Справа № 182/2461/21
Провадження № 2/0182/1226/2023
Іменем УКРАЇНИ
15.08.2023 м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого-судді - Рунчевої О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи - Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-
ОСОБА_1 20.04.2021 року звернувся до суду з зазначеним позовом посилаючись на наступні обставини.
19.02.2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. був вчинений виконавчий напис №1613 про стягнення з, нього ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованість в розмірі 12009,95 грн.
24.03.2021 року Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька О.О. винесла постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, виконавче провадження №64808449 про стягнення з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 12009,95 грн.
Про існування виконавчого напису нотаріуса йому стало відомо випадково, тільки з постанови приватного виконавця Русецької О.О. про відкриття виконавчого провадження від 02.02.2021 року в бухгалтерії за місцем роботи.
Зазначає, що ніяких повідомлень про наявність у нього заборгованості ні від відповідача ні від приватно нотаріуса він не отримував.
ОСОБА_1 вказує, що вказаний виконавчий напис №1613 від 19.02.2021 року щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. без надання належних документів, що підтверджують безспірність суми боргу, тому просить визнати його таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою суду від 07.05.2021 року позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, зобов'язано третіх осіб надати відповідні відомості, необхідні для розгляду даної справи. Відповідачу був наданий строк 15 днів з дня отримання ним такої ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву. Третім особам роз'яснено право подати пояснення щодо позову чи відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 07.05.2021 року заяву позивача про забезпечення позову по даній справі задоволено.
Згідно поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька О.О. отримала ухвалу суду про відкриття провадження у справі 10.06.2021 року (а.с.34).
До суду повернувся конверт з ухвалою суду від 09.06.2021 року, як не вручений приватному нотаріусу Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. у зв'язку із закінченням терміну зберігання (а.с.36).
Згідно поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі 29.11.2021 року (а.с.35). Клопотань до суду не надійшло, відповідач не скористався правом на відзив.
Пояснень чи відзиву на позов від третіх осіб до суду не надходило.
Належним чином завіреної копії виконавчого напису №1613 від 19.02.2021 року до суду не надходило.
Ухвалою від 05.04.2023 року позовну заяву прийнято до свого провадження, продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.39).
Згідно поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька О.О. отримала ухвалу суду від 05.04.2023 року 01.05.2023 року (а.с.44).
До суду повернувся конверт з ухвалою суду від 05.04.2023 року, як не вручений приватному нотаріусу Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В.у зв'язку із закінченням терміну зберігання (а.с.45).
Згідно поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач 09.05.2023 року отримав ухвалу суду від 05.04.2023 року (а.с.43).
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 19.02.2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. вчинено виконавчий напис №1613 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», заборгованості у розмірі 12009,95 грн.
На виконання вказаного виконавчого напису №1613 від 19.02.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою О.О. в рамках виконавчого провадження № 64808449, винесено 24.03.2021 року постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с.6-8).
Копії спірного виконавчого напису №1613 від 19.02.2021 року матеріали справи не містять, оскільки такої копії ні позивачу ОСОБА_1 для відома направлено не було, ні суду, незважаючи на те, що ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 07.05.2021 зобов'язано приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. надати належним чином завірену копію нотаріальної справи щодо вчинення спірного виконавчого напису.
Таким чином суд позбавлений можливості перевірити законність та достатність наданих приватному нотаріусу документів для вчинення спірного виконавчого напису, визначити строки, за які стягнуто заборгованість та самі складові такої заборгованості.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису це, відповідно до п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна дія. Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена гл.14 Закону України «Про нотаріат» та гл.16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Відповідно до п.п. 2.1, 2.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 р. № 296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 р. за № 282/20595 (далі - Порядок) встановлено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
За змістом п.п. 3.1, 3.2 глави 16 вказаного Порядку, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ від 29.06.99 № 1172.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року справа № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557 цс 19).
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду 06.06.2019 року по справі № 750/1627/18.
При цьому, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» у тому числі, в частині доповнення Переліку новим розділом «2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями».
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.
Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24 листопада 2017 року № 92.
Постановою Великої Палати Верховного Суду № 11-174ас18 від 20.06.2018 року у задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року відмовлено.
З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29 листопада 2001 року.
Пунктом 1 зазначеного Переліку в редакції від 29 листопада 2001 року передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються:
- оригінал нотаріально посвідченої угоди;
- документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Також, підпунктом 5.1. пункту 5 глави 16 «Вчинення виконавчих написів» розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, встановлено, що виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.
Приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису не було враховано цих обставин.
Доказів, які б спростовували позовні вимоги позивача, відповідачем суду не надано. Своїм правом на подання відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» не скористалося.
Таким чином матеріали справи не містять будь-яких доказів, що спірний виконавчий напис № №1613 від 19.02.2021 року було видано на підставі документів, що підтверджують безспірність заборгованості.
Відповідно до вимог ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, (наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 05 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 09 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню. Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Таким чином, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України суд уважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн. за подання до суду позовної заяви та за подання заяви про забезпечення позову в рамках зазначеного спору в розмірі 454,00 грн. (а.с.6,13), а всього до стягнення 1362,00 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12,13,18,62,64,76,81,89,141,263-265,268, 280-282 ЦПК, Законом України "Про нотаріат", Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Мінюсту України № 296/5 від 22.02.2012 року суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи - Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий напис від 19.02.2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 1613, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарасом Володимировичем, щодо стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 12009,95 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1362,00 грн. (одна тисяча триста шістдесят дві грн. 00 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О. В. Рунчева