Рішення від 13.08.2023 по справі 420/6212/19

Справа № 420/6212/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Дубровної В.А.,

при секретарі: Самсоновій М.А.

за участю представників

позивача - Бевза О.М.

відповідача - Коротких О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій,

встановив:

I. Зміст позовних вимог.

У 2019 році до суду з позовом звернувся Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ДПС в Одеській області), в якому з урахуванням уточненої редакції позову від 20.12.2019 року, просить визнати протиправними та скасувати

- податкове повідомлення-рішення від 26.09.2019 р. № 0001311304, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, шо сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" за податковими зобов'язаннями в сумі 21 367,65 грн, за штрафними санкціями в сумі 5 341,92 грн.

- податкове повідомлення-рішення від 26.09.2019 р. № 0001321304, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "військовий збір, шо сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" за податковими зобов'язаннями в сумі 1 780,64 грн., за штрафними санкціями в сумі 445,16 грн.

- податкове повідомлення-рішення від 26.09.2019 р. № 0001361304, яким застосовано за платежем "штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" штрафні санкції в сумі 3 612 562,48 грн.

- податкове повідомлення-рішення від 26.09.2019 р. № 0001301304, яким застосовано за платежем «"адміністративні штрафи та інші санкції" штрафні санкції в сумі 170,00 грн.

- податкове повідомлення-рішення від 26.09.2019 р. № 0001331304, яким застосовано за платежем «"адміністративні штрафи та інші санкції" штрафні санкції в сумі 34 000,00 грн.

- податкове повідомлення-рішення від 26.09.2019 р. № 0001291304, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "адміністративні штрафи та інші санкції" за штрафними санкціями в сумі 510,00 грн.

- вимогу № 0001341304 від 26.09.2019 р. про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 26 116,01 грн.

- рішення № 0001351304 від 26.09.2019 р. про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску сумі 5 750,83 грн.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача.

На обґрунтування вказаних позовних вимог позивач зазначає, що за наслідками планової виїзної перевірки ГУ ДФС в Одеській області з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2018 р. оформило Акт за № 1581/15-32-13-04/ НОМЕР_1 . На вказаний акт перевірки позивачем були надані заперечення, проте згідно відповіді ГУ ДПС в Одеській області від 23.09.2019 р. не були враховані на час прийняття оскаржених рішень та безпідставно залишені поза увагою. Щодо висновків Управління ДФС за наслідками перевірки, то позивач вказує, що в акті перевірки ГУ ДФС в Одеській обл. для перевірки було надано документи, перелік яких додано до цього акту, проте не всі документи були перевірені. Зокрема, висновок щодо неповноти обліку зроблено лише за наслідками перевірки однієї Книги обліку доходів і витрат від 11.04.2018р. за № 185, поза увагою контролюючого органу залишилися фактичні дані щодо обліку товарів, викладені в інших Книгах обліку, а саме в Книзі обліку доходів і витрат від 11.01.2013 р. № 3, яка не була витребувана на час перевірки. Оскільки Книга обліку доходів та витрат від 11.01.2013 р. № 3 за період з 01.01.2016 р. по 10.04.2018 р. була надана позивачем разом із запереченнями на акт перевірки, а видаткові накладні щодо походження товару, які були надані відповідачу під час перевірки, тому податкове повідомлення - рішення № 0001361304 про застосування штрафу 3 612 562, 48 грн. за порушення порядку обліку товарних запасів, а саме придбання та реалізація товарів, які неоприбутковані, є протиправним. Щодо податкового повідомлення-рішення № 0001311304 від 26.09.2019 р., яким було збільшено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 21367,65 грн., то воно прийнято за відсутності відомостей щодо конкретних первинних документів, на підставі яких було встановлено завищення інших витрат у графі 7 Додатка Ф2 до декларації про майновий стан і доходи за 2016р. в сумі 23983,23 грн. та за 2017р. в сумі 94725,93 грн. При цьому, позивачем надано до матеріалів справи документів, якими вказані завищення інших витрат спростовані. Позивач також не погоджується з донарахуванням військового збору та єдиного соціального внеску, оскільки відповідач безпідставно зменшив документально підтверджені витрати позивача за спірний період. Щодо податкового повідомлення-рішення № 0001331304 від 26.09.2019 р. про застосування штрафу за відсутність ліцензій за період 28.10.2016 - 04.11.2016, то позивач допустив роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами за адресою: АДРЕСА_1 на протязі 6 (шести) днів з 29.10.2016 р. по 04.11.2016 р. без отримання ліцензій. Щодо податкового повідомлення - рішення № 0001291304 про застосування штрафу в сумі 510 грн., то воно було прийняте у зв'язку з ненаданням, на думку Відповідача, книги обліку доходів та витрат від 11.01.2013 р. № 3 за період з 01.01.2016 р. по 10.04.2018 р. хоча, зазначена книга була надана Відповідачу разом із запереченнями вх. № 6120/С/15-32 від 12.09.2019 р. на акт перевірки. Щодо податкового повідомлення - рішення № 0001301304 про застосування штрафу в сумі 170 грн. за порушення п. 63.3 Податкового кодексу України, то позивач визнає не надання повідомлення про об'єкт оподаткування, а саме магазин за адресою: АДРЕСА_1 , форма 20-ОПП.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вказані позовні вимоги та просив їх задовольнити.

06.04.2023 року відповідачем подано до суду відзив на позов, яким заперечує проти позову, вказуючи на те, що доводи позивача щодо протиправності оскаржуваних рішень, спростовується висновками акту планової виїзної перевірки ГУ ДФС в Одеській області з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2018 р. за № 1581/15-32-13-04/3035300717 від 06.08.2019 р., якими встановлено порушення позивачем низки вимог податкового законодавства.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала вказані заперечення та просила суд відмови у задоволенні позову.

III. Процесуальні дії у справі.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2019 р. справу передано на розгляд судді Глуханчуку О.В.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 16.12.2019 р. допущено заміну відповідача у справі, розгляд адміністративної справи розпочато спочатку, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 04.02.2020 р. продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі на тридцять днів, відкладено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 05.03.2020 р. закрито підготовче провадження в адміністративній справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 30.05.2020 р. зупинено провадження у справі до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.

Ухвалою суду від 31.10.2022 р. поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 31.10.2022 р. допущено заміну відповідача по справі з Головного управління ДПС в Одеській (код ЄДРПОУ 43142370; 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) на правонаступника - Головне управління ДПС в Одеській області, код ЄДРПОУ ВП 44069166, (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5), як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, розгляд справи розпочато спочатку, призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою від 24.01.2023 у справі закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 15 лютого 2023 року.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2023 року справу передано на розгляд судді Дубровній В.А.

Ухвалою суду від 20.03.2023 року дану справу прийнято до провадження, продовжено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовку справи до судового розгляду розпочато спочатку, призначено підготовче засідання на 13.04.2023 р.

Протокольною ухвалою суду від 13.04.2023 р. відкладено підготовче засідання до 04.05.2023 р. у зв'язку з витребуванням у представника позивача повноваження щодо представництва інтересів ФОП ОСОБА_1 .

Протокольною ухвалою суду від 04.05.2023 р. відкладено підготовче засідання до 22.06.2023 р. у зв'язку з витребуванням у відповідача додаткових доказів.

Протокольною ухвалою суду від 22.06.2023 р. оголошено перерву у підготовчому засіданні до 06.07.2023 року з метою надання відповідачу додаткового часу для виконання протокольної ухвали суду від 04.05.2023 р. про надання додаткових доказів.

Протокольною ухвалою суду від 06.07.2023 р. закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 18.07.2023 року.

У зв'язку з не явкою в судове засідання сторін та наданням клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання, наступне підготовче засідання призначено на 03.08.2023 року, що підтверджується довідкою про нездійснення фіксування судового засідання від 18.07.2023 року.

В судовому засіданні 03.08.2023 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець 15.07.2011 року виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради та перебував на обліку платників податків в ГУ ДФС в Одеській області 19.07.2011 р., а також був зареєстрований в якості платника податку на додану вартість згідно свідоцтва № НОМЕР_2 від 27.03.2018 р. ( т. VIII а.с. 211-214).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 25.04.2023 року державна реєстрація підприємницької діяльності припинена за власним рішенням від 02.05.2019 року ( т. VIII а.с. 215-218).

Згідно з реєстраційними даними основним видом господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 визначено за кодом КВЕД 47.26. роздрібна торгівля тютюновими виробами спеціалізованих магазинах.

У період з 10.07.2019 року по 30.07.2019 року на підставі п.77.1. ст.77 гл.8 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010р., відповідно до направлення від 02.07.2019р. №4242/13-05 та наказу від 06.06.2019р. №4313, виданих ГУ ДФС в Одеській області, та плану - графіка проведення планових виїзних перевірок фізичних осіб-підприємців на 2019 р., головним державним ревізор-інспектором відділу планування контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_2 проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) (далі - ФОП ОСОБА_1 ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 року, та Закону України від 8 липня 2010 року №2464-У1 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями) за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 року, за результатами якої складено акт перевірки від 06.08.2019 р. №1581/15-32-13-04/ НОМЕР_1 ( далі- акт перевірки)

Висновками вказаного акту перевірки встановлені порушення ФОП ОСОБА_1 , зокрема, -

- пункт 8.1 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 № 462) із змінами і доповненнями, п. 63.3 ст.63 Податкового кодексу України, не надано повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність з формою 20-ОПП, не зазначено Інформацію про магазин за адресою АДРЕСА_1 ;

- пункт 44.3ст.44 Податкового Кодексу України, незабезпечення зберігання первинних облікових документів;

- пункт 177.2. п. 177.4, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, п.6 ст. 128 Господарського кодексу України, неналежне ведення книги обліку доходів та витрат, включення до декларації про майновий стан і доходи перекручених даних;

- пункту 177.2 та п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, занижено податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 21 367,65 грн;

- пункт 177.2 та п. 177.4 ст. 177, п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, занижено суму військового збору від підприємницької діяльності в сумі 1 780,64 грн.

- частина 13 статті 15 Закону України від 19.12.1995р. №48І/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» (в редакції чинній на момент здійснення правопорушення), п.7 ст.7 Закону України від 2 березня 2015 року № 222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності», реалізація алкогольних напоїв та тютюнових виробів за адресою АДРЕСА_1 без наявності відповідних ліцензій.

- п.1 та п.4 ч.2 ст.6 та п.2 ч.І ст.7 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», занижено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від підприємницької діяльності в сумі 26 116,01 грн.

-п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95р. №265/95-ВР, порушення порядку обліку товарних запасів підприємця (не оприбуткування придбаного товару для подальшої реалізації) на загальну суму 1 806 281,24 грн. ( т. І а.с. 20-37)

Не погодившись з вказаними висновками акту перевірки, 08.09.2019 року позивач подав до ГУ ДФС в Одеській області заперечення на даний акт перевірки ( вх.№ 6120/С/15-32 від 12.09.2019 р.), до яких додав копію Книги обліку доходів та витрат від 11.01.2013 р. № 3 та квитанції щодо фактичних витрат на суму 23984,00 грн., які не враховані під час перевірки. ( т. І а.с. 208-210, т. ІІ а.с. 19-60)

23.09.2019 року ГУ ДПС в Одеській області листом № 1006/С/15-32-33-04-09 « Про надання відповіді на заперечення» повідомив ФОП ОСОБА_1 про те, що висновки акту перевірки залишені без змін. ( т. І а.с. 38-43)

26.09.2019 року Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі акту перевірки від 06.08.2019 р. №1581/15-32-13-04/ НОМЕР_1 з урахуванням відповіді № 1006/С/15-32-33-04-09 від 23.09.2023 року) прийняті, зокрема:

- податкове повідомлення-рішення № 0001311304, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, шо сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" за податковими зобов'язаннями в сумі 21 367,65 грн, за штрафними санкціями в сумі 5 341,92 грн.

- податкове повідомлення-рішення № 0001321304, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "військовий збір, шо сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" за податковими зобов'язаннями в сумі 1 780,64 грн., за штрафними санкціями в сумі 445,16 грн.

- податкове повідомлення-рішення № 0001361304, яким застосовано за платежем "штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" штрафні санкції в сумі 3 612 562,48 грн.

- податкове повідомлення-рішення № 0001301304, яким застосовано за платежем «"адміністративні штрафи та інші санкції" штрафні санкції в сумі 170,00 грн.

- податкове повідомлення-рішення № 0001331304, яким застосовано за платежем «"адміністративні штрафи та інші санкції" штрафні санкції в сумі 34 000,00 грн.

- податкове повідомлення-рішення № 0001291304, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "адміністративні штрафи та інші санкції" за штрафними санкціями в сумі 510,00 грн.

- вимогу № 0001341304 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 26 116,01 грн.

- рішення № 0001351304 про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску сумі 5 750,83 грн.

Вважаючи дані рішення контролюючого органу протиправними позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду про їх скасування.

V. Норми права, які застосував суд.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обов'язки та компетенція контролюючих органів, повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010 у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - ПК України), яким передбачено, зокрема

- платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (пп.16.1.2); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (пп.16.1.4); подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання (пп.16.1.5); подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством (пп.16.1.7) ( пункт 16.1 ст.16 ПК України)

- контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. ( підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України)

- посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (п.п. 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).

- податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. ( підпункт 62.1.3. пункту 62.1. статті 62 ПК України)

- контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. ( пункт 75.1 статті 75 ПК України)

- документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. ( підпункт 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України)

- документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. ( абзац перший пункту 77.1 статті 77 ПК України)

- про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.( абзац перший пункту 77.4 статті 77 ПК України)

- перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу. ( пункт 77.8. статті 77 ПК України)

- порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу. ( пункт 77.8. статті 77 ПК України)

- платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. (абзац перший пункту 85.2 статті 85 ПК України)

- результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.( п. 86.1. ст. 86 ПК України).

- у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. ( Абзац перший пункту 86.7 статті 86)

-рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення. ( абзац четвертий пункту 86.7 статті 86 ПК України)

- податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. ( пункт 86.8 статті 86 ПК України)

VI. Оцінка суду.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 26.09.2019 р. № 0001311304, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, шо сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" за податковими зобов'язаннями в сумі 21 367,65 грн, за штрафними санкціями в сумі 5 341,92 грн.

Відповідно до зі змісту даного податкового повідомлення-рішення та висновків акту перевірки, підставою для заниження податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 21 367,65 грн є порушення позивачем пункту 177.2 та п. 177.4 ст. 177 ПК України. ( т.І а.с. 15,36)

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється ст.177 ПК України.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Підпунктом 177.4.3 пункту 177.4 статті 177 ПК України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать, зокрема, інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п.п.177.5.3 п.177.1 ст.177 ПК України остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати.

Як вбачається з описової частини акту перевірки, даний висновок податкового органу ґрунтуються на тому, що перевіркою правильності визначення валових витрат, відображених в декларації про доходи, з даними про суми валових витрат, які визначені в ході перевірки, виявлено розбіжності, зокрема, ФОП ОСОБА_1 згідно додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 р. віднесено, у тому числі, суму 110 842 грн. у вигляді інших витрат, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг, за 2017 р. віднесено, у тому числі, суму 247 193 грн. у вигляді інших витрат, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг. Згідно наданих до перевірки ФОП ОСОБА_1 документів щодо підтвердження інших витрат ( реєстр документів у додатку до акту перевірки) було встановлено завищення інших витрат у графі 7 Додатка Ф2 до декларації про майновий стан і доходи за 2016 р. в сумі 23 983,23 грн та за 2017 р. в сумі 94 725,93 грн. ФОП ОСОБА_1 неправильно зазначено суму витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу (документально підтверджених) у річних деклараціях про майновий стан та доходи за 2016 р. та 2017 р., що призвело до заниження на 21 367,65 грн. суми податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності. ( п. 2.2.2, 2.2.3. акту перевірки, т. І а.с. 27-29)

Відповідно до пунктів 3-5 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 р. №727 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за №1300/27745 (далі - Порядок № 727), акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово- господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно га повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За положеннями підпункту 2 пункту 4 розділу 3 Порядку № 727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів; у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів.

Всупереч вказаним вимогам, акт перевірки не містить жодних посилань на докази (первинні або інші документи), якими підтверджувались обставини щодо наявності факту порушення позивачем обумовлених норм податкового законодавства.

При цьому, єдиним документом, який за позицією відповідача свідчить про порушення вказаних норм Податкового кодексу України, є додаток до акту перевірки « Реєстр наданих до перевірки документів по іншим витратам ФОП ОСОБА_1 ( т. І а.с.158)

Під час розгляду справи представник відповідача також не змогла усунути вказані недоліки акта перевірки та навести суду докази (первинні або інші документи), якими підтверджувались обставини щодо завищення позивачем інших витрат у графі 7 Додатка Ф2 до декларації про майновий стан і доходи за 2016р. в сумі 23 983,23 грн. та за 2017р. в сумі 94 725,93 грн.

Отже, зі змісту акту перевірки неможливо встановити правомірність висновку податкового органу щодо завищення позивачем витрат, відображених в податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2016-2017 роки, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, оскільки його зміст не містить опис будь-якої неузгодженості з реєстром документів у додатку до акту перевірки.

На підтвердження задекларованих ФОП ОСОБА_1 у додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 р. та за 2017 рік позивачем надано суду, зокрема,

- щодо інших витрат, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг, у 2016 на суму 23 983,23 грн., надано квитанцію до прибуткового касового ордеру від 11.12.2016 р. на суму 1110,00 грн., видану Ізмаїльським УВП № 2 ОУВО УТОС, за електроенергію крамниця «Рябушка» (а.с. 20, том 2);квитанцію до прибуткового касового ордеру від 11.07.2016 р. на суму 950,00 грн., видану ПП «Олімп-Юг» (а.с. 20, том 2), за послуги охорони за липень; квитанцію до прибуткового касового ордеру від 11.07.2016 р. на суму 3300,00 грн., видану ПП «Олімп-Юг» (а.с. 21, том 2), за монтаж; квитанцію до прибуткового касового ордеру від 25.01.2016 р. на суму 6900,00 грн., видану ПП «Олімп-Юг» (а.с. 21, том 2), за монтаж; квитанцію до прибуткового касового ордеру від 26.09.2016 р. на суму 3300,00 грн., видану ПП «Олімп-Юг» (а.с. 21, том 2), за монтаж; квитанцію до прибуткового касового ордеру від 22.08.2016 р. на суму 3300,00 грн., видану ПП «Олімп-Юг» (а.с. 22, том 2), за обладнання; квитанцію до прибуткового касового ордеру від 25.10.2016 р. на суму 1 100,00 грн., видану ПП «Олімп-Юг» (а.с. 22, том 2), за послуги охорони за жовтень; квитанцію до прибуткового касового ордеру від 22.08.2016 р. на суму 790,00 грн., видану ПП «Олімп-Юг» (а.с. 22, том 2), за послуги охорони за серпень; квитанцію до прибуткового касового ордеру від 26.09.2016 р. на суму 700,00 гри., видану ПП «Олімп-Юг» (а.с. 23, том 2), за послуги охорони за вересень; квитанцію до прибуткового касового ордеру від 22.11.2016 р. на суму 1100,00 грн., видану ПП «Олімп-Юг» (а.с. 23, том 2), за послуги охорони за листопад; квитанцію до прибуткового касового ордеру від 11.12.2016 р. на суму 1100,00 грн., видану ПП «Олімп-Юг» (а.с. 23, том 2), за послуги охорони за грудень; квитанцію до прибуткового касового ордеру від 19.05.2016 р. на суму 334,48 грн., видану ФОП ОСОБА_3 (а.с. 24, том 2), за відшкодування електроенергії, договір на охорону об'єкта за допомогою ПЦС № 62- 16/1 від 21.01.2016 р. (а.с. 132, том 1), укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Олімп-Юг».

- щодо інших витрат, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг, у 2017 р. на суму 94 725,93 грн., надано квитанцію до прибуткового касового ордеру від 05.06.2017 р. на суму 10000,00 грн., видану ФОП ОСОБА_3 (копія додається), за оренду; квитанцію до прибуткового касового ордеру від 02.05.2017 р. на суму 10000,00 грн., видану ФОП ОСОБА_3 (копія додається), за оренду; квитанцію до прибуткового касового ордеру від 04.04.2017 р. на суму 10000,00 грн., видану ФОП ОСОБА_3 (копія додається), за оренду; квитанцію до прибуткового касового ордеру від 03.09.2017 р. на суму 10000,00 грн., видану ФОП ОСОБА_3 (копія додається), за оренду; квитанцію до прибуткового касового ордеру від 06.08.2017 р. на суму 10000,00 грн., видану ФОП ОСОБА_3 (копія додається), за оренду; квитанцію до прибуткового касового ордеру від 04.07.2017 р. на суму 10000,00 грн., видану ФОП ОСОБА_3 (копія додається), за оренду; квитанцію до прибуткового касового ордеру від 01.12.2017 р. на суму 10000,00 грн., видану ФОП ОСОБА_3 (копія додається), за оренду; квитанцію до прибуткового касового ордеру від 07.11.2017 р. на суму 10000,00 грн., видану ФОП ОСОБА_3 (копія додається), за оренду; квитанцію до прибуткового касового ордеру від 04.10.2017 р. на суму 10000,00 грн., видану ФОП ОСОБА_3 (копія додається), за оренду; квитанцію до прибуткового касового ордеру № 13 від 12.02.2017 р. на суму 3690,00 грн., видану ФОП ОСОБА_4 (копія додається), за ТО РРО у 3,4 кв. 2017; квитанцію до прибуткового касового ордеру № 76 від 21.11.2017 р. на суму 1800,00 грн., видану ФОП ОСОБА_4 (копія додається), за ТО РРО у 2 кв. 2017.

Щодо пояснень представника відповідача стосовно завищення спірних сум витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу у річних деклараціях про майновий стан та доходи за 2016 р. та 2017 р., оскільки у наданих позивачем заперечень до акту перевірки квитанцій від 11.12.2016р., 21.07.2016р. 21.07.2016р., 25.01.2016р., 26.09.2016р., 22.08.2016р., 25.10.2016р., 22.08.2016р., 26.09.2016р. 22.11.2016р., 22.12.2016р. та 19.05.2016 р. зазначено: «прийнято від ОСОБА_1 або ОСОБА_1 », що не дає змогу ідентифікувати платника, а також через надання до перевірки договори та акт виконаних робіт (наданих послуг), за які сплачується, суд вказує, що вказані обставини не були відображення в акті документальної перевірки, а тому не можуть свідчити про факти виявлених порушень податкового законодавства, що згоджується з вказаними нормами Порядку № 727.

Суд відмічає, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності належним чином зафіксованого порушення та складення акту перевірки у встановлений законом спосіб, у контролюючого органу відсутня компетенція на прийняття податкового повідомлення-рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв'язку з допущеними таким платником порушеннями, необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку та оформити її результат актом відповідно до вимог Порядку.

Отже, нормами ПК України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів встановлені умови та порядок проведення перевірок. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 27 січня 2015 року (справа № 21-425а14), від 16 лютого 2016 року (справа №826/12651/14) та у постанові Верховного Суду від 17 березня 2018 року (справа №1570/7146/12).

Також дані перевірок результатів діяльності платника податків є необхідною передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень, рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Акт перевірки, отриманий в результаті перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Верховний Суд у постанові від 20 березня 2018 року у справі №810/1438/17 зазначив «… У будь-якому випадку документальна перевірка вимагає дослідження первинних документів. Порушення способу перевірки доводить неналежне виконання контрольної функції податковим органом та унеможливлює прийняття будь-яких рішень за наслідками не проведення перевірки. …».

З огляду на встановлену вище відсутність правових підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення від 26.09.2019 р. № 0001311304 про збільшення податкового грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, шо сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" в сумі 21 367,65 грн, за штрафними санкціями в сумі 5 341,92 грн. суд приходить до висновку про його протиправність та скасування.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 26.09.2019 р. № 0001321304, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "військовий збір, шо сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" за податковими зобов'язаннями в сумі 1 780,64 грн., за штрафними санкціями в сумі 445,16 грн.

Як вбачається зі змісту вказаного податкового повідомлення-рішення та висновків акту перевірки, підставою для заниження військового збору від підприємницької діяльності в сумі 1 780,64 грн. є порушення позивачем пункту 177.2 та п. 177.4 ст. 177, п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України. ( 1780,64 грн. = (23984,48 грн. за 2016 р. + 95490,00 грн. за 2017 р.) х 1,5 %) (том 1, а.с. 16, а.с. 36)

Підпунктом 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір, платниками якого є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 цього Кодексу.

Згідно з пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками військового збору є фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 цього Кодексу.

Так, нормами п. 163.1 ст.163 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Положеннями п. 164.1 ст. 164 ПК України зокрема встановлено, що базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до п. 177.2 ст. 177 та п. 178.3 ст. 178 цього Кодексу.

Підпунктом. 1.6 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України передбачено, що платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені ст. 176 цього Кодексу.

Зважаючи на вказані норми ПК України, позовна вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.09.2019 р. № 0001321304, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "військовий збір є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.09.2019 р. № 0001311304, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, шо сплачується фізичними особами за результатами річного декларування", оскільки база оподаткування для нарахування військового збору є тотожною базі для нарахування податку на доходи фізичних осіб.

Оскільки висновки відповідача про заниження позивачем ПДФО від підприємницької діяльності в сумі 21 367,65 грн. внаслідок порушення пункту 177.2 та п. 177.4 ст. 177 ПК України, які стали підставою для заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності на суму 1 780,64 грн. визнані судом, як необґрунтовані, тому податкове повідомлення-рішення від 26.09.2019 р. № 0001321304 є протиправним.

Щодо правомірності вимоги № 0001341304 від 26.09.2019 р. про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 26 116,01 грн. та рішення № 0001351304 від 26.09.2019 р. про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску сумі 5 750,83 грн.

Відповідно до змісту вказаної вимоги відповідача та змісту акту перевірки підставою для заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від підприємницької діяльності в сумі 26 116,01 грн. є порушення позивачем пункту 1 та пункту 4 частини 2 статі 6 та пункту частини 1 статті 7 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-У1 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» наслідок неправильного визначення чистого оподатковуваного доходу у звітності про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016-2017 роки. ( п. 2.9.3. акту перевірки т. І а.с. 12,19, 35-36, 37 )

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Частиною 1 статі 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується, для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Тобто, для фізичних осіб-підприємців базою нарахування єдиного внеску є сума чистого доходу, отриманого від діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, але не менше за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід, та не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої п. 4 ст. 1 Закону № 2464.

Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом ( частина 3 статті 7 Закону № 2464-VI).

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч. 2 ст. 9 Закону № 2464-VI).

Згідно з частиною 3 статті 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску.

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до частин 4 статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно до пункту 11 частини 3 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Як встановлено судом, перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу від здійснення підприємницької діяльності, на який нараховується внесок у розмірі 22 % встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у період з 01.01.2016 р. по 31.12.2017 р. занижено ЄСВ на суму 26 116,01 грн. за рахунок заниження чистого доходу, з якого відраховується ЄСВ.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від здійснення господарської діяльності є чистий оподатковуваний дохід, який визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом та документально підтвердженими витратами, які пов'язані із господарською діяльністю.

Згідно п.2 ч.5 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. №449 базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких такий платник перебував на обліку як платник єдиного внеску.

Оскільки в межах даних спірних правовідносин судом не було встановлено завищення валових витрат у спірному періоді і як наслідок відсутнє заниження чистого доходу, а тому висновок податкового органу про заниження розміру ЄСВ на 26 116,01 грн. (23984,48 грн. за 2016 р. + 95490,00 грн. за 2017 р.) х 22 % грн. є неправомірним.

Щодо рішення № 0001351304 від 26.09.2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску, то позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 5 750,83 грн., які складаються із суми штрафу 1582,89 грн., обчисленої виходячи із суми недоплати ЄСВ за 2016 рік в сумі 5 276,31 грн. помноженої на 30 % штрафу, а також виходячи із суми недоплати ЄСВ за 2017 рік в сумі 20839,70 грн. помноженої на 20 % штрафу.

Зважаючи , що в межах даних спірних правовідносин судом не встановлено заниження розміру ЄСВ на 26 116,01 грн., відповідно відсутні підстави для застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність вимоги № 0001341304 від 26.09.2019 р. про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 26 116,01 грн. та рішення № 0001351304 від 26.09.2019 р. про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску сумі 5 750,83 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 26.09.2019 р. № 0001361304, яким застосовано за платежем "штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" штрафні санкції в сумі 3 612 562,48 грн.

Як вбачається зі змісту даного податкового повідомлення-рішення та висновків акту перевірки, підставою для застосування штрафу на сум у 3 612 562,48 грн. є встановлення позивачем порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР, у зв'язку з тим, що на запит від 10.07.2019 р. ФОП ОСОБА_1 не надано Книгу обліку доходів та витрат за період з 01.01.2016 р. по 10.04.2018 р., інформацію про залишки товарів та матеріалів станом на 01.01.2016 р. та на 31.12.2018 р. в кількісних, вартісних показниках, номенклатурі та обороти (придбання, використання та реалізація), а тому на підставі первинних документів ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 р по 31.12.2018 р. встановлено реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів на загальну суму 1 806 281,24 грн., які не оприбутковані для подальшої реалізації. ( п. 2.9.4 акту перевірку (а.с. 36, том 1).

Суд зауважує, що на виконання протокольних ухвал суду від 04.05.2023 та від 22.06.2023 року представником відповідача не надано розрахунку суми не оприбуткування придбаного товару для подальшої реалізації в розмірі 1 806 281,24 грн.

При цьому, зі змісту акту перевірки вбачається, що згідно наданих до перевірки прибуткових товарних накладних, ЄРПН, податкових декларацій про майновий стан і доходи та інших документів перевіркою визначено суму придбаного та реалізованого ФОП ОСОБА_1 товару (реєстр документів по придбанню товару у додатку до акту перевірки), зокрема вартість придбаного товару за 2016 рік складає 629 964,38 грн., за 2017 рік - 1083055,47 грн, за 2018 рік - 884 725,79 грн, що загалом складає - 2 597 745,64 грн. Згідно наданої до перевірки Книги обліку доходів та витрат від 11.04.2018 р. № 185 ФОП ОСОБА_1 облік придбаних товарів здійснювався у періоді з 11.04.2018р. по 31.12.2018 р., та склав 791 464,40 грн.

Тобто, сума не оприбуткованого товару, придбаного для подальшої реалізації, у розмірі 1 806 281,24 грн., складається, як різниця між вартістю, придбаного товару за 2016-2018 роки, в сумі 2 597 745,64 грн. згідно первинних документів ФОП ОСОБА_1 , та вартістю, придбаного товару за 2018 рік в сумі 791 464,40 грн. згідно Книги обліку доходів та витрат від 11.04.2018 р. № 185. ( 1 806 281,24 = 2 597 745,64 - 791 464,40)

Перевіряючи правильність оцінки відповідачем обставин, за якими він визначив склад правопорушення, передбаченого пунктом 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, та наявність підстав для застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 20 цього Закону, судом взято до уваги наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - так само) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 3 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - так само) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Відповідно до положень пункту 12 частини першої статті 3 Закону № 265/95-ВР, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Згідно зі статтею 20 Закону 265/95-ВР, до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, підставою для застосування штрафних санкцій за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, є встановлений факт наявності товарів в місцях їх реалізації та зберігання, які не обліковані у встановленому порядку, тобто виявлення товарів у надлишку (перевищення кількості товару в наявності над облікованим товаром).

Такий же висновок зроблено Верховним Судом у постановах від 15.08.2018 у справі №815/2751/16, від 24.12.2020, від 21.01.2021 у справі №826/12449/17, від 04 квітня 2023 року у справі № 520/693/2020.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, для застосування передбаченої статтею 20 Закону 265/95-ВР фінансової санкції контролюючий орган повинен довести, що позивач здійснював реалізацію не облікованих товарів, а при проведенні обрахунку штрафної санкції слід відштовхуватися від фактичного обсягу необлікованого товару.

Правові ж засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до статті 9 якої підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Отже, документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку є накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні, тощо.

У розділі V Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачена відповідальність за порушення вимог лише цього Закону.

Зокрема, фінансова санкція, встановлена статтею 20 названого Закону, може бути застосована до юридичної особи лише у тому випадку, коли ця особа не веде обліку товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №810/3247/16, від 07.08.2018 у справі № 825/10/17, від 25.05.2022 у справі № К/9901/24414/20.

Матеріалами перевірки підтверджується, а представником відповідача не заперечувалось, що під час перевірки позивачем були надані до перевірки прибуткові товарні накладні та інші документи, на підставі яких визначено суму придбаного та реалізованого ФОП ОСОБА_1 товару, про що свідчить Реєстр документів по придбанню товару у додатку до акту перевірки.

Разом з тим, відповідач вказує, що під час перевірки позивачем не було надано Книгу обліку доходів та витрат за період з 01.01.2016 р. по 10.04.2018 р. та інформацію про залишки товарів та матеріалів, у зв'язку з чим податковий орган дійшов висновку про факт реалізації необлікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Щодо вказаного аргументу відповідача, то суд його відхиляє з огляду на таке.

Згідно зі статтею 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пункту 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Форма Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок її ведення затверджені наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481 (далі - Порядок №481).

Пунктом 1 Порядку № 481 визначено, що у Книзі обліку доходів і витрат за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

При цьому, нормами Порядку № 481 не передбачено ведення залишку товарних запасів фізичними особами-підприємцями на загальній системі оподаткування.

Виключення становлять лише фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які перебувають на загальній системі оподаткування та відповідно до вимог пункту 12 статті 3 та статті 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР зобов'язані вести облік товарних запасів у порядку, визначеному чинним законодавством.

Водночас на законодавчому рівні порядок обліку товарних запасів встановлено виключно для юридичних осіб, оскільки відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 26.02.2019 у справі № 2а-361/10/0970, від 30.01.2018 у справі №2а-0770/655/12.

До того ж, з даного питання позивач надав індивідуальну податкову консультацію ДФС № 506/О/99-99-13-01-02-14/ІПК від 06.02.2018 р. (т.1 а.с.131), в якій податковий орган підтвердив, що Порядком ведення Книги обліку доходів і витрат не передбачено ведення залишку товарних запасів фізичними-особами-підприємцями на загальній системі оподаткування.

При цьому, суд зазначає, у даному випадку у акті перевірки не зазначено про жодні порушення позивачем вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» та/або Стандартів бухгалтерського обліку товарів, та/або порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій або реалізацію товару без проведення розрахунків через РРО.

Крім того, положення пункту 12 частини першої статті 3 Закону № 265/95-ВР визначають обов'язок суб'єкта господарювання надати до перевірки саме ті первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів.

Відтак, Книга обліку доходів і витрат з огляду на її функціональне призначення, не посвідчує походження товарів, які реалізуються за місцем здійснення господарської діяльності, а підтверджує лише внесення реквізитів документів, які підтверджують походження товару, а відтак не є безумовним доказом ведення обліку товарних запасів.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Як встановлено судом та не заперечувалось відповідачем, що ФОП ОСОБА_1 надані заперечення від 12.09.2019р. вх. № 6120/С/15-32 на акт перевірки та документи, а саме копію книги обліку доходів та витрат від 11.01.2013 р. №3 за період з 01.01.2016р. по 10.04.2018 р.. (т. І а.с. 208-210)

23.09.2023 року відповідач листом № 1006/С/15-32-33-04-09 « Про надання відповіді на заперечення» повідомив ФОП ОСОБА_1 про те, що форма наданої копії книги обліку доходів та витрат від 11.01.2013р. №3 за 01.01.2016р. по 10.04.2018р. затверджена наказом Державної податкової України від 24.12.2010 №1025, яка втратила чинність, повинна бути затверджена Міндоходів від 16.09.2013 № 481. На копіях книги обліку доходів та витрат від 11.01.2013 р. № 3 відображені лише графи 1, 2, 3, 4, 5, 6, у книзі наявні виправлення (видалення інформації з рядків), нумерація сторінок, відсутні сторінки за весь період ведення, тому не може бути врахована при розгляді. ( т. І а.с. 38-43)

Під час розгляду справи відповідачем у додатку до письмових пояснень від 13.06.2023 р., надано суду саме: «Журнал реєстрації зошитів фізичних осіб», в якому зазначається про реєстрацію 11.01.2013 р. в ДПС книги обліку доходів та витрат ОСОБА_1 від 11.01.2013р. № 3 ( т. VIII а.с. 247-250)

При цьому, оригінал Книги обліку доходів та витрат ОСОБА_1 від 11.01.2013 р. № 3 був оглянутий в судовому засіданні, а копію вказаної Книги, прошитої та скріпленої печаткою відповідача, надано до суду. ( т. ІІ а.с. 25-60).

Відповідач під час розгляду справ не надав нормативно-правового обґрунтування підстав не врахування вказаної Книги обліку доходів та витрат від 11.01.2013 р. № 3 за 01.01.2016 р. по 10.04.2018 р., яка затверджена наказом Державної податкової України від 24.12.2010 №1025, внаслідок втрати чинності її форми.

Посилання податкового органу на неналежне заповнення позивачем граф Книги обліку доходів і витрат не дає підстави для висновку про не оприбуткування товару, оскільки неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов'язкову форму обліку, може бути підставою для адміністративної відповідальності, а не для прийняття податкового повідомлення-рішення.

Як встановлено та підтверджується матеріалами справи, одним із додатків до акту перевірки є Реєстр наданих до перевірки документів по придбанню товару ФОП ОСОБА_1 за період 01.01.2016 - 31.12.2018 р ( т. І а.с. 151-157), в якому зазначені номер, дата видаткових накладних, сума товару, дата та сума банківських квитанцій, назва контрагента, номенклатура товару. Копії первинних документів ( договори, видаткові накладні інші документи), перелічених у даному Реєстрі, надані позивачем до матеріалів справи ( т. ІІ а.с. 157 - 249, т. ІІІ -VII, т. VIII а.с. 1 - 70).

Підсумовуючи вищевикладене та враховуючи, що доводи контролюючого органу про порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» спростовуються тим, що обсяги придбання позивачем товарів, а також обсяги їх реалізації були визначені контролюючим органом на підставі саме первинних документів, тому податкове повідомлення-рішення від 26.09.2019 р. № 0001361304 про застосування штрафних санкцій в сумі 3 612 562,48 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 26.09.2019 р. № 0001291304, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "адміністративні штрафи та інші санкції" за штрафними санкціями в сумі 510,00 грн.

Як вбачається зі змісту даного податкового повідомлення-рішення та акту перевірки, у зв'язку з незабезпеченням зберігання первинних облікових документів на підставі пункту 121.1. ст. 121 ПК України до позивача застосовано штраф в сумі 510,00 гривень за порушення пункту 44.3 ст.44 Податкового Кодексу України. (т. 1 а.с. 13, а.с. 36).

Даний висновок відповідача вмотивований тим, що документи на запит податкового органу позивачем надано частково, про що 06.08.2019 року складено акт про ненадання ФОП ОСОБА_1 документів на перевірку № 792/15-32-13-04/ НОМЕР_1 . ( т. І а.с. 24).

Як встановлено судом та не заперечувалось сторонами у справі, 10.07.2019 року довірена особа позивача отримала від головного державного ревізора ГУ ДФС в Одеській області запит про надання інформації та її документального підтвердження. ( т. VIII а.с. 229).

Згідно акту про ненадання до перевірки документів ФОП ОСОБА_1 б/н та без дати вбачається, що позивачем не надано Книги обліку доходів та витрат за період з 01.01.2016 по 10.04.2018 р., а також у повному обсязі накладні н придбання товару за 2018 рік, платіжні документи щодо сплати за придбаний товар за період з 01.012016 по 31.12.2018 р. та інші документи (т. VIII а.с. 230).

Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України ( у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 44.6 статті 44 ПК України ( у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до пунктів 85.2, 85.6 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

У постанові від 08 листопада 2021 року у справі № 640/21601/19 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого в частині ненадання документів під час здійснення податкового контролю склад вказаного правопорушення полягає саме в поведінці платника податків, направленої на ухилення ним від виконання обов'язку з надання контролюючим органам оригіналів чи копій документів на їх законну вимогу, тим самим створюючи перешкоди для здійснення податкового контролю. В той же час у разі відсутності підстав для висновку про створення перешкод у його здійсненні, в тому числі шляхом ухилення від надання документів чи їх копій, зокрема через поважні та об'єктивні причини, поведінку платника податків не можна кваліфікувати як таку, що утворює склад правопорушення, передбаченого пунктом 121.1 статті 121 ПК України. Не підпадає під таку кваліфікацію поведінка платника податків і у разі, якщо під час перевірки ним надані усі наявні у нього документи, але вони визнані контролюючим органом такими, що не в повній мірі підтверджують правильність даних податкового обліку. В такому випадку контролюючий орган має підстави для констатації помилок у податковому обліку із встановленням відповідного складу податкового порушення та застосуванням відповідних наслідків у вигляді визначення грошових зобов'язань за наявності для цього підстав. Отже, з'ясуванню під час перевірки правомірності застосування штрафних санкцій на підставі пункту 121.1 статті 121 ПК України підлягає те, чи дійсно позивач вживав усі залежні від нього заходи для забезпечення повної і об'єктивної перевірки, чи ухилявся від її проведення, а також перевірити та оцінити поведінку контролюючого органу (чи надав він реальну можливість платникові податків надати усі документи, чи у повній мірі забезпечив право на участь в її проведенні).

На момент вирішення даного спірного питання вказані правові висновки Верховного Суду у питанні застосування норми пункту 44.6 статті 44 ПК України є усталеними та незмінними.

У відзиві на позов та в судових засіданнях представник відповідача не заперечила, що разом із запереченням на акт перевірки були надані саме копії Книги обліку доходів та витрат від 11.01.2013 р. № 3 за період з 01.01.2016 р. по 10.04.2018р. та копії квитанцій ( за переліком), зауваживши, що у відповідь на вказані заперечення податковий орган повідомив ФОП ОСОБА_1 про те, що вказані документи не можуть бути враховані при розгляді, оскільки, зокрема форма наданої копії книги обліку доходів та витрат від 11.01.2013 р. № 3 за 01.01.2016р. по 10.04.2018р. втратила чинність, а також у книзі наявні виправлення.

У постанові від 08 вересня 2019 року у справі №802/1069/13-а Верховний Суд також зауважував, що обставина порушення платником податків обов'язку, встановленого пунктом 85.2 статті 85 ПК України, щодо надання після початку перевірки всіх документів, які належать або пов'язані з предметом перевірки, не означає, що такий платник не має права додатково їх надати до прийняття відповідного рішення й, при цьому, не звільняє контролюючий орган від обов'язку врахувати додатково надані платником документи у строк, встановлений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, при прийнятті рішення, що прямо передбачено нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України.

З огляду на встановлення обставин та наявність у позивача книги обліку доходів та витрат від 11.01.2013 р. № 3 за 01.01.2016р. по 10.04.2018р. суд дійшов висновку про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення від 26.09.2019 р. № 0001291304.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 26.09.2019 р. № 0001301304, яким застосовано за платежем «"адміністративні штрафи та інші санкції" штрафні санкції в сумі 170,00 грн.

Як вбачається зі змісту даного податкового повідомлення-рішення та акту перевірки, у зв'язку не наданням повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність з формою 20-ОПП, не зазначенням Інформацію про магазин за адресою АДРЕСА_1 до застосовано штраф в сумі 170,00 гривень за порушення пункт 8.1 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 № 462) із змінами і доповненнями, п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України. (т. 1 а.с. 14, а.с. 22,36 ).

Оскільки в ході розгляду справи представником позивача було підтверджено не надання по магазину за адресою: м. Ізмаїл, вул. Савицького, 21, форму 20-ОПП, суд дійшов висновку про його правомірність та відсутність підстав у задоволені позову у цій частині.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 26.09.2019 р. № 0001331304, яким застосовано за платежем «"адміністративні штрафи та інші санкції" штрафні санкції в сумі 34 000,00 грн.

Як вбачається зі змісту даного податкового повідомлення-рішення та акту перевірки, у зв'язку реалізаціє алкогольних напоїв та тютюнових виробів за адресою АДРЕСА_1 без наявності відповідних ліцензій до позивача був застосований штраф в сумі 34 000,00 грн. за порушення частини 13 статті 15 Закону України від 19.12.1995р. № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» (в редакції чинній на момент здійснення правопорушення), п. 7 ст.7 Закону України від 2 березня 2015 року № 222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності». (т. 1 а.с. 17, а.с. 33, 36-37 ).

У судовому засіданні представник позивача підтвердив, що позивач допустив роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами за адресою: АДРЕСА_1 на протязі 6 (шести) днів з 29.10.2016 р. по 04.11.2016 р. без отримання-ліцензій, що підтверджується ліцензією ГУ ДПС в Одеській області на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами за адресою: АДРЕСА_1 , магазин, яка діяла з 05.11.2016р. по 05.11.2017 р.;ліцензією ГУ ДПС в Одеській області серії ОД № 014589 на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями за адресою: АДРЕСА_1 , магазин, що діяла з 05.11.2016 р. по 05.11.2017 р.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 26.09.2019 р. № 0001331304 та відмову у задоволені позовних вимог у цій частині.

Стосовно інших позицій сторін, то суд оцінює їх такими, що не впливають на вищевказані висновки.

При цьому, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

VІІ. Висновок суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. (ч. 2 ст. 9 КАС України)

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

VІІІ. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно підпункту 3 пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ( у редакції, чинній на момент звернення до суду) за подання фізичною особою або фізичною особою - підприємцем адміністративного позову майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Як вбачається з матеріалів справи, ціна позову у даній справі складає 3 708 044,69 гривень, а тому при зверненні до суду з даним позовом позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 9 605,00 грн., що складає не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2019 року, та підтверджується платіжним дорученням 18.10.2019. ( т. І а.с. 5)

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судовий збір, з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог( 92 % від ціни позову), підлягає стягненню з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача в сумі 8 836,60 грн. ( 92 % сплаченого судового збору).

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, буд. 5 м. Одеса, Одеська обл., 65044, код ЄДРПОУ: 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 26.09.2019 р. № 0001291304, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "адміністративні штрафи та інші санкції" за штрафними санкціями в сумі 510,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 26.09.2019 р.№ 0001311304, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" за податковими зобов'язаннями в сумі 21 367,65 грн, за штрафними санкціями в сумі 5 341,92 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 26.09.2019 р. № 0001321304, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" за податковими зобов'язаннями в сумі 1 780,64 грн., за штрафними санкціями в сумі 445,16 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 26.09.2019 р. № 0001361304, яким застосовано за платежем "штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" штрафні санкції в сумі 3 612 562,48 грн.

Визнати протиправним та скасувати вимогу Головного управління ДПС в Одеській області №0001341304 від 26.09.2019 р. про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 26 116,01 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0001351304 від 26.09.2019 р. про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску сумі 5 750,83 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська 5, код ЄДРПОУ 44069166) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 8 836,60 (вісім тисяч вісімсот тридцять шість грн 60 коп ) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений 13 серпня 2023 р.

Суддя В.А. Дубровна