Справа № 420/8971/23
14 серпня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хом'якової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивачка) в позовній заяві (з урахуванням уточнень) просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області (далі - ГУ ПФУ в Сумській області, відповідач-1) з відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком та не зарахуванні до стажу, який надає право на таку пенсію, періодів трудової діяльності згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 виданої 08.01.1985 у зв'язку з порушенням вимог оформлення титульної сторінки, та періоду здійснення підприємницької діяльності з 30.01.1998 , яке безпосередньо виразилося у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області про відмову у призначенні пенсії від 09 березня 2023 року за № 155350011246;
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області про відмову у призначенні пенсії від 09 березня 2023 року за № 155350011246;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області, відповідач-2) призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV з урахуванням записів у трудовій книжці НОМЕР_1 виданої 08.01.1985 та періоду здійснення підприємницької діяльності з 30.01.1998 з моменту звернення ОСОБА_1 до органів пенсійного фонду 01 березня 2022 року;
- стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1073,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що їй було неправомірно відмовлено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області у призначенні пенсії за віком з посиланням на те, що титульна сторінка трудової книжки НОМЕР_2 , виданої 08.01.1985, оформлена з порушенням вимог п. 2.13 розділу II "Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників" від 29.07.1993 №28, а саме відсутня дата видачі свідоцтва про одруження в записі про зміну прізвища. Відповідач-1 не прийняв до уваги довідку про укладання шлюбу від 27.09.2022 року №А-00802, що видана адміністрацією Хасанського муніципального району Приморського краю, оскільки відсутній апостиль компетентного органу держави, в якій документ був складений; до страхового стажу роботи не зараховано періоди підприємницької діяльності з 30.01.1998 на загальній системі оподаткування, оскільки відсутня довідка Пенсійного фонду про сплату страхових внесків.
Позивач не погоджується з рішенням органу ПФУ, вважає, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах. Така позиція Верховного Суду викладена у постанові №687/975/17 від 21.02.2018 року. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач-1 не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Щодо включення до страхового стажу періоду ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, то доказом ведення такої діяльності є довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності, документи про сплату єдиного податку,
Ухвалою суду від 10.05.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
19.05.2023 до суду надійшов відзив від ГУ ПФУ в Одеській області, в якому просить відмовити в задоволенні позову. Відповідач-2 зазначає, що за результати розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано: період роботи в російській федерації з 01.01.1992 по 15.09.1994, у зв'язку з припиненням російською федерацією з 01.01.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, тобто при обчисленні пенсії до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991 включно; періоди роботи підприємницької діяльності з 30.01.1998 по 30.04.2000 та з 01.08.2000 по 31.08.2000, оскільки відсутня інформація про систему оподаткування та сплата страхових внесків. Дата з якої позивач матиме право на пенсійну виплату - 17.01.2025. Зазначені періоди роботи до страхового стажу будуть зараховані позивачці за умови надання уточнюючих довідок.
Відповідач-2 вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 155350011246 від 09.03.2023 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - є законним та обґрунтованим.
Головне управління ПФУ в Сумській області не надало до суду відзиву на позовну заяву.
24.05.2023 представник позивачки надав відповідь на відзиву, в якій звертає увагу суду на викладені відповідачем-2 зовсім інші причини відмови у призначенні пенсії, ніж ті, які викладені в оспорюваному рішенні. На час звернення позивача до Головного управління ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення була та залишається діючою, оскільки припинить свою дію лише в червні 2023 року . В силу пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають. Тож, припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж нею набутий до ухвалення відповідних рішень. А тому, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.
Згідно ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки від сторін не надходило клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась 01.03.2023 до Малиновського об'єднаного управління ПФУ в м. Одесі із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Вік ОСОБА_1 на дату звернення 61 рік 1 місяць 13 днів.
Відповідно до ст. 26 Закону України №1058-ГУ, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року за наявності страхового стажу не менше 29 років.
З 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2002 № 22-1 "Про затвердження порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції постанови Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1), при прийманні документів працівник сервісного центру, зокрема, сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено ( перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України "Про електронні довірчі послуги " та "Про захист персональних даних". Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій .
Рішення за результатами розгляду заяви зберігається в електронній пенсійній справі особи (п.4.3 IV Порядку № 22-1). Після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10 IV Порядку № 22-1).
Повідомлення про направлення рішення про відмову в призначені пенсії на адресу заявника надсилається органом Пенсійного фонду України на обліку якого знаходиться особа відповідно до місця реєстрації проживання. Заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області.
Посадовими особами Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області було винесено рішення про відмову у призначенні пенсії №155350011246 від 09.03.2023 посилаючись на наступне: відсутній страховий стаж, визначений ст. 26 Закону України № 1058. Відповідно до наданих документів страховий стаж позивачки склав 20 років 01 місяць 22 дні (зарахований по 31.12.2022). Відповідно до наданих документів до страхового стажу не зараховані періоди трудової діяльності згідно із записами трудової книжки НОМЕР_2 виданої 08.01.1985 року, оскільки титульна сторінка оформлена з порушенням вимог п. 2.13 розділу II "Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників" від 29.07.1993 №28, а саме відсутня дата видачі свідоцтва про одруження в записі про зміну прізвища. До матеріалів ЕПС долучено довідку про укладання шлюбу від 27.09.2022 №А-00802, що видана адміністрацією Хасанського муніципального району Приморського краю, яка може враховуватись у разі проставлення апостилю компетентним органом держави, в якій документ був складений. Також до страхового стажу роботи не зараховано періоди підприємницької діяльності з 30.01.1998 на загальній системі оподаткування, оскільки відсутня довідка Пенсійного фонду про сплату страхових внесків.
Вважаючи таке рішення протиправним, а свої права та інтереси порушеними, оскільки має право на призначення пенсії за віком при наявності страхового стажу більше 29 років, на дату звернення із заявою про призначення пенсії досягла пенсійного віку, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Таким чином, суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
За приписами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складової права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Вказане право деталізоване у Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (також Закон №1058-IV).
Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до вимог статті 11 Закону № 1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.
Частина 1 статті 44 Закону № 1058- IV передбачає, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок).
Згідно пункту 4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Пунктом 4.3 Порядку передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт).
Пунктом 4.2 Порядку передбачено право органу, що призначає пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно пункту 4.7 Порядку, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Статтею 56 Закону "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Згідно до вимог статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, з наданої позивачкою копії трудової книжки НОМЕР_2 від 08.01.1985 вбачається, що ОСОБА_1 наказом №551л від 25.09.1984 року зараховано інженером-технологом 3 категорії у відділ головного технолога Слов'янського судноремонтного заводу з 01.10.1984. Наказом №386л від 04.06.1985 вона переведена інженером- технологом 3 категорії в кошторисно-дефектовочне бюро відділу цін. Наказом №301л від 29.02.1988 року переведена у відділ технічного контролю в якості контрольного майстра зварювальних робіт ділянки 2 групи. Наказом №592л від 28.04.1988 року переведена до відділу технічного контролю в якості контрольного майстра корпусних робіт ділянки 2 групи. Наказом №405-л від 23.03.1994 року переведена в службу управління якістю на посаду контрольного майстра корпусних робіт. Наказом №1417-л від 15.09.1994 року звільнена за власним бажанням у зв'язку з переїздом до іншої місцевості.
Усі записи, здійснені у вказаній трудовій книжці за вказаний період, засвідченні печаткою Слов'янського судноремонтного заводу та підписом відповідальної особи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).
Відповідно до п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно трудової книжки позивачки слідує, що вона була оформлена на ОСОБА_1 08.01.1985. В подальшому прізвище змінено на ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про шлюб НОМЕР_3 , про що є відповідний запис ст. інспектора відділу кадрів, завірений печаткою відділу кадрів заводу.
Діючою на час укладання шлюбу (07.09.1985) Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердж. Постановою Деркомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162, було передбачено, що зміна записів в трудових книжках щодо прізвища, імені, по-батькові, дати народження виконуються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я, по батькові тощо) і з посиланням на номер та дату цих документів. Вказані зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані. Посилання на відповідні документи записуються на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 2.12).
Аналогічні правила містяться і в п. 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердж. наказом Мінпраці, Мінюсту, Мінсоцзахисту України від 29.07.1993 № 58.
Вказані Інструкції передбачають, що записи до трудової книжки, зокрема щодо зміни прізвища, вносить відповідальний працівник підприємства, а не працівник. Тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах. Позивач не має можливості та обов'язку здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Крім того, в рішенні №155350011246 від 09.03.2023 не зазначено, які саме періоди роботи на Слов'янському судноремонтному заводі з 1984 по 1994 роки не були зараховані до страхового стажу і яким чином на такі дії вплинула помилка щодо не зазначення дати свідоцтва про шлюб. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
На думку суду, вказаний недолік ведення трудової книжки позивачки не є достатньою підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки зміна прізвища підтверджується наданими позивачкою іншими документами.
Позивачка до заяви про призначення пенсії додала довідку про укладання шлюбу № А-00802, видану відділом записи актів цивільного стану адміністрації Хасанського муніципального району Приморського краю 27.09.2022 (на російській мові) про те, що в Єдиному державному реєстрі записів актів громадянського стану є запис акту укладання шлюбу № 120 від 07.09.1985 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , після укладання шлюбу жінці було присвоєне прізвище ОСОБА_2 , шлюб розірваний.
Також позивачка надала довідку Бюро записів актів громадянського стану Хасанської районної ради депутатів трудящих від 14.08.1993 про те, що є запис акту укладання шлюбу № 120 від 07.09.1985 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , після укладання шлюбу було присвоєне прізвище ОСОБА_2 жінці, свідоцтво НОМЕР_4 , видане 25.07.1994, про розірвання шлюбу 26.04.1994 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , після розірвання шлюбу присвоєне прізвище ОСОБА_1 .
Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, підписантами якої були в період видачі довідок про укладання шлюбу в тому числі Україна та Росія, передбачено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, визнані в належному порядку на території держав-учасників СНД та держав, які входили до складу СРСР до 01.12.1991, приймаються на території держав-учасників Співдружності без легалізації (ст.11). На час звернення позивача до Головного управління ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення була діючою, оскільки припинила дію 19.06.2023 року.
Таким чином, оцінюючи у сукупності надані докази, суд вважає, що неповнота запису у трудовій книжці не спростовує факт зайнятості позивачки в період роботи 1984-1994 рр. та не може бути підставою для не зарахування періодів трудової діяльності на Слов'янському судноремонтному заводі до страхового стажу.
Що стосується не зарахування до страхового стажу періоду підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування з 30.01.1998.
У 1998 році позивачка зареєструвалась як суб'єкт підприємницької діяльності.
Розділом XV "Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (п.3.1.) визначено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:
І) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску) .
Аналогічні приписи містить постанова правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1, якою затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій.
В оскаржуваному рішенні не зазначено, які саме періоди підприємницької діяльності позивачки не були враховані до страхового стажу. У відзиві на позовну заяву вказано, що це такі періоди роботи - з 30.01.1998 по 30.04.2000 та з 01.08.2000 по 31.08.2000, оскільки відсутня інформація про систему оподаткування та сплата страхових внесків. Разом з тим, позивачка стверджує, що їй не було зараховано до страхового стажу період підприємницької діяльності з 01.01.2001 по 31.12.2012.
Згідно відповіді ГУ ДПС в Одеській області №2763/6/15-32-24-07-10 від 03.02.2023 року, відповіді ГУ ДПС в Одеській області №2094/6/15-32-24-03-10 від 19.01.2022 року, які надавались позивачкою до заяви про призначення пенсії,:
- ОСОБА_1 взята на облік як суб'єкт підприємницької діяльності та перебуває на обліку у Київській ДПІ Головного управління ДПС в Одеській області з 30.01.1998 року;
- з 01.01.2001 по 31.12.2011 рік - згідно Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 року №727/98 зі змінами та доповненнями, - ОСОБА_1 являлась платником єдиного податку;
- з 01.01.2012 року по теперішній час - відповідно до ст. 298 Податкового Кодексу України ОСОБА_1 було обрано спрощену систему оподаткування та зареєстровано у реєстрі платників єдиного податку.
- за зазначений період було здійснено наступні сплати по єдиному податку : за 2001 рік - 880,0 грн,; за 2002рік - 2880,0 грн,; за 2003 рік - 2880,0 грн.; за 2004 рік - 2 880,0 грн,; за 2005 рік - 2410,0 грн.; за 2006рік - 2210,0 грн.; за 2007 рік - 2340,0 грн,; за 2008рік - 2 403,0 грн.; за 2009рік - 2401,20 грн.; за 2010 рік -1805,54 грн.; за 2011 рік - 888,0 грн.; за 2012 рік - 2503,0 грн.; за 2013 рік - 2942,0 грн.; за 2014 рік - 2923,0 грн.; за 2015 рік - 3173,0 грн.; за 2016 рік - 3210,0 грн.; за 2017рік - 8320,0 грн.; за 2018рік - 9366,0 грн.; за 2019рік ~10015,20 грн.; за 2020рік -10390,60 грн.; за 2021 рік -14400,0 грн.; за 2022 рік - 2600,0 грн.
Відповідно до п. 2 Указу Президента України №727/98, суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності. Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї.
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням. Положеннями п. 6 Указу Президента України №727/98 передбачено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податків і зборів (обов'язкових платежів), зокрема збору на обов'язкове соціальне страхування та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
З 01.01.1998 по 31.12.2003 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб підприємців при підтвердженні нього статусу довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, або спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку, тобто особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), або сплату страхових внесків, з 01.01.2004 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК). Відомості такої довідки містять інформацію про сплату страхових внесків, єдиного внеску з 01.07.2000 року, з часу запровадження персоніфікованого обліку. Такі відомості будуть повними за умови, що підприємець був своєчасно зареєстрований у відповідному територіальному управлінні Пенсійного фонду і своєчасно сплачував страхові внески (в подальшому єдиний внесок).
З наданих ГУ ПФУ у Одеській області індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування вбачається, що за період з 01.01.2000 року по 31.12.2012 у позивачки відсутні відомості про сплату страхових внесків з ведення підприємницької діяльності.
Разом з тим, податковий орган підтверджує здійснення позивачкою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування та сплату єдиного податку, отже період з 01.01.2001 до 31 грудня 2012 року включно, має бути зараховваним виходячи з факту сплати позивачкою єдиного внеску незалежно від суми сплачених коштів. Стаж підтверджений таким чином, враховується для визначення права на пенсію. Як вбачається з оскаржуваного рішення відповідач-1 зовсім не взяв до уваги відомості органу податкової служби про сплату позивачкою єдиного внеску, пославшись на знаходження позивачки на загальній системі оподаткування.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області про відмову у призначенні пенсії від 09 березня 2023 року за № 155350011246 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийнято необґрунтовано та немотивовано, без дослідження всіх наданих позивачкою документів.
Що стосується вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області з відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком та не зарахуванні до стажу, який надає право на таку пенсію, періодів трудової діяльності згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 виданої 08.01.1985, то такий засіб захисту є зайвим, оскільки вимога про скасування рішення про відмову у призначенні пенсії повністю поглинає вимогу про визнання протиправними вказаних дій .
Що стосується обраного позивачкою способу захисту порушеного права у вигляді вимоги зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням записів у трудовій книжці НОМЕР_1 виданої 08.01.1985 та періоду здійснення підприємницької діяльності з 30.01.1998 з моменту звернення ОСОБА_1 до органів пенсійного фонду 01 березня 2022 року, то суд зазначає таке.
Статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Отже, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.
Пункт 4.7 Порядку №22-1 визначає, що саме орган, що призначає пенсію повинен всебічно, повно і об'єктивно розглянути всі подані документи, після чого установити наявність чи відсутність права особи на одержання пенсії.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.04.2019 у справі №204/362/17, вказано, що єдиним органом, до повноважень якого належить вирішення питання щодо наявності чи відсутності у особи права на призначення пенсії, є територіальний орган Пенсійного фонду, до якого особа звернулася із відповідною заявою. При цьому за наслідками розгляду заяви пенсійний орган повинен прийняти відповідне рішення, яке повинно бути вмотивованим. У цій же справі Верховний Суд вказав, що відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, не надав оцінку відомостям, наявним або відсутнім у трудовій книжці позивача, в той час як суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданим виключно органам Пенсійного фонду.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено повноваження суду у разі задоволення позову прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, а також застосувати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням того, що матеріали справи не дають однозначного розуміння які саме періоди діяльності були включені, а які не включені до страхового стажу позивачки, суд дійшов висновку, що для ефективного захисту прав позивачки позовні вимоги слід задовольнити шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії за віком та, з огляду на наявність дискреційних повноважень при прийнятті рішень про призначення чи відмову в призначенні пенсії, зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву позивачки від 01.03.2023 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачкою сплачений судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачкою, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області у розмірі 536 грн. 80 коп.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити позов ОСОБА_1 частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 09 березня 2023 року за № 155350011246 Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області (код ЄДРПОУ 21108013) про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду у Сумській області (код ЄДРПОУ 21108013) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.03.2023 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 536 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень) 80 коп.
В решті вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.В.Хом'якова