 календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу, тобто до 27 жовтня 2018 року. Тобто відповідач достроково, у період досудового врегулювання спору, набув право власності на предмет іпотеки, що є незаконним;
на час здійснення реєстрації права власності за ОСОБА_2 , предмет іпотеки перебував під арештом та забороною вчинення щодо нього реєстраційних дій (05 жовтня 2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зареєстрована заява позивача про заборону вчинення реєстраційних дій щодо спірного майна, ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 жовтня 2018 року у справі № 303/5411/18 накладено арешт на спірне нерухоме майно);
на момент здійснення реєстрації права власності предмета іпотеки за ОСОБА_2 грошова оцінка квартири проведена з порушенням законодавства України. Зазначив, що статтею 37 Закону України «Про іпотеку» та пунктом 6.3 іпотечного договору прямо визначена необхідність саме при передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки встановити вартість предмету іпотеки на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. Звіт ФОП ОСОБА_3 про оцінку майна не встановлює дійсної ринкової власності предмета іпотеки та здійснений з метою оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів шляхом застосування порівняльного методичного підходу без особистого ознайомлення оцінювача з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього);
приватний нотаріус Переста Я. О. відчужила предмет іпотеки без згоди власника та під час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»;
приватний нотаріус Переста Я. О. здійснила реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ОСОБА_2 без вчинення нотаріальної дії.
Також позивач вказав, що заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 жовтня 2016 року у справі № 303/5404/16-ц стягнута з ОСОБА_1 на корить ПАТ «Банк Форум» заборгованість у сумі 16 827,79 дол. США та 5 202,91 грн. Ця кредитна заборгованість була відступлена ПАТ «Банк Форум» правонаступнику ОСОБА_2 . На підставі іпотечного договору № 0153/07/26-N, предметом якого було спірне майно та договору про відступлення прав за іпотечним договором № 0153/07/26-N, ОСОБА_2 набув право власності не предмет іпотеки. 22 жовтня 2019 року Закарпатським апеляційним судом скасовано заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 жовтня 2016 року. Вказана обставина, на думку позивача, є додатковою підставою для скасування державної реєстрації предмету іпотеки за відповідачем.
З урахуванням уточнених позовних вимог просив:
скасувати рішення приватного нотаріуса Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області Переста Я. О. про державну реєстрацію за ОСОБА_2 прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 43484933 від 13 жовтня 2018 року та припинити право власності ОСОБА_2 на об'єкт нерухомого майна - кв. АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1666796222221104;
поновити право власності ОСОБА_1 на кв. АДРЕСА_1 шляхом зміни запису про державну реєстрацію права власності з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири з розстрочкою платежу від 20 липня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Ришкович О. В. та зареєстрованого в реєстрі за №4173.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 червня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Скасоване рішення приватного нотаріуса Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області Переста Я. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 43484933 від 13 жовтня 2018 року, 13:29:13 та припинено право власності ОСОБА_2 на об'єкт нерухомого майна - кв. АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1666796221104.
Поновлено право власності ОСОБА_1 на кв. АДРЕСА_1 шляхом зміни запису про державну реєстрацію права власності з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири з розстрочкою платежу від 20 липня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Ришкович О. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 4173.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірне нерухоме майно відповідає вимогам Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (спірна квартира знаходиться в іпотеці банку та виступає забезпеченням виконання зобов'язань ОСОБА_1 за споживчим кредитом, отриманим у іноземній валюті у банку - резидента України для купівлі вказаної квартири; зазначена квартира використовується як місце постійного проживання позичальника та членів його сім'ї, в складі якої знаходяться двоє неповнолітніх дітей, доказом чого є довідка, яка наявна в матеріалах справи про зареєстрованих осіб у даній квартирі; у позичальника ОСОБА_1 у власності відсутнє інше нерухоме житлове приміщення; загальна площа нерухомого житлового майна - зазначеної квартири становить 59,5 кв. м що не перевищує встановлених законом 140 кв. м). 13 жовтня 2018 року нотаріус Переста Я. О., без згоди власника вказаної квартири ОСОБА_1 прийняла рішення про перереєстрацію даної квартири з іпотекодавця ОСОБА_1 на іпотекодержателя ОСОБА_2 , чим порушила вимоги пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Суд першої інстанції також зазначив, що нотаріус Переста Я. О. не вчиняла нотаріальної дії щодо нерухомого майна, а лише зареєструвала предмет іпотеки за іпотекодержателем ОСОБА_2 , чим порушила вимоги частини п'ятої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 16 грудня 2020 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 13 березня 2020 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з рішенням суду першої про задоволення позовних вимог та зазначив, що підставою набуття в позасудовому порядку права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем ОСОБА_2 було рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 жовтня 2016 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованості у сумі 16 827,79 дол. США та 5 202,91 грн, яке у подальшому скасовано постановою Закарпатського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року та відмовлено у позові ПАТ «Банк Форум» у стягненні цих коштів. На момент ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення кредитна заборгованість ОСОБА_1 перед відповідачем була відсутня, заборгованість за рішенням суду від 04 березня 2015 року позивачем була погашена, тому іпотека є припиненою у зв'язку з припиненням основного зобов'язання і тим самим припинився договір іпотеки від 20 липня 2017 року у відповідності до статті 17 Закону України «Про іпотеку». 05 2018 року ОСОБА_1 як власник предмета іпотеки згідно ухвали суду від 05 жовтня 2018 року про накладення арешту на спірну квартиру подав заяву про заборону вчинення реєстраційних дій, яка зареєстрована 05 жовтня 2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і нотаріус не вправі був вчиняти реєстраційні дії щодо квартири станом на 13 жовтня 2018 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності, колегія суддів відхилила, оскільки з врахуванням внесених змін до статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» суд першої інстанції ефективно захистив порушене право позивача та правильно застосував норми матеріального права.
Додатковим рішенням Закарпатського апеляційного суду від 26 березня 2021 року доповнено рішення Мукачівського міськрайонного суду від 13 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Переста Я. О. про скасування державної реєстрації.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати (судовий збір) у розмірі 1 536,80 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2021 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, у якій просить рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 березня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року скасувати, у задоволенні позову відмовити, вирішити питання про розподіл судових витрат.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували правові висновки Великої Палата Верховного Суду та Верховного Суду. Суди не звернули уваги, що вимога про скасування рішення приватного нотаріуса є неправильно обраним способом захисту права. Скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, а позивачем не ставилося питання про припинення речового права відповідача. Друга вимога позивача не ґрунтується на законі, не відповідає пункту 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Вказує, що подання документів приватному нотаріусу Мукачівського міського нотаріального округу Переста Я. О. для державної реєстрації права власності на нерухоме майно за іпотекодержателем відповідало вимогам статей 9 і 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що визначає приватних нотаріусів як державних реєстраторів, які мають повноваження суб'єктів державної реєстрації прав, у тому числі прийняття рішення про державну реєстрації права власності на нерухоме майно за іпотекодержателем. Державний реєстратор не наділений повноваженнями в межах частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на відмову у державній реєстрації згідно територіальності.
Висновок суду апеляційної інстанції про те, що у зв'язку зі сплатою ОСОБА_1 заборгованості по кредитному договору у повному обсязі за рішенням суду від 04 березня 2015 року, має місце припинення основного зобов'язання та припинення іпотеки, не відповідає закону та судовій практиці, відповідно до якої судове рішення про стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов'язання і іпотеки та не позбавляє права звернути стягнення на предмет іпотеки. Зазначає, що до суду первісний кредитор звернувся 16 жовтня 2014 року, а часткове виконання основного зобов'язання відбулося 05 серпня 2015 року, відповідальність за частиною другою статті 625 ЦК України входить до основного зобов'язання боржника, що підтверджує відсутність підстав для ствердження судом про припинення іпотеки та її обтяження сплатою ОСОБА_1 боргу на виконання рішення сулу від 04 березня 2015 року.
Суди не врахували, що наявність ухвали про арешт не є підставою для скасування рішення та запису або відмови у державній реєстрації прав, а наявність заяви власника про заборону вчинення реєстраційних дій не є підставою для скасування прийнятого рішення та запису, оскільки така заборона є зловживанням процесуальним правом. Зазначає, що станом на 10 жовтня 2018 року та 13 жовтня 2018 року про існування вказаної ухвали не було відомо ні ОСОБА_2 , ні нотаріусу, якому подані документи для державної реєстрації, оскільки ухвала Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 жовтня 2018 року у справі № 303/5411/18 щодо забезпечення позову була прийнята без участі сторін. Така ухвала оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 16 жовтня 2018 року. Згідно інформаційної довідки від 10 жовтня 2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, будь-які заборони чи перешкоди для державної реєстрації прав були відсутні. Державна реєстрація обтяження на підставі ухвали суду від 05 жовтня 2018 року проведена 26 жовтня 2018 року.
Позиція інших учасників справи
У липні 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_4 , в якому просить оскаржені судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Відзив на касаційну скаргу обґрунтований тим, що доводи касаційної скарги про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту не ґрунтуються на діючому законодавстві України, оскільки з урахуванням внесених змін до статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» суд першої інстанції ефективно захистив порушене право позивача та правильно застосував норми матеріального права. Посилання відповідача у касаційній скарзі, що позивачем не ставилося питання про припинення речового права відповідача на предмет іпотеки не відповідає змісту позовної заяви і клопотанню представника позивача, які містяться у матеріалах справи. Вказує, що є правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що після виконання основного зобов'язання шляхом погашення кредитної заборгованості 24 липня 2015 року у розмірі 374 918,86 грн, визначеної рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 березня 2015 року у справі № 303/7251/14-ц, зобов'язання за договором іпотеки припинилося, в результаті чого припинився і договір іпотеки від 20 липня 2007 року, укладений між банком та позивачем. Посилання відповідача на постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15 та від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 є помилковими, оскільки в цих рішеннях йдеться про наявність судового рішення про стягнення заборгованості без їх реального виконання, в той час як у даній справі рішення суду виконано у повному обсязі ще 24 липня 2015 року. Згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26 вересня 2018 року у справі № 308/8454/16-ц у ЦПК України не передбачено можливості накладення арешту за заявою особи на майно, яке їй належить на праві власності. Вказує, що відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 543/730/14-ц не перебування на момент укладення спірних договорів на виконанні органів державної виконавчої та реєстраційної служб ухвали суду про забезпечення позову, не має правового значення, оскільки за змістом статті 153 ЦПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, ухвала про забезпечення позову виконується негайно, а її оскарження не зупиняє виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи. Зазначає, що приватний нотаріус Переста Я. О., 13 жовтня 2018 року здійснила реєстрацію права власності предмету іпотеки за відповідачем ОСОБА_2 при наявності заборони вчинення реєстраційних дій, внесеної до бази даних заяв, строк дії якої закінчувався лише 15 жовтня 2018 року. Посилання відповідача на відсутність записів про заборону вчинення реєстраційних дій у наданих ним інформаційних довідках є помилковим, оскільки вказана заява власника передбачає тимчасову заборону вчинення реєстраційних дій і вноситься до бази даних заяв, яку приватний нотаріус як реєстратор зобов'язаний перевірити під час вчинення реєстраційних дій і в разі наявності такої заборони утриматися від вчинення реєстраційних дій до спливу дії заяви власника, а саме до закінчення 10-ти денного терміну з дати її реєстрації.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2021 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
У липні 2021 року матеріали цивільної справи № 303/5262/19 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2022 року справу №303/5262/19 призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2022 року касаційне провадження у справі № 303/5262/19 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 199/8324/19.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 22 грудня 2021 року справу № 199/8324/19 прийнято для продовження розгляду та призначено до розгляду на 25 січня 2022 року. В останнє розгляд справи було перенесено на 22 лютого 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року поновлено касаційне провадження у справі № 303/5262/19.
Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2022 року зупинено касаційне провадження у справі № 303/5262/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 759/5454/19 (провадження № 14-81цс22).
Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі № 303/5262/19.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 01 липня 2021 рокузазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 904/3657/18, від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16, від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18, від 06 лютого 2018 року у справі № 753/15633/15-ц, від 21 лютого 2018 року у справі № 338/1879/15-ц, від 21 лютого 2018 року у справі № 759/13827/15, від 21 лютого 2018 року у справі № 756/1184/15-ц, від 04 квітня 2018 року у справі № 539/1937/16-ц, від 26 червня 2018 року у справі № 569/15197/16-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 201/14367/15-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 196/1311/17, від 18 березня 2020 року у справі № 756/6298/15-ц, від 02 квітня 2020 року у справі № 159/4848/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/19, від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18, від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 145/1330/17, від 04 грудня 2019 року у справі № 826/5500/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 9901/519/19, від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 28 жовтня 2020 року у справі № 910/10963/19, від 18 листопада 2020 року у справі № 154/883/19, від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 308/8454/16-ц та у постановах Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-2631цс15, від 01 лютого 2017 року у справі № 175/1274/15-ц, від 18 січня 2017 року у справі № 6-2552цс16, від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2129цс16 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини
Суди встановили, що 20 липня 2007 року між ОСОБА_1 та АКБ «Форум», який в подальшому перейменований у ПАТ «Банк Форум» укладений кредитний договір № 0153/07/26-N, згідно якого позивач отримав у банку кредит для купівлі квартири в сумі 43 000,00 дол. США, терміном по 19 липня 2032 року.
20 липня 2007 року для забезпечення повного та своєчасного виконання позичальником своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором, між позивачем та банком укладений іпотечний договір № 0153/07/26-N, предметом якого є нерухоме майно, а саме: кв. АДРЕСА_1 , загальною площею 59,5 кв. м, вартістю 273 500,00 грн, посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Ришкович О. В.
04 березня 2015 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області ухвалене заочне рішення у справі № 303/7251/14-ц, яким стягнуто з позивача на користь відповідача ПАТ «Банк Форум» заборгованість по кредитному договору № 0153/07/26-N в сумі 374 918,86 грн.
24 липня 2015 року на виконання рішення суду у справі № 303/7251/14-ц ОСОБА_1 сплатив банку заборгованість по кредитному договору в повному обсязі, зокрема в сумі 374 918,86 грн/ 24 липня 2015 року ці кошти поступили на рахунок МВ ДВС Мукачівського МУЮ, який відкритий в ГУ Державної казначейської служби України в Закарпатській області.
28 липня 2015 року старшим державним виконавцем МВ ДВС Мукачівського МУЮ Ярошевським Д. А. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1, якою припинено чинність арешту майна боржника ОСОБА_1 та скасовано інші заходи примусового виконання рішення суду.
01 серпня 2018 року позивач отримав повідомлення, в якому зазначено, що між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_2 укладений договір № 1247-Ф про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 25 липня 2018 року за кредитним та іпотечним договором № 0153/07/26-N від 20 липня 2007 року.
28 серпня 2018 року ОСОБА_1 від нового іпотекодержателя ОСОБА_2 надійшла письмова вимога про усунення порушення у виконанні зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якій відповідач ОСОБА_2 попереджає позивача, що в разі несплати ним заборгованості в сумі 19 770, 60 дол. США протягом 30 днів ним буде прийнято рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору іпотеки, тобто предмет іпотеки - кв. АДРЕСА_1 буде відчужена на підставі іпотечного застереження, яке міститься у іпотечному договорі.
20 вересня 2018 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 303/5411/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» Ларченко М. І., ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Ришкович О. В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондра Л. В., Мукачівський міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про захист прав споживача та припинення договорів іпотеки.
05 жовтня 2018 року ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 303/5411/18 накладено арешт на кв. АДРЕСА_1 .
05 жовтня 2018 року ОСОБА_1 подав заяву Державному реєстратору речових прав на нерухоме майно центру надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Мукачівської міської ради Мангуру Р. В. про реєстрацію заборони вчинення реєстраційних дій щодо кв. АДРЕСА_1 .
Вказана заява внесена в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за реєстраційним номером 30483751. З часу реєстрації поданої заяви, зокрема 05 жовтня 2018 року в 11 год 29 хв 07 с, на предмет іпотеки, накладена заборона вчинення реєстраційних дій.
10 жовтня 2018 року в 19 год 24 хв 34 с новий іпотекодержатель ОСОБА_2 подав нотаріусу Мукачівського міського нотаріального округу Переста Я. О. заяву про реєстрацію за ним предмета іпотеки на підставі іпотечного застереження, яке міститься в іпотечному договорі.
13 жовтня 2018 року нотаріус Переста Я. О. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43484933 від 13 жовтня 2018 року та зареєструвала за ОСОБА_2 право власності на предмет іпотеки, зокрема: квартиру АДРЕСА_1 .
Позиція Верховного Суду
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді (частина четверта статті 37 Закону України «Про іпотеку», у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
У пункті 1 Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (в редакції, чинній на час проведення державної реєстрації) передбачено, що протягом дії цього Закону: не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19), на яку посилається відповідач у касаційній скарзі, зазначено, що: «7 червня 2014 року набрав чинності Закон № 1304-VII […] Пунктом 4 Закону № 1304-VII передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. Відповідно до частини третьої статті 33 Закону № 898-IV звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. […] Закон № 898-IV прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки. Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону № 1304-VII право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому способі) не залежало від наявності згоди іпотекодавця, а залежало від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору. Водночас Закон № 1304-VII ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя без згоди останнього на таке відчуження. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка має загальну площу 47,40 кв. м та яка використовується як місце постійного проживання позивачем, не може бути примусово стягнута (шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно) на підставі дії Закону № 1304-VII, у тому числі шляхом реєстрації права власності за ПАТ «КБ «Приватбанк» як забезпечення виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору від 20 травня 2008 року № VIV7GA0000000001, укладеного в іноземній валюті. Таким чином, у відповідача були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ПАТ «КБ «Приватбанк».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21) вказано, що:
«102. Якщо позивач (іпотекодавець) вважає порушеними свої права на предмет іпотеки (внаслідок позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки відповідачем), він може, з огляду на фактичні обставини, вимагати відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України). Цей спосіб захисту застосовується у випадку вчинення однією із сторін правопорушення, в результаті чого порушені права та законні інтереси іншої сторони. При цьому позивач повинен довести, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено всупереч вимогам закону, тобто з порушенням прав позивача.
109. За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов'язані зобов'язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу.
110. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли власник та володілець майна не перебували у договірних відносинах один з одним, власник майна може використовувати речово-правові способи захисту.
111. Зважаючи на обставини цієї справи, які існували на момент звернення позивача з позовом та прийняття рішення судом першої інстанції, для захисту порушеного права власності позивача необхідно відновити становище, яке існувало до порушення. Вказане відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.
112. Відповідно до частини четвертої статті 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
114. Оскільки порушення права власності позивача відбулось у результаті державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за АТ «Мегабанк», заявлені ним позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав від 30.12.2019 опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення.
115. Отже, враховуючи обставини конкретної справи та за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено до третіх осіб, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 16 ЦК України.
116. Слід ще раз звернути увагу, що судове рішення про задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем тільки за умови, що на час вчинення реєстраційної дії право власності зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2023 року у справі № 316/2082/19 (провадження № 61-17264св21) зазначено, що: «стаття 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є публічною, процедурною нормою і не містить та й не може містити приватноправових способів захисту і одночасно та всупереч принципу диспозитивності зобов'язувати суб'єкта поєднувати позовні вимоги, яких приватно-правова норма не передбачає. […] Вимога про визнання незаконним і скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права є належним способом захисту прав позивача у цій справі; […] суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, помилково вказав у резолютивній частині рішення про припинення права власності АТ «Альфа-Банк» на нерухоме майно (предмет іпотеки) - квартиру АДРЕСА_1, оскільки задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем».
У справі, що переглядається:
вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є належним способом захисту прав позивачау цій справі(див. постанову Великої Палати Верховного Суду справи № 759/5454/19 (провадження № 14-81цс22));
позивач стверджував, що у нього відсутнє інше житло, належне йому на праві власності, крім квартири АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_2 не довів те, що ОСОБА_1 має у власності інше житло та/або не проживає у спірній квартирі. Саме на відповідача у цій справі як особу, що заперечує проти вказаних обставин покладено обов'язок щодо доведення вказаних обставин;
предмет іпотеки, а саме нерухоме житлове майно, яке використовується як місце постійного проживання позивача, не може бути примусово стягнуто на підставі норм Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі і шляхом реєстрації права власності за іпотекодержателем як забезпечення виконання позичальником/майновим поручителем умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті, тому приватним нотаріусом не було дотримано вимог закону при реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем. Таке порушення є самостійною і достатньою підставою для скасування оспорюваного рішення державного реєстратора;
за таких обставин, суди зробили правильний висновок про те, що іпотекодержатель з недотриманням вимог закону звернув стягнення на предмет іпотеки, проте помилилися щодо мотивів. У зв'язку із цим оскаржені рішення в частині задоволених позовних вимог про скасування рішення приватного нотаріуса Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області Переста Я. О. про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на спірне нерухоме майно від 13 жовтня 2018 року належить змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови;
разом з тим суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, помилково вказав у резолютивній частині рішення про припинення права власності ОСОБА_2 на спірне нерухоме майно (предмет іпотеки) - кв.АДРЕСА_1 і, оскільки задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем. Таким чином, резолютивну частину рішення суду першої інстанції, яке залишено без змін постановою апеляційного суду, належить змінити, виключивши з нього вказівку про припинення права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно (предмет іпотеки);
крім того, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зробив помилковий висновок про задоволення позову в частині поновлення права власності ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно. Суди залишили поза увагою, що задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності у цій справі призведе до відновлення порушених прав особи без застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності. Тобто такий спосіб захисту у цій справі як поновлення права власності не є ефективним . Таким чином, оскаржені рішення суду в частині позовних вимог про поновлення права власності слід скасувати, у задоволенні позову в цій частині відмовити.
Оскільки оскаржувані судові рішення в частині позовних вимог про поновлення права власності скасовані, у задоволенні позову відмовлено, тобто фактично задоволена одна з двох позовних вимог, додаткове рішення Закарпатського апеляційного суду від 26 березня 2021 року слід змінити, виклавши його другий абзац в наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати (судовий збір) у розмірі 768,40 грн».
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги з урахуванням меж касаційного перегляду та необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2023 року у справі № 316/2082/19 (провадження № 61-17264св21), свідчать про те, що оскаржені судові рішення частково ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що:
касаційну скаргу слід задовольнити частково;
оскаржені судові рішення в частині позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови;
резолютивну частину рішення суду першої інстанції, яке залишено без змін постановою апеляційного суду, змінити, виключивши з нього вказівку про припинення права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно (предмет іпотеки);
оскаржені судові рішення в частині позовних вимог про поновлення права власності скасувати, у задоволенні позову в цій частині відмовити;
додаткове рішення Закарпатського апеляційного суду від 26 березня 2021 року слід змінити, виклавши його другий абзац в наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати (судовий збір) у розмірі 768,40 грн».
Щодо судових витрат
Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; а також вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При подачі касаційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір в сумі 3 073,60 грн.
При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір в сумі 2305,20 грн.
За змістом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення частковому скасуванню, з позивача на користь відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог слід стягнути судовий збір у загальному розмірі 2 689,40 грн.
Керуючись статями 400, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 березня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію прав змінити:
викласти мотивувальні частини рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції в редакції цієї постанови;
виключити з резолютивної частини рішення суду першої інстанції речення: «припинити право власності ОСОБА_2 на об'єкт нерухомого майна - кв. АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1666796221104».
Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 березня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поновлення права власності скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поновлення права власності відмовити.
Додаткове рішення Закарпатського апеляційного суду від 26 березня 2021 року змінити:
абзац другий резолютивної частини викласти в наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати (судовий збір) у розмірі 768,40 грн».
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2 689,40 гривень.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 березня 2020 року та постанова Закарпатського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року в скасованих частинах втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: І. О. Дундар
В. М. Коротун
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук