Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 серпня 2023 року Справа№200/2383/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), відповідно до якої просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Відділу призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 06.04.2023 року № 050750002056 про відмову в призначенні позивачці пенсії згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на заяву, подану разом із додатком 30.03.2023 року;
- зобов'язати Відділ призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно переглянути заяву від 30.03.2023 року про призначення пенсії позивачці, врахувавши до страхового стажу наступні періоди роботи: з 11.03.1989 року по 21.04.1998 року (записи № № 1-9 в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 ); з 29.10.2003 року по 24.07.2004 року (записи № № 10-11 в трудовій книжці серії НОМЕР_2 ).
20.06.2023 року від позивачки до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій позивачка просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 06.04.2023 року № 050750002056 про відмову в призначенні позивачці пенсії згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на заяву, подану разом із додатком 30.03.2023 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно переглянути заяву від 30.03.2023 року про призначення пенсії позивачці, врахувавши до її страхового стажу періоди роботи: з 11.03.1989 року по 21.04.1998 року (записи № № 1-9 в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 ); з 29.10.2003 року по 24.07.2004 року (записи № № 10-11 в трудовій книжці серії НОМЕР_2 ).
Дана заява приймається судом до розгляду, у зв'язку з чим розгляд справи та ухвалення цього рішення здійснюються судом з її урахуванням.
В обґрунтування позову позивачка вказує, що 06.04.2023 року, за наслідками розгляду її заяви від 30.03.2023 року, відповідачем прийнято рішення № 050750002056, яким позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу.
Як зазначається позивачкою у позовній заяві, при розгляді заяви від 30.03.2023 року про призначення пенсії та прийнятті відповідного рішення до страхового стажу позивачки не було зараховано періоди роботи:
- з 11.03.1989 року по 21.04.1998 року - у зв'язку з відсутністю уточнювальних довідок про кількість вироблених трудоднів та про перейменування підприємства;
- з 29.10.2003 року по 24.07.2004 року - оскільки у трудовій книжці некоректні записи наказів про початок та кінець виплати допомоги по безробіттю.
Із зазначеним вище рішенням позивачка не погоджується і вважає, що вона має право на призначення пенсії за віком на підставі норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд повністю відмовити у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи заперечення проти позову, відповідач, серед іншого, вказує на те, що оскаржуване рішення № 050750002056 від 06.04.2023 року про відмову в призначенні пенсії є повністю законним та обґрунтованим.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позивачкою не надано документів на підтвердження загального стажу для призначення пенсії за віком за період з 11.03.1989 року по 21.04.1998 року, тож під час прийняття оскаржуваного рішення цей період не зараховано до страхового стажу позивачки у зв'язку з відсутністю уточнюючих довідок про кількість вироблених трудоднів та про перейменування підприємства.
Щодо періоду з 29.10.2003 року по 24.07.2004 року відповідач у відзиві на позов вказує, що надану позивачкою трудову книжку серії НОМЕР_2 не було прийнято до уваги під час обчислення страхового стажу (за спірний період з 29.10.2003 року по 24.07.2004 року) та прийняття оскаржуваного рішення, оскільки до трудової книжки внесено некоректні записи наказів про початок та кінець виплати допомоги по безробіттю, отже, для зарахування даного період до страхового стажу позивачки потрібно надати уточнюючу довідку, яка видана на підставі первинних документів.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити повторний розгляд заяви позивачки від 30.03.2023 року відповідач зауважує, що після опрацювання даної заяви та набуття нею статусу "виконано" (із прийняттям 06.04.2023 року рішення по заяві) доступ до особового рахунку позивачки є закритим.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05.06.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі № 200/2383/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
З 01.08.2023 року по 14.08.2023 року суддя Бабіч С.І. перебував у щорічній відпустці.
Частиною 5 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів та прийняти дане рішення у порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, код згідно з ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, є органом державної влади, про що зазначено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
30.03.2023 року позивачка звернулася до органів Пенсійного фонду із заявою (разом із доданими до неї документами) про призначення пенсії за віком у порядку, що визначений Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058-IV).
Подана заява була опрацьована за принципом екстериторіальності згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
06.04.2023 року, за наслідками розгляду поданої позивачкою заяви, відповідачем було прийнято рішення № 050750002056, яким позивачці відмовлено у призначенні пенсії.
Згідно з цим рішенням страховий стаж позивачки становить 28 років 4 місяці 1 день, до страхового стажу позивачки не зараховано періоди:
- з 11.03.1989 року по 21.04.1998 року - у зв'язку з відсутністю уточнювальних довідок про кількість вироблених трудоднів та про перейменування підприємства;
- з 29.10.2003 року по 24.07.2004 року - оскільки у трудовій книжці некоректні записи наказів про початок та кінець виплати допомоги по безробіттю.
Враховуючи наведене, відповідачем було відмовлено позивачці у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідної кількості років страхового стажу.
Суд зауважує, що відповідно до наданого відповідачем розрахунком стажу позивачки (форма РС-право) до страхового стажу позивачки зараховані періоди, які входять до спірного періоду з 29.10.2003 року по 24.07.2004 року, а саме - періоди:
- з 26.04.2004 року по 30.04.2004 року;
- з 09.05.2004 року по 31.05.2004 року;
- з 04.06.2004 року по 30.06.2004 року;
- з 09.07.2004 року по 24.07.2004 року.
Водночас, згідно з розрахунком стажу позивачки (форма РС-право), що був наданий на виконання вимог ухвали суду від 17.07.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, крім зазначених вище періодів, до страхового стажу позивачки було зараховано період з 29.10.2003 року по 25.04.2004 року, який також входить до спірного періоду з 29.10.2003 року по 24.07.2004 року. При цьому за вказаним розрахунком страховий стаж позивачки становить 28 років 9 місяців 26 днів.
Дані обставини враховуються судом під час ухвалення цього рішення.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначаються положеннями Закону № 1058-IV.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно з цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно зі статтею 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до вимог частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV установлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів і в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
За змістом частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Порядок підтвердження стажу роботи регламентується статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року (далі - Закон № 1788-ХІІ), який діяв до набрання чинності Законом № 1058-IV.
Згідно з положеннями статті 62 Закону № 1788-ХІІ (які кореспондуються зі статтею 48 Кодексу законів про працю України) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Саме такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року.
Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1. Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637.
Аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка і лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, може постати необхідність у використанні додаткових даних для підтвердження стажу.
Пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах під час встановлення трудового стажу також констатовано Верховним Судом у постанові від 16.09.2022 року у справі № 560/1399/19.
У трудовій книжці колгоспника позивачки серії НОМЕР_1 від 11.03.1989 року щодо спірних періодів наявні такі записи:
- № 1: 11.03.1989 року - прийнята до членів колгоспу згідно з поданою заявою (колгосп імені ХХІІ з'їзду КПРС);
- № 2: 11.12.1998 року - виключити (мовою оригіналу - "предоставить расчет") з членів КСП ім. 22 з'їзду КПРС з 20.10.1998 року у зв'язку з переведенням до ВАТ "Перебудова".
У трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_2 від 22.07.1982 року щодо спірних періодів наявні такі записи:
- № 10: 29.10.2003 року - розпочата виплата допомоги по безробіттю згідно зі статтями 22 (пункт 2), 23 (пункт 2), 31 (підпункт 9 пункту 1) Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (Великоновосілківський РЦЗ);
- № 11: 24.07.2004 року - припинено виплату допомоги по безробіттю згідно зі статтею 31 (підпункт 12 пункту 1) Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Суд зауважує на тому, що вказані вище записи у трудових книжках позивачки здійснені належним чином та не мають дефектів їх вчинення.
За змістом оскаржуваного рішення від 06.04.2023 року № 050750002056 про відмову в призначенні пенсії підставою для відмови у зарахуванні зазначених періодів до страхового стажу позивачки стала відсутність уточнюючих довідок про реорганізацію (перейменування) підприємства та про кількість вироблених трудоднів, а також некоректні записи у трудовій книжці щодо наказів про початок та кінець виплати допомоги по безробіттю.
Суд зазначає, що відсутність у трудових книжках позивачки записів щодо реорганізації підприємства (колгоспу), на якому вона працювала у спірний період, як і певні неточності або помилки у записах щодо наказів, на підставі яких внесені відповідні записи до трудової книжки, не тягнуть за собою недійсність трудових книжок у цілому і не впливають на зміст записів у цих трудових книжках щодо спірних періодів роботи.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року № 301 визначено, що трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.
Відповідно до пункту 4 даної постанови Кабінету Міністрів України відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки лише для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка є працівником того або іншого підприємства, установи, організації, і не може впливати на особисті права останньої.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 року у справі № 677/277/17.
Також суд зазначає, що право осіб на пенсійне забезпечення не повинно безумовно залежати від дій (бездіяльності) осіб, зобов'язаних вести облік трудового стажу працівників.
Позивачка як особа, на яку не покладено обов'язків щодо організації ведення обліку, зберігання і видачі трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для незарахування пенсійним органом страхового стажу і, як наслідок, для обмеження права позивачки на пенсійне забезпечення. На працівника не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення.
Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається не на працівника, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 19.12.2019 року у справі № 307/541/17.
Крім того, у постанові від 30.09.2019 року у справі № 638/18467/15-а Верховний Суд прямо зауважив на тому, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації її конституційного права на соціальний захист.
Відтак, на позивачку не може бути покладено відповідальність за відсутність у трудовій книжці записів щодо реорганізації (у тому числі перейменування) підприємства або за певні некоректно внесені записи у трудовій книжці, зокрема, щодо наказів про початок та кінець виплати позивачці допомоги по безробіттю.
Наявні у трудовій книжці позивачки записи підтверджують те, що з 29.10.2003 року по 24.07.2004 року позивачка перебувала на обліку у Великоновосілківському районному центрі зайнятості та отримувала допомогу по безробіттю.
Згідно з довідкою від 12.04.2023 року № 22, яка була видана Великоновосілківським районним центром зайнятості, виплату позивачці допомоги по безробіттю на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" призначено з 31.07.2003 року по 24.07.2004 року (наказ № НТ030731 від 31.07.2003 року), виплату допомоги розпочато 29.10.2003 року (наказ № НТ031120 від 20.11.2003 року), дата припинення виплати - 25.07.2004 року (наказ № НТ040729 від 29.07.2004 року).
Отже, наявні у трудовій книжці позивачки і довідці від 12.04.2023 року № 22 відомості повністю дозволяють встановити період виплати позивачці допомоги по безробіттю.
Враховуючи наведене, період з 29.10.2003 року по 24.07.2004 року мав бути повністю зарахований до страхового стажу позивачки.
Як вже було вказано, за наданим до справи відповідачем розрахунком стажу позивачки (форма РС-право) до страхового стажу позивачки зараховані періоди, які входять до спірного періоду з 29.10.2003 року по 24.07.2004 року, а саме - періоди:
- з 26.04.2004 року по 30.04.2004 року;
- з 09.05.2004 року по 31.05.2004 року;
- з 04.06.2004 року по 30.06.2004 року;
- з 09.07.2004 року по 24.07.2004 року.
За цим розрахунком страховий стаж позивачки становить 28 років 4 місяці 1 день.
Водночас, згідно з розрахунком стажу позивачки (форма РС-право), що був наданий на виконання вимог ухвали суду від 17.07.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, крім зазначених вище періодів, до страхового стажу позивачки було зараховано період з 29.10.2003 року по 25.04.2004 року, який також входить до спірного періоду з 29.10.2003 року по 24.07.2004 року.
За цим розрахунком страховий стаж позивачки становить 28 років 9 місяців 26 днів.
Суд критично ставиться до наявності двох різних розрахунків стажу позивачки (форма РС-право), які відрізняються між собою зарахованими до її страхового стажу періодами та загальною кількістю трудового стажу позивачки, що є неприпустимим.
Ухвалюючи дане рішення, суд виходить зі змісту оскаржуваного рішення відповідача та розрахунку стажу позивачки, який був наданий відповідачем (як пенсійним органом, що безпосередньо розглядав заяву позивачки, обчислював її страховий стаж та приймав спірне рішення) та містить відомості, що збігаються зі змістом оскаржуваного рішення.
Виходячи з викладеного, матеріалами справи підтверджується, що із спірного періоду з 29.10.2003 року по 24.07.2004 року до страхового стажу позивачки зараховано періоди:
- з 26.04.2004 року по 30.04.2004 року;
- з 09.05.2004 року по 31.05.2004 року;
- з 04.06.2004 року по 30.06.2004 року;
- з 09.07.2004 року по 24.07.2004 року.
Отже, позовні вимоги щодо зарахування даних періодів до страхового стажу позивачки задоволенню не підлягають.
Позовні вимоги, які стосуються іншої частини зазначеного періоду, а саме - в частині зарахування до страхового стажу позивачки періодів з 29.10.2003 року по 25.04.2004 року, з 01.05.2004 року по 08.05.2004 року, з 01.06.2004 року по 03.06.2004 року та з 01.07.2004 року по 08.07.2004 року, є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За змістом частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Відповідно до пункту 5 постанови Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року № 310 "Про трудові книжки колгоспників" передбачено, що до трудової книжки колгоспника вносяться, серед іншого, відомості про колгоспника, про членство в колгоспі, про роботу, про трудову участь (про прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві та його виконання), про нагородження та заохочення, про відкриття чи раціоналізаторські рішення, що мають диплом, та про виплачені у зв'язку з цим винагородження.
Пунктом 13 вказаної постанови Ради Міністрів СРСР установлено, що відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.
З огляду на викладені вище правові позиції Верховного Суду, недотримання правил ведення трудової книжки колгоспника так само може не мати негативні наслідки для особи, яка є членом колгоспу і не може впливати на особисті права останньої.
Тобто на позивачку не може бути покладено відповідальність за відсутність у трудовій книжці колгоспника записів щодо реорганізації (у тому числі перейменування) колгоспу або за зміст наявних у ній записів, зокрема, щодо кількості вироблених трудоднів.
Наявні у трудовій книжці колгоспника записи підтверджують те, що з 11.03.1989 року позивачка працювала у колгоспі імені ХХІІ з'їзду КПРС та з 20.10.1998 року її виключено із членів КСП імені ХХІІ з'їзду КПРС через переведення на роботу до іншого підприємства.
Жодних записів щодо зміни місця роботи у період з 11.03.1989 року по 21.04.1998 року надані до матеріалів справи трудові книжки позивачки або інші документи не містять.
Крім того, згідно з наданою до справи довідкою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" від 13.04.2023 року № 2 відповідно до розпорядження Великоновосілківської райдержадміністрації від 05.05.1994 року колгосп імені ХХІІ з'їзду КПРС був реорганізований у КСП імені ХХІІ з'їзду КПРС.
При цьому, як видно із зазначеної довідки, за розпорядженням Великоновосілківської райдержадміністрації від 23.03.2000 року КСП імені ХХІІ з'їзду КПРС було реорганізоване у Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Колос".
Відтак, наданою до справи довідкою від 13.04.2023 року № 2 Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос", яке є правонаступником КСП імені ХХІІ з'їзду КПРС, підтверджується, що КСП імені ХХІІ з'їзду КПРС є правонаступником колгоспу імені ХХІІ з'їзду КПРС внаслідок реорганізації останнього.
Серед інших, трудова книжка колгоспника позивачки містить також відомості стосовно кількості установлених колгоспом та фактично виконаних позивачкою протягом 1989-1998 років річних мінімумів трудової участі у громадському господарстві (аркуші 18-19), але дані відомості були залишені відповідачем під час розгляду заяви позивачки від 30.03.2023 року та прийняття оскаржуваного рішення поза увагою.
Враховуючи викладене, період з 11.03.1989 року по 21.04.1998 року так само мав бути повністю зарахований до страхового стажу позивачки.
Суд зауважує, що відповідно до вимог Порядку № 22-1 пенсійний орган при прийманні документів щодо призначення пенсії не позбавлений права направляти відповідні запити для отримання необхідних відомостей з державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних до власників (розпорядників) зазначених відомостей.
При цьому, в разі відсутності необхідних документів або їх неналежного оформлення, пенсійний орган повинен повідомити заявника про необхідність надання ним додаткових документів або дооформлення поданих документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії (пункт 4.2. Порядку № 22-1).
У даному разі відповідач прийняв рішення від 06.04.2023 року № 050750002056 про відмову позивачці у призначенні пенсії, обмежившись обсягом первісно поданих позивачкою документів та без урахування наведених вище обставин.
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення у випадку повної, часткової, тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто позивачка, як громадянка України, у розрізі цієї справи, за умови підтвердження трудового стажу, наділена правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
Правова позиція аналогічного змісту була викладена Верховним Судом у постановах від 28.08.2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25.09.2018 року у справі № 242/65/17 та від 27.02.2019 року у справі № 423/3544/16-а.
Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку про те, що до страхового стажу позивачки безпідставно не були зараховані періоди з 11.03.1989 року по 21.04.1998 року, з 29.10.2003 року по 25.04.2004 року, з 01.05.2004 року по 08.05.2004 року, з 01.06.2004 року по 03.06.2004 року, з 01.07.2004 року по 08.07.2004 року, у зв'язку з чим прийняте відповідачем рішення від 06.04.2023 року № 050750002056 про відмову позивачці у призначенні пенсії є протиправним і підлягає скасуванню.
Таким чином, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
З приводу заперечень відповідача стосовно позовних вимог про зобов'язання повторно розглянути заяву позивачки від 30.03.2023 року суд зазначає про таке.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як зазначав Верховних Суд у постановах від 26.07.2019 року у справі № 815/5485/14, від 10.09.2019 року у справі № 818/985/18, від 26.12.2019 року у справі № 810/637/18 та у інших постановах завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного суду є контроль легальності (тобто контроль за легітимністю прийняття рішень, вчинення дії або допущення бездіяльності).
Положеннями статті 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Верховним Судом у постанові від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17 зазначено, що вирішення питання про призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є саме зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов'язання відповідача призначити пенсію, оскільки відповідачем ще не вирішено питання про зарахування стажу.
Отже, в даному разі позовна вимога про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії є належним способом захисту порушених прав позивачки.
У своєму позові (з урахуванням поданої до суду заяви про уточнення позовних вимог) позивачка просить суд допустити негайне виконання цього рішення суду у межах стягнення суми за один місяць на підставі пункту 1 частини 1 статті 371 КАС України.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Суд зазначає, що предметом спору у справі, що наразі розглядається, не є присудження (стягнення, зобов'язання сплатити, тощо) пенсії.
Предметом розгляду даної справи є визнання протиправним та скасування рішення від 06.04.2023 року № 050750002056 про відмову позивачці у призначенні пенсії та зобов'язання відповідача повторно розглянути її заяву від 30.03.2023 року про призначення пенсії.
На сьогодні пенсія позивачці не призначена і не обчислена, вона може бути призначена і обчислена лише після повторного розгляду відповідачем заяви позивачки про призначення пенсії на виконання цього рішення суду (після набрання ним законної сили).
З огляду на викладене, заява позивачки про звернення рішення до негайного виконання у порядку статті 371 КАС України задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачкою документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1073,60 грн. (квитанція від 12.05.2023 року).
Докази здійснення інших судових витрат позивачкою не надані.
Визначаючи кількість вимог немайнового характеру, які були заявлені позивачкою, суд враховує, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, зобов'язання прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою (постанова Верховного Суду від 06.10.2020 року у справі № 826/11984/16).
Судом були задоволені пов'язані між собою немайнові позовні вимоги про визнання протиправними і скасування рішення та про зобов'язання вчинити певні дії, у зв'язку з чим за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачки підлягають присудженню понесені останньою судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1073,60 грн.
Керуючись нормами Конституції України, Законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та "Про пенсійне забезпечення", постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", постановою правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Кодексом адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 06.04.2023 року № 050750002056 про відмову в призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пенсії згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на її заяву, подану разом із додатком 30.03.2023 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) повторно розглянути заяву від 30.03.2023 року про призначення пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ), зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 11.03.1989 року по 21.04.1998 року (записи № № 1-9 в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 ), а також періоди з 29.10.2003 року по 25.04.2004 року, з 01.05.2004 року по 08.05.2004 року, з 01.06.2004 року по 03.06.2004 року, з 01.07.2004 року по 08.07.2004 року (записи № № 10-11 в трудовій книжці серії НОМЕР_2 ).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
У задоволенні заяви про звернення рішення до негайного виконання у межах стягнення суми за один місяць - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Повне судове рішення складене 15 серпня 2023 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Приймаючи до уваги прийняття даного рішення у порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч