іменем України
Справа №377/395/23
Провадження №2/377/193/23
15 серпня 2023 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання - Носенко І.В., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
23 травня 2023 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач, посилаючись на статті 104-105, 110, 112 СК України, просить розірвати шлюб між нею, ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 , зареєстрований 07 серпня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції Київської області, актовий запис № 89.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона з відповідачем ОСОБА_2 знаходиться у шлюбі, який був зареєстрований 07 серпня 2010 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції Київської області, актовий запис № 89. Від шлюбу у них народилися двоє дітей: дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком яких є відповідач. Причиною її звернення до суду з даною позовною заявою про розірвання шлюбу стало те, що в силу психологічної несумісності їх з відповідачем характерів у них так і не склалися нормальні сімейні стосунки. На час реєстрації шлюбу вона була впевнена в тому, що вона з відповідачем зуміють збудувати дружню та міцну родину. Але, як виявилося з часом, у них з чоловіком зовсім різні погляди на сімейне життя, права та обов'язки подружжя. За час шлюбу вона з відповідачем так і не знайшли спільної мови та взаємного порозуміння. Між нею та відповідачем досить часто виникали сварки і навіть народження другої дитини ніяких позитивних змін в їх стосунках не принесло. Незважаючи на тривалий час їх шлюбу та наявність у них двох спільних дітей, між нею та відповідачем в останні роки остаточно зіпсувалися відносини. Непорозуміння та систематичні сварки призвели до того, що між нею та відповідачем зникли як почуття любові так і повага один до одного. Все це в цілому призвело до того, що вже близько року вона з чоловіком припинили шлюбні стосунки та стали проживати окремо. Відповідно, перестали вести спільне господарство і в кожного з них утворився окремий бюджет. Фактично їх з відповідачем сім'я розпалася, тому, в подальшому, сугубо формальному збереженні шлюбу, вона не бачить сенсу.
Ухвалою судді від 23 червня 2023 року після виконання вимог, передбачених частиною 6 статті 187 ЦПК України, було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 15 серпня 2023 року.
Позивач у призначене судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином в порядку, передбаченому статтями 128-130 ЦПК України, до суду подала заяву, в якій просила цивільну справу розглянути за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, строк на примирення просила не надавати.
Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином в порядку, передбаченому статтями 128-130 ЦПК України, до суду надіслав заяву, в якій просив цивільну справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги визнав в повному обсязі, згоден на розірвання шлюбу, строк для примирення просив не надавати.
Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 07 серпня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції Київської області, копія якого долучена до матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 07 серпня 2010 року зареєстрували шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції Київської області, про що в Книзі реєстрації шлюбів 07 серпня 2010 року зроблено відповідний актовий запис за № 89. Після реєстрації шлюбу присвоєні прізвища: чоловіку ОСОБА_6 , дружині ОСОБА_7 .
Під час шлюбу в них народилися діти: дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком яких є відповідач, мати - позивач, що підтверджується свідоцтвами про народження, копії яких долучені до матеріалів справи.
Як вбачається із змісту позовної заяви, причиною звернення позивача до суду з даною позовною заявою про розірвання шлюбу стало те, що в силу психологічної несумісності їх з відповідачем характерів у них так і не склалися нормальні сімейні стосунки. На час реєстрації шлюбу позивач була впевнена в тому, що вона з відповідачем зуміють збудувати дружню та міцну родину, але, як виявилося з часом, у них з чоловіком зовсім різні погляди на сімейне життя, права та обов'язки подружжя. За час шлюбу сторони так і не знайшли спільної мови та взаємного порозуміння, між ними досить часто виникали сварки і навіть народження другої дитини ніяких позитивних змін в їх стосунках не принесло. Незважаючи на тривалий час їх шлюбу та наявність у них двох спільних дітей, між позивачем та відповідачем в останні роки остаточно зіпсувалися відносини. Непорозуміння та систематичні сварки призвели до того, що між сторонами зникли як почуття любові так і повага один до одного. Все це в цілому призвело до того, що вже близько року позивач та відповідач припинили шлюбні стосунки та стали проживати окремо. Відповідно, перестали вести спільне господарство і в кожного з них утворився окремий бюджет.
Відповідно до положень статті 51 Конституції України, частини 1 статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
З статті 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року, ратифікована Україною 17 липня 1997 року) вбачається, що кожен із подружжя має рівні цивільні права та обов'язки у відносинах між собою і зі своїми дітьми, а також щодо одруження, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Згідно з частиною 2 статті 18, пункту 3 статті 51, частиною 3 статті 56, частиною 1 статті 110 СК України, дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред'явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним з подружжя.
Відповідно до частини 2 статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що за час сімейного життя у сторін склалася обстановка, яка виключає можливість спільного проживання. Примирення між подружжям та збереження сім'ї неможливо, оскільки і позивач, і відповідач в поданих до суду заявах просили не надавати строк для примирення та розірвати шлюб.
За таких обставин суд дійшов до висновку, що сім'я розпалася остаточно, а шлюб існує формально, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача та відповідача.
Враховуючи відсутність обставин, що перешкоджають розірванню шлюбу, передбачених частиною 2 статті 110 СК України, суд вважає за необхідне позов про розірвання шлюбу задовольнити, оскільки позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що не суперечать закону та не порушують права інших осіб.
Як вбачається із змісту позовної заяви, діти сторін: дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після розірвання шлюбу залишаються проживати разом з позивачем. Спірних питань по матеріальному утриманню спільних дітей та розподілу майна між сторонами немає.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом частини 1 статті 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Виходячи з наведеного, враховуючи, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, то на користь позивача з державного бюджету підлягає поверненню 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, тобто 536,80 гривень, інша частина судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 258, 263-265 ЦПК України, -
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстрований 07 серпня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції Київської області, актовий запис № 89.
Головному управлінню Державної казначейської служби України в Київській області повернути ОСОБА_8 536 гривень 80 копійок сплаченого судового збору при поданні позову згідно копії квитанції АТ «УКРСИББАНК» № 137236671 від 19 травня 2023 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах даної цивільної справи № 377/395/23, провадження № 2/377/193/23.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 536 гривень 80 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .
Повне рішення суду складено 15 серпня 2023 року.
Суддя Н. Ф. Теремецька