Справа № 183/9224/23
№ 1-кп/183/1720/23
14 серпня 2023 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження № 220230400000000515 стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська (нині м. Дніпро), громадянина України, з вищою освітою, одруженого, пенсіонера, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України,
24 березня 2022 року, точний час в ході судового розгляду не встановлено, ОСОБА_5 , будучи негативно налаштованим та маючи відповідне ставлення до державної влади України, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в 2014 році, виправдовування, визнання правомірною тимчасової окупації частини території України, глорифікація осіб, задіяних в збройній агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році,використовуючи обліковий запис « ОСОБА_6 » ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) соціальної мережі «ВКонтакте» (ІНФОРМАЦІЯ_3 ), за допомогою свого мобільного телефону Xiaomi Model M1908C3XGIMEI 1: НОМЕР_1 , перебуваючи у Дніпропетровській області, Новомосковському районі, садовому товаристві «Самарчук», точної адреси в ході судового розгляду не встановлено, 24.03.2022, точний час у ході судового розгляду не встановлено, розмістив на своїй сторінці облікового запису репосту (поширення) публікацію з групи проросійського спрямування « ІНФОРМАЦІЯ_4 », розміщеної 23 березня 2022 року о 21 год. 00 хв., у вигляді тексту наступного змісту:
«Одесса будет сражаться? А за кого?
По мере продвижения российских войск всё злободневнее встаёт вопрос Одессы, главного хаба черноморской контрабанды. Нацисты кричат, что Одесса не сдастся. А за кого Одесса вообще собирается сражаться?
Десятилетиями Одессе ковали имидж особенного города. Мол, и юмористы там каждый второй, и хозяйственные все через одного, и самобытность там на зависть всем, и сломать Одессу никто не может… Мифов было много, а некоторые артисты эти мифы активно эксплуатировали на ниве улучшения своего финансового положения. Реальность же куда более жестока.
Единственное, в ОСОБА_7 действительно лидирует, так это по масштабам контрабандных потоков. Но и это полбеды, ведь Одессу сломали о колено уже давно.
Так, украинский нацист глава организации «Братство» (запрещённая в России организация) ОСОБА_8 заявил:
«Я обращаюсь к украинскому руководству: в одесском порту очень много гуманитарных запасов сейчас. Одесса будет держаться. Одесса не сдастся!»
За диким количеством националистического пафоса возникает вопрос, откуда у киевлянина Корчинского такая боль именно по Одессе? Всё просто. Одесса для украинских нацистов - символ их победы, результат социального эксперимента над народом, когда граждан активно перековывали в «расово правильных» украинцев, а также это кормовая база.
Курс на насильственную украинизацию русскоязычной Одессы был взят фактически сразу после трагедии в Доме профсоюзов. И не просто взят, но и объявлен официально. В 2015-м году заместитель главы Одесской облгосадминистрации Соломия Бобровская заявила:
«То, что хотелось бы сделать в первую очередь - это создать здесь украиноязычное информационное пространство. Здесь практически нет украиноязычной прессы. То же касается радио и телевидения в приграничных районах, где вещание ведется на молдавском и русском. Это же влияет на людей. Хотя в этом направлении уже есть маленькая победа, нам удалось остановить распространение в Одесской области российской газеты».
Примечательно, что сама ОСОБА_9 типичный представитель целого десанта «западенцев», которых все прочие граждане Украины всю жизнь называли рагулями. Бобровская, к примеру, родом из Ровно. Кстати, оттуда же родом и ОСОБА_10 , бывшая пресс-секретарь партии «Удар», которая умудрилась своим паталогически-нудным национализмом довести до ручки даже «ударенных», которые в свою очередь её и выгнали. Сейчас ОСОБА_11 пробавляется в Одессе, являясь бойцом украинизации города.
Но не две эти гражданки являются ядром нациствующей своры «патриотов». Не секрет, что с 2015-го года пустующие базы отдыха и пансионаты Одесской области ударными темпами заполнялись бритоголовыми молодчиками западноукраинских сёл и хуторов, переезжали целыми семьями. Нищие хуторяне с радостью откликнулись на националистический угар Киева. Кстати, эта ситуация даже получила имя «внутренней оккупации».
Разумеется, вместе с собой эти граждане, в точности, как в известной поговорке, привезли свой хутор - одесские парки начали заполняться терриконами пустых бутылок и прочего мусора, пляжи стали напоминать помойки, пляжный песок теперь скрывает многие «клады» (от арбузных объедков до загаженных подгузников), а черноморские волны оседлали тысячи сигаретных окурков и пластиковых стаканчиков из-под пива. Также нередко на пляже можно встретить очередного тернопольского или львовского хлопчика, который, прихватив мыло, идёт помыться в море. Наверное, это какой-то хуторской шик.
Конечно, некоторые одесситы продолжают выбрасывать «западенцев» из транспорта, отказываются возить их на такси и т.д. Но это ничего не меняет. Одесситы потеряли свой город и упустили инициативу. Одесская молодёжь, стабильно и закономерно в силу возраста равняющаяся на силу, всё чаще берёт пример с нациствующих парубков, передвигающихся стадами и действующих абсолютно безнаказанно. Это заразно…
Поэтому на краснеющего от стыда Ришелье регулярно напяливают вышиванку, Потёмкинскую лестницу с той же регулярностью и небрежностью перекрашивают в жёлто-голубые цвета и т.д.
Второй немаловажный фактор Одессы заключается в том, что через этот несчастный город тепловозом прут контрабандные потоки во все возможные стороны. По старой доброй украинской традиции все эти потоки контролируются теми или иными силовыми структурами самого государства. А так как постмайданный Киев вручную имплантировал нацистские группы внутрь силовых органов, то, естественно, деньги на контрабанде стали зарабатывать и идеологические националисты.
То есть Одесса становится кормовой базой для всех этих невменяемых персонажей. Представляете какой мотиватор? Тут вам и идеологическое обоснование, тут вам и «защита Родины», тут вам и вполне материальный финансовый момент. И это не секрет. В 2015-м году одесские контрабандные потоки дотянулись аж до Кувейта. В Кувейте местные власти пресекли деятельность одной из террористических ячеек, снабжавших оружием террористов ИГИЛ (запрещённая в России организация) в Сирии. В ходе следствия выяснилось, что оружие они закупали на Украине, предполагая перебросить груз ПЗРК через… Одессу.
Вооружение планировали отправить сирийским террористам, к которым украинские националисты воспылали неподдельной любовью после начала нашей операции помощи официальному Дамаску. Вот потому Корчинский и призывает «не сдаваться». Правда, сам он, скорее всего, мается где-то у границ Польши.
Сергей Монастырёв, специально для News Front»
в якій, відповідно до висновку експерта, міститься виправдовування, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в 2014 році.
Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , точний час в ході судового розгляду не встановлено, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в 2014 році, виправдовування, визнання правомірною тимчасової окупації частини території України, глорифікація осіб, задіяних в збройній агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, перебуваючи у Дніпропетровській області, Новомосковському районі, садовому товаристві «Самарчук», точної адреси в ході судового розгляду не встановлено, у соціальній мережі «ВКонтакте» (https://vk.com) поширив матеріали, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в 2014 році, виправдовування, визнання правомірною тимчасової окупації частини території України, глорифікація осіб, задіяних в збройній агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році.
Після чого, ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію раніше виниклого єдиного злочинного умислу, направленого на поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в 2014 році, виправдовування, визнання правомірною тимчасової окупації частини території України, глорифікація осіб, задіяних в збройній агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, 09 квітня 2022 року, точний час в ході судового розгляду не встановлено, використовуючи обліковий запис « ОСОБА_6 » ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) соціальної мережі «ВКонтакте» (ІНФОРМАЦІЯ_3 ), за допомогою свого мобільного телефону Xiaomi Model M1908C3XGIMEI 1: НОМЕР_1 , перебуваючи у Дніпропетровській області, Новомосковському районі, садовому товаристві «Самарчук», точної адреси в ході судового рохгляду не встановлено, розмістив на своїй сторінці облікового запису шляхом репосту (поширення) публікацію з групи проросійського спрямування « ІНФОРМАЦІЯ_4 », розміщеної 09 квітня 2022 року о 07 год. 00 хв., у вигляді тексту наступного змісту:
«Шесть иллюзий, из-за которых Украина верит в свою победу
Российские Вооруженные силы каждый день методично перемалывают украинскую оборону, берут все новые территории, готовятся к крупному наступлению. Однако опросы, как ни парадоксально, показывают - абсолютное большинство жителей Украины верят в грядущую военную победу своей страны над Россией. Как это можно логически объяснить?
Комментируя ход работы украинской и российской переговорных групп, ОСОБА_12 отрицает возможность демилитаризации Украины: «Фразу про демилитаризацию Украины мы забыли, еще когда мне предлагали уехать из Киева. Мы им сказали, что про демилитаризацию и денацификацию забудьте, мы про это даже говорить не будем».
На самом деле демилитаризация, от которой открещивается ОСОБА_13 , идет своим ходом: украинская армия постепенно лишается военной инфраструктуры, МТО, военной техники. И это постепенно ослабляет переговорную позицию Украины, озвученную тем же ОСОБА_13 . Никто уже не вернется в 23 февраля 2022 года. Иными словами, украинский президент живет в какой-то сказочной реальности.
Но не он один. Даже в начале марта, когда российские войска уже стояли под Киевом, в реальность «отражения нападения России» верило почти 90% опрошенных жителей Украины. А вот более полные данные социологической группы «Рейтинг», которая отслеживает такую уверенность еще с начала года. И если в январе в победе были убеждены лишь 56%, то сегодня - 95%. Даже в первые дни специальной военной операции (СВО) уверенность украинцев в своих силах была меньше (70%). К тому же за прошедшие полтора месяца почти не осталось колеблющихся и выросла доля полностью уверенных в победе (с 47% до 69%).
То есть эту уверенность однозначно что-то питает, но что? Похоже, что у этой надежды сразу несколько питающих ее ручейков.
1. Союзники и военная помощь
Как бы то ни было, Украина не одинока в своей борьбе. Задолго до начала специальной военной операции украинская армия начала получать из-за рубежа не только помощь, но и летальное вооружение. После начала СВО ее так называемые союзники накачивают Украину оружием сверх всякой меры. В особенности после того, как киевские власти перестали просить несбыточного (вступления в НАТО, установления бесполетной зоны) и перешли к более реальным вещам - поставкам тяжелого вооружения.
По состоянию на 20 марта, объем только американской военной помощи Киеву превысил 2 млрд долларов - такие данные озвучил глава Минобороны США Ллойд Остин. Это разительно отличается от поставок начала года - когда ФРГ послала Украине пять тысяч б/у касок и военно-полевой госпиталь. Кроме вооружений ВСУ поставляют разведсообщения и информацию. Без которых, в частности, была бы невозможна атака на хранилище ГСМ в Белгороде. Официально такое соглашение действует с конца марта. На деле же частичную информацию Киеву передавали и ранее.
2. Антироссийские санкции
Уже неоднократно отмечалось, что и после СВО Украина придерживается своей постоянной манеры: она тянет время. ВСУ прикрываются гражданскими, цепляются за городскую застройку, тянут переговоры. Высшее руководство страны наверняка здраво оценивает свои возможности в противостоянии с РФ, поэтому не возлагает надежд на военную победу.
Зачем воевать? Пусть работают санкции. Тем более, что в отличие от прошлых (2014-2015), они не в пример жестче. Сюда же, наверное, стоит отнести и надежду захапать замороженные валютные резервы ЦБ РФ. Мол, не беда, за их деньги все и восстановим!
3. Передислокация
В конце марта надежды наверняка окрепли еще и после заявленной передислокации российских войск. После чего вся северная группировка ВС РФ была выведена из-под Киева. Пентагон справедливо указывает на то, что вскоре эти силы окажутся в Донбассе, однако многие украинцы восприняли перегруппировку как отступление (в чем украинские политики их не стали разубеждать).
4. Постепенное продавливание требований Киевом перед Европой
Динамика повышения хотелок Киева и их выполнения его союзниками тоже дает украинцам надежду. Мы уже сказали, что вместо старых касок им теперь поставляют танки. Но ведь те же « ОСОБА_14 » когда-то вообще давать не хотели. А теперь их и прочих ПТРК навалили столько, что они уже даже появились на вооружении НМ ДНР.
То же самое касается и прочих требований. Украинские посольства спамят МИДы стран своего пребывания бесконечными требованиями разрыва любых контактов с РФ. Вот только в конце марта ОСОБА_13 очень жестко говорил с дипломатами, а послов из Грузии и Марокко даже отозвал: мол, плохо работали, не добились поставленных целей.
Европа постепенно капитулирует перед этими требованиями. Вот уже приняли просьбу о закрытии портов стран ЕС для российских судов, хотя еще в начале марта многие считали такой шаг избыточным. Не исключено, что дойдет и до нефтяного эмбарго.
Тем более, что ОСОБА_15 не стесняется использовать для достижения этих целей информационные постановки вроде мариупольского роддома, драмтеатра и Бучи. Но о манипулировании и подтасовках надо говорить отдельно.
5. Манипулирование информацией
Отто фон Бисмарк когда-то говорил, что на войне неприлично много врут. Что ж, информация - это тоже оружие. Сюда относится сразу несколько направлений.
Во-первых, занижение собственных потерь, увеличение потерь РФ («у них солдаты скоро кончатся») как в живой силе, так и в технике (вариант: «ракеты скоро кончатся», часто звучало в марте).
Во-вторых, дозирование информации о ракетных и авиаударах. По сообщениям украинских источников, иной раз вообще непонятно, куда стреляли и каков ущерб: «сегодня Россия нанесла некоторое количество ударов по объектам инфраструктуры» и все. Ряд зарубежных журналистов уже даже выдворили из страны с 10-летним запретом на въезд, что показывает, насколько серьезно украинская власть относится к чьей-то самодеятельности в этом вопросе. И это еще хороший вариант, потому что украинцам за публикацию любых фото- и видеоматериалов с военной техникой, объектами, блокпостами, местами авиа- и ракетных ударов (особенно с топопривязкой) уже грозит плотное общение с СБУ.
Еще раньше, чем разглашение такой информации попало под запрет, на Украине фактически отменили свободу слова. Телеэфир с первых дней СВО представляет собой непрерывный телемарафон « ІНФОРМАЦІЯ_6 » - и его обязаны транслировать все телеканалы. То есть какой бы канал не включил украинец, он услышит там одно и то же. Примерно, как в советском анекдоте о выступлении Брежнева, которое транслируют три телеканала. А на четвертом - майор КГБ, грозящий пальцем: «Ты у меня допереключаешься!».
Для тех, кто телевизор не смотрит, есть альтернатива: FB-группы и TG-каналы, где примерно то же самое, плюс масса фейков и придуманных историй о масштабах диверсионных вылазок ВСУ и теробороны («пожгли им все колонны, уже все «джавелины» кончились, стрелять нечем»). В общем, ЦИПсО ВСУ (спецподразделение пропаганды) хлеб с салом недаром ест.
Есть ли те, кто существует вне этого информационного пузыря и сохранил способность мыслить? Конечно, соцопросы даже подсказывают, сколько именно: вот те 3-4%, которые отвечают «скорее не уверен» и «совсем не уверен».
6. Старая «морковка» - вступление в ЕС
28 февраля Украина подала заявку на членство. «Переговоры президентов Украины и Еврокомиссии (ЕК) завершились договоренностью о fast track - ускоренном пути, который будет применен впервые в новейшей истории расширения ЕС. По оценкам из Брюсселя, он должен привести к положительному выводу ЕК о готовности Украины к статусу кандидата за считанные месяцы», - ободряет издание «Украинская правда». И уже в июне Украина якобы должна получить статус кандидата.
Для многих украинцев, в особенности тех из них, что уже давно евроинтегрировались в индивидуальном порядке, такая перспектива - вполне себе причина и воевать, и разрушать остатки советского наследия. Все равно ж потом кредиты, помощь - восстановим!
Ну и расчет определенный: мол, чем больше мы тут развалим и пострадаем, тем больше шансов, что пожалеют и примут. Тут прогнозировать не беремся. Сейчас многие с ума сошли - включая тех, кто будет принимать решение об одобрении заявки Украины. Не исключено, что действительно так и будет.
Так что оснований для оптимизма у украинцев действительно много, есть из чего выбирать. Ну а их ценность вскоре прояснится.
Источник: vz.ru».
в якій відповідно до висновку експерта міститься виправдовування, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в 2014 році.
Таким чином, 09 квітня 2022 року, точний час в ході судового розгляду не встановлено, ОСОБА_5 , реалізуючи свій єдиний злочинний умисел, направлений на поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в 2014 році, виправдовування, визнання правомірною тимчасової окупації частини території України, глорифікація осіб, задіяних в збройній агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, перебуваючи у Дніпропетровській області, Новомосковському районі, садовому товаристві «Самарчук», точної адреси в ході судового розгляду не встановлено, у соціальній мережі «ВКонтакте» (https://vk.com) поширив матеріали, у яких міститься виправдовування, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в 2014 році.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину свою визнав повністю та показав, що обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорює та повністю визнає себе винним у пред'явленому обвинуваченні. Своїми показання підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті. У скоєному щиро кається, соромно за скоєне, зробив для себе відповідні висновки.
В судовому засіданні у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст вищенаведених обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.
Оскільки учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, не оспорювали в судовому засіданні обставини, при яких обвинуваченим ОСОБА_5 скоєно кримінальне правопорушення, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і учасники судового процесу проти цього не заперечували, і на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів щодо розміру процесуальних витрат, обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого та обтяжують чи пом'якшують покарання.
Також в судовому засіданні суд роз'яснив учасникам судового процесу вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.
Таким чином, суд ухвалює вирок в особливому порядку без дослідження будь-яких доказів обставин передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 91 КПК України.
Отже, суд, дослідивши докази в межах пред'явленої підозри, не виходячи за межі пред'явленого обвинувачення, яке прокурор підтримав в судовому засіданні, доходить однозначного висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у поширенні матеріалів, у яких міститься виправдовування, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, доведена у повному обсязі і його умисні дії вірно кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 2 ст. 436-2 КК України.
При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому, суд керується ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, сукупність усіх обставин у справі.
Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є хоч і нетяжким, однак злочином.
Водночас, обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_5 , суд визнає його щире каяття, яке ґрунтується на належній критичній оцінці ним своєї протиправної поведінки, визнанні вини та готовності підлягати кримінальній відповідальності.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 , судом не встановлено.
Крім того, суд бере до уваги дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, вину свою визнав повністю, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується задовільно, є особою пенсійного віку.
Тому, з урахуванням особливостей вказаного кримінального правопорушення та обставин його вчинення, особи обвинуваченого та його ставлення до скоєного, за наявності пом'якшуючої покарання обставини та відсутності обставин, які обтяжують його, враховуючи те, що відповідно до положень ст. 61 КК України, до ОСОБА_5 не може бути застосовано покарання у виді обмеження волі, оскільки він є особою, яка досягла пенсійного віку, суд дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_5 покарання без ізоляції його від суспільства, а саме у виді позбавлення волі на певний строк в межах санкції ч. 2 ст. 436-2 КК України, та на підставі ст. 75 КК України звільнення його від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, оскільки саме таке покарання буде співмірним меті його застосування та повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним його обставинам, обставинам, що пом'якшують покарання та обтяжують його, даним про особу обвинуваченого.
Призначаючи покарання як кару суд, виходячи з вимог ст. 50 КК України, враховує, що призначення покарання у виді позбавлення волі на вказаний вище строк з випробуванням буде необхідним та достатнім для виправлення засудженого і запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України, у тому числі на підставі ст. ст. 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію до знаряддя вчинення кримінального правопорушення.
Крім того, вирішуючи питання щодо розподілу процесуальних витрат у відповідності до ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави документально підтвердженні витрати на залучення експерта, які складають 13860,84 грн. (висновки експертів за результатами проведення: судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи № 18421 від 17.05.2023 у розмірі 11 949,00 грн.; комп'ютерної судово-технічної експертизи № 264 від 18.07.2023 у розмірі 1911,84 грн. (довідка-розрахунок № 219 фактичної вартості робіт з проведення експертизи комп'ютерної техніки та програмних продуктів).
На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, а також усі обставини по справі, керуючись ст. ст. 370, 371, 374 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 436-2 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на два роки без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням строком на один рік шість місяців.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази:
- сім карту мобільного оператора НОМЕР_2 , яка зберігається в СВ УСБУ у Дніпропетровській області згідно з квитанцією № 588 - повернути за належністю її власнику ОСОБА_5 ;
- ноутбук сірого кольору «HP» ices-003 classB та зарядний пристрій до нього, які зберігаються в СВ УСБУ у Дніпропетровській області згідно з квитанцією № 588 - повернути за належністю їх власнику.
Відповідно ст. ст. 96-1, 96-2 КК України, п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України застосувати спеціальну конфіскацію до речового доказу: мобільний телефон Xiaomi Model M1908C3XGIMEI 1: НОМЕР_1 , який зберігається в СВ УСБУ у Дніпропетровській області згідно з квитанцією № 588 - конфіскувати.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 13860 гривень 84 копійки.
Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно, після його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1