Справа № 177/1361/23
Провадження № 3/177/937/23
Іменем України
08 серпня 2023 року
Суддя Криворізького районного суду Дніпропетровської області Строгова Г. Г., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Новака А.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Полку патрульної поліції м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області, одруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 130 ч.1, 126 ч.5 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 438800 від 04.07.2023, який надійшов до суду від ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, ОСОБА_1 04.07.2023 о 03.18 год. біля будинку № 79 по вул. Куйбишева в с. Глеюватка Криворізького району Дніпропетровської області, керував транспортним засобом Ford Mondeo, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини роту, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження медичного огляду для встановлення стану сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, тим самим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 261550 від 04.07.2023, який надійшов до суду від ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, ОСОБА_1 , який протягом року піддавався адміністративному стягненню за ч. 4 ст. 126 КУпАП, повторно 04.07.2023 о 03.18 год. біля будинку № 79 по вул. Куйбишева в с. Глеюватка Криворізького району Дніпропетровської області, керував транспортним засобом Ford Mondeo, державний номерний знак НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керування транспортним засобом, чим порушив вимоги п. 2.1 А ПДР України, тим самим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.5 ст.126 КУпАП
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у скоєних правопорушеннях не визнав та просив провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності закрити, на підставі ч. 1 п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Захисник Новак А.М. клопотання про закриття провадження у справі обґрунтував тим, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а спав у ньому, під час чого до транспортного засобу підійшли працівники поліції та почали будити ОСОБА_1 , стукавши у вікно автомобіля. Розбудивши останнього працівники поліції попрохали скотити автомобіль, так як він нібито заважає дорожньому руху, тим самим вчинили "ініціювання, провокацію злочину». Вказує, що даний транспортний засіб стояв в нерухомому стані, не заведений, дорожньому руху ніяким чином не перешкоджав. Крім того, вказував на те, що ОСОБА_1 спав в нерухомому транспортному засобі, останній взагалі не міг керувати ним, оскільки в нього встановлений апарат ОСОБА_2 . Вказує, що саме з боку працівників поліції мав місце вплив на ОСОБА_1 та схиляння його до вчинення адміністративного правопорушення
Суддя, вислухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника Новака А.М., дослідивши письмові матеріали справи та диск з відеофайлами, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
У відповідності до вимог «Інструкції у місцевих та апеляційних судах» затвердженої наказом Державної судової адміністрації 20.08.2019 року у разі об'єднання справ про адміністративні правопорушення в одну справу об'єднаній справі присвоюється номер тієї справи, яка надійшла до суду першою.
Таким чином, суддя вважає за необхідне об'єднати в одне провадження справи №177/1361/23 (провадження №3/177/937/23) та справи № 177/1362/23 (провадження №3/177/938/23) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП присвоївши єдиний номер - справа №177/1361/23, провадження №3/177/937/23.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП, визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 130 КУпАП передбачено відповідальність особи за вчинення адміністративного правопорушення, у тому числі і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 5 статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, яка протягом року піддавалася адміністративному стягненню за ч. 2 - ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, в якому зазначається суть правопорушення та інші дані, необхідні для розгляду справи, і не може вважатися беззаперечним доказом вини особи.
На підтвердження вини ОСОБА_1 суду надано протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 438800 від 04.07.2023 відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП та протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 261550 від 04.07.2023 відносно ОСОБА_1 за ч.5 ст. 126 КУпАП, які не можуть бути беззаперечним доказом факту відмови від проходження медичного огляду водія на визначення стану алкогольного сп'яніння та керування транспортним засобом будучи позбавленим такого права.
Також факт відмови не підтверджується і не може біти підтверджено доданим рапортом поліцейського.
Крім того, як слідує з рішення ВС/КАС у справі № 524/5741/16-а від 20.05.2020 рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень, а сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів.
Щодо наданих відеозаписів з відео реєстратора та нагрудних відеокамер (відео реєстраторів), використання яких передбачено ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» та Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 року №100, що був досліджений у судовому засіданні, суд зазначає та виходить з наступного.
В силу положень п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п. 21-22 рішення у справі Надточій проти України, п. 33 рішення у справі Гурепка проти України). Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 5 лютого 2008 року у справі «Раманаускас проти Литви» зазначив, що підбурювання з боку міліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним переслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб'єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений, для того, щоб можна було встановити факт злочину, тобто отримати докази і розпочати кримінальне переслідування.
При цьому, основні вимоги справедливості, зазначені в ст. 6 Конвенції відносяться до всіх видів злочинів, від самих незначних до особливо тяжких. Суспільний інтерес не може виправдовувати використання доказів, отриманих за допомогою провокації.
Згідно ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є серед інших й запобігання правопорушенням, а не провокація громадян на їх вчинення.
Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 надав пояснення, що дії працівників поліції були направленні виключно на спонукання його до вчинення адміністративного правопорушення.
Суд приймає пояснення та вважає їх обґрунтованими.
Відповідно відеозапису на диску, дослідженого в судовому засіданні, на якому зафіксовано адміністративне правопорушення та дії працівників поліції, вбачається, що працівники поліції вчиняють провокаційні дії, які полягали в тому, що останні не зважаючи на те, що ОСОБА_1 спав у нерухомому транспортному засобі Ford Mondeo, який був незаведений, дорожньому рух не заважав, стукали у вікно автомобіля, щоб розбудити ОСОБА_1 , після чого спонукали останнього здійснити рух автомобіля, вказуючи на те, що він заважає їм проїхати, не зважаючи на те, що останній пояснив, що він не може керувати автомобілем оскільки в нього встановлений ОСОБА_3 . Однак, під впливом поліцейських ОСОБА_1 не заводячи автомобіль, знявши його з ручного гальма скотив автомобіль.
Таким чином, виходячи з поведінки поліцейських, вбачається тиск на ОСОБА_1 для вчинення останнім адміністративного правопорушення та те, що ОСОБА_1 взагалі не керував транспортним засобом.
Наявність провокації з боку працівників поліції підтверджується і поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Так, зі змісту пояснень випливає, що ОСОБА_1 фактично поза своєю волею виконав вимогу працівника поліції щодо здійснення руху транспортним засобом та відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Отже, з дослідженого в судовому засіданні відео, а також враховуючи, пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, вбачається, що алгоритм дій працівників поліції, сплановані та виконані працівниками поліції задля складання протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП та ч. 5 ст. 126 КУпАП
Відповідно до сформованої позиції Європейського суду з прав людини наявність державного інтересу не можна використовувати в якості обґрунтування щодо використання доказів, отриманих в результаті поліцейської провокації, оскільки застосування таких доказів наражає обвинуваченого на ризик остаточно позбавитись справедливого судового розгляду із самого початку; внутрішньодержавне законодавство не повинно дозволяти використання доказів, отриманих в результаті підбурювання з боку державних агентів.
Таким чином, суд вважає, що мала місце провокація вчинення правопорушення працівниками поліції у розумінні ЄСПЛ, тобто схиляння суб'єкта до певних протиправних дій з метою подальшого їх виявлення та порушення питання адміністративного переслідування. Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
За вказаних вище обставин судом встановлено, що докази вини ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 ч. 5 ст. 126 КУпАП не є переконливими і достатніми та не відповідають фактичним обставинам справи.
З цих підстав суд приходить до переконання про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 взагалі не керував транспортним засобом, тому в його діях також відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Згідно з п.1 ч.1ст. 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин суд вважає, що справу слід закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушень передбачених ч.1 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Керуючись ст. ст.7, 126 ч. 5, 130 ч. 1, 251, п.1 ч.1 ст.247, 289 КУпАП, -
Об'єднати в одне провадження матеріали справи №177/1361/23 (провадження №3/177/937/23) та справи № 177/1362/23 (провадження №3/177/938/23) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП присвоївши єдиний номер - справа №177/1361/23, провадження №3/177/937/23.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130, ч.5 ст. 126 КУпАП, - закрити, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 10 днів з моменту її винесення шляхом подання апеляційної скарги через Криворізький районний суд Дніпропетровської області.
Суддя Г.Г. Строгова