іменем України
Справа №377/520/23
Провадження №2-а/377/13/23
14 серпня 2023 року лавутицький міський суд Київської області у складі: головуючої судді Малишенко Т. О., за участю секретаря судового засідання Кудряшової К.В., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Славутичі за правилами спрощеного письмового позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в Київській області - про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
До суду надійшла позовна заява, в якій позивач вважає не обґрунтованою постанову серії ЕАС № 7207907 від 22.06.2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.5 ст. 121 КУпАП та просив скасувати постанову серії ЕАС № 7207907 від 22.06.2023 року та закрити провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що 22 червня 2023 року постановою інспектора лейтенанта патрульної поліції м. Київа Нічиком Олександром Олександровичем, 3 бат., 5 рота була винесена постанова серії ЕАС №7207907 в справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 гривень.
З письмових пояснень вбачається, що 22.06.2023 року о 08 години 21 хвилини керуючи транспортним засобом SCODA OCTAVIA TOUR по проспекту Московському, Оболонського району, м. Києва його неправомірно зупинили працівники поліції, він керував своїм транспортним засобом не порушуючи правила дорожнього руху і був пристебнутий ременем безпеки. Після того, як його зупинили працівники поліції він запитав причину зупинки і що порушив. Однак, після недовгої розмови працівник поліції перевірив його документи на транспортний засіб і після цього виніс постанову про притягнення до адміністративної відповідальності та відпустив. Крім того, а ні протоколу, а ні постанови про вчинення правопорушення в його присутності не складалися та ніхто не пропонував розписатися чи надати якісь пояснення. Прохання пред'явити відео доказ правопорушення, працівник поліції проігнорував.
Під час винесення постанови відповідач взагалі не розібрався із ситуацією, яка сталася, та належним чином не дослідив всіх обставин справи. Йому здалося, що позивач порушив правила дорожнього руху, а саме керував транспортним засобом не пристебнутий ременем безпеки чим порушив п.2.3 ПДР, але насправді ніяких порушень не було. Таким чином відповідач порушив вимоги статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. В даному випадку потрібно зазначити, що відповідач не дослідив склад адміністративного правопорушення, а саме його суб'єктивну сторону, обов'язковою ознакою якої є вина, яка має бути доведена. Лише після доведення вини відповідними доказами відповідач мав право притягати позивача до відповідальності. Таким чином відповідач, не маючи взагалі ніяких доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, притягнув його до відповідальності, не виконавши при цьому вимог ст. 251, 252 КУпАП, ст.69 КАСУ, де зазначається що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вважає, що винесення постанови відносно нього є протиправним з підстав, викладених в адміністративному позові.
Ухвалою судді від 29.06.2023 року позов залишено без руху на підставі ч.1 ст. 169 КАС України та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Славутицького міського суду від 19 липня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного письмового позовного провадження, без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Витребувано з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в Київській області матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Відповідачу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в Київській області, направлено електронною поштою на адресу public@patrol.police.gov.ua, kyiv@patrol.police.gov.ua та рекомендованим листом ухвалу суду від 19.07.2023 року про відкриття провадження та позовну заяву на їх юридичну адресу, які отримані відповідачем 24.07.2023 року, що підтверджено зворотним поштовим повідомленням.
Суд надав відповідачу достатньо часу, проте станом на 14.08.2023 року Ухвалу про витребування матеріалів справи про адміністративне правопорушення, а саме постанови від 22 червня 2023 року серії ЕАС № 7207907, не виконано.
Клопотань від жодної із сторін про надання часу для виконання ухвали чи про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а тому відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.
Судом встановлено, що згідно постанови серії ЕАС № 7207907 від 22.06.2023 року, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, копія якої долучена до матеріалів справи, ОСОБА_2 , позивача у справі, притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 гривень. Як вбачається із зазначеної постанови, ОСОБА_2 , 22.06.2023 року о 08 годині 21 хвилин у м. Київ проспект московський 25, водій керував ТЗ обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутим ременем безпеки, чим порушив п.2.3 ПДР чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене частиною 5 статті 121 КУпАП.
Не погодившись з постановою від 22.06.2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
Вирішуючи спір відповідно до встановлених обставин справи та відповідних їм правовідносинам, суд виходить з наступного.
Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На виконання цих завдань адміністративного судочинства України, суд при вирішенні публічно-правового спору виходить з наступного.
Згідно ст.2 Закону України «Про дорожній рух» законодавство про дорожній рух складається з цього Закону та актів законодавства України, що видаються відповідно до нього.
Як зазначено в ст.14 цього Закону, учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема, знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частиною 5 ст.121 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
За змістом статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно із ст. 252 цього Кодексу орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Виходячи з наведеного, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Сторони в процесі повинні подати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Суд зазначає, що в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Всупереч даним вимогам, відповідачем об'єктивних доказів вини ОСОБА_3 , у вчиненні інкримінованого правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 121 КУпАП, до суду відповідачем не надано.
Згідно ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відповідно до п.7 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 року №1376, не допускається, зокрема, закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення.
Оскаржувана постанова не може бути беззаперечним доказом вчинення правопорушення ОСОБА_4 оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
У відповідності до п.п.4.1,4.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України). Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена частиною другою статті 33 Кодексу, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Кодексом закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності.
В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. За змістом статті 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб'єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку).
Об'єктивних доказів, необхідних для вирішення справи про наявність обставин вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, відповідачем зібрано не було, до суду ніяких доказів на підтвердження тверджень зазначених у постанові не надано.
Відтак, вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не підтверджується належними та допустимими доказами, пояснень не надано, відеозапису з відео регістратора не надано. Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, суд позбавляється статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Частина 1 ст.7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Системний аналіз вищевказаних норм чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що постанова, про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 7207907 від 22.06.2023 року, згідно якої застосовано до ОСОБА_2 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень за вчинення правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, із зазначених вище підстав є протиправною, тому підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Згідно з ч.1 ст.3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється за подання до суду, зокрема, позовної заяви.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Оскільки позовні вимоги задоволені, то на корить позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати зі сплати судового збору у сумі 536,80 гривень.
З урахуванням положень статті 139 КАС України, статей 2-5 Закону України «Про судовий збір», правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року по справі № 543/775/17, стягненню з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 536,80 гривні.
Керуючись ст.ст. 243-246, 286 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 7207907 від 22.06.2023 року, згідно якої застосовано до ОСОБА_2 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень за вчинення правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 536,80 гривні.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду. Апеляційні скарги можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення виготовлено 14.08.2023 року.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Департамент патрульної поліції Національної поліції України в Київській області, код ЄДРПОУ 40108646, 03048, м. Київ, вул. Федора Єрнеста 3.
Суддя Т. О. Малишенко