Справа № 204/8613/23
Провадження № 1-в/204/881/23
14 серпня 2023 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
адвоката: ОСОБА_4 ,
представника закладу: ОСОБА_5 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву представника Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України» про припинення застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.12.2022 року, відносно ОСОБА_6 , який вчинив суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України, застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.
В заяві, до якої додано висновок комісії лікарів-психіатрів № 578 від 02.06.2023 року, зазначено про те, що на підставі аналізу наявної медичної документації, анамнезу життя та хвороби, перебігу захворювання за період перебування у закладі комісія лікарів-психіатрів дійшла висновку, що на даний час у ОСОБА_6 ознак депресивного розладу не виявляється, що підтверджується рівним настроєм, відсутністю суїцидальних намірів, ідеаторної та моторної загальмованості. Наявна органічна симптоматика у вигляді зниження пам'яті, інертності та докладності мислення, уповільнення психічної діяльності, виснаження уваги, емоційної лабільності. На теперішній час ОСОБА_6 застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Тому, ОСОБА_6 потребує припинення застосування примусових заходів медичного характеру та скерування в розпорядження судово-слідчих органів для проведення судово-психіатричної експертизи для вирішення експертних питань.
В судовому засіданні представник Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» ДУ «Центр психічного здоров'я і моніторингу наркотиків та алкоголю МОЗ України» ОСОБА_5 заяву просив задовольнити. Клопотання прокурора просив розглянути на розсуд суду.
Прокурор ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення заяви, подала суду письмове клопотання про призначення амбулаторної судово-психіатричної експертизи відносно ОСОБА_6 з метою з'ясування необхідності подальшого проведення судового розгляду чи судового провадження у відношенні ОСОБА_6 , та необхідністю визначитись з психічним станом на момент скоєння інкримінованих йому діянь.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення заяви, проти задоволення клопотання прокурора заперечував в повному обсязі, зазначивши, що у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 прокурор ОСОБА_3 не здійснювала повноваження прокурора.
Обговоривши заяву, клопотання прокурора про призначення експертизи, заслухавши думку учасників процесу і перевіривши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 514 КПК України продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється на підставі ухвали суду, в межах територіальної юрисдикції якого застосовується цей захід чи відбувається лікування. Зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється, якщо особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, видужала або якщо внаслідок змін у стані її здоров'я відпала потреба в раніше застосовуваних заходах медичного характеру. Розгляд питання про продовження, зміну чи припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється за поданням представника медичного закладу (лікаря-психіатра), де тримається дана особа, у передбаченому ст. 95 Кримінального кодексу України та ст. 512 КПК України порядку. До подання додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.
Відповідно до ч. 2 ст. 95 КК України особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу. У разі відсутності підстав для припинення або зміни застосування примусового заходу медичного характеру представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, направляє до суду заяву, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження застосування примусового заходу медичного характеру.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 515 КПК України, у разі видужання особи, яка після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу або в неї настав тимчасовий розлад психічної діяльності чи інший хворобливий стан психіки, які позбавляли її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними, суд на підставі висновку комісії лікарів-психіатрів своєю ухвалою припиняє застосування примусових заходів медичного характеру. Постановлення ухвали суду про припинення застосування примусових заходів медичного характеру є підставою для проведення досудового розслідування чи судового провадження.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, ухвалою Павлоградського міськрайонного суду від 22 грудня 2022 року, відносно ОСОБА_6 , застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із надання психіатричної допомоги з суворим наглядом. До кримінальної відповідальності притягався за ч. 3 ст. 152, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 152, ст. 348 КК України. На лікуванні в Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України» ОСОБА_6 знаходиться з 23.02.2023 року, діагноз: органічне ураження головного мозку (важка ЧМТ в 2013 році), зі зниженням інтелектуально-мнестичних функцій, з епісиндромом та галюцинаторними включеннями в анамнезі. Переніс виражений депресивний епізод.
Згідно наданого висновку комісії лікарів-психіатрів № 578 від 02 червня 2023 року, ОСОБА_6 потребує припинення застосування примусових заходів медичного характеру в умовах психіатричної лікарні з суровим наглядом та скерування в розпорядження судово-слідчих органів для проведення судово-психіатричної експертизи за для вирішення експертних питань.
Відповідно до п. 22 Пленуму Верховного Суду України від 03 червня 2005 року № 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», одночасно зі скасуванням (припиненням) примусових заходів медичного характеру щодо особи, яка захворіла на психічну хворобу після вчинення злочину, а потім одужала, суд має вирішити питання про відновлення кримінальної справи. При цьому, за відсутності підстав для закриття, кримінальну справу щодо особи, психічна хвороба якої була встановлена судом при розгляді справи з обвинувальним висновком і яка в подальшому одужала, необхідно надіслати за підсудністю суду першої інстанції для розгляду по суті, а в усіх інших випадках - прокуророві для проведення досудового слідства.
Обговоривши заяву, заслухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи, суд доходить висновку, що заява підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_6 ознак депресивного розладу не виявляє, що підтверджується рівним настроєм, відсутністю суїцідальних намірів, доступний мовному контакту, активний, орієнтується в часі, місці перебування, власній особистості, за своїм психічним станом потребує припинення застосування примусових заходів медичного характеру, що узгоджується з положеннями ч. 1 ст. 95 КК України.
Розглядаючи клопотання прокурора про призначення ОСОБА_6 амбулаторної судово-психіатричної експертизи, суд доходить до наступного.
Згідно ч. 1 ст. 95 КК України, продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника закладу з надання психіатричної допомоги (лікаря-психіатра), який надає особі психіатричну допомогу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, що обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.
Частиною 3 ст. 514 КПК України, розгляд питання про продовження, зміну чи припинення застосування судом примусових заходів медичного характеру здійснюється за письмовою заявою представника закладу з надання психіатричної допомоги (лікаря-психіатра), де тримається дана особа. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, що обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів. Розгляд питання про зміну чи припинення застосування судом примусових заходів медичного характеру може також здійснюватися за письмовою заявою особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, або її захисника чи законного представника у разі, якщо така особа за своїм станом здоров'я не може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) чи керувати ними, в тому числі не може усвідомлено подати до суду відповідну заяву. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів закладу, в якому особі надається психіатрична допомога, або, у разі наявності, висновок обраного особою незалежного лікаря-психіатра.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу», особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, має право звернутися до суду із заявою про зміну або припинення застосування примусових заходів медичного характеру не частіше одного разу на 6 місяців та незалежно від того, чи розглядалося це питання судом в зазначений період. Особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, має право звернутися до обраного нею незалежного лікаря-психіатра з метою отримання висновку про стан свого психічного здоров'я та про необхідність застосування до неї примусових заходів медичного характеру. У висновку незалежного лікаря-психіатра мають бути зазначені підстави для зміни або припинення застосування примусових заходів медичного характеру. У разі відсутності таких підстав у висновку обґрунтовується необхідність продовження застосування примусових заходів медичного характеру. Адміністрація закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, а також адміністрація кримінально-виконавчої установи, якщо примусові заходи медичного характеру застосовуються до особи за місцем відбування покарання, зобов'язані забезпечити безперешкодну можливість обстеження особи обраним нею незалежним лікарем-психіатром на території закладу з надання психіатричної допомоги або кримінально-виконавчої установи відповідно.
Згідно п. 15 Наказу МОЗ України «Про затвердження Правил застосування примусових заходів медичного характеру в спеціальному закладі з надання психіатричної допомоги», у разі значного поліпшення психічного стану пацієнта лікуючий лікар ініціює позачергове засідання комісії лікарів-психіатрів.
Згідно ч. 2 ст. 95 КК України та ч. 4 ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу», особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу. В даному судовому засіданні розглядається висновок лікарів-психіатрів № 578 від 02 червня 2023 року, тобто останній за часом проведення, в якому зазначено обґрунтування необхідності припинення застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_6 . При цьому у суду відсутні відомості, а прокурором не доведено фактів, які б могли свідчити про некомпетентність комісії лікарів, які його складали, або про невідповідність висновку лікарів-психіатрів фактичному стану здоров'я ОСОБА_6 , що могло стати підставою для проведення судової психіатричної експертизи.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.
Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених частинами четвертою та п'ятою статті 36, частиною третьою статті 313, частиною другою статті 341 цього Кодексу та частиною третьою цієї статті.
В даному судовому засіданні розглядалася заява представника Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України» про припинення застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_6 , вирішення якої обов'язково за участі прокурора, однак прокурор ОСОБА_3 не здійснювала повноваження прокурора у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 , отже по суті не має повноважень на звернення з клопотанням про призначення судово - психіатричної експертизи при вирішенні заяви про припинення застосування примусових заходів медичного характеру.
Відповідно до ч. 2 ст. 515 КПК України постановлення ухвали суду про припинення застосування примусових заходів медичного характеру є підставою для проведення досудового розслідування чи судового провадження.
Таким чином, вирішення питання, у тому числі про призначення експертизи, належить до компетенції органу досудового розслідування, суду, в провадженні яких перебувало кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 за вчинення ним суспільно-небезпечних діянь.
У зв'язку з викладеним у задоволенні клопотання прокурора про призначення амбулаторної судово-психіатричної експертизи слід відмовити.
Керуючись ст. 94, ст. 95 КК України, ст. 514,515 КПК України, ст. 19, 22 Закону України «Про психіатричну допомогу», суд, -
Заяву представника Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України» про припинення застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Припинити застосування примусового заходу медичного характеру в умовах закладу з надання психіатричної допомоги з суворим наглядом, призначеного ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.12.2022 року, відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та направити ОСОБА_6 в розпорядження судово-слідчих органів для проведення судово-психіатричної експертизи для вирішення експертних питань.
У задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_3 про призначення амбулаторної судово-психіатричної експертизи - відмовити.
Копію ухвали для відома направити до Павлоградської окружної прокуратури.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1