Постанова
Іменем України
07 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 760/19434/22
провадження № 61-8999св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 15 лютого 2023 року в складі судді Шереметьєвої Л. А. та на постанову Київського апеляційного суду від 11 травня 2023 року в складі колегії суддів Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б.,
Історія справи
Короткий зміст вимог заяви
26 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернулась з заявою про видачу обмежувального припису.
Заяву мотивувала тим, що з 15 серпня 2014 року перебуває з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбу, від якого мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що між сторонами фактично припинені шлюбні відносини з 14 березня 2022 року, коли ОСОБА_2 був призначений на службу у Чопський прикордонний загін , і з зазначеного часу вони проживають окремо, не ведуть спільного господарства.
Заявниця з дочкою проживала за адресою АДРЕСА_1 , проте, у зв'язку з введенням воєнного стану вона тимчасово проживає з дитиною у Київській області, Білоцерківський р-н, с. Ріжки.
Посилається на те, що ОСОБА_2 зловживав алкоголем і в стані алкогольного сп'яніння поводив себе протиправно, неодноразово використовував нецензурну лексику до неї, виганяв з квартири, усіляко провокував сварку в присутності малолітньої дитини.
Після прийняття нею рішення розлучитися, ОСОБА_2 намагався налагодити стосунки з заявницею, проте, згодом знову почав ображати заявницю, принижувати, насміхатися, погрожувати життю та здоров'ю, адже ОСОБА_2 перебуває на службі у Чопському прикордонному загоні та має доступ до зброї.
04 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу, і після цього ОСОБА_2 став поводити себе набагато гірше: втручатися у її приватне життя, переслідувати та звинувачувати у крадіжці речей з їх спільної квартири.
Вважає, що таким чином ОСОБА_2 систематично вчиняє психологічне насильство стосовно ОСОБА_1 , яке полягає в принизливих систематичних образах та погрозах її життю та здоров'ю.
На підтвердження зазначених обставин заявниця надала суду роздруківку електронного листування з ОСОБА_2 за допомогою різних месенджерів, копії листів її звернень з приводу поведінки ОСОБА_2 до командира військової частини, де він проходить службу, та в поліцію. Психологічне насильство щодо неї не припиняється.
Стверджує, що з вини ОСОБА_2 у неї погіршилося здоров'я, оскільки тривалий час позбавлена нормальних життєвих зв'язків, що впливає на її емоційний стан.
За таких обставин ОСОБА_1 просила видати обмежувальний припис щодо ОСОБА_2 строком на 6 (шість) місяців у вигляді тимчасового обмеження його прав, з покладанням на нього наступних обов'язків: заборонити переслідувати ОСОБА_1 та заборонити в будь-який спосіб спілкуватися, вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 15 лютого 2023 року Солом'янський районний суд міста Києва заяву ОСОБА_1 задовольнив; видав обмежувальний припис щодо ОСОБА_2 строком на 3 (три) місяці у вигляді тимчасового обмеження його прав з покладанням на нього наступних обов'язків:
- заборонити переслідувати ОСОБА_1 ;
- заборонити в будь-який спосіб спілкуватися, вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засобизв'язку особисто і через третіх осіб.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_1 як жертва домашнього насильства з урахуванням та оцінкою наявних ризиків потребує захисту в порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», оскільки надані суду докази підтверджують факти систематичного вчинення щодо ОСОБА_1 психологічного насильства з боку чоловіка, їх тривалий характер, існування високого ризику вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства.
При цьому наявність тривалого конфлікту та непорозумінь між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є очевидним, тому суд дійшов висновку про те, що заявниця довела ризики, які можуть настати у разі незастосування щодо заінтересованої особи обмежувального припису.
Постановою від 11 травня 2023 року Київський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення; рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 лютого 2023 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що безпідставними є доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_2 відповідно до службової характеристики від 23 вересня 2021 року за місцем роботи характеризується позитивно, адже зазначені в ній обставини характеризують поведінку ОСОБА_2 на роботі та його ставлення до своїх службових обов'язків, тоді як предметом розгляду в цій справі є ставлення ОСОБА_2 до своєї дружини ОСОБА_1 .
Аргументи учасників справи
У червні 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 15 лютого 2023 року та на постанову Київського апеляційного суду від 11 травня 2023 року, просив їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви.
Касаційну скаргу мотивував тим, що:
суди першої та апеляційної інстанцій за відсутності в матеріалах справи належних, достатніх та допустимих доказів помилково зробили висновок про існування підстав для видачі обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 та встановлення йому заходів тимчасового обмеження. Заявниця не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення стосовно неї домашнього насильства та ставить за мету заборонити йому спілкуватися з його дочкою;
надані суду електронні докази роздруківки листування за допомогою різних месенджерів не свідчать про вчинення заінтересованою особою психологічного насильства, адже такі докази є неналежними.
24 липня 2023 року від ОСОБА_1 та її представника адвоката Савчака Я. О. до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у яких вони просять касаційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень. Вказують, що аргументи касаційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Рух справи
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 19 червня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 передано на розгляд судді-доповідачеві Антоненко Н. О.
Ухвалою від 03 липня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою; витребував з районного суду матеріали справи № 760/19434/22; надав учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
28 липня 2023 року матеріали справи № 760/19434/22 надійшли до Верховного Суду та передані судді-доповідачеві Антоненко Н. О.
Межі та підстави касаційного перегляду
При перегляді в касаційному порядку судових рішень суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі 03 липня 2023 року Верховний Суд зазначив, що касаційна скарга містить підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначає, що суди при вирішенні справи не застосували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 29 серпня 2019 року в справі № 640/23804/18, від 02 вересня 2020 року в справі № 635/4854/19-ц, від 27 жовтня 2022 року в справі № 761/44111/21, від 30 жовтня 2019 року в справі № 711/9146/16-ц, від 07 липня 2021 року в справі № 587/2051/18.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що з 15 серпня 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася дочка ОСОБА_4 . Після припинення шлюбних стосунків у лютому 2022 року ОСОБА_1 разом з дочкою проживає окремо від ОСОБА_2 .
Відповідно до наданих ОСОБА_1 електронних доказів роздруківок електронного листування сторін за допомогою месенджера «Telegram» суди встановили, що між нею та ОСОБА_2 постійно виникають конфліктні ситуації, чоловік надсилає їй повідомлення образливого характеру та погрози.
Позиція Верховного Суду
У частині першій та другій статті 2 ЦПК Українизакріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», батьками та іншими законними представниками дитини, родичами дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухою або вітчимом дитини, а також органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII (далі - Закон № 2229-VIII). Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Відповідно до пунктів 3, 6, 8, 15 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIIIдомашнє насильство - діяння (дія або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі. Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Сексуальне насильство - форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 24 цього Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
У частині другій статті 26 Закону № 2229-VIII передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону № 2229-VIII рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 17 травня 2023 року в справі № 713/1745/22 (провадження № 61-417св23) Верховний Суд зазначив, що «оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи. При вирішенні питання щодо застосування обмежувального припису суд на підставі встановлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи, враховуючи, що ці заходи пов'язані із протиправною поведінкою такої особи. Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві».
Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29 серпня 2019 року у справі № 640/23804/18, від 02 вересня 2020 року у справі № 635/4854/19-ц, від 27 жовтня 2022 року в справі № 761/44111/21, на які заявник посилається у касаційній скарзі.
Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої, п'ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина третя статті 89 ЦПК України).
У справі, що переглядається, суди,установивши факт вчинення ОСОБА_2 психологічного насильства стосовно ОСОБА_1 , зробили обґрунтований висновок про наявність підстав для застосування обмежувального припису як тимчасового заходу на підставі встановлених обставин справи та наявних доказів, а також наявних обґрунтованих ризиків вчинення заінтересованою особою домашнього насильства щодо заявниці, у результаті чого ухвалили обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги про те, що роздруківки електронного листування у месенджері «Telegram» не можуть бути прийняті як належні та допустимі докази, не заслуговують на увагу з огляду на таке.
У постанові від 21 червня 2023 року в справі № 916/3027/21 (провадження № 12-8гс23) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами. […] Якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі».
У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 надала суду роздруківки листування між нею та її чоловіком у месенджері «Telegram», що містить образи та погрози зі сторони ОСОБА_2 . Заінтересована особа не заперечує, що здійснював вказане листування з ОСОБА_1 , проте, зазначив, що він не вважає листування в месенджері доказом. Отже, ОСОБА_2 не заперечував обставин листування з заявницею подібного змісту, як зазначено у наданих суду роздруківках, а тому суди правильно оцінили ці докази нарівні з іншими доказами у справі.
Посилання ОСОБА_2 на постанови Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 711/9146/16-ц, від 07 липня 2021 року у справі № 587/2051/18 колегія суддів відхиляє, оскільки фактичні обставини у цій справі та фактичні обставини у постановах, на які посилається ОСОБА_5 , є різними.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, колегія суддів не встановила.
Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Доводи касаційної скарги з урахуванням меж касаційного оскарження не дають підстав уважати, що оскаржені судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 15 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
М. М. Русинчук