15 серпня 2023 р. справа № 400/4117/22
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2
до відповідачівПервомайського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, вул. Герцена, 20, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55201, Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_3
провизнання протиправним та скасування наказу від 18.03.2022 року № 56; зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з позовом до Первомайського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Миколаївської області (далі відповідач 1), військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач 2), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Первомайського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Миколаївської області № 56 від 18.03.22 р. в частині призову на військову службу та зарахування до списків особового складу Первомайського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Миколаївської області ОСОБА_2 ;
- зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби особового складу Збройних Сил України військової частини НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.03.22 р. згідно спірного наказу його було призвано на військову службу за мобілізацією та зараховано до списків особового складу, хоча перед призовом позивач неодноразово зазначав, що він постійно здійснює догляд за хворим інвалідом II групи ОСОБА_3 , який проживає разом з ним і він є єдиним, хто може здійснювати догляд за інвалідом. В подальшому позивача згідно наказу відповідача 1 № 305 від 31.05.22 р. призвано на військову службу та направлено для проходження у військову частину НОМЕР_1 . 10.08.22 р. позивачем подавався рапорт на ім'я командира 2 стрілкового батальйону військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби на підставі пп. “г” п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу”, але до теперішнього часу позивача не звільнено з військової служби і не надано відповіді. На думку позивача спірний наказ про призов його на військову службу є протиправним, а відповідач 2 зобов'язаний його звільнити з військової служби.
Позовна заява залишалась без руху.
Суд поновив позивачу строк звернення до суду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, запропонував відповідачам надати відзиви на позовну заяву та витребував у відповідача 1 докази.
Від відповідача 1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що під час призову позивача на військову службу ним не надавались документи на підтвердження, що позивач не підлягає призову на військову службу під час мобілізації згідно з ст. 23 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу”, не надав позивач і доказів до суду на підтвердження надання цих документів відповідачу 1 під час мобілізації. Позивач пройшов 10.03.22 р. медичну комісію, згідно висновку якої він визнаний придатним до військової служби і спірним наказом його 18.03.22 р. призвано на військову службу за мобілізацією та зараховано до списків особового складу. Тобто у позивача було достатньо часу для надання заяви відповідачу 1 про надання відстрочки від призову з наданням відповідних доказів. Тому, спірний наказ є правомірним і скасуванню не підлягає.
До відзиву відповідачем 1 надано до суду витребувані судом докази.
Від відповідача 2 відзив до суду не надходив.
Суд розглянув справу відповідно до вимог ст. 262 КАС України без проведення судового засідання, в порядку письмового провадження, на підставі матеріалів справи.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне.
Згідно з витягом з наказу начальника Первомайського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Миколаївської області «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації» відповідно до Указу Президента України від 24.02.22 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Указу Президента України від 24.02.22 р. № 65/22 «Про загальну мобілізацію», заступнику начальника ТЦК та СП доручено призвати та направити ОСОБА_1 для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період, до Первомайського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (п.1., 1.6, 1.6.2 Наказу).
Згідно п. 2.94 витягу з наказу № 56 від 18.03.22 р. ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу Первомайського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Миколаївської області, з 18.03.22 р. ОСОБА_1 приступив до виконання службових обов'язків.
Прийняттю зазначених наказів передувало проходження позивачем військової лікарської комісії при Первомайському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки Миколаївської області 18.03.22 р., якою позивача визнано придатним до військової служби.
Позивач не погоджується з наказом № 56 від 18.03.22 р. в частині призову на військову службу та зарахування до списків особового складу Первомайського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Миколаївської області, оскільки здійснює догляд за інвалідом II групи. В позовній заяві позивач стверджує, що повідомляв відповідача 1 про цю підставу для відстрочки від військової служби під час мобілізації.
10.08.22 р. позивач подавав рапорт на ім'я командира 2 стрілкового батальйону військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби на підставі п.п. “г” п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу”, однак по теперішній час рапорт не розглянуто відповідачем 2, тобто не надано відповіді про відмову у звільненні, не видано наказ про звільнення.
Статтею 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
За приписами пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Так, у зв'язку з військовою агресією проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.15 р. № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», указом Президента України №64/2022 від 24.02.22 р. постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 р. строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14.03.22 р. № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 р. строком на 30 діб.
Указом Президента України від 18.04.22 р. № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 р. строком на 30 діб.
Указом Президента України від 17.05.22 р. № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 р. строком на 90 діб.
Указом Президента України від 12.08.22 р. № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 р. строком на 90 діб.
Указом Президента України від 07.11.22 р. № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 16.11.22 р. № 2738-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 р. строком на 90 діб.
Указом Президента України від 06.02.23 р. № 58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 07.02.23 р. № 8419, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 р. строком на 90 діб.
Указом Президента України від 1 травня 2023 р. № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 3057-IX від 02.05.23 р., продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 р. строком на 90 діб.
З наведеного вбачається, що як станом на час виникнення спірних правовідносин так і станом на час розгляду справи, в Україні діє воєнний стан.
Крім того, Указом Президента України від 24.02.22 р. № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII від 21 жовтня 1993 р.
Загальна мобілізація, згідно з частиною другою статті 4 Закону № 3543-XII, проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Частиною п'ятою статті 4 Закону № 3543-XII регламентовано, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
Відповідно до статті 2 Закону № 3543-XII правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
Крім того, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.92 р. № 2232-ХІІ.
Згідно із статтею 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини п'ятої статті 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Частина дев'ята статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначає такі категорії громадяни України щодо військового обов'язку: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (частина друга статті 2 Закону № 2232-ХІІ).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону № 2232-ХІІ початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
За приписами ч. 1 ст. 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом № 3543-XII.
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.
Статтею 22 Закону №3543-XII встановлені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до частини третьої вищезазначеної статті під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).
Вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, встановлений статтею 23 Закону № 3543-XII.
Так, відповідно до абз 10 ч.1 цієї статті, в редакції, станом на час призову позивача (18.03.22 р.), призову на військову службу під час мобілізації не підлягають, зокрема, зайняті постійним доглядом за особами, що його потребують, відповідно до законодавства України, в разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
З 21 березня 2023 р. доповнено новим абзацем 12 та викладено в наступній редакції: особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
З матеріалів справи вбачається, що станом на час призову (18.03.22 р.), позивача за мобілізацією, він був особою зайнятою постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи, а саме: ОСОБА_3 . Зазначене підтверджується висновком Лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу № 119 від 11.03.22 р.
Отже, позивач мав право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за певних умов, а саме надання відповідних документів до ТЦК.
Пунктом 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.16 р. № 921, встановлено, що призовники і військовозобов'язані повинні особисто повідомляти у семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади.
Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається і позивачем не надано до суду доказів, що у відповідача 1 була інформація про те, що позивач не підлягав призову на військову службу та мав право на відстрочку. Згідно з матеріалами справи, відсутні будь-які докази щодо наявності у відповідача 1 такої інформації.
Відповідач не був зобов'язаний з'ясовувати наявність у позивача відповідного права на відстрочку від призову, тим більше, що жодних даних про те, що позивач повідомляв відповідача про наявність таких обставин, наприклад заява про надання відстрочки, а відповідач 1 відмовив у наданні відстрочки від призову чи вчинив бездіяльність і не розглянув заяву позивача, не має.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач був не згодний із мобілізацією та звертався із відповідною заявою до відповідачів станом на дату видачу наказів, якими позивача направлено для проходження військової служби під час проведення загальної мобілізації та зараховано до списків військової частини.
Враховуючи викладене, відсутні підстави для визнання протиправним та скасування наказу № 56 від 18.03.22 р.
Згідно з частиною 3 статті 24 Закону №2232-ХІІ закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.08 р. затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, відповідно до п.п. 4-7 якого громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають Військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.
Відповідно до пункту 12 вказаного Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період визначені пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ, відповідно до якого 2) під час воєнного стану, зокрема, г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Відповідно до пункту 12.1 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.09 р. № 170, звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється наказами посадових осіб, визначених пунктом 225 Положення № 1153/2008.
Згідно з абзацом другим пункту 225 Положення № 1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону №2232-ХІІ у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Пункт 233 Положення № 1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; - думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; - районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Позивач звертався 10.08.22 р. із рапортом до командира військової частини НОМЕР_2 стрілкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку з пп. “г” п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу”. На підтвердження подання рапорту позивачем надано до суду копію цього рапорту, на підтвердження наявності підстав для його звільнення позивачем надано до суду висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом I та II групи внаслідок психічного розладу від 11.03.22 р. № 119, довідку Управляння соціального захисту населення про отримання допомоги, як особі, що доглядає за особою з інвалідністю I-II групи. Однак, на час розгляду справи відповідач 2 не розглянув рапорт позивача по суті.
Таким чином, судом встановлено, що на момент видання спірного наказу щодо призову позивача на військову службу, останній не подавав будь-яких доказів наявності у нього права на відстрочку від призову, а тому такий наказ прийнятий відповідачем 1 правомірно. В той же час, позивач подав рапорт про звільнення з військової служби, до якого долучив докази наявності у нього права на звільнення з військової служби на підставі п.п. “г” п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, але відповідач 2 допустив протиправну бездіяльність, не розглянувши цей рапорт по суті. Враховуючи вищенаведені норми Положення № 1153/2008, згідно яких звільнення військовослужбовця є виключним правом Президента України, а також командирів бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них, суд не вправі підміняти своїм рішенням їх компетенцію, а тому з урахуванням характеру спірних правовідносин, які склались між сторонами, відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, для захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача 2 щодо не розгляду рапорту позивача від 10.08.22 р. та зобов'язати його розглянути цей рапорт з урахуванням висновків суду в цій справі. При цьому, суд звертає увагу відповідача 2, що він не вправі відмовити в задоволенні рапорту, з підстав, які вже були предметом розгляду в суді.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
У відповідності до ч. 3 ст. 139 КАС України, При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судовими витратами у даній справі є сплачений згідно квитанції 18.10.22 р. № 0.0.2710525575.1 судовий збір в сумі 992,40 грн. і з урахуванням задоволення частини позовних вимог стягненню за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 підлягає судовий збір в сумі 496,20 грн. Доказів понесення інших витрат сторонами на час ухвалення судом рішення до суду не надано.
Керуючись ст. ст.? 2,19, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Первомайського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (вул. Герцена, 20, Первомайськ, Миколаївська область, 55200, ЄДРПОУ 09818831), військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) від 10.08.22 р.
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) від 10.08.22 р. по суті з урахуванням висновків суду в цій справі.
4. Відмовити у задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування наказу начальника Первомайського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки № 56 від 18.03.22 р. в частині призову на військову службу та зарахування до списків особового складу Первомайського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_1 .
5. Стягнути з військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір в сумі 496,20 грн.
6. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. О. Мороз