Ухвала
Іменем України
07 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 266/3131/15-ц
провадження № 61-11354ск23
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М., розглянув касаційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталії Євгеніївни на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 липня 2023 року за заявою Приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталії Євгеніївни про видачу дубліката виконавчого листа у справі № 266/3131/15-ц,
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2023 року заяву приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. про видачу дубліката виконавчого документа у справі № 266/3131/15-ц повернуто заявникові без розгляду.
Не погоджуючись з указаним судовим рішенням, приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та залишено апеляційну скаргу приватного виконавця Матвійчук Н. Є. без руху для сплати судового збору.
У липні 2023 року приватний виконавець Матвійчук Н. Є. на виконання вимог ухвали Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2023 року подала клопотання про звільнення її від сплати судового збору, посилаючись на те, що на виконавця покладено обов'язок отримувати дублікат виконавчого документу, втраченого не з її вини, тому виконавець і не повинен сплачувати судовий збір за подання такої заяви.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 липня 2023 року апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2023 року у цивільній справі за заявою про видачу дубліката виконавчого листа визнано неподаною і повернуто.
Оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2023 року апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2023 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів із моменту отримання копії ухвали, а саме для сплати судового збору, однак недоліки апеляційної скарги не було усунуто.
31 липня 2023 року через підсистему Електронний суд приватний виконавець Матвійчук Н. Є. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 липня 2023 року, у якій, посилаючись порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і направити справу для продовження розгляду до апеляційного суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що стягувач звільнений від обов'язку отримувати дублікат виконавчого документа, пред'явленого на виконання і втраченого не з його вини, і відповідно не повинен сплачувати судовий збір або авансувати витрати виконавчого провадження на його сплату.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».
Тлумачення частини другої статті 121, статті 185, статті 357 ЦПК України свідчить, що якщо особа, яка подала апеляційну скаргу, не усунула недоліки скарги в строк, наданий судом, скарга вважається неподаною та повертається.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року справа № 235/1207/20 (провадження № 61-4055св23) зазначено, що:
«згідно з частиною першою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати (частина третя статті 136 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга статті 8 Закону України «Про судовий збір»).
Тобто, за певних умов суд може звільнити від сплати судового збору саме сторону в справі.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною другою статті 16 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що приватний виконавець є суб'єктом незалежної професійної діяльності.
Оскільки в цій справі приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. не діє в особистих інтересах, а є суб'єктом, який здійснює виконання судового рішення, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що вона не є особою, яка належить до категорії осіб, стосовно яких законодавцем встановлені пільги щодо сплати судового збору, тому підстав для звільнення її від сплати судового збору немає».
Таким чином, оскільки у встановлений судом строк особою, яка подала апеляційну скаргу на ухвалу суду, не виконано ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про повернення апеляційної скарги.
Аргумент касаційної скарги про те, що в ухвалі Верховного Суду від 10 квітня 2023 року у справі № 235/7151/20 зазначено про те, що «оскільки оскаржуване судове рішення у цій справі стосується питання оплати судового збору, що не пов'язано з позовними вимогами і не стосується суті спору, колегія суддів вважає, що у цьому випадку заявник не повинна оплачувати за скаргу судовий збір» касаційний суд відхиляє. Оскільки вказаним судовим рішенням відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. на судове рішення у іншій справі і воно не є постановою Верховного Суду у якій викладено висновки щодо застосування відповідних норм права.
Посилання на постанову Верховного Суду від 30 червня 2022 у справі № 5020-1129/2012 необґрунтовані, оскільки вона стосується оскарження дій виконавця, а не сплати чи звільнення від сплати судового збору.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали апеляційного суду свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.
У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталії Євгеніївни на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 липня 2023 року за заявою Приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталії Євгеніївни про видачу дубліката виконавчого листа у справі № 266/3131/15-ц.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Н. О. Антоненко
М. М. Русинчук