11.08.2023 Єдиний унікальний номер 205/9239/21
1-кп/205/333/23
Провадження №1-кп205\333\23
Справа №205\9239\21
11 серпня 2023 року Ленінський районний суд
м.Дніпропетровська
у складі: головуючого: судді ОСОБА_1
при секретарі: ОСОБА_2
за участю прокурора: ОСОБА_3
захисника: адвоката ОСОБА_4
потерпілої: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду, в м.Дніпро, кримінальне провадження, яке зареєстроване в ЄРДР за №12021046690000666 від 02 жовтня 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.середні ахтуби волгоградської області рф, громадянина України, освіта середня-технічна, розлученого, раніше не засудженого, працюючого пекарем ФОП ОСОБА_7 , який мешкає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України,-
Обвинувачений ОСОБА_6 , згідно судового наказу Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 11 листопада 2019 року, зобов'язаний до сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки (доходу), щомісячно, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24 жовтня 2019 року і до її повноліття, на користь матері - ОСОБА_5 . В той же час, обвинувачений ОСОБА_6 , будучи обізнаним про рішення суду та попередженим про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, ігноруючи вимоги державного виконавця Новокодацького ВДВС у місті Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції про необхідність виконання аліментних зобов'язань за судовим наказом Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 11 листопада 2019 року, виплати здійснював не регулярно та не в повному обсязі. Продовжуючи вчиняти злочин, обвинувачений ОСОБА_6 , в період часу з 01 жовтня 2020 року до 01 жовтня 2021 року почав злісно ухилятися від сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки, іншої будь-якої матеріальної допомоги не надавав, достовірно знаючи про необхідність виплати аліментів та усвідомлюючи протиправність своєї поведінки, реалізуючи свій злочинний умисел на ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини, тривалий час не виконував в добровільному порядку покладені на нього судовим рішенням зобов'язання по виплаті аліментів, при цьому, з метою ухилення від кримінальної відповідальності здійснив сплату у лютому 2021 року на суму 3 грн.09 коп. Продовжуючи вчиняти злочин, обвинувачений ОСОБА_6 , з березня 2021 року, жодних виплат по аліментам на утримання неповнолітньої дитини не здійснював та іншої допомоги не надавав, офіційно до Дніпровського міського центру зайнятості не звертався та заходів до працевлаштування не приймав, не маючи при цьому протипоказань за станом здоров'я до працевлаштування та інших поважних причин для відмови в працевлаштуванні, в результаті чого у нього утворилася заборгованість по аліментах в період злісного ухилення з жовтня 2020 року по жовтень 2021 року на суму 39531,25 грн., що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці. Загальна сума заборгованості по сплаті аліментів, станом на 01 жовтня 2021 року складає 47604,48 грн.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 , не заперечуючи свою обізнаність про необхідність сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, а також по наявність заборгованості по аліментам, своєї вини не визнав та пояснив суду, що згідно наказу Ленінського районного суду м.Дніпропетровська, він зобов'язаний до сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки. Аліменти він сплачував нерегулярно та не в повному обсязі, оскільки тривалий час не міг знайти роботу по спеціальності, а також у зв'язку із скрутним майновим становищем. Крім того, обвинувачений ОСОБА_6 пояснив суду, що він не ухилявся від сплати аліментів, а утворення заборгованості по аліментам пояснив неможливістю знайти роботу за спеціальністю, незадовільною роботою державного виконавця, а також бухгалтерії підприємства, на якому він був офіційно працевлаштований певний період часу.
Незважаючи на ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_6 не визнав своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, його винуватість повністю підтверджена сукупність зібраних та досліджених під час судового розгляду доказів.
Так, потерпіла ОСОБА_5 суду пояснила, що обвинувачений ОСОБА_6 , згідно судового наказу, виданого Ленінським районним судом м.Дніпропетровська, зобов'язаний до сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки. Але, обвинувачений ОСОБА_6 , починаючи з жовтня 2019 року аліменти або взагалі не сплачував, або сплачував нерегулярно та не в повному обсязі. Починаючи з жовтня 2020 року обвинувачений ОСОБА_6 аліменти взагалі не сплачував, іншої допомоги на утримання дитини не надавав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що у неї на виконанні знаходився судовий наказ, виданий Ленінським районним судом м.Дніпропетровська від 11 листопада 2019 року про стягнення аліментів з обвинуваченого ОСОБА_6 на утримання неповнолітньої дитини. За весь час виконання рішення суду про стягнення аліментів, обвинуваченому ОСОБА_6 неодноразово направлялися виклики до виконавчої служби, а також попередження про кримінальну відповідальність та про наявність заборгованості по аліментам, однак обвинувачений за викликами не з'являвся. Під час виконання судового наказу, нею був здійснений вихід за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_6 , зазначений у виконавчому документі з метою перевірки майнового стану боржника, однак двері ніхто не відчинив, про що був складений відповідний акт.
Зазначені обставини також підтверджуються: копією свідоцтва про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_1 від 27 червня 2014 року (а.с.19); копією судового наказу Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 11 листопада 2019 року, відповідно до якого ОСОБА_6 зобов'язаний до сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24 жовтня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття чи змін в майновому становищі сторін, на користь ОСОБА_5 (а.с.23); копією постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.12.2019 року (а.с.30-31); попередженням про кримінальну відповідальність та викликами Новокодацького ВДВС м.Дніпро Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області з вимогою сплати заборгованості по аліментам та негайного повідомлення про місце роботи, доходи тощо (а.с.32-33, 36, 38-39, 40-41, 42); копією постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 05 лютого 2020 року (а.с.43-45); копією акту державного виконавця від 22 жовтня 2020 року (а.с.50); копією постанови державного виконавця від 26 серпня 2021 року про накладення штрафу на боржника - ОСОБА_6 (а.с.54-55); довідкою-розрахунком заборгованості по аліментам обвинуваченого ОСОБА_6 , згідно якої заборгованість останнього по аліментам станом на 01 жовтня 2021 року становив 59 251,39 грн. (а.с.51-52).
Доводи обвинуваченого ОСОБА_6 про відсутність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України не можуть бути прийняті судом до уваги з огляду на наступне.
Так, об'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст.164 КК України, є право неповнолітніх дітей на повноцінне життя та всебічний (фізичний, психічний і соціальний) розвиток.
Предметом кримінального правопорушення, яке аналізується, є кошти, що за рішенням суду підлягають сплаті на утримання дітей.
З об'єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене ст.164 КК України, може бути вчинене у формі злісного ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).
Під злісним ухиленням від сплати коштів на утримання дітей (аліментів) слід розуміти будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця, приватного виконавця тощо), які призвели до виникнення заборгованості зі сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за три місяці відповідних платежів.
При цьому, для встановлення ознаки злісності немає значення, чи такі дії винної особи виражались у прямій відмові від виконання покладених на неї обов'язків, чи мали форму пасивного ігнорування, уявної неспроможності або необізнаності про необхідність їх виконання, оскільки всі ці обставини у будь-якому випадку призводять до ухилення від сплати коштів на утримання дітей.
Обставини кримінального правопорушення свідчать про злісне ухилення ОСОБА_6 від сплати аліментів, а його доводи щодо невизнання своєї вини, в тому числі через заборону бачитися з дитиною, неможливість знайти роботу за спеціальністю тощо, суд вважає неспроможними у зв'язку з тим, що вказані ним обставини, хоча і мали місце, але, на думку суду, не перешкоджали йому виконувати свої обов'язки по утриманню дитини.
За змістом ст.27 Конвенції ООН та вимог ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» саме батьки несуть основну відповідальність за забезпечення фінансових можливостей та умов життя, необхідних для розвитку дитини, яка потребує піклування кожного дня, а тому, навіть у випадку тимчасової втрати доходу, батьки зобов'язані невідкладно вжити всіх необхідних заходів для її належного забезпечення, зокрема шляхом працевлаштування на іншу роботу чи звернення до центру зайнятості. В той же час, на думку суду, обвинувачений ОСОБА_6 не вчиняв будь-яких заходів для належного матеріального забезпечення своєї неповнолітньої дитини. Крім того, під час судового розгляду не встановлено обставин, які б не дозволили обвинуваченому ОСОБА_6 протягом тривалого часу виконувати належним чином покладені на нього законом обов'язки щодо утримання своєї неповнолітньої дитини.
Той факт, що обвинувачений ОСОБА_6 утримував свою бабусю, з якою проживав, враховується судом, однак, на думку суду, жодним чином не звільняє його від обов'язку утримувати свою неповнолітню дитину.
Також безпідставним, на думку суду, є посилання сторони захисту, як на судову практику, на вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2021 року, оскільки Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду, своєю постановою від 15 листопада 2022 року скасував ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року, якою залишено без змін зазначений вище вирок суду 1-ї інстанції. При цьому, як зазначено у Постанові від 15 листопада 2022 року, Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що злісне невиконання особою свого обов'язку зі сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей не може виправдовуватися недоліками у роботі державних виконавців (постанова від 19 серпня 2021 року, справа № 175/3922/19; постанова від 24 липня 2018 року, справа № 221/2222/16-к).
Крім того, не можуть бути прийняті судом до уваги показання свідка ОСОБА_10 як доказ невинуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки вони носять загальний характер та конкретно не стосуються періоду часу, який інкримінується обвинуваченому, як ухилення від сплати аліментів.
Таким чином, допитавши обвинуваченого, потерпілу та свідків, а також дослідивши письмові докази та матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що вони поза всяким розумним сумнівом доводять в повному обсязі винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі обвинувачення, яке було підтримано прокурором та кваліфікує дії обвинуваченого за ч.1 ст.164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).
Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд, керуючись ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст.12 КК України, належить до кримінальних проступків, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, характеризується задовільно.
Обставин, які б пом'якшували, або обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , передбачених ст.66, 67 КК України, судом не встановлено.
При призначенні покарання суд також враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
На підставі викладеного, враховуючі обставини вчинення кримінального правопорушення, а також позиції прокурора та потерпілої, суд вважає, що наявні підстави для висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 без реального відбування покарання, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України і таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення і досягнення інших цілей покарання.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.368, 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на один рік та шість місяців.
На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_6 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину.
Відповідно до ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_6 наступні обов'язки: періодично з'являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 не обирати.
Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Головуючий: ОСОБА_1